«Відмова здобувача освіти чоловічої статі, який визнаний придатним до військової служби, від проходження практичної підготовки базової підготовки є підставою для його відрахування із закладу освіти відповідно до законодавства у сфері освіти»
// йдеться у постанові
Практичну базову підготовку мають проходити студенти вишів, яким є 18 років. Зокрема, чоловіки — обов’язково, жінки — за бажанням. Студенток можуть залучити до такої підготовки, якщо вони виявили на це бажання, не пізніше ніж за шість місяців до початку практичної підготовки.
Базову підготовку згідно з навчальним планом проходять:
курсанти вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;
курсанти закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських;
поліцейські під час проходження первинної професійної підготовки у закладах освіти зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Від проходження базової військової підготовки звільняються студенти, які:
визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
проходили військову службу;
мають сертифікат про проходження базової підготовки та здобуття військово-облікової спеціальності.
Перед направленням для проходження практичної базової підготовки студенти проходять медичний огляд у порядку, що визначається Міноборони.
Лихівська громада доєдналась до проєкту “Будинки для ВПО” / фото, Вільногірськ IN.UA
Лихівська громада готується до участі в експериментальному державному проєкті, який передбачає придбання приватних будинків у сільській місцевості для внутрішньо переміщених осіб. Наразі йдеться про один будинок – для нього вже створили комісію, склали відповідний акт і передали документи на подальше опрацювання.
Представниця редакції Вільногірськ IN.UA відвідала Лихівку та поспілкувалася з начальницею відділу соціального захисту населення та ветеранської політики Наталією Жданюк. Вона розповіла, хто з переселенців може претендувати на таке житло та яку ще допомогу можуть отримати ВПО у громаді.
Лихівська громада долучилася до експериментального проєкту
За словами Наталії Жданюк, Лихівська громада почала працювати в межах експериментального проєкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №751 від 10 червня 2026 року.
Програма передбачає можливість придбання будинків у сільській місцевості для внутрішньо переміщених осіб. Житло купуватимуть за кошти державної субвенції та передаватимуть у комунальну власність громади.
Для одного будинку передбачена сума до 500 тисяч гривень. Тобто житло в межах встановленої вартості може бути придбане за державні кошти, а після цього його зможуть надати переселенцям.
Наразі громада вже зробила перші організаційні кроки.
“Ми запросили представників Держпродспоживслужби та пожежної інспекції та створили комісію для роботи над всіма питаннями по цьому проєкту”, – розповіла Наталія Жданюк.
До складу комісії включили відповідних спеціалістів, після чого громада почала безпосередньо шукати будинки, які відповідають вимогам програми. Наразі в Лихівській громаді опрацьовують один такий будинок.
“Наразі ми займаємося одним будинком. Для подальшого опрацювання цього питання створена комісія, складено відповідний акт, і зараз документи перебувають на опрацюванні”, – розповіла Наталія Жданюк.
За її словами, після звернення представників ВПО відповідні документи мають передати до департаменту для подальшого опрацювання питання відповідно до постанови.
Скільки будинків планують придбати
Конкретної кількості будинків, які громада планує придбати в межах проєкту, наразі немає.
Наталія Жданюк пояснює, що знайти відповідне житло складно через низку вимог. Зокрема, не всі будинки мають належним чином оформлені документи, не завжди підходить їхня вартість, а власники не завжди погоджуються на розрахунок у безготівковій формі.
“Будемо працювати, по мірі можливості. Чим більше, тим краще”, – зазначила начальниця відділу.
Йдеться саме про приватні будинки, які належать господарям. Громада має придбати їх у комунальну власність відповідно до умов державної програми. Після цього житло передаватимуть для проживання внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, власником будинку буде громада, а сім’я ВПО отримуватиме право проживати в ньому на визначених умовах.
Скільки років ВПО зможуть жити у будинку
Договір із внутрішньо переміщеною особою укладатимуть на два роки.
При цьому мешканці не сплачуватимуть орендну плату – оплачувати потрібно буде лише комунальні послуги.
Після завершення двох років договір може бути продовжений. За словами Наталії Жданюк, це можливо, якщо сім’я продовжує відповідати необхідним умовам і немає підстав для припинення проживання.
Тобто два роки не обов’язково означають автоматичне виселення родини. Після придбання будинку в громаді планують сформувати фонд житла для внутрішньо переміщених осіб. Саме відповідна комісія надалі займатиметься питаннями користування таким житлом.
Якщо сім’я дотримується умов проживання, договір можуть продовжити ще на певний період за взаємною згодою.
Водночас є обставини, за яких продовження договору може бути неможливим. Серед них – пошкодження або руйнування майна, а також заборгованість за комунальні послуги.
“Якщо таких підстав не буде, то ми можемо з ними продовжити термін дії договору на проживання”, – пояснила Наталія Жданюк.
Окремої виплати для всіх ВПО у громаді немає
Під час розмови журналістка також запитала про інші види підтримки переселенців – зокрема, можливі одноразові виплати, компенсації лікування чи санаторно-курортного відпочинку.
Як пояснила Наталія Жданюк, окремої фіксованої виплати, яку автоматично отримує кожен ВПО після реєстрації в громаді, у Лихівці немає.
Водночас переселенці, як і інші соціально незахищені жителі громади, можуть звертатися по допомогу за програмою “Турбота”. Це програма матеріальної підтримки соціально незахищених верств населення. Розмір допомоги визначають на засіданні виконкому залежно від конкретної ситуації та в межах передбачених бюджетних призначень. Для отримання допомоги необхідно подати заяву до ЦНАПу або відділу соціального захисту населення та ветеранської політики.
“У нас є випадки, коли люди звертаються по допомогу за програмою “Турбота”. Це стосується соціально незахищених верств населення. Залежно від конкретної ситуації та життєвих обставин ми намагаємося допомогти всім, хто звертається ”, – зазначила начальниця відділу.
Тобто допомогу призначають не просто за фактом наявності статусу ВПО, а залежно від конкретних життєвих обставин людини.
Допомагати переселенцям почали ще у 2022 році
Підтримка людей, які вимушено залишили свої домівки через війну, у Лихівській громаді розпочалася ще з перших місяців повномасштабного вторгнення.
За словами однієї з представниць відділу соціального захисту населення та ветеранської політики, на початку громада забезпечувала харчуванням перших переселенців, які приїжджали сюди.
“Забезпечували людей, які переселилися до нас. Це, мабуть, перші 50 чоловік, які селилися сюди”, – згадує вона.
Нині допомога ВПО здійснюється у межах загальних соціальних програм громади, а також завдяки роботі благодійних і волонтерських організацій.
Що варто знати про бджіл у День пасічника / фото ШІ
Вчора,19 серпня в Україні відзначали День пасічника. Професійне свято бджолярів встановили у 1997 році, і щороку цього дня згадують про людей, чия робота пов’язана не лише з медом, а й із турботою про бджолині сім’ї. Про особливості роботи пасічників, прикмети на пасіці, загибель бджіл, а також про те, що кожен може зробити для їхньої підтримки, Вільногірськ IN.UA поспілкувався з пасічницею Людмилою Штан, яка займається бджільництвом вже шість років.
За словами Людмили, один із найскладніших періодів для пасічника – час, коли бджоли мають вийти із зимівлі. Особливо небезпечними можуть бути різкі зміни погоди. Якщо навесні бджоли вже почали активно розвиватися, а потім повертаються холоди, частина комах може загинути.
Саме так сталося на пасіці Людмили на початку її шляху у бджільництві. Першого року вона зайшла у зиму з 11 бджолиними сім’ями, а навесні вціліла лише одна. Для початківця така ситуація могла стати причиною відмовитися від справи. Проте Людмила вирішила відновлювати пасіку.
“Я вчилася пасічникувати по ночах: книжки читала, дивилася в інтернеті. Ми знову купили бджіл і знову розвели”, – згадує вона.
Проблема обробки полів
Однією з проблем, на яку звертає увагу Людмила, є обробка полів. За її словами, пасічники стикаються з випадками, коли через використання аграріями гербіцидів та інших засобів для обробки рослин гинуть бджолині сім’ї.
Для бджіл небезпека полягає в тому, що вони продовжують літати на квіти та збирати нектар і пилок. Якщо рослини були оброблені, бджоли можуть контактувати з цими речовинами, а потім приносити їх до вулика. Саме такі ситуації, каже Людмила, можуть призводити до великих втрат.
Для людини, яка займається бджільництвом, загибель сімей – це не просто втрата меду. Потрібно знову купувати бджіл, відновлювати пасіку, вкладати кошти та чекати, поки нові сім’ї розвинуться.
Людмила вважає, що пасічникам важливо не лише відновлювати власні пасіки, а й говорити про такі проблеми, щоб якомога більше людей розуміли, наскільки залежними є бджоли від навколишнього середовища.
Чому пасічники ходять у світлому одязі
На пасіці є не лише практичні правила, а й свої прикмети. Одну з них Людмила почула від досвідченого пасічника. Він розповів їй, що бджолярі зазвичай ходять на пасіку у білому або світлому одязі, бо це нейтральний колір для бджіл, а ще порадив не вдягати чорні шкарпетки, бо бджоли можуть вжалити.
Людмила Штан / фото з особистого архіву героїні
Спочатку Людмила не надала цьому великого значення. Але одного разу поспішала, одягнула світлий одяг, а шкарпетки залишилися чорними.
“У тому місці, де виднілися ті чорні шкарпетки, бджоли й пожалили”, – розповідає вона.
Тож тепер цю історію пасічниця згадує як одну з характерних прикмет своєї роботи. Втім, вона наголошує, що значення має не лише колір одягу. Важливо й те, як людина поводиться біля бджіл.
Бджоли люблять спокій
За словами Людмили, пасічнику важливо бути спокійним. Різкі рухи, поспіх та роздратування можуть суттєво вплинути на поведінку бджіл. Також до вуликів не варто підходити без потреби, особливо коли погода несприятлива. Наприклад, під час холодів, перед дощем або під час сильної спеки пасічниця не радить відкривати вулики без вагомої причини.
Якщо ж огляд необхідний, Людмила радить робити це вранці або ввечері. Окрім цього, важливо бути обережним. Людмила каже, що бджола не жалить просто так:
“Бджола, коли жалить, жало своє залишає на тілі людини і сама гине. Бджоли захищаються, тільки й всього”.
Тому головне правило для людини, яка знаходиться біля бджіл – не провокувати комах і не робити різких рухів.
Не лише мед
Коли мова заходить про бджільництво, першим на думку спадає мед. Однак пасіка дає людині набагато більше продуктів. Людмила розповідає, що наші предки добре знали властивості продуктів бджільництва й використовували їх задовго до сучасного розвитку медицини.
Серед таких продуктів пасічниця називає прополіс, бджолиний підмор, віск та продукти, пов’язані з восковою міллю. За її словами, ці знання передавалися з покоління в покоління, а сьогодні люди поступово знову починають ними цікавитися.
Особливу увагу Людмила приділяє прополісу. У самій бджолиній сім’ї він виконує важливу захисну функцію – бджоли використовують його для обробки вулика, “запаковують” ним щілини та поверхні всередині житла.
“Бджоли запрополісують кожну рамочку, кожен стільничок. Вони запаковують мед і обробляють прополісом”, – пояснює пасічниця.
Людмила також говорить про прополіс як про засіб, який у народній практиці використовували при застуді та для знезараження. За її словами, важливо було використовувати його на перших етапах нездужання.
Водночас такі продукти не варто сприймати як універсальні ліки чи заміну сучасній медицині.
“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми”
Для Людмили бджоли – не просто комахи, які виробляють мед. Вона наголошує на їхній ролі у природі та запиленні рослин. Саме тому, на її думку, турбота про бджіл – це одночасно турбота про довкілля та майбутнє людей.
“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми. Вони будуть запилювати всі рослини”, – каже пасічниця.
Тому у День пасічника вона бажає бджолам довгого життя, а самим пасічникам – здоров’я, сил, терпіння та натхнення. А ще просить колег не забувати дбати про те, щоб бджолам було що їсти. Посадити дерево, посіяти фацелію чи іншу медоносну рослину – це вже додаткове джерело корму для бджіл.
Фацелія / фото з особистого архіву героїні
“Бджолам я б бажала, щоб вони жили тисячу років – як до нас, так і після нас”, – говорить Людмила.
Лихівська громада готується до участі в експериментальному державному проєкті, який передбачає придбання приватних будинків у сільській місцевості для внутрішньо переміщених осіб. Наразі йдеться про один […]
Вчора, 19 серпня в Україні відзначали День пасічника. Професійне свято бджолярів встановили у 1997 році, і щороку цього дня згадують про людей, чия робота пов’язана […]
Комунальне підприємство “Жилсервіс” офіційно оголосило про намір змінити вартість послуг із централізованого водопостачання та водовідведення Основною причиною перегляду цін називають зростання вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів […]
З Дніпра можна вирушити за кордон потягом без необхідності спочатку їхати до Львова чи Києва. Укрзалізниця має міжнародні рейси, які проходять через Дніпро та сполучають […]
У першому півріччі 2026 року структурні у Вільногірській громаді витратили майже 15 тисяч гривень на службові відрядження. Загалом за цей період вони здійснили 46 відряджень. […]
