У Вільногірську винесли вирок жінці, яка привласнила забуті в банкоматі гроші

Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості щодо громадянки, яка викрала готівку біля банківського термінала. Враховуючи дію воєнного стану, подібний злочин передбачає посилену кримінальну відповідальність.

Подробиці судової справи публікує Вільногірськ IN.UA.

Обставини скоєння злочину

Інцидент стався 8 грудня 2025 року біля одного з банкоматів “Ощадбанку” у місті Вільногірськ. Жінка, яка є переселенкою з міста Новодружеськ, що в Луганській області, помітила в терміналі залишені гроші. Попередній клієнт банку замовив видачу 5 тисяч гривень, але через власну неуважність пішов, не забравши готівку. Жінка скористалася ситуацією та забрала ці кошти собі.

Після того, як факт крадіжки був встановлений, жінка повністю визнала свою провину. Вона добровільно та в повному обсязі повернула потерпілому всі 5 тисяч гривень, відшкодувавши завдану шкоду.

Зважаючи на відсутність обтяжуючих обставин, співпрацю зі слідством та щире каяття, 24 березня 2026 року обвинувачена уклала з прокурором офіційну угоду про визнання винуватості.

Рішення суду та умови іспитового строку

7 квітня 2026 року Вільногірський міський суд Дніпропетровської області розглянув матеріали справи у спрощеному провадженні та затвердив укладену угоду.

За таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану жінку засудили до 5 років позбавлення волі. Проте суд ухвалив рішення звільнити її від реального відбування покарання, призначивши іспитовий строк на 1 рік. Запобіжний захід до неї не застосовувався, а судові витрати у цій справі відсутні.

Для того, щоб уникнути ув’язнення, протягом року засуджена зобов’язана виконувати низку обмежень:

• регулярно звітувати перед органами пробації;
• повідомляти відповідні органи про будь-яку зміну свого місця проживання;
• не виїжджати за межі України без попередньої згоди уповноваженого органу з питань пробації.

Винесений вирок може бути оскаржений. Згідно з процедурою, сторони мають право подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через суд Вільногірська протягом 30 днів з моменту оголошення рішення.

Читайте також:

Попросив зателефонувати і втік: у Вільногірську засудили шахрая, який ошукав знайомого

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

Фото зі сторінки “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook

Вільногірська громада отримала вже другий новий шкільний автобус. Транспорт придбали в межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Новий автобус використовуватимуть для підвезення учнів до місця навчання та у зворотному напрямку. Очікується, що він забезпечить комфортніше перевезення школярів та сприятиме створенню сучасних умов для навчання.

Придбання автобуса стало можливим у межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

У Вільногірській громаді подякували Європейському Союзу за партнерство та підтримку, а також начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександру Ганжі, директору Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Кирилу Огданському та Вільногірській міській раді — за сприяння в реалізації програми й увагу до освітніх потреб громади.

Окремо висловили подяку Збройним силам України за захист і безпеку.

«Інвестуємо в освіту сьогодні — формуємо сильне майбутнє нашої громади завтра», — зазначили у Департаменті соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради.

Джерело: сторінка “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook