Кліщі небезпечні для домашніх тварин: як уберегти улюбленця – поради ветлікаря

Кліщі небезпечні не лише для людей, але й для тварин. Комахи атакують переважно собак, не лише безпритульних, але й домашніх. У Вільногірську з кінця квітня 2024 року до середини травня захворіли на піроплазмоз після укусу кліща 12 домашніх собак. 

Про це розповів журналістам Вільногірськ IN.UA лікар ветеринарної медицини Валерій Фетісов.

Як кліщі впливають на тварин: комахи переносять небезпечну хворобу

Кліщі переносять небезпечну хворобу для тварин — піроплазмоз. Її ще називають Бабезіоз. Це хвороба, яка вражає внутрішньоклітинними паразитами (бабезіями) кров тварини. 

Пік захворюваності припадає на травень, коли кліщі більш активні, а також на серпень та вересень, залежно від температури навколишнього середовища.

Лікар ветеринарної медицини Валерій Фетісов каже: обробка спреями та пігулками захистить тварин від укусів, а надалі – від тяжкого перебігу хвороби.

«Треба обов’язково обробляти тварин, захищати їх від укусів кліщів. Є пігулки, які відлякують кліща. Вони даються залежно від ваги тварини та діють протягом чотирьох тижнів»,  —  зазначає лікар ветеринарної медицини Валерій Фетісов.

Після прогулянки з твариною на вулиці, її необхідно оглянути. Лікар каже, шукати необхідно кліщів розміром з сірникову головку та навіть квасолини. 

«Якщо вже ви виявили кліща, я раджу звертатися у ветеринарну клініку, щоб не зробити гірше. Часто люди вдома самостійно роблять спробу витягнути кліща. Обривають частину його, друга ж частина залишається у тварині – починається процес запалення. Згодом після укусу місце починає гнити», —  радить лікар.

Частіше тварина може підчепити кліща на дачі, лісі або ж біля ставка. Комаха своєю чергою може переносити бабезіоз.

«Він своїм хоботом проколює шкіру тварини, пускає свою слину. Саме з цією слиною йдуть ті мікроорганізми, які й викликають потім хворобу у тварин. Раджу вчасно звертатися до лікарів, аби не нашкодити їй», — розповідає Фетісов. 

Симптомами захворювання на піроплазмоз можуть бути:

• погіршення загального стану здоров’я тварини;
• підвищення температури;
• слабкість;
• млявість;
• блідість слизових;
• анорексія;
• потемніння сечі.

Ветлікар радить хоча б раз на рік приводити домашнього улюбленця до клініки на обстеження. Робити щеплення від сказу, вітамінізацію та терапію проти глистів. Це зміцнить імунітет тварини.

Читайте також:

• Сезон кліщів: як захиститися та що робити, якщо кліщ вже є на тілі
• «Доступні ліки» у Вільногірську: де та як отримати медикаменти безоплатно 

Сьогодні, 19 вересня 2026 року, Україна вперше на державному рівні відзначає День української музики. Нове пам’ятне свято Верховна Рада запровадила 27 травня 2026 року відповідною постановою.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Чому саме 19 вересня: як зʼявився День української музики

Ініціатива започаткувати День української музики належить Українській агенції з авторських та суміжних прав ГО “УААСП”. Її підтримав Олександр Санченко, голова підкомітету з питань музичної індустрії Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

За словами виконавчого директора ГО “УААСП” Сергія Шаповала, поява окремого дня в календарі має привернути більше уваги до української музичної індустрії та її розвитку. Йдеться не лише про мистецьке значення музики, а й про її роль у культурному та інформаційному просторі країни.

Дата свята також має символічне значення – третьої суботи вересня 1989 року під час фестивалю “Червона рута” у Чернівцях публічно прозвучав гімн “Ще не вмерла Україна”, який на той момент був забороненим твором.

Саме тому День української музики відзначатимуть щороку у третю суботу вересня. У 2026 році ця дата припадає на 19 вересня.

Музика, що передавалася із покоління в покоління: історія української музики

До епохи звукозапису: музика як усна традиція

Протягом століть українська музика існувала переважно як усна традиція. Колискові, веснянки, колядки, щедрівки, весільні, козацькі та чумацькі пісні передавалися від покоління до покоління. Мелодії й тексти могли змінюватися залежно від регіону, але пісні продовжували жити.

Важливу роль у збереженні музичної та історичної пам’яті відігравали кобзарі й бандуристи. Вони виконували думи, історичні та духовні пісні, фактично замінюючи засоби масової інформації в суспільстві без радіо й масової освіти.

Коли народна пісня вийшла на велику сцену 

У XIX столітті важливий етап у розвитку української музики пов’язаний з Миколою Лисенком – композитором, піаністом, диригентом, педагогом і дослідником фольклору.

Лисенко збирав та записував народні пісні, перетворюючи їх на основу професійної музичної традиції. Він прагнув розвивати українську музику на основі рідної мови та фольклору.

Так народна мелодія поступово виходила за межі побуту – звучала в операх, хорових і концертних творах та ставала частиною музичної освіти. Те, що століттями передавалося усно, почало з’являтися на нотному папері.

Українська мелодія, яку знає весь світ 

Одним із найвідоміших прикладів міжнародного поширення української музики став “Щедрик” Миколи Леонтовича. В основі твору – давня українська щедрівка, над якою композитор працював роками. Прем’єра відбулася в Києві 1916 року.

Згодом Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця представила твір європейській та американській публіці. 5 жовтня 1922 року “Щедрик” прозвучав у нью-йоркському Carnegie Hall.

Пізніше мелодія отримала англомовну назву Carol of the Bells і стала частиною світової різдвяної культури. Її використовують у фільмах, рекламі, телешоу та численних музичних аранжуваннях.

Мільйони людей упізнають цю мелодію з перших нот, хоча не всі знають, що її історія почалася з української щедрівки.

Музика попри репресії

XX століття стало для української музики часом не лише творчих пошуків, а й важких випробувань. За новими композиціями, жанрами та іменами стояли долі митців, на яких тиснула радянська влада.

Музичне середовище не залишалося осторонь репресивної політики. Композитори, диригенти, виконавці та народні музиканти могли зазнати переслідувань, а творчість багатьох із них мала відповідати встановленим владою ідеологічним правилам.

Однією з найтрагічніших стала доля Миколи Леонтовича – у січні 1921 року його застрелив у будинку батька агент радянської ЧК.

Проте навіть у таких умовах українська музика не зупинилася у своєму розвитку. Поряд із академічною традицією продовжували існувати хоровий спів, естрадна музика, джаз та авторська пісня. Згодом до них додався й рок.

Особливо помітними зміни стали наприкінці 1980-х. Музика поступово перетворювалася не просто на форму мистецтва, а й на простір для нових культурних проявів, які виходили за межі звичних радянських рамок.

Музика після 1991 року

З проголошенням незалежності українська музика отримала простір для розвитку без радянських ідеологічних обмежень. Разом із державою змінювалася і музична культура: з’являлися нові виконавці, гурти, стилі та способи говорити про українську ідентичність.

У 1990-х українська сцена переживала непростий період. Музикантам доводилося працювати в умовах економічних труднощів, але саме тоді формувалося нове покоління артистів. Поруч із естрадою розвивалися рок, поп, електронна та альтернативна музика.

У наступні десятиліття українські виконавці дедалі активніше виходили на міжнародну сцену. Пісні українською мовою почали звучати не лише для вітчизняної аудиторії, а й за кордоном. Важливу роль у цьому відіграли фестивалі, музичні конкурси, незалежні лейбли та розвиток цифрових платформ.

Окремою сторінкою став Євромайдан. Музика опинилася безпосередньо в центрі суспільних подій – як спосіб висловити позицію, підтримати людей і зафіксувати атмосферу часу.

Після початку російської агресії українська музика ще виразніше стала частиною культурного спротиву. Виконавці переходили на українську, переосмислювали фольклор і традиційні мотиви, а сучасні жанри дедалі частіше поєднувалися з народною музикою.

Сьогодні українська сцена існує одразу в кількох вимірах: від попмузики та репу до року, електроніки й експериментальних жанрів. Вона продовжує змінюватися і водночас дедалі активніше розповідає світові власну українську історію.

Читайте також:

День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти 

КП “Жилсервіс” у Вільногірську запрошує на роботу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт. Працівнику пропонують повну зайнятість та заробітну плату 18 000 гривень.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень – кваліфікований робітник. 

Досвід роботи не вимагається. 

Завдання та обовʼязки: 

• обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж, виявлення, локалізація та усунення пошкодження на трубопроводах, інженерних мережах та обладнанні для відновлення їх безперебійної роботи. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень, характер виконуваної роботи – постійний. Умови праці визначені як оптимальні. 

Соціальною перевагою є можливість професійного розвитку. 

Зарплата – 18 000 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602605200001. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: Державна служба зайнятості. 

Читайте також:

Контролер скляного виробництва до ТОВ “МАКСИТРОН”: відкрита вакансія