
У Вільногірську в місцевій бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Людмилою Охріменко, яка приїхала з Харкова, щоб презентувати свої книги. Під час заходу авторка представила нові романи — “Хрещена” та “Скляний дощ”.
Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка поспілкувалася з авторкою.
Як народжуються романи
Людмила Охріменко розповіла, що пише вже багато років і працює в різних жанрах: від дитячих оповідань та жіночих романів — до творів про мирну Україну і наше сьогодення. Останні присвячені подвигам військових, волонтерів та медиків.
Письменниця зазначає, що ретельно готується до кожної книги: вивчає літературу, досліджує історію, спілкується з героями та пропускає їхні переживання крізь себе.
Особливою для неї стала робота над романом “Оскар”, який отримав відзнаку конкурсу “Коронація слова – 2021” у номінації “Кращий воєнний роман”.
“Критики — мої читачі”
Людмила Охріменко вважає своїми головними критиками саме читачів. Вона наводить приклад, коли повість “Далека блакитна далечінь”, що містить багато автобіографічних моментів, спершу мала назву “Я достаю скелети із шафи”.
“Я отримала повідомлення: “Яка ж це чепуха”. Спершу засмутилася, але далі зрозуміла: читачка мала на увазі саме назву. Врешті вона сама запропонувала інший варіант — вислів із книги, який точніше передав сенс історії”, — згадує авторка.
Від жіночих історій до військових романів
На запитання відвідувачів, з якого твору варто почати знайомство з її творчістю, письменниця відповіла:
“Я пишу романи про жінок, дитячі оповідання, розповіді волонтерів, історії наших військових. Кожен може знайти щось для себе — головне, щоб книга була близькою серцю”.

Серед іншого Людмила згадала і про свою повість “Легка поведінка”, яка має несподівану історію створення.
“Коли я працювала в дитячому будинку, були фінансові складнощі у керівництва. І щоб оплатити годування дітей, я вирішила звернутися до жінок професії, про яку ви подумали, почувши назву книги. І саме моя ідея врятувала на певний період наших дітей — ті жінки оплачували постачальникам за їжу дітям”, — згадує молоді роки свого життя Людмила.
Сьогодні Людмила Охріменко — на пенсії, але продовжує активно працювати: пише й продає книги, донатить на ЗСУ, волонтерить і подорожує Україною, щоб її творчість дізнавалося якомога більше людей.
Читайте також:
Підписуйтесь