У Вільногірську затвердили Програму соціально-економічного розвитку на 2025–2027 роки. Головна редакторка Вільногірськ IN.UA Ганна Бокова звернула увагу на ключові недоліки документу: відсутність чітких механізмів реалізації, розмиті пріоритети та некоректний SWOT-аналіз. Чому цей план виглядає нереалістичним читайте — у матеріалі.

Майже всі любителі кінематографу, хоча б раз в житті стикалися з кіноляпами — помилками під час зйомок, які суперечать логіці або фактам у фільмі.

Можна знайти купу таких добірок, які створені задля розваг користувачів. Але коли ти стикаєшся з такими ляпами на рівні планування життя громади, стає не весело, а навіть страшно.

Ознайомлюючись з Програмою соціально-економічного та культурного розвитку Вільногірської громади на 2025-2027 рік, спіймала себе на думці, що можу написати сценарій такого ролику ляпів – назвемо їх ОМС-ляпи. Впевнена, що кожен, хто буде читати цю програму, зможе побачити свої нестиковки.

Поділюсь своїми думками і порівняннями програми, створеної міською радою Вільногірська, та подібними програмами інших міських рад. Це порівняння роблю для того, щоб показати, що це не мені чогось не вистачає, хоча, звісно, ця публікація є моєю авторською колонкою і відображає мої думки, а є приклади іншого рівня виконання таких задач.

Виявивши проблему, ми мали б, як редакція незалежного медіа, яке працює за стандартами журналістики, створити список питань, поставити їх виконавцям, отримати відповіді і лише тоді опублікувати матеріал. І ми зазвичай так і робимо.

Якщо оцінити кількість матеріалів, які не виходять з цієї причини або виходять неоперативно чи втрачають актуальність, – це приблизно 30%. Це відбувається тому, що отримати коментарі від місцевої ради дуже складно.

Розумію, що якщо в місті декілька днів не було води, і це питання відмовилися комунікувати на всіх рівнях, при цьому всі мережі наповнені коментарями невдоволених мешканців, то про програму соціально-економічного розвитку, про наявність якої не знає переважна більшість населення і тим більше не переймається її змістом, взагалі турбуватися не будуть.

Тому відповіді в телефонній розмові ми не отримаємо, а у запиті формально нам відпишуть так, щоб ми більше не питали.

Оскільки питання, на мою думку, є дуже важливим, ми вирішили на даному етапі дати цей матеріал у вигляді авторської колонки, яка не передбачає балансу думок.

Можливо, ця публікація спонукатиме місцеву владу уважніше читати те, що вони ухвалюють, і активніше комунікувати з медіа.

Я впевнена, що якби програму уважно прочитали депутати Вільногірської громади та її автори, цих ляпів би не було. А ви, наші читачі, звернете увагу на це важливе для розвитку громади рішення.

Ну ж бо, пріоритетом визначено: “Поліпшення рівня та якості життя населення, зростання заробітної плати”. Я думаю, що це саме те, чого прагнуть всі мешканці, безсумнівно. Але, по-перше, у програмі немає пояснень, за рахунок яких заходів цього будуть досягати і якими критеріями будуть вимірювати, чи досягли цієї важливої задачі.

Якщо ми визначили це пріоритетом, тобто будемо рухатися у цьому напрямку, то вважаємо, що тут у нас все не так добре, тобто це явно не наша сильна сторона на сьогодні. А ось тут і найбільший ляп, бо міська рада вважає це перевагою, тобто тим, що змінювати не потрібно і що нам буде всіляко допомагати.

Якщо ми визначили це пріоритетом, тобто будемо рухатися у цьому напрямку, то вважаємо, що тут у нас все не так добре, тобто це явно не наша сильна сторона на сьогодні.

А ось тут і найбільший ляп, бо міська рада вважає це перевагою, тобто тим, що змінювати не потрібно і що нам буде всіляко допомагати.

Нижче я наводжу скрін з програми — це таблиця зі SWOT-аналізу. Така схема використовується при стратегуванні і зазвичай включає чотири розділи, з яких два внутрішніх — це те, на що організація, яка пише стратегію, може впливати (сильні сторони і слабкі сторони), і два зовнішніх — це те, що нам дає середовище і на що ми впливати не можемо (ризики і можливості). Відповідно, сильні сторони — це те, чого ми вже досягли і на що будемо спиратися для подальшого розвитку, будемо посилювати і зберігати.

Нижче я наводжу скрін з програми — це таблиця зі SWOT-аналізу.

Така схема використовується при стратегуванні і зазвичай включає чотири розділи, з яких два внутрішніх — це те, на що організація, яка пише стратегію, може впливати (сильні сторони і слабкі сторони), і два зовнішніх — це те, що нам дає середовище і на що ми впливати не можемо (ризики і можливості).

Відповідно, сильні сторони — це те, чого ми вже досягли і на що будемо спиратися для подальшого розвитку, будемо посилювати і зберігати.

Так от, до сильних сторін у сфері “Економіка” включена “дешева робоча сила”. Тобто виконавці спочатку ставлять собі пріоритет на початку програми — що вони працюватимуть над збільшенням зарплати, — а в SWOT-аналізі визначають низьку оплату праці як сильну сторону.

На мою думку, це основний ляп цієї програми, і це приниження мешканців громади, бо тут акцент зроблено навіть не на оплаті, а на дешевій робочій силі, яку планують використовувати для зміцнення економіки.

Але ж низькі заробітки мешканців — це не лише їхня особиста проблема. Це низькі відрахування в бюджет, низька платоспроможність, а отже, і сфера послуг у місті рости не буде, що не сприяє розвитку підприємництва. Я думаю, ви вже збудували собі логічний ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків. Йдемо далі.

Цікаво, що в одному документі наведено два списки пріоритетів, і вони не збігаються!У розділі 2 та розділі 11. Це геніальний ляп №2 авторів цієї програми. Ще одні пріоритети, тобто треті, ми знайдемо наприкінці документа. Там вони будуть називатися стратегічними цілями — їх три, і вони в чомусь співпадають, в чомусь ні. У цілому це як новий погляд, третя альтернативна думка щодо розвитку громади. До неї ми ще повернемося.

Можливо, ці пріоритети писали різні люди, потім поєднували треті, і ніхто з них не читав програму в цілому? Тут можна було б пограти в дитячу забавку “Знайди відмінності”.

В 11-му розділі про підвищення якості життя вже немає мови. Зате додається новий пріоритет — підтримка малого підприємництва. Цим якраз і завершується розділ 11.

Це ще одна прекрасна ініціатива, яка б могла зміцнити економіку, покращити рівень життя в громаді і наповнити бюджет, але в цій програмі виглядає як ляп №3 і повна зневіра у місцевий бізнес.

У розділі “Розвиток малого та середнього підприємництва” на сторінці 14 (навмисно не кажу номер розділу, бо під номером 7 в програмі їх два) написано, що збільшення малих та середніх підприємств не прогнозується. Про це різними словами повідомляють у трьох абзацах. Росту не буде, бо зовнішній стан економіки країни і війна цьому не сприяють.

Наприкінці, щоб точно закріпити ефект і неможливість розвитку, додають: фінансуватися заходи, спрямовані на розвиток бізнесу, не будуть, бо сенсу в тому немає.

Але ж в наступному розділі про торгівлю та сферу послуг з’являється надія: планується розширити сферу послуг та побутового обслуговування.

Знову нестиковка з тим, що ми бачимо на тій же самій сторінці. Наприкінці документа у таблиці операційних цілей і завдань знову зазначені заходи на розвиток підприємництва. Це вже ляп у квадраті, я б сказала.

Ляп №4 виглядає як самообман, або необізнаність співробітників, які готували цю частину програми, відчуття, що це були різні люди знову підтверджується. 

У таблиці SWOT-аналізу, у розділі «Інфраструктура», зазначено сильною стороною: “Можливість розпоряджатися комунальними об’єктами (за потреби)”.Що автори мали на увазі, коли додали в лапках “за потреби”?

Сама ця можливість явно перевищена, бо парк, який є центральним місцем для відпочинку і культурних розваг, не є у власності громади. Міська рада за бюджетним кодексом не може навіть виплачувати гроші підрядникам за його прибирання, не кажучи вже про реконструкцію.

І це мають знати виконавці цієї програми, люди, які за неї голосували. Це не сильна, а слабка сторона, яка ускладнює життя. Ми не можемо на ній будувати майбутнє, ми маємо її усунути як перешкоду, щоб вкластися в розвиток.

Про реконструкцію парку автори (можна вже з великою вірогідністю сказати, чисельні автори) згадують і в таблиці операційних цілей. Тут йдеться про продовження реконструкції парку — як і коли це буде зроблено, не вказано. В програмі взагалі немає відповідальних і термінів.

Всі заходи просто перераховуються, а хто це буде робити, коли, за які кошти — шукайте, любі друзі, у інших програмах міської ради.

Та там ви це також не знайдете, бо, якщо ви, до прикладу, відкриєте програму розвитку фізичної культури чи охорони здоров’я, то побачите загальний перелік “за все хороше”, і в кінці — загальну суму фінансування.

Не зрозуміло, на що вона буде витрачена, як допоможе здійснитися усім тим покращенням, які там обіцяють, як можна буде прослідкувати, що ми досягли підвищення якості життя чи залучення людей до здорового способу життя — ви не дізнаєтесь.

Тому що конкретних індикаторів у вигляді кількості заходів чи збільшення кількості людей, які отримають користь, ви не знайдете.

Ляп №5, яким я завершу свій огляд, бо мені здається, що вже до цього ніхто і не дочитає, — це одкровення, які у SWOT-аналізі представлені в розділі “Мешканці, громадська активність”.

Здається, що цю частину також писали інші люди, це видно навіть по оформленню тексту та формулюванням. Особливо в сфері безпеки. Якщо подивитися на слабкі сторони, то тут визначені реальні проблеми суспільства.

Біда в тому, що на більшість проблемних питань не передбачається заходів для вирішення проблем. Тут їх вирішили підсвітити і далі про них не згадувати.

А може, знову ж таки, погано читали і не помітили. Про високу ініціативність населення та взаємодію з владою також, мабуть, хтось інший писав.

Спостерігаючи за життям у громаді, я цієї взаємодії не бачу, принаймні про неї не звітують. Можливо, “за закритими дверима” є якась взаємодія.

Порівняння з іншими громадами

Для порівняння, як може виглядати логічна програма, наведу спочатку Кам’янську громаду. Тут в програмі визначені стратегічні цілі, які по розділах програми розписані детально. У підрозділах є мета, заходи і очікувані результати, логічно поєднані і не дублюються.

Можемо звернутися до подібної програми Бахмутської громади. Територія була окупована, мешканці вимушено переїхали до інших громад, міська рада працює в евакуації.

Ця програма по структурі дуже схожа на програму Вільногірської громади. Також описана поточна ситуація і визначені можливі напрямки розвитку, наприкінці наводиться таблиця з заходами. Рішення, які пропонуються, витікають з проблеми, вказані результати.

У програмі, яку створили в цьому році в Вільногірській міській раді, за яку проголосували депутати, мав би читати міський голова, немає результатів.

Відповідно, і очікувати результатів, якщо вони навіть не заплановані, важко. Та ми й ніколи не дізнаємось, чи виконали задачі, якщо не визначили критерії оцінки.

Хочу відмітити, що якщо б ми відкрили програму соціально-економічного розвитку Вільногірської громади за минулий рік, враження були б набагато гіршими.

Прогрес є, і можливо, в наступному році програма стане більш логічною. Та можливо, до її створення реально долучать громадськість.

Багато громадян наразі перебувають за межами держави, проте потреба вирішувати юридичні чи майнові питання вдома залишається. Для представництва інтересів, продажу майна чи переоформлення автомобіля необхідна довіреність.

Редакція Вільногірськ IN.UA, посилаючись на Міністерство юстиції України, підготувала інформаційну довідку щодо того, як правильно оформити цей документ за кордоном, щоб він мав законну силу на території України.

Що таке довіреність та які існують варіанти її оформлення

Довіреність — це письмовий документ, який одна особа (довіритель) видає іншій (представнику) для ведення справ перед третіми особами. Завдяки цьому документу довірена особа може підписувати договори, подавати заяви та захищати інтереси довірителя. Важливо пам’ятати, що всі операції з нерухомістю, транспортними засобами чи корпоративними правами вимагають виключно нотаріально посвідченої довіреності.

Особа, яка перебуває за кордоном, має два законні шляхи оформлення такого документа:

• звернутися до консульської установи України;
• скористатися послугами місцевого іноземного нотаріуса.

Оформлення через консульство

Звернення до українського консульства є найбільш зручним варіантом оформлення довіреності за кордоном. Головна перевага полягає в тому, що виданий там документ не потребує жодної додаткової легалізації чи перекладу. Така довіреність одразу набуває чинності та готова до використання в Україні.

Консул самостійно реєструє довіреності на розпорядження майном чи транспортними засобами в Єдиному реєстрі довіреностей. Проте варто враховувати одне обмеження: консул не має права посвідчувати довіреності на ті правочини, які за законом вимагають виключно особистої присутності людини.

Послуги іноземного нотаріуса

Якщо візит до консульства неможливий, громадяни мають право звернутися до будь-якої місцевої нотаріальної контори в країні перебування. У такому разі документ складатиметься іноземною мовою за правилами місцевого законодавства.

Щоб такий документ запрацював в Україні, він має пройти процедуру легалізації. Алгоритм залежить від країни:

• без легалізації (довіреності, наприклад, видані в Польщі або Чехії, визнаються в Україні без додаткових формальностей завдяки двостороннім міжнародним договорам);
• апостиль (для документів з більшості країн Європи, США, Канади та Великої Британії потрібен спеціальний штамп — апостиль. Він підтверджує справжність підпису та статус нотаріуса згідно з нормами Гаазької конвенції).

Проставлянням апостиля зазвичай займається міністерство юстиції відповідної країни. Доцільно одразу запитати в іноземного нотаріуса, чи надає він послугу замовлення цього штампа. Коли документ з апостилем опиниться в Україні, його необхідно перекласти українською мовою та нотаріально засвідчити цей переклад. Тільки після цього довіреність набуває юридичної сили.

Як правильно скласти текст документа

В міністерстві радять мати заздалегідь підготовлений електронний проєкт довіреності. У тексті обов’язково повинні бути зазначені:

• точне місце та дата складання;
• повні прізвища, імена та по батькові обох сторін (довірителя та представника);
• адреси реєстрації чи фактичного проживання сторін;
• термін дії документа (якщо строк не вказати, довіреність діятиме до моменту її офіційного скасування);
• для представників-адвокатів — інформація про їхній статус та членство в об’єднанні;
• для укладання договору дарування — обов’язково вказується ім’я обдаровуваного, інакше такий документ визнається нікчемним.

Процедура та необхідні документи

Для оформлення документа необхідна особиста присутність довірителя. До консульства чи нотаріуса потрібно надати:

• оригінал та копію закордонного або внутрішнього паспорта громадянина України;
• оригінал та копію ідентифікаційного коду (РНОКПП);
• чітку копію паспорта майбутнього представника;
• додаткові документи залежно від суті доручення (наприклад, копії документів на право власності для продажу квартири або свідоцтво про смерть і підтвердження родинних зв’язків для оформлення спадщини).

Процедура також передбачає обов’язкову сплату консульського збору або оплату послуг іноземного нотаріуса. У випадку звернення до іноземного фахівця можуть знадобитися додаткові витрати на послуги перекладача під час прийому.

Читайте також:

Нові правила виїзду за кордон у 2026 році: зміни для чоловіків та європейські системи контролю

Повноцінне навчання для тих, хто ніколи не стикався з армією — фізична й вогнева підготовка, адаптація на фронті. Прес-служба 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» детально розповідає про процес рекрутингу.

Рекрутинг у Любарті — це відповідальний підхід до особового складу, який слідує ідеї формування вмотивованого бійця, а не регулярного війська найманців.

Про цей підхід свідчить пропозиція приєднатися до лав захисників. Лише добровільний та усвідомлений крок дасть можливість обрати роль у війську, в якій людина принесе найбільше користі. Тому бригада ділиться актуальнимивакансіями на офіційному сайті.

Мета військового рекрутингу

Військовий рекрутинг дозволяє здійснити відбір найкращих кандидатів і посилити формування у потрібному місці й тим, хто в цьому зацікавлений. Цей метод набору новобранців вважають ефективним обидві сторони — бійці та армія.

Кожна вакансія в Любарті є протиставленням примусу. Такий підхід нагадує розвиток сучасної цивільної компанії: є співбесіда, чіткі етапи знайомства й навчання, а також — взаємне розуміння. Адже лише в такій співпраці цивільні люди розумітимуть свої посадові інструкції.

Підготовка в бригаді Любарт рекрутів на різні вакансії

Незалежно від виду вакансії кожен новобранець проходить БКБП — Базовий курс бойової підготовки. Він триває 6-8 тижнів, передбачає формування основних навичок військового: 

• Фізичну й вогневу підготовку;

• опанування різних видів озброєння й ознайомлення зі спорядженням;

• тактичну медицину;

• орієнтування, вміння працювати з мапами;

• загартування характеру (адаптацію до фронтових умов).

Після базового курсу рекрути проходять спеціалізоване навчання, яке вимагає їхня посада, в обраному підрозділі. Воно складається з цілісного інструктажу, теоретичної та практичної сторін — і на цьому етапі новобранець розуміє в чому полягає особливість саме його ролі у війську, адже вимоги кожної вакансії різні.

БКБП є універсальною підготовкою, яка має на меті обрати по-справжньому готових людей, та саме навчання робить із хорошого солдата професійного військового. Тому, як і базовий курс, наступний етап підготовки бригада теж організувала відповідально.

Хто навчає військових у Любарті?

Новобранців до кожної посади готують досвідчені інструктори з бойовим досвідом часів АТО, ООС і цієї війни — учасники формування, коли бригада була ДФТГ, ССО й ОЗСП, детальніше — на офіційній сторінці lubart.army.

Як готують військових у Любарті?

Практичні навички відпрацьовують у штучно відтворених бойових умовах на полігонах та інших тилових локаціях, а сама програма підготовки складена за передовими стандартами НАТО. Також бригада проводить навчання за кордоном. 

Служба в бригаді за контрактом 18-24

Тим, хто ще не досяг призовного віку теж можна долучитися до складу Любарта. Умови контракту 18-24 поширюються на піхотні посади, а також на посади операторів БПЛА.

Читайте також:

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір