Після просідання плитки біля бювету зі сторони вулиці Устенка 30/21, виникло питання: чому роботи розпочали у холодний та вологий період року.

На це запитання журналісти Вільногірськ IN.UA шукали відповідь у головного інженера «Жилкомсервіс» Віталія Федоренко.   

Бювет зі сторони вулиці Устенка 30/21

Відомо, що план створення бювету зі сторони вулиці Устенка 30/21 з’явився ще у квітні минулого року, розповів Віталій Федоренко. 

«Було прийнято відповідне рішення про виділення коштів з міського бюджету, були проведені розвідувальні роботи стосовно свердловини, стосовно визначення відповідності якості води, чи можна там будувати бювет. І потім був проведений тендер на визначення виконавців робіт, безпосередньо будівництва, це займає певний час», — пояснює головний інженер «Жилкомсервіс» Віталій Федоренко.

Нагадаємо, тендер на будівництво бювету проводили у жовтні 2023 року. Єдиним учасником та переможцем торгів став підприємець Костянтин Івашина.

Пріоритетність будування бювету

Віталій Федоренко зазначив, що пріоритет в роботі під час будівництва бювету надавали можливості отримувати чисту питну воду мешканцям міста.

«Забезпечити у найкоротші можливі терміни мешканців міста чистою питною водою із ще з одного пункту роздачі — в пріоритеті. А для цього було доцільно виконати ці роботи минулого року та в не самі сприятливі погодні умови», — каже головний інженер.

Наголосив Федоренко і на тому, що через складну ситуацію в країні, важливо було швидше завершити будівництво бювету і запустити його в експлуатацію, оскільки він забезпечить незалежне водопостачання у разі блекауту або відключення централізованого водопостачання.

Авторка тексту: Катерина Палій

Що було раніше

Нагадаємо, 5 лютого жителі Вільногірська помітили просідання плитки біля нового бювету.

Вже 9 лютого виконавець робіт Костянтин Івашина відремонтував деформовану плитку, чому виникла руйнація, пояснив журналістам Вільногірськ IN.UA.

«При експлуатації гідрантів води відбувається підмив води, з’являються пустоти, тому бетон класти на такі ділянки не можна і не правильно. Під час робіт глибина ям була до двох метрів, це технологічний процес, тому просідань не уникнути. Такі просідання будуть з’являтися протягом року, може двох. Саме через це ми використовуємо плитку, щоб бачити всі недоліки та усувати їх. Плитка має конструктивні власності — швидко зібрав та розібрав, також це безпечно», — розповів Івашина.
  
Згідно з договором з виконавцем громада отримує один рік гарантійного обслуговування цього бювету. Тобто, обов’язок ФОП Костянтина Івашина постійно обстежувати територію, стан обладнання, плітки, а у разі необхідності швидко реагувати задля усунення недоліків та проводити ремонтні роботи власним коштом.

За даними Костянтина Івашина, на цьому бюветі зробили посилені фундаменти, щоб самі колонки були більш безпечними та міцнішими.

Також будівельник розповідає, що за час будування бювету жителі міста декілька разів руйнували огорожу, яку він ремонтував також власним коштом.

Читайте також:

• У Вільногірській громаді не ремонтуватимуть дороги у 2024 році
• У Вільногірську немає фонду житла: де розміщують переселенців

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Переїзди або перевезення тендітних предметів, чи то антикваріат, чи то побутова техніка, чи то посуд, що б’ється, завжди несуть ризик пошкоджень. За даними страхових компаній, у разі неакуратного транспортування близько 15% усіх крихких вантажів, що перевозяться, отримують дефекти в процесі.

У цій статті ми поділимося порадами про те, як упакувати й закріпити предмети, що б’ються, в кузові вантажного таксі, за допомогою яких пристосувань убезпечити вантаж і що потрібно врахувати при виборі транспортної компанії для мінімізації ризиків.

Підготовка крихких предметів до перевезення на вантажному таксі

Важливий етап транспортування крихких предметів — це їхня належна підготовка перед завантаженням. Навіть досвідчений водій не зможе вберегти погано упаковані речі від пошкоджень під час різких гальмувань або несподіваних нахилів машини.

Щоб уберегти речі під час переїзду, скористайтеся рекомендаціями нижче:

• Для пакування делікатних вантажів краще використовувати пухирчасту плівку, багатошаровий гофрокартон або дерев’яні ящики з амортизуючою прокладкою з поролону або спіненого поліетилену. Кожен предмет потрібно обернути щонайменше двома шарами плівки, а потім розмістити з прокладками в контейнері або коробці.
• Зверніть увагу на кути та частини, що виступають, — саме вони найчастіше ушкоджуються під час ударів, тому їх необхідно надійно зафіксувати. Тонкі та довгі предмети (наприклад, торшер), слід розбирати на кілька частин і упаковувати окремо.
• Проведіть тест для кожного крихкого вантажу — акуратно похитайте коробку і перевірте наскільки добре зафіксований предмет. За необхідності додайте додатковий шар пакувальних матеріалів.

До речі, більше порад щодо пакування та перевезення різних типів вантажу Ви можете знайти на офіційному сайті компанії «Давай переїдемо».

Що враховувати під час транспортування крихких речей?

Дотримуючись практичних рекомендацій, наведених нижче, ви зможете істотно знизити небезпеку пошкоджень і надійно доставити цінні предмети в пункт призначення:

• Навантаження і вивантаження повинні проходити максимально акуратно, без ривків і ударів. Вантажники повинні брати коробки з крихким вмістом з обережністю, не нахиляючи їх.

• У кузові вантажного таксі делікатні вантажі повинні розміщуватися в стійкому положенні та фіксуватися ременями до борту, щоб унеможливити зміщення. На них неприпустимо класти додатковий вантаж або інші важкі предмети. Кілька прикладів з фото розміщення меблів та техніки у вантажному таксі можна знайти тут davay-pereedem.com/ua/vantazhne-taksi-kyiv

• Водієві варто прокласти оптимальний маршрут, об’їжджаючи ділянки з ямами, вибоїнами та крутими поворотами. Це значно знизить ризик ударів і нахилів кузова. Швидкість автомобіля також важлива — чим повільніше і плавніше водій розганяється або гальмує, тим краще для вантажу.

За належного підходу до пакування і транспортування, вантажне таксі — це надійний і безпечний вид доставки для цінних предметів, що б’ються.

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Як мати його говорила , це він туди переїхав , коли повернувся з кордону , а родина відразу у вільногірськ. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все…

”Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.