Приватна пенсія в Україні: як працює недержавне пенсійне забезпечення, переваги та ризики

З 2004 року в Україні функціонує система недержавного пенсійного забезпечення. Цей механізм дозволяє громадянам формувати додаткове джерело доходу на період старості, яке не залежить від державних виплат. Участь у таких програмах є добровільною, проте вона не звільняє від обов’язкового державного страхування та сплати єдиного соціального внеску.

Детальніше про роботу системи недержавного пенсійного забезпечення — в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Види недержавних пенсійних фондів

В офіційному реєстрі України діють близько 56 недержавних пенсійних фондів. Законодавство поділяє їх на три види відповідно до умов участі. Відкриті фонди створюються для обслуговування будь-яких фізичних осіб. Корпоративні призначені для працівників конкретних компаній-роботодавців. Професійні фонди об’єднують громадян за родом їхньої діяльності або членством у профспілках.

Процедура оформлення пенсійних накопичень

Для відкриття рахунку необхідно обрати один із відкритих фондів. Серед наявних на ринку працюють “ПриватФонд”, “Династія”, “ОТП Капітал”, “Покрова” та інші. Наступним кроком є визначення суми та періодичності внесення коштів. Накопичувати гроші можна як для себе, так і на користь членів родини, включно з неповнолітніми дітьми.

Договір з фондом укладається в онлайн-форматі через банківські додатки з використанням електронного підпису або під час особистого візиту до відділення. Подальше перерахування коштів відбувається через касу, онлайн-банкінг або інші платіжні системи.

Переваги приватної пенсії

Недержавне пенсійне забезпечення не залежить від державного страхового стажу громадянина та розміру прожиткового мінімуму. Вкладник самостійно визначає вік початку отримання виплат. Цей показник може відрізнятися від загальновстановленого державного рівня максимум на 10 років в обидва боки.

Накопичені кошти мають статус приватної власності клієнта. У разі його смерті вся сума в повному обсязі переходить до спадкоємців. Самі фонди мають юридичний захист, їх заборонено ліквідовувати за загальною процедурою банкрутства або примусово ділити.

Після досягнення визначеного віку вкладник може отримувати виплати довічно рівними частинами, розтермінувати їх на певний період або забрати всю суму одноразово. Фінансова прозорість діяльності фондів перевіряється незалежними аудиторами щонайменше раз на рік. Результати цих перевірок публікуються у відкритому доступі.

Ризики та недоліки системи

Рахунок у недержавному фонді не підлягає повному закриттю з метою дострокового зняття коштів. Клієнт має право виключно призупинити внесення платежів або перевести всю накопичену суму до іншого аналогічного фонду.

Усі фінансові операції в системі здійснюються лише в національній валюті. Це унеможливлює диверсифікацію заощаджень за допомогою купівлі доларів чи євро.

Інвестиційний дохід від цінних паперів, акцій чи облігацій, у які фонди вкладають кошти, не має гарантій. У разі високих темпів інфляції або несприятливих економічних умов ринкова вартість активів може знизитися. Через це існує ризик того, що клієнт отримає меншу суму, ніж він вніс за весь період накопичення.

Читайте також:

Як перевірити нарахування соціальних виплат в Україні: субсидії, пенсії та допомога ВПО

24 серпня Україна відзначає День незалежності – одне з головних державних свят. Ця дата стала результатом важливих політичних подій, рішень Верховної Ради та волевиявлення мільйонів українців. 

Як країна пройшла шлях від проголошення державного суверенітету до незалежності та чому саме 24 серпня стало головною датою – згадуємо ключові події 1990–1992 років на Вільногірськ IN.UA.

Від Декларації про суверенітет до незалежної держави

16 липня 1990 року депутати Верховної Ради Української РСР ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. Документ закріплював право України самостійно встановлювати відносини з іншими державами, укладати міжнародні договори, а також обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Окрім цього, Декларація визначала самостійність радянської республіки у питаннях науки, освіти, культури та духовного розвитку українського народу.

Того ж дня Верховна Рада УРСР ухвалила постанову “Про День проголошення незалежності України”, якою 16 липня визначили датою святкування незалежності:

“Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”.

Серпневий путч і проголошення незалежності

Ситуація змінилася вже наступного місяця. У серпні 1991 року в Радянському Союзі відбулася спроба державного перевороту – Серпневий путч. Його учасники прагнули усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова та зберегти колишній державний устрій.

На тлі цих подій 24 серпня 1991 року Верховна Рада України провела позачергове засідання. За ухвалення Акта проголошення незалежності України проголосували 346 депутатів.

Документ проголошував Україну незалежною державою. Його текст складався лише з 93 слів: Акт надрукували на друкарській машинці, і він помістився на одному аркуші паперу.

Рішення підтвердили на всеукраїнському референдумі

Щоб підтвердити легітимність проголошення незалежності та не допустити скасування рішення українського парламенту, Верховна Рада призначила всеукраїнський референдум.

1 грудня 1991 року громадянам поставили одне запитання:

“Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”

У референдумі взяли участь 31 891 742 людини, або 84,18% населення України. Переважна більшість учасників, 90,32%, тобто 28 804 071 людина, підтримали незалежність.

24 серпня стало Днем незалежності

Після результатів референдуму дату головного державного свята офіційно змінили. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову “Про День незалежності України”, якою 24 серпня визначили Днем незалежності України:

“1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР “Про День проголошення незалежності України” від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність”.

Після цього відповідні зміни внесли і до Кодексу законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначають 24 серпня.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України

23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Цього дня українці вшановують один із головних символів держави – синьо-жовтий стяг.

Коли з’явилося свято, як формувалася історія українського прапора та чому саме 23 серпня стало датою його відзначення – на Вільногірськ IN.UA. 

Синьо-жовті кольори мають давню історію

Синьо-жовте поєднання стало одним із головних символів української національної ідентичності ще задовго до появи сучасної української держави. Остаточно як національні кольори українців вони утвердилися у ХІХ столітті, під час європейської “Весни народів”.

Водночас символіка синього та жовтого кольорів має значно давніше коріння. Поєднання блакитного тла із золотими або жовтими зображеннями зустрічалося в символіці українських міст і земель ще від часів Русі.

Сині знамена із жовтими хрестами, небесними світилами, зброєю та іншими символами використовували й українські козаки. Такі елементи можна було побачити на полкових і сотенних прапорах.

1848 рік: прапор уперше замайорів над Львовом

Важливий етап в історії синьо-жовтого прапора припав на революційні події 1848 року, відомі як “Весна народів”. Саме тоді синьо-жовтий стяг почав утверджуватися як символ українського народу.

У червні 1848 року такий прапор уперше підняли над ратушею у Львові. Відтоді синьо-жовті кольори дедалі більше асоціювалися з українським національним рухом.

На Наддніпрянщину, яка тоді перебувала у складі Російської імперії, синьо-жовта символіка активно поширилася після революції 1905–1907 років. А у 1917 році прапор став символом української державності.

Під ним проходили українські маніфестації, а військові вирушали на фронт. У квітні 1918 року синьо-жовті прапори підняли навіть над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.

Український стяг у радянські часи

Після падіння української державності синьо-жовтий стяг не втратив свого значення. Він залишався символом національного руху та боротьби за відновлення незалежності.

Навіть у радянські часи українці ризикували свободою, аби підняти національний прапор. Один із таких випадків стався 1 травня 1966 року в Києві.

Того ранку над будівлею Київського інституту народного господарства замість радянського червоного прапора з’явився синьо-жовтий. Це зробили студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони розраховували, що прапор побачать студенти та працівники заводу “Більшовик”, які збиралися на першотравневу демонстрацію.

Через дев’ять місяців КДБ встановив особи чоловіків. Москаленко отримав три роки таборів суворого режиму, а Кукса – два.

Повернення на вулиці українських міст 

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус разом із вісьмома однодумцями вивісив чотири українські прапори.

Уже наприкінці 1980-х років національна символіка почала повертатися у публічний простір. 26 квітня 1989 року у Львові під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. 22 травня того ж року український стяг з’явився під час Шевченківського свята в Києві.

23 березня 1990 року синьо-жовтий прапор підняли над Тернопільською міською радою. 3 квітня він замайорів над Львівською ратушею, а 24 липня урочисто підняли його над Київською міською радою.

Символ незалежної України 

4 вересня 1991 року національний прапор України замайорів над Верховною Радою. А 28 січня 1992 року парламент офіційно затвердив синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.

Відтоді він став невіддільною частиною історії незалежної України. Український прапор піднімали на Евересті, він майорів на антарктичній станції “Академік Вернадський” та побував у космосі разом із Леонідом Каденюком.

У серпні 2004 року тодішній президент України Леонід Кучма підписав указ “Про День Державного Прапора України”, відповідно до якого свято щороку відзначають 23 серпня.

Сьогодні Державний Прапор України – це не лише офіційний символ держави. Це знак української свободи, боротьби, незламності та прагнення до незалежності.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України