Вільногірськ втратив синів, які захищали Україну у період від російської агресії з 2014 року. Світлини військових, які полягли на полях боїв, зникли безвісти або взяті в полон закарбували журналісти Вільногірськ IN.UA. Виставку пам’яті організовували у місті до Дня Захисників і Захисниць України.
У фотозвіті Вільногірськ IN.UA пропонуємо згадати як це було та вшанувати загиблих військовослужбовців.
Живі, поки пам’ятаємо
До Дня Захисників і Захисниць України, який відзначають 1 жовтня, у Вільногірську проводили фотовиставку героїв, які віддали своє життя за батьківщину.
«Мій син у 2016 році, свої юні 19 років, пішов добровольцем на війну. У 2018 році загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він пішов не за нагородами. Він пішов, щоб в майбутньому не соромно було дивитись в очі своїм дітям, коли вони запитають: «Тату, а чим ти займався під час війни»
Тетяна Звягінцева // мати загиблого героя
Саме Тетяна стала ініціаторкою проведення фотовиставки. Жінка каже, подібної не було у місті.
«Як мама загиблого, я спостерігала, що такі родини, як наша, суспільство почало не помічати. У нас тихе, невеличке містечко і мешканці, чесно кажучи, почали забувати про воїнів, завдяки яким вони тут активно живуть. Тому саме через світлини наших Героїв хотілось донести людям, що війна не десь там, а вона тут, що гинуть їхні земляки, сусіди по під’їзду чи по парті, колеги по роботі, знайомі та не дуже, ті, кого вони раніше зустрічали на касах в маркетах чи під час прогулянки містом. Ідея заходу була винесена на обговорення в загальний чат родин. Туди приєднались і рідні тих, хто зник безвістю або перебуває у полоні. Світлини друкувались з дозволу рідних. Всі рішення приймались загально, це і колір, розмір фото, локація. При активному обговорені утворилася команда. Нас було не багато, але кожен взяв на себе певну функцію відповідальності»
Тетяна Звягінцева //
Фотовиставка “Живі, поки пам’ятаємо”
Фотовиставка “Живі, поки пам’ятаємо”
Фотовиставка “Живі, поки пам’ятаємо”
Фотовиставка “Живі, поки пам’ятаємо”
Фотовиставка “Живі, поки пам’ятаємо”
«Я – батько трьох синів. Двоє з них – взяли активну участь у захисті України від ворожого нападу росії. Безпосередньо в бою нищили ворога. Я впевнений, що жоден з них ні про якийсь там героїзм не думав. Вони взяли зброю і захищали свою землю, захищали нас, захищали суверенітет і незалежність України. А це вже і є мужній вчинок, який потім був відзначений високими нагородами – орденами «За мужність». На превеликий жаль, один орден – посмертно»
Олег Юхимець // член Родини загиблих Захисників і Захисниць України
Фотовиставка у Вільногірську
Фотовиставка у Вільногірську
Фотовиставка у Вільногірську
Фотовиставка у Вільногірську
Фотовиставка у Вільногірську
«Вдивляючись в обличчя кожного воїна на фото, пам’ятайте – хтось віддав своє безцінне життя на війні заради нас з вами, хтось і досі стримує і нищить пекло «руського міра»
Олег Юхимець //
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
Фотовиставка пам’яті загиблих героїв
«Такі заходи нагадують людям, а комусь вперше розказують, про подвиги мужніх українців. Вільногірці мають пишатися своїми героями, шанувати та дякувати щодня їм за життя та свободу, яку ми маємо, ціною їх життя та здоров’я»
Олена // відвідувачка фотовиставки
Нагадаємо, в той день виставка тривала п’ять годин. Перехожі зупинялися та цікавилися. Хтось притискав свої долоні до світлини та плакав, хтось фотографував й відправляв друзям і знайомим за кордон, щоб показати, що їх рідних пам’ятають. Підходили побратими загиблих Героїв, не стримуючи сліз, згадували про службу разом з ними.
«На мою думку, виставкою ми досягли бажаного результату – нагадали суспільству, що війна стосується кожного»
Тетяна Звягінцева // організаторка виставки «Живі, поки пам’ятаємо»
Федір Слишкін демонструє свої роботи / фото надала мама хлопчика, пані Яніна
11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.
Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.
Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця
У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником.
Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.
“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.
У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.
Робота юного митця / фото надала мама хлопчика, пані Яніна
“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.
У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.
“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.
Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.
Підтримка, що надихає: творча історія родини
Робота юного митця / фото надала мама хлопчика, пані Яніна
“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.
Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина:
“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.
Федір за роботою / фото надала мама хлопчика, пані Яніна
Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:
“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”.
Жираф, картина у виконанні Федора Слишкіна / фото надала мама хлопчика, пані Яніна
Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.
Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.
Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”
Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.
На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”
Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).
19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.
28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.
11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, […]
Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні. […]
Держава розширила можливості отримання субсидій на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб: тепер допомога охоплює оренду кімнат, спільне проживання кількох сімей, а також надається при […]
У Вільногірську посмертно вшанували загиблого захисника України — Ігорю Тубальцеву присвоїли звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” за героїзм, відданість присязі та незламність духу. […]
У місті Кам’янське 25 травня пройшов Відкритий чемпіонат з класичного жиму лежачи серед усіх вікових груп. Участь у змаганнях взяли спортсмени з різних населених пунктів […]