Згідно з Конституцією України, місцеві вибори проводяться раз на п’ять років. Це означає, що термін каденції чинного міського голови Вільногірська завершується у 2025 році. Тому питання виборів залишається відкритим. Водночас жодне конституційне право не обмежує можливість обговорення виборчого процесу навіть у воєнний час. Якщо сьогодні не можна говорити про вибори, то завтра не можна буде про корупцію, а згодом – і про війну.

Днями редакція Вільногірськ.IN.UA оприлюднила опитування щодо виборів, що викликало хвилю критики з боку секретаря міської ради Антона Боклага.

Якщо в цьому році будуть вибори, за кого буде ваш голос?

Нижче наводимо результати опитування ( фото, скріншот з Telegram-каналу Вільногірськ.IN.UA.

Через дві години після публікації Антон Боклаг на своїй сторінці опублікував реакцію на обговорення виборів. Така швидка відповідь може свідчити про те, що його допис про “неадекватність” стосувався конкретних людей.

“У річницю повномасштабного вторгнення будь-які розмови про вибори є неадекватними. А хто їх піднімає – вони ще більш неадекватні. Слава Україні! Слава Збройним Силам України!” – йдеться в дописі секретаря міської ради Антона Боклага.

Коментарі під цим дописом були приховані, що було цілком очікувано. Однак у соціальних мережах реакція жителів Вільногірська на такі заяви не забарилася обговорення продовжилося вже в інших публікаціях.

— Якщо він так само оперативно реагував на проблеми в громаді, то ціни б йому не було...

— Почав свою піар компанію мабуть в мери хоче?

— А корумповані органи Вільногірської ради, адекватні? А гроші відмивати на своїх тендерах під час війни, це адекватно? Якби ми жили в зоні бойових дій, то це було б зрозуміло, а так мова йде про Вільногірськ!

— За всі роки, поки мер при владі, с кожним роком тільки гірше гірше, на зустрічах з місцевим населенням, в нього завжди на все одна відповідь “в бюджеті нема грошей”. То де вони завжди зникають? І не треба мені тут розказувати шо там всі білі та пухнасті, нещодавні події показала які в нас чиновники, та і без цього все було відомо!

Відповідаючи на запитання журналістів Вільногірськ.IN.UA щодо порушення теми виборів, секретар міської ради пояснив, що, коли він говорив про “неадекватних”, то мав на увазі всіх, хто піднімає питання виборів, зокрема в межах нашої громади.

“Будь яка тема, або згадка, про вибори одразу політизує всі процеси, це аксіома виборчого процесу, і це сьогодні точно не на користь всім. Вже ж бачимо приклади міст, де блокуються рішення, це все тому що люди вже думають про вибори, а це смішно. Бо сьогодні вирішується доля країни”, – додав Антон Боклаг.

Вільна дискусія – це основа демократії

Тема виборів останнім часом в Україні викликає гострі реакції. Одні вважають їх проведення несвоєчасним, інші – необхідною частиною суспільного діалогу.

Але коли журналістів, які підіймають це питання, публічно звинувачують у “неадекватності” – це вже не аргументована дискусія, а спроба цензури.

Журналістика існує не для того, щоб замовчувати теми, які можуть викликати дискусії. Ми не пишемо темники. Ми аналізуємо факти і даємо людям перевірену достовірну інформацію.

Якраз спроби заборонити будь-які обговорення виборів – це і є цензура. До того ж, тема виборів – одна з головних тез російської пропаганди, яка поширює наратив про “диктатуру в Україні”.

Тепер цю тезу повторює і Дональд Трамп. Але виборів в Україні немає не через диктатуру, а через війну розв’язану рф.

Як місцева влада комунікує з журналістами

Редакція Вільногірськ.IN.UA вже давно чекаємо на інтерв’ю з секретарем міської ради, адже він обіцяв сам ініціювати таку зустріч після свого приходу на посаду.

Однак, його реакція на “неадекватність” тих, хто піднімає важливі питання, дивує. Адже тема виборів обговорюється на рівні області, країни, зокрема на міжнародному рівні з президентом.

Крім того місцева влада жодного разу не прокоментувала питання про затримання депутатів в громаді. Проте секретар міського ради зайнятий виправдовуванням перед фейковим аккаунтом. Його реакція дивує…

Журналісти проаналізували дописи секретаря міської ради в його Telegram-каналі з моменту призначення на посаду. За цей час він опублікував лише два власних поста, а решта — це перепости з інших сторінок. Водночас в його публікаціях не міститься жодної інформації про роботу міської ради чи результати діяльності.

В Україні існує практика проведення виборів під час бойових дій з 2014 році

Проведення виборів під час бойових дій стало практикою ще з 2014 року, коли деякі міста Донецької та Луганської областей були в окупації, а частина українців брала участь в антитерористичній операції (АТО), захищаючи країну від російських загарбників. Ці вибори відбувалися на фоні російської агресії в Україні, анексії Криму та війни на Донбасі. Хоча тоді теж в інформаційному просторі обговорювали неможливість їх проведення.

2014 рік

• Президентські вибори — 25 травня 2014 року.

• Позачергові парламентські вибори — 26 жовтня 2014 року.

2015 рік

25 жовтня 2015 року — це були перші місцеві вибори після Революції Гідності. Вони охопили вибори до місцевих рад і міських голів по всій Україні, окрім тимчасово окупованих територій Криму та частини Донбасу.

2019 рік

• Президентські вибори — 31 березня 2019 року, у яких перемогу здобув чинний президент Володимир Зеленський, ставши шостим президентом України.

• Парламентські вибори — 21 липня 2019 року. Вони відбулися після розпуску Верховної Ради п’ятого скликання, і нові вибори призвели до формування парламентської коаліції з партією “Слуга народу” на чолі.

2020 рік

• Місцеві вибори — 25 жовтня 2020 року. Це були вибори до місцевих органів влади, включаючи міських голів, депутатів обласних, міських і районних рад. Ці вибори стали важливим етапом децентралізації в Україні.

Редакція Вільногірськ.IN.UA вважає обговорення виборів абсолютно природним і необхідним.

Судячи з коментарів, мешканці громади також вважають тему виборів важливою та прийнятною для обговорення саме зараз. Це не означає, що ми закликаємо проводити їх негайно.

Українці мають право на інформацію та вільну дискусію. І ми журналісти будемо це право захищати.

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас