Компенсація у разі загибелі або поранення військового: скільки та хто отримає

У разі загибелі військового членам його сім’ї призначається одноразова грошова допомога у розмірі 750 прожиткових мінімумів, а це 22,7 мільйона гривень. Ця виплата має на меті підтримку родин загиблих під час військових дій.

Про це йдеться в постанові Кабміну від 24 вересня цього року.

Сума виплати визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.

Також збільшена одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання для працездатних осіб:

• 400 прожиткових мінімумів, у разі встановлення інвалідності I групи;
• 300 прожиткових мінімумів, у разі встановлення інвалідності II групи;
• 250 прожиткових мінімумів, у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо військовому під час повторного огляду, встановлять вищу групу інвалідності, він має право на отримання допомоги в більшому розмірі з урахуванням попередніх виплат.

Законом №3460 встановлено що прожитковий мінімум на 2024 рік становитиме 2920 гривень, 2563 гривні для дітей до 6 років, діти від 6 до 18 років – 3196 грн, та 3028 гривень для працездатних осіб.

Читайте також:

• Недбале ставлення до служби та шахрайство у Дніпрі: подробиці
• На 1,2 мільйона гривень: знайомий обманув дружину військового

З 1 січня 2027 року у Вільногірській громаді пропонують встановити тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, а також окремий тариф на транспортування питної води для інших споживачів. Йдеться про послуги КП “Жилсервіс” та водопостачання для ТОВ “Скляний Альянс”.

Редакція Вільногірськ IN.UA розібралася, які суми зазначені у проєктах рішень та кого вони стосуються.

Які тарифи на воду пропонують встановити для населення

Виконавчий комітет Вільногірської міської ради підготував проєкт рішення про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для споживачів КП “Жилсервіс”. Згідно з документом, нові тарифи пропонують запровадити з 1 січня 2027 року.

У проєкті рішення зазначені такі суми:

• Централізоване водопостачання – 57,42 гривні за кубічний метр.
• Централізоване водовідведення – 24,80 гривні за кубічний метр.

Ці тарифи в документі вказані як для населення, так і для бюджетних установ та інших споживачів.

Таким чином, якщо людина користується обома послугами та має однаковий обсяг споживання води й водовідведення, загальна вартість одного кубічного метра за цими тарифами становитиме 82,22 гривні.

Водночас фактична сума у платіжці залежатиме від обсягу спожитої води та нарахованих послуг.

Окремий тариф на транспортування води для “Скляного Альянсу”

Другий проєкт рішення стосується не побутових споживачів, а транспортування питної води для інших споживачів громади.

Як пояснив редакції директор КП “Жилсервіс” Олександр Лукінов, цей документ стосується ТОВ “Скляний Альянс”.

Для підприємства пропонують встановити тариф на транспортування питної води в розмірі 13,63 гривні за кубічний метр.

Цей тариф стосується саме транспортування питної води для іншого споживача, а не централізованого водопостачання та водовідведення для населення.

Що ще передбачають проєкти рішень

Обидва документи передбачають, що КП “Жилсервіс” має повідомити споживачів про зміну тарифів.

Також у проєкті щодо централізованого водопостачання та водовідведення йдеться про перерахунок плати в разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або зниження якості.

Для тарифу на транспортування питної води передбачено перерахунок у разі ненадання послуги або надання її не в повному обсязі.

Читайте також:

Чи передадуть ПК «Металург» Вільногірську: очікування і реальні перспективи

Він ішов на фронт добровольцем, пройшов підготовку тактичного медика, рятував побратимів і сам зазнав поранення. Після лікування Олександр Сохов повернувся до цивільного життя, де тепер зосередився на здоров’ї, читає книжки, ходить на риболовлю та пече домашні торти. Водночас чоловік продовжує боротися за належні йому права.

Детальніше про шлях Олександра, його життя після служби та заняття, які допомагають триматися, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Пішов добровольцем і став тактичним медиком

Олександр Сохов долучився до війська у 2022 році. За його словами, через стан здоров’я спочатку його не хотіли брати на службу. Чоловік уже мав проблеми зі здоров’ям, однак вирішив піти добровольцем, щоб допомогти країні.

Перед відправленням на фронт він пройшов військову підготовку в Десні. Там Олександр опанував тактичну медицину. Медичної освіти до цього він не мав, тому необхідних навичок навчався вже під час підготовки.

На вибір між посадою водія та тактичного медика чоловік, за його словами, отримав пропозицію від військових. Урешті він став тим, хто мав надавати побратимам допомогу в умовах бойових дій.

Після навчання Олександра Сохова направили до 72-ї окремої механізованої бригади. Він потрапив на Донеччину, де разом з іншими військовими виконував бойові завдання.

Робота медика на передовій не обмежувалася перев’язками чи наданням першої допомоги. В умовах обстрілів потрібно було зберігати зосередженість, швидко реагувати на небезпеку та діяти попри страх.

“Руки трусяться, це буває. Але голова вже працює, і руки працюють”, – розповідає Олександр про те, як доводилося діяти в критичних ситуаціях.

За його словами, на позиціях було настільки важко, що через втому та постійні обстріли він іноді буквально втрачав сили. Чоловік пригадує, що тоді думав насамперед про те, як вижити.

Поранення, лікування та повернення до служби

Під час перебування на передовій Олександр зазнав травми. Через ушкодження ноги він уже не міг нормально ходити, тому його евакуювали з позиції.

Після цього чоловік проходив лікування в госпіталях, зокрема в Хмельницькому. За його словами, травма потребувала тривалого медичного супроводу, а перед операцією необхідно було спочатку зайнятися іншими ушкодженнями.

Олександр розповідає, що лікування затягнулося на місяці. Навіть після повернення до військової частини він не міг знову виконувати завдання на передовій і продовжував відновлюватися.

Попри пережите, чоловік згадує службу передусім через людей, яким намагався допомогти. Деяких побратимів, які були поруч із ним на позиціях, згодом уже не стало.

“Я не сподівався повернутися сюди”, – зізнається Олександр Сохов, пригадуючи той період.

Після поранення та тривалого лікування його життя поступово змінилося. Замість військових завдань на перший план вийшли медичні обстеження, лікування та спроби повернутися до звичного ритму.

Як ветеран шукає себе в цивільному житті

Нині Олександр зосереджений передусім на здоров’ї. Він пояснює, що через фізичні обмеження не може дозволити собі будь-яку роботу: тривале стояння, сидіння та значні навантаження даються йому важко.

Водночас чоловік не хоче замикатися вдома. Він шукає заняття, які допомагають залишатися активним і відчувати, що життя триває.

Одне з них – читання. Олександр часто відвідує бібліотеку й цікавиться різною літературою: від художніх книжок до юридичних енциклопедій. Каже, що вивчає законодавство, адже зараз йому доводиться розбиратися у власних правах та процедурах оформлення документів.

Серед художніх книжок чоловік читає твори Карла Мая. Його зацікавила історія про корінних жителів Америки, які захищали свою землю. Олександр проводить паралелі з подіями в Україні та розмірковує про те, як війни впливають на людей.

Ще одне захоплення – риболовля. Чоловік розповідає, що намагається час від часу вибиратися на водойми неподалік Вільногірська. Для нього це можливість побути на природі, заспокоїтися та відволіктися від повсякденних турбот.

“Дихаєш, там природа хороша і все, я краще себе почуваю. Більше гармонії з природою”, – ділиться Олександр.

За його словами, довго перебувати на одному місці йому не можна, однак навіть кілька годин на природі допомагають відчути полегшення.

Домашня випічка, гітара та мрії про роботу

Олександр Сохов уже багато років живе сам, тому звик самостійно дбати про побут. Він готує їжу, пече печиво й торти, а також робить домашні цукерки.

Чоловік зізнається, що готувати йому подобається. Навчився цього завдяки життєвому досвіду та спілкуванню з другом-кулінаром, який працював у ресторанах.

Своєю випічкою Олександр пригощає друзів. За його словами, знайомі вже знають про його захоплення й чекають, коли він принесе щось до чаю.

Ще одна частина його життя – музика. У юності чоловік грав на гітарі в місцевому гурті. Разом з іншими учасниками виступав на фестивалях, зокрема в Криму, де колектив отримував дипломи та призові місця.

Зараз музика залишається радше домашнім захопленням. Олександр іноді бере до рук гітару, а з колишніми учасниками гурту підтримує спілкування.

Водночас чоловік замислюється і про роботу. З огляду на фізичний стан він розглядає можливість працювати у сфері фізичної культури. Ще зі шкільних років займався спортом і представляв свою школу на змаганнях.

Проте для працевлаштування потрібно враховувати стан здоров’я та можливості роботодавців. Тому поки що Олександр продовжує лікування й придивляється до варіантів, які могли б йому підійти.

Що допомагає не опускати руки

Коли йдеться про життя після війни, Олександр Сохов радить не шукати розради в алкоголі. На його думку, це не розв’язує проблем, а може лише погіршити психологічний стан.

Натомість він радить знаходити справи, які допомагають триматися, розвиватися та відчувати зв’язок із близькими.

Для самого чоловіка такими заняттями стали читання, риболовля, приготування їжі та спілкування з друзями. Важливою частиною життя залишається і син, якому 21 рік. Олександр розповідає, що той навчається та здобуває професію.

Серед своїх цілей чоловік називає бажання підтримувати сина та допомогти йому в майбутньому облаштувати власне життя.

Водночас повністю відволіктися від наслідків війни Олександру поки не вдається. Він продовжує лікуватися та розв’язувати питання, пов’язані з військовою службою, оформленням інвалідності й належними виплатами.

Для нього повернення до цивільного життя – це не одна велика перемога, а щоденна робота над собою. Знайти заняття, подбати про здоров’я, залишатися поруч із близькими та не припиняти шукати можливості – саме так Олександр намагається рухатися далі.

Читайте також:

Оновлено. “Я втратив повністю все”: історія рятувальника з Донеччини, який знайшов новий дім у Вільногірську