Перший догфест у Вільногірську: усім сподобався Тофі

Фото надано Анною Цуркан

У Вільногірську відбувся перший догфест — захід, покликаний допомогти безпритульним тваринам знайти родини та привернути увагу до проблеми відповідального ставлення до “хвостиків”.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA.

Проблема безхатніх собак актуальна не лише для великих міст. У невеликих громадах вона часто стоїть не менш гостро: бракує культури стерилізації домашніх тварин, а притулки існують переважно завдяки небайдужим волонтерам.

Як ми вже повідомляли, місцеві волонтери вирішили поєднати добру справу з приємним дозвіллям і організували перший у місті догфест. Перед початком вони хвилювалися: чи прийдуть люди, як поводитимуться собаки та чи вдасться створити комфортну атмосферу для всіх учасників.

“Усе було чудово! Єдине що — у нас був гість Кай, песик волонтерки із П’ятихаток, якому не дуже сподобалися наші “клопи” — щенята. Але таке серед собак буває. Загалом усе просто супер! Я дуже задоволена і зрозуміла, що не потрібно боятися організовувати такі заходи”, — розповідає соорганізаторка фесту Анна Цуркан.

За її словами, чимало містян прийшли не лише подивитися на собак, а й познайомитися з волонтерами та дізнатися більше про їхню роботу. Відвідувачі цікавилися, де розташований притулок, чи можна приїжджати, щоб вигулювати собак, допомагати їм або долучатися до роботи команди.

“Окрема подяка батькам, які привели своїх дітей. Дуже важливо змалку вчити їх доброті, відповідальності та любові до тварин. Саме з таких маленьких кроків формується культура гуманного ставлення до безпритульних хвостиків», — говорить пані Анна

Цього разу більше пощастило котикам — кілька мешканців котячого притулку знайшли нові домівки. Зате серед собак справжнім улюбленцем гостей став песик Тофі.

Улюбленцем гостей став песик Тофі/фото редкції

«Багато хто хотів забрати саме його, але людей налякало, що в нього пахова грижа. Насправді це операбельна проблема, і я готова допомогти майбутнім господарям з організацією операції», — каже пані Анна.

Хоча цього разу собачкам пощастило менше, догфест виконав ще одну важливу місію. Містяни ближче познайомилися з роботою волонтерів, дізналися про життя притулку та побачили, скільки чудових хвостиків щодня чекають на свої родини. А це означає, що шансів знайти дім у них стало більше. І для першого догфесту це справді чудовий початок.

8 серпня відзначають Всесвітній день котів – свято, присвячене одним із найпопулярніших домашніх улюбленців. З цієї нагоди зібрали цікаві факти про пухнастиків, які можуть здивувати навіть їхніх найвідданіших господарів.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Коти живуть поруч із людьми набагато довше, ніж вважалося раніше

Довгий час вважалося, що першими приручили кішок стародавні єгиптяни – приблизно 4000 років тому. Однак у 2004 році французькі археологи на Кіпрі виявили поховання кішки, вік якої оцінюють у 9500 років. Знахідка свідчить, що історія співіснування людей і котів бере початок ще в добу неоліту.

Траур у Стародавньому Єгипті 

У Стародавньому Єгипті котів вважали священними тваринами. За свідченнями історика Геродота, смерть кішки була великою трагедією для родини – на знак жалоби всі її члени збривали собі брови.

Схожість з тиграми 

Генетично домашні коти дуже близькі до тигрів – їхній ДНК збігається приблизно на 95,6%. Саме спільне походження частково пояснює деякі звички наших улюбленців, зокрема те, що вони мітять територію, полюбляють гратися зі “здобиччю” та проводять багато часу уві сні.

Домінуюча лапа 

Подібно до людей, коти також мають перевагу у виборі домінуючої лапи, тобто можуть бути “правшами” або “лівшами”. Наукові спостереження демонструють певну гендерну закономірність – кішки найчастіше віддають перевагу правій лапі, тоді як коти частіше користуються лівою.

Відбиток носа 

Візерунок поверхні котячого носа є абсолютно унікальним, наче людські відбитки пальців. У природи немає повторів, тож двох котів із абсолютно ідентичними носами просто не існує.

Рекорд найдовшого кота в історії 

Домашні коти зазвичай здаються невеликими та вишуканими тваринами. Але серед них трапляються справжні велетні. Найдовшим котом у світі вважається мейн-кун на ім’я Стьюї, довжина якого сягала 123 сантиметрів. 

Найбагатший кіт у світі 

Найбагатшим котом у світі за версією Книги рекордів Гіннеса вважають Блекі. Після смерті його господаря-мільйонера кіт став спадкоємцем величезного статку – власник не залишив майно своїм родичам, а заповів Блекі близько 7 мільйонів фунтів стерлінгів.

Читайте також:

Перший догфест у Вільногірську: усім сподобався Тофі

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні