Прогулянка Верхньодніпровськом: як місто відкриває свої таємниці

Діана Попович 17:30, 14 Листопада 2025
Пішохідна екскурсія Верхньодніпровськом / фото, Вільногірськ IN.UA

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

Початок екскурсії / фото, Вільногірськ IN.UA

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Будівля Верхньодніпровсього повітового земства / фото, Вільногірськ IN.UA

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Будівля царського казначейства / фото, Вільногірськ IN.UA

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Дім з годинником / фото, Вільногірськ IN.UA

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Верхньодніпровська хата “Верхауз” / фото, Вільногірськ IN.UA

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Культурна спадщина театру / фото, Вільногірськ IN.UA

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Будинок з червоної цегли / фото, Вільногірськ IN.UA

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

Підписуйтесь

Код нації: вишиванка Вільногірська, яка береже традиції

Анастасія Гришкова 09:00, 15 Травня 2025
Вишиті рушники / фото, Вільногірськ IN.UA

Українська вишивка має глибоке коріння, але точно визначити, коли вона з’явилася, неможливо. Давньогрецький історик Геродот у своїх працях згадував про вишивку, що свідчить про її існування ще до нашої ери. Якщо подивитися на одяг скіфів, можна побачити перші прообрази орнаментів, схожих на вишивку.

До Міжнародного дня вишиванки у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг відкрили виставку, присвячену українській вишивці. Про унікальні вишиті сорочки з музейної колекції розповів краєзнавець Володимир Смирнов.

Історія вишиванки

Як культурне надбання, українська вишивка почала привертати увагу дослідників у середині XIX століття. У Західній Європі вишивка також була популярною, і перші зразки європейської вишивки, які почали вивчати, датуються саме XIX століттям. У цей період українська вишивка стала об’єктом зацікавлення етнографів, істориків та культурологів.

Поступово в Україні почали створювати музеї, де були представлені зразки народної вишивки. Вона переважно побутувала в сільській місцевості, де панувало натуральне господарство. Селяни самі виготовляли одяг, прикрашаючи його власноруч вишитими орнаментами.

“Починалося все з нитки. Це — самопрядка, це — перші веретена. Усе це — з нашого краю, ці предмети подаровані нашими земляками. Саме за допомогою самопрядки виготовляли нитки та мотки. У нашій колекції зберігаються також окремі частини ткацьких верстатів, на яких виготовляли полотно. З цього полотна українці шили одяг, рушники та все необхідне для дому. Передусім жінки прикрашали вишивкою як свій одяг, так і одяг своїх чоловіків. У нашій колекції є три жіночі строї, які вже становлять історичну цінність” — розповідає краєзнавець.

Також Володимир Смирнов продемонстрував один із народних нарядів. Його передали в дар Бронніковій Анні Георгіївні.

Сучасна вишиванка / фото Вільногірськ IN.UA

“Сьогодні Ані Георгіївні понад 70 років. Вона — вільногірка, мешкає у Вільногірську від самого заснування міста. Саме вона подарувала нам цю вишиту кофту.Ми можемо бачити, якою була вишивка на початку ХХ століття. Перед вами — жіночий святковий наряд, вишитий майстринею з міста Вільногірськ”, — пояснює Володимир Смирнов.

Зі слів Володимира Смирнова, серед експонатів — жіночий наряд початку ХХ століття, що належав Василісі Ануфріївні Саватєєвій, бабусі колишнього мера Вільногірська Олександра Волощука.

Зліва вишиванка Василіси Сватєєвої / фото, Вільногірськ IN.UA

Одяг, переданий родиною, включає вишиту сорочку, фартух, спідницю та жилетку.

Крім того, представлено й унікальні рушники — весільні, обрядові, кілкові та побутові, які відображають побут і світогляд українців.

Також виставка демонструє серветки та декоративні подушки, вишиті у 1950–1970-х роках, а ще — копію старовинного рушника з текстом народної пісні, що свідчить про вплив європейської культури на вишивку ХХ століття.

Вишити рушники / ілюстративне фото, Rexels

“На жаль, традиційна вишивка поступово втрачалася під впливом індустріалізації, але сьогодні ми бачимо її відродження. Сучасна вишивка змінюється: з’являються нові символи, як-от зброя на сорочці президента Зеленського, але суть залишається — це мистецтво, яке об’єднує покоління” , — зазначив він.

Українські рушники — це не лише елемент побуту, а й оберіг кожної родини, символ усього життя. Життєвий шлях кожного українця був тісно пов’язаний із рушником — від народження і до останніх днів.

“Коли народжувалась дитина, її загортали в білий рушник — крижму, з якою несли немовля до церкви. Під час весілля використовували весільні рушники. Кожна дівчина з дитинства готувала собі посаг, обов’язковою частиною якого були рушники. Їх вишивали у великій кількості — у деяких дівчат приданого налічувалося десятки рушників, створених вручну на полотні”, — пояснює краєзнавець.

Весільні рушники / фото, Вільногірськ IN.UA

За його словами, у таких рушниках зберігалися традиції української вишивки. Кожна квітка чи орнамент мали символічне значення.

Наприклад, лілея — символ краси, ніжності, дівочості. Обов’язковими елементами весільних рушників були вишиті голуби — символи любові та злагоди. Також вишивали обручки, хрестики, що символізували нове життя в шлюбі.

“У нашій колекції є весільні рушники, зокрема рушник під весільний коровай, оздоблений голубами. Ці рушники — справжні витвори народного мистецтва. Ними також прикрашали портрети видатних постатей, як-от Тараса Шевченка чи козака Мамая, надаючи їм особливого сакрального значення”, — додав Володимир Смирнов.

Володимир Смирнов розповів про рушники, що зберігаються в колекції — вишиті майстринями з навколишніх сіл — зокрема з Посуньків та Криничок. Це місцеві рушники, і це добре видно за орнаментами та технікою вишивки.

Також є рушники з інших регіонів — зокрема з Кіровоградської області, а також із південних районів України. Усі вони є унікальними зразками народної вишивки, кожен зі своїми характерними рисами.

Вишитий Т.Шевченко / фото, Вільногірськ IN.UA

“До колекції надходять експонати з різних регіонів України — люди охоче дарують нам свої речі. Ми ніколи не відмовляємося, адже кожен експонат — це частина нашої культурної спадщини”, — пояснює Володимир Смирнов.

Сучасна вишиванки змінюється

За його словами, традиція української вишивки поступово втрачається. Наприклад, декілька рушників в експозиції вже суттєво відрізняються один від одного, і це свідчить про втрату єдиної традиції вишивання. Цей процес почався ще на початку ХХ століття, коли поширення набула так звана бракарівська або “милова” вишивка.

Володимир Смирнов каже: українська вишивка — справжня чарівність, вона надзвичайно красива. І сьогодні ми спостерігаємо, як вона стає модною у всьому світі — не лише в Європі, а й далеко за її межами: в Америці, особливо в Канаді. Вишитий одяг перетворюється на справжній бренд — він стає популярним серед жінок у багатьох країнах.

Вишитий рушник / фото, Вільногірськ IN.UA

Відповідаючи на питання журналістів Вільногірськ IN.UA, що традиції повертаються Володимир Смирнов роз’яснив: — Я би сказав, що сучасна вишивка не зовсім повторює традиції. Вона змінюється, модернізується. З’являються нові елементи, нові наративи. Наприклад, у чоловічому одязі, як у президента України Володимира Зеленського, на вишиванці можна побачити зображення зброї, танків. Це вже відображення нашого часу.

Краєзнавець підсумував, що сучасна українська вишивка поєднує традиційні орнаменти з новими символами: квітами, трояндами, ліліями, елементами сучасної культури. Варто пам’ятати, що в кожному регіоні України існувала своя символіка, притаманна саме тій місцевості. На Заході Україні, наприклад, це проявлялося і в особливих орнаментах, і в колористиці — навіть за кольорами можна було відрізнити один регіон від іншого.

Підписуйтесь

У вільногірському ліцеї № 5 діє єдиний у місті історико-краєзнавчий музей: що відомо

Олександра Зоз 13:35, 2 Лютого 2024
Стенди історико-краєзнавчого музею / фото Вільногірськ IN.UA

Понад 30 років у Вільногірську працює історико-краєзнавчий музей, який створили вчителі ліцею. У ньому знаходиться експозиція з 14 локацій. Музей не має фінансування, його облаштовують власними силами співробітники ліцею.

Про це Вільногірськ IN.UA розповіла керівниця історико-краєзнавчого музею Альона Шульгань.

Дім історії Вільногірська

Історико-краєзнавчий музей започаткували у вересні 1980 року, коли й почав працювати навчальний заклад. Для відвідувачів музей відкрили через три роки.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну, у музеї побували понад 30 тисяч осіб, а це не лише вільногірці, а й гості з різних міст країни, а також громадяни Канади, Швейцарії, Бельгії та США. Свої відгуки відвідувачі залишили у книзі музею. 

У 2008 році історико-краєзнавчому музею Вільногірська дали відзнаку зразкового.

Що можна побачити у музеї

В історичну епоху України занурює етнографічний розділ краєзнавчого музею. Відвідувачів зустрічає селянська хата.

Біла хата, а навколо огорожа сплетена з лози. На імпровізованому паркані висять глиняні глечики. На подвір’ї колодязь, який вважали символом здоров’я і сили. Зліва у хатині стоїть піч, розписаний квітами сволок, а на ньому — колиска для дитини круглої форми. Саме таку колиску ототожнювали з лоном матері. Через це вважали, що вона має магічні властивості. У давнину колиски виготовляли з натурального дерева: для дівчинки — з калини, для хлопчика — з дуба.

На одній зі стін висить шафа для посуду, яку називають мисником. Там можна побачити посуд початку 19 століття. На лавці стоїть відро з ковшем, їх виготовляли вручну.

Експонат / фото Вільногірськ IN.UA

Господарями хатинки є дідусь та бабуся, які пораються по господарству. Вони одягнені у самоткані сорочки, які обов’язково прикрашає вишиванка.

Музей зсередини / фото Вільногірськ IN.UA

Також на виставці можна побачити вишиті рушники. Раніше для українських господинь кожен рушник мав своє призначення, як-от рушник-утирач, рушник для паски та для сватання.

Рушники в музеї / фото Вільногірськ IN.UA

«Музей — знайомство з історією, яка існувала задовго до нас. Ми зобов’язані її знати, щоб уникнути певних помилок у майбутньому. Саме тому завжди раді бачити усіх охочих на наших пізнавальних екскурсіях», — каже керівниця історико-краєзнавчого музею Альона Шульгань.

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Хто може отримати “Зимову підтримку”

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період. […]

Вільногірці просять владу зменшити тривалість відключень світла та забезпечити зв’язок у школах і дитсадках

Мешканка Вільногірська звернулися до міського голови та представників міської ради з петицією, у якій просять вжити заходів для зменшення тривалості та частоти відключень електроенергії. Звернення […]

На Дніпропетровщині відновили рух низки приміських поїздів

З 13 листопада на Дніпропетровщині відновлено курсування кількох приміських поїздів, втім потяг з Дніпра до Кам’янського тимчасово не курсує. “Укрзалізниця” повідомила про повернення рейсів на […]

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву

З 24 листопада набере чинності Постанова Уряду №1176 щодо надання допомоги окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб (ВПО) за втрачене житло на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). […]

Вільногірськ може отримати генератори для котелень

Вільногірськ отримає вісім генераторів для котелень за підтримки Міністерства енергетики США. Закупівлю обладнання зараз проводить американська сторона. Про це на сесії міської ради повідомив начальник […]

17:30, 13.11.2025 Діана Попович