Код нації: вишиванка Вільногірська, яка береже традиції

Українська вишивка має глибоке коріння, але точно визначити, коли вона з’явилася, неможливо. Давньогрецький історик Геродот у своїх працях згадував про вишивку, що свідчить про її існування ще до нашої ери. Якщо подивитися на одяг скіфів, можна побачити перші прообрази орнаментів, схожих на вишивку.

До Міжнародного дня вишиванки у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг відкрили виставку, присвячену українській вишивці. Про унікальні вишиті сорочки з музейної колекції розповів краєзнавець Володимир Смирнов.

Історія вишиванки

Як культурне надбання, українська вишивка почала привертати увагу дослідників у середині XIX століття. У Західній Європі вишивка також була популярною, і перші зразки європейської вишивки, які почали вивчати, датуються саме XIX століттям. У цей період українська вишивка стала об’єктом зацікавлення етнографів, істориків та культурологів.

Поступово в Україні почали створювати музеї, де були представлені зразки народної вишивки. Вона переважно побутувала в сільській місцевості, де панувало натуральне господарство. Селяни самі виготовляли одяг, прикрашаючи його власноруч вишитими орнаментами.

“Починалося все з нитки. Це — самопрядка, це — перші веретена. Усе це — з нашого краю, ці предмети подаровані нашими земляками. Саме за допомогою самопрядки виготовляли нитки та мотки. У нашій колекції зберігаються також окремі частини ткацьких верстатів, на яких виготовляли полотно. З цього полотна українці шили одяг, рушники та все необхідне для дому. Передусім жінки прикрашали вишивкою як свій одяг, так і одяг своїх чоловіків. У нашій колекції є три жіночі строї, які вже становлять історичну цінність” — розповідає краєзнавець.

Також Володимир Смирнов продемонстрував один із народних нарядів. Його передали в дар Бронніковій Анні Георгіївні.

“Сьогодні Ані Георгіївні понад 70 років. Вона — вільногірка, мешкає у Вільногірську від самого заснування міста. Саме вона подарувала нам цю вишиту кофту.Ми можемо бачити, якою була вишивка на початку ХХ століття. Перед вами — жіночий святковий наряд, вишитий майстринею з міста Вільногірськ”, — пояснює Володимир Смирнов.

Зі слів Володимира Смирнова, серед експонатів — жіночий наряд початку ХХ століття, що належав Василісі Ануфріївні Саватєєвій, бабусі колишнього мера Вільногірська Олександра Волощука.

Одяг, переданий родиною, включає вишиту сорочку, фартух, спідницю та жилетку.

Крім того, представлено й унікальні рушники — весільні, обрядові, кілкові та побутові, які відображають побут і світогляд українців.

Також виставка демонструє серветки та декоративні подушки, вишиті у 1950–1970-х роках, а ще — копію старовинного рушника з текстом народної пісні, що свідчить про вплив європейської культури на вишивку ХХ століття.

“На жаль, традиційна вишивка поступово втрачалася під впливом індустріалізації, але сьогодні ми бачимо її відродження. Сучасна вишивка змінюється: з’являються нові символи, як-от зброя на сорочці президента Зеленського, але суть залишається — це мистецтво, яке об’єднує покоління” , — зазначив він.

Українські рушники — це не лише елемент побуту, а й оберіг кожної родини, символ усього життя. Життєвий шлях кожного українця був тісно пов’язаний із рушником — від народження і до останніх днів.

“Коли народжувалась дитина, її загортали в білий рушник — крижму, з якою несли немовля до церкви. Під час весілля використовували весільні рушники. Кожна дівчина з дитинства готувала собі посаг, обов’язковою частиною якого були рушники. Їх вишивали у великій кількості — у деяких дівчат приданого налічувалося десятки рушників, створених вручну на полотні”, — пояснює краєзнавець.

За його словами, у таких рушниках зберігалися традиції української вишивки. Кожна квітка чи орнамент мали символічне значення.

Наприклад, лілея — символ краси, ніжності, дівочості. Обов’язковими елементами весільних рушників були вишиті голуби — символи любові та злагоди. Також вишивали обручки, хрестики, що символізували нове життя в шлюбі.

“У нашій колекції є весільні рушники, зокрема рушник під весільний коровай, оздоблений голубами. Ці рушники — справжні витвори народного мистецтва. Ними також прикрашали портрети видатних постатей, як-от Тараса Шевченка чи козака Мамая, надаючи їм особливого сакрального значення”, — додав Володимир Смирнов.

Володимир Смирнов розповів про рушники, що зберігаються в колекції — вишиті майстринями з навколишніх сіл — зокрема з Посуньків та Криничок. Це місцеві рушники, і це добре видно за орнаментами та технікою вишивки.

Також є рушники з інших регіонів — зокрема з Кіровоградської області, а також із південних районів України. Усі вони є унікальними зразками народної вишивки, кожен зі своїми характерними рисами.

“До колекції надходять експонати з різних регіонів України — люди охоче дарують нам свої речі. Ми ніколи не відмовляємося, адже кожен експонат — це частина нашої культурної спадщини”, — пояснює Володимир Смирнов.

Сучасна вишиванки змінюється

За його словами, традиція української вишивки поступово втрачається. Наприклад, декілька рушників в експозиції вже суттєво відрізняються один від одного, і це свідчить про втрату єдиної традиції вишивання. Цей процес почався ще на початку ХХ століття, коли поширення набула так звана бракарівська або “милова” вишивка.

Володимир Смирнов каже: українська вишивка — справжня чарівність, вона надзвичайно красива. І сьогодні ми спостерігаємо, як вона стає модною у всьому світі — не лише в Європі, а й далеко за її межами: в Америці, особливо в Канаді. Вишитий одяг перетворюється на справжній бренд — він стає популярним серед жінок у багатьох країнах.

Відповідаючи на питання журналістів Вільногірськ IN.UA, що традиції повертаються Володимир Смирнов роз’яснив: — Я би сказав, що сучасна вишивка не зовсім повторює традиції. Вона змінюється, модернізується. З’являються нові елементи, нові наративи. Наприклад, у чоловічому одязі, як у президента України Володимира Зеленського, на вишиванці можна побачити зображення зброї, танків. Це вже відображення нашого часу.

Краєзнавець підсумував, що сучасна українська вишивка поєднує традиційні орнаменти з новими символами: квітами, трояндами, ліліями, елементами сучасної культури. Варто пам’ятати, що в кожному регіоні України існувала своя символіка, притаманна саме тій місцевості. На Заході Україні, наприклад, це проявлялося і в особливих орнаментах, і в колористиці — навіть за кольорами можна було відрізнити один регіон від іншого.

Жовтень 2026 року принесе кілька гучних кінопрем’єр на будь-який смак. Серед них — екранізація культової відеогри “Street Fighter”, психологічний трилер за бестселером Коллін Гувер “Веріті”, масштабний історичний екшн від режисера “Джейсона Борна” та яскрава анімаційна пригода для всієї родини від студії DreamWorks.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала 5 фільмів, які варто подивитися на великих екранах цього місяця.

“Веріті”

Дата прем’єри: 1 жовтня 2026 року. Психологічний трилер режисера Майкла Шоволтера за мотивами однойменного бестселера Коллін Гувер. У центрі сюжету — письменниця Ловен Ешлі (Дакота Джонсон), яка переживає складний період у житті. Вона переїжджає до маєтку відомої авторки Веріті Кроуфорд (Енн Гетевей), аби допомогти їй дописати незавершену роботу. Знайшовши моторошні автобіографічні записи власниці будинку, Ловен занурюється у темний світ зізнань, маніпуляцій і підозр, що стосуються чоловіка Веріті — Джеремі (Джош Гартнетт). Поступово межа між вигадкою та реальністю для головної героїні повністю зникає.

“Street Fighter: Вуличний боєць”

Дата прем’єри: 15 жовтня 2026 року. Видовищний бойовик з елементами фантастики від режисера Кітао Сакурая, що є екранізацією культової відеогри. Події розгортаються у 1993 році. Відчужені бійці Рю (Ендрю Коджі) та Кен Мастерс (Ноа Сентінео) знову об’єднуються, коли Чунь-Лі (Калліна Лян) запрошує їх на турнір World Warrior. Проте просто бійками справа не обмежується — за ареною ховається небезпечна змова. Каст фільму також вражає зірковими іменами: Джейсон Момоа (Бланка), репер 50 Cent (Балрог), Девід Дастмалчян (М. Байсон) та декілька відомих фанатам реслінгу облич.

“Забутий острів”

Дата прем’єри: 22 жовтня 2026 року. Анімаційна пригода від режисерів Джоела Кроуфорда та Хануеля Меркадо. Це новий проєкт від DreamWorks — студії, що створила “Шрека” та “Останнє бажання”. За сюжетом дві найкращі подруги Джо та Раїса випадково потрапляють через портал на фантастичний острів Накалі, який населяють міфологічні істоти з філіппінських легенд. Разом із новими друзями вони протистоять небезпечній демониці Забуття. Однак ціною повернення додому можуть стати спогади про їхню дружбу. Стрічка вже отримала схвальні відгуки критиків за динамічність, величезну кількість гумору та яскраву анімацію.

“Праймтайм”

Дата прем’єри: 22 жовтня 2026 року. Кримінальний психологічний трилер з Робертом Паттінсоном у головній ролі. Актор грає журналіста Кріса Гансена, ведучого скандального шоу “Впіймати хижака”. Події відбуваються у 2006 році, коли розслідування злочинів педофілів перетворюється на справжнє телевізійне праймтайм-видовище. Фільм є темною сатирою, що досліджує межі журналістики, етики та жаги до видовищності. Це дебютна ігрова робота документаліста Ленса Оппенгейма, який незабаром випустить ще один гучний проєкт про Елізабет Голмс.

“Месник”

Дата прем’єри: 29 жовтня 2026 року. Історичний екшн режисера Пола Ґрінґрасса, відомого своїм фірмовим стилем зйомки та серією фільмів про “Джейсона Борна”. Стрічка розповідає про Англійське селянське повстання 1381 року. Після руйнівної пандемії Чорної смерті Вот Тайлер, якого грає Ендрю Ґарфілд, згуртовує простих людей і кидає виклик самій короні. Цю історію частково пов’язують із зародженням легенди про Робіна Гуда. Глядачі можуть розраховувати на масштабні та видовищні батальні сцени. До акторського складу також увійшли Джеймі Белл, Стівен Діллейн та Томасін Маккензі.

Читайте також:

Маршрутки Вільногірська у вихідні: які рейси не курсують у суботу та неділю

Відпочинок — це те, чого ми чекаємо після важких робочих днів. Інколи хочеться вирватися з метушні великого міста, побути на природі та насолодитися новими враженнями. Від мальовничих кар’єрів і стародавніх вулканів до затишних екоферм та історичних пам’яток — ці місця стануть ідеальним вибором для проведення часу на вихідних та дозволять відпочити без зайвих турбот.

Редакція Вільногірськ IN.UA підготувала кілька цікавих напрямків, що знаходяться недалеко від Дніпра.

Відпочинок: куди можна поїхати недалеко від Дніпра

Дніпропетровська область багата на різні активності для жителів, які бажають весело та з користю провести вікенд. Тут можна знайти і власні “Мальдіви”, і найстаріший вулкан Європи, і сучасні гастрономічні ферми. Детальніше про кожне з цих місць дізнавайтеся далі.

Вільногірський кар’єр (“Дніпровські Мальдіви”)

Одне з найпопулярніших місць для літнього та осіннього відпочинку на Дніпропетровщині — Вільногірський кар’єр. Раніше тут видобували цирконієві піски для скляного заводу, а зараз локація приваблює відпочивальників блакитною водою та білосніжним піском. Навіть у будні тут чимало людей з різних куточків області.

Від Дніпра до кар’єра близько 100 кілометрів. Автівкою дорога через Кам’янське займе приблизно 2 години. Також можна доїхати щоденною електричкою “Дніпро-П’ятихатки” — виходити потрібно на зупинці “104 км”, звідки до пляжу 15 хвилин пішки. Третій варіант — автобус до Вільногірська, а далі попутний транспорт.

На пляжі є білий пісок, але роздягальні відсутні. Є один платний туалет. Поблизу кар’єра працює точка прокату, де можна орендувати шезлонг та парасольку. Магазинів безпосередньо на пляжі немає. Сміттєвих баків також немає, хоча розміщені таблички із закликом не смітити; загалом на пляжі зберігається відносна чистота.

Серед розваг пропонують прокат квадроциклів і гідроциклів, “плюшок” та “бананів”, а також водяний батут.

Аполлонівський палеовулкан

Це унікальне природне утворення віком понад три мільярди років. Хоча колись вулкан височів над місцевістю, зараз це рівнина з пагорбами, поросла травою. Проте на дні досі можна побачити давні потоки лави та каміння.

Палеовулкан розташований за 50 км від центру Дніпра біля села Аполлонівка. Машиною дорога займе близько години. Також курсують міжміські автобуси (о 07:35 та 14:00), від яких доведеться йти 45 хвилин пішки або брати таксі. Важливо враховувати, що прямих зворотних рейсів немає.

Безпосередньо біля вулкана немає магазинів чи облаштованих зон відпочинку — найближчі знаходяться в селі. На території відносно чисто, але смітники відсутні.

Старі Кодаки

У селі Старі Кодаки, що за 20 км від центру Дніпра, можна провести час на місці зруйнованої понад 300 років тому Кодацької фортеці. Звідси відкривається чудова панорама на затоплений кар’єр та річку Дніпро. Тут можна порибалити, зробити гарні фото або просто прогулятися.

Автівкою дорога від центру займе близько 40 хвилин. Можна доїхати прямою маршруткою №109 (від площі Вокзальної до кінцевої зупинки у с. Старі Кодаки), а далі пройти 800 метрів пішки.

Ферма-сироварня “Зелений гай”

Якщо ви шукаєте контактного спілкування з природою, варто відвідати екоферму “Зелений гай”. Тут мешкають коні, корови, вівці, страуси та багато інших тварин, яких можна гладити й годувати.

Екскурсійні тури з Дніпра включають трансфер, розповідь про історію ферми, дегустацію крафтових сирів та відпочинок біля річки. Вартість організованого туру становить 890 грн для дорослих та 790 грн для дітей (4-13 років).

Равликова ферма “Ravlyk Park”

У селі Теплівка працює сімейна екоферма, де вирощують равликів. Екскурсія включає огляд плантацій, контактне спілкування з равликами та навіть равликові перегони.

Проте ферма відома не лише равликами. Власниця Ярослава Палієнко перетворила простір на місце, тісно пов’язане з українською культурою та традиціями. Тут часто проходять етнофестивалі та майстер-класи. У центрі ферми стоїть хатинка, наповнена старовинними предметами побуту — рушниками, глечиками, мотанками. Тут минуле живе поруч із сучасністю: на вікні може стояти старий програвач, а над ним — сучасний Wi-Fi-роутер.

Під час святкувань на подвір’ї грають цимбали, проходять майстер-класи з гончарства, а на вогні готують козацькі страви. Особливу атмосферу створюють частування домашніми варениками (зокрема і з равликовою начинкою), які організатори ліплять власноруч.

Читайте також:

Вареники, цимбали та равлики: редакція провела день на Фестивалі вареників у Теплівці