На ремонт доріг у Вільногірську планують спрямувати майже 700 тисяч гривень

У Вільногірську в 2025 році планують витратити понад 668 тисяч гривень на поточний ремонт доріг. Відповідні витрати передбачені Програмою утримання об’єктів благоустрою та житлово-комунального господарства на 2022–2026 роки. На виконання робіт кошти спрямують з міського бюджету.

Скільки планують витратити на ремонт доріг читайте у матеріалі Вільноногірськ.IN.UA.

На яких вулицях проведуть ремонт

Як повідомив начальник управління архітектури та капітального будівництва житлово-комунального господарства (УАКБ та ЖКГ) Ростислава Варницького під час засідання постійної комісії Вільноногірської міської ради, 25 березня 2025 року ці кошти підуть на ремонт центральних доріг міста, серед яких:

• вулиця Центральна;

• бульвар Миру (частково) – в тій частині, де проводилися ремонтні роботи КП “Жилсервісом”, дорогу ремонтувати не будуть, бо потребує часу на усадку, пояснив Варницький

• вулиця Устенка (частково);

• вулиця Варена.

Водночас на запитання Олега Штамбурга щодо поточних розрахунків для виконання ремонтних робіт Ростислав Варницький не надав відповіді, але пояснив, що треба провести зустріч з працівником автомагістралі, щодо обчислення об’єму виконання робіт, яку планується провести 31 березня, також Варницький повідомив, що на ремонт доріг у поточному році виділили 500 тисяч гривень.

Під час засідання постійної комісії Вільноногірської міської ради, присутні підняли питання, що протягом останніх трьох років у Вільногірську роботи з благоустрою виконували приватні підприємці, і, за їх словами, ці послуги обійшлися місту дешевше, ніж планувалося.

За словами Віталія Федоренка, якщо за проєктом передбачалося витратити мільйон гривень, підрядники виконували роботи за 600 тисяч, що давало можливість зекономити до 400 тисяч гривень.

Віталій Федоренко, поставив питання Варницькому: чому, раніше, за наявності такої економії жодного разу не були спрямовані додаткові кошти на ремонт доріг? Адже, за його словами економія бюджетних коштів мала б відкривати можливості для фінансування інших нагальних потреб, зокрема оновлення дорожньої інфраструктури.

Тоді, Олег Штамбург запропонував, якщо вийде зекономити на покосі трави – до 400 тисяч гривень (про цей розподіл бюджетних коштів редакція писала раніше), то можна б було їх направити на ремонт доріг.

Водночас звучали припущення, що процес був затягнутий або недопрацьований. Присутні дійшли висновку, що у разі повторення такої ситуації в майбутньому варто своєчасно переорієнтовувати зекономлені кошти на першочергові потреби громади.

Редакція Вільногврськ.IN.UA також звернулася до Ростислава Варницького за додатковими роз’ясненнями, адже озвучена ним сума виявилася нижчою за ту, що закладена у Програмі на 2025 рік. Утім, посадовець повідомив, що наразі зайнятий.

Водночас згідно з оновленнями, підписаними 19 березня 2025 року — за тиждень до засідання профільної комісії, — на поточний ремонт доріг у 2025 році передбачено 668,7 тисячі гривень.

Крім того на 2026 рік також передбачено фінансування з бюджету громади — наразі закладено 500 тисяч гривень.

Читайте також:

• У Вільногірську витратять понад 120 тисяч гривень на обрізку та озеленення дерев
• У Лихівськькій громаді, поблизу Вільногірська, планують переобладнати приміщення амбулаторії під житло для внутрішніх переселенців

Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Від танців до штанги

Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва. 

За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.

“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина. 

Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.

Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.

“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка. 

А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:

Шлях до суддівства

Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.

Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.

“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина. 

І вона склала найкраще серед усіх.

“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”. 

Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.

“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях,  і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна. 

Її принципи як судді чіткі:

“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона. 

Це вже не просто про спорт. Це про характер.

Династія без тиску

У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.

“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка. 

Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.

“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна. 

І водночас це відбувалося без тиску:

“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”

Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.

Стереотипи, які більше не працюють

Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.

“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка. 

Її відповідь стереотипам проста:

“Треба робити своє, якщо це подобається”.  

І саме ця простота — найсильніша позиція.

Здобутки у спорті

Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:

• срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
• має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї; 
• посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат; 
• має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025). 
  

Три слова про себе

Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:

“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.  

Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція