У Вільногірську знову не змогли вирішити, хто буде косити траву

У Вільногірську вкотре не вдалося ухвалити рішення щодо організації покосу трави, на сесії міської ради, яка відбулася 29 квітня депутати обговорювали можливі варіанти:

– провести покіс за 1 мільйон 37 тисяч гривень силами комунального підприємства;

– укласти договір з фізичною особою-підприємцем, який запропонував виконати ці ж роботи за 600 тисяч гривень через відкриту тендерну процедуру.

Перед початком сесії Вільногірської міської ради секретар міськради Антон Боклаг виступив із промовою, у якій навів порівняльну характеристику між фізичною особою-підприємцем та комунальним підприємством.

У своєму зверненні він наголосив, що комунальне підприємство є власністю всієї громади, а не Івана Івановича — ( маючи на увазі директора КП “Жилкомсервіс” Івана Буряка прим. ред.).

Втім, попри промову Боклага, депутати так і не ухвалили рішення щодо спрямування коштів на покіс трави саме комунальному підприємству.

Покіс трави: пропозиції

Зокрема Віталій Федоренко, запропонував винести на голосування питання про включення ФОП Олександру Повстень як виконавця заходів цільової програми міста з утримання об’єктів благоустрою, зокрема в частині покосу трави, що дозволяло б почати роботи з покосу трави терміново.

Його пропозиція набрала необхідну кількість голосів, але в цілому рішення не прийняли.

Свою пропозицію озвучив і міський голова Вільногірська Володимир Василенко, за його словами залишилися невикористані кошти з підсипки алей і доріг у зимовий період, оскільки зима була теплою. Ці залишки перевищують суму в 600 000 гривень.

Пропонувалося спрямувати ці кошти комунальному підприємству для здійснення покосу вже зараз – без проведення тендеру, оскільки в цьому випадку, за слова міського голови не потрібно й рішення сесії.

Жодна з пропозицій не отримала необхідної кількості голосів депутатів. Відтак, питання благоустрою знову відкладено, а рішення щодо виконавця робіт залишається відкритим.

Водночас, як стало відомо редакції Вільногірськ IN.UA, підприємець Олександр Повстань з власної ініціативи розпочав косити траву у Вільногірську.

У коментарі журналістці Олександр Повстань повідомив, що виконує ці роботи за власні кошти та своєю технікою. За його словами, він вже скосив траву на території перед Палацом культури та спорту, а також уздовж центральної вулиці — від бульвару Миру до супермаркету “Варус”.

Нагадаємо, питання покосу трави у Вільногірську підіймалося й раніше.

Під час засідання постійної депутатської комісії, 25 березня, начальник УАКБ Ростислав Варницький запропонував додати 4,2 мільйона гривень фінансування до паспорта цільової програми “Утримання об’єктів благоустрою та житлово-комунального господарства Вільногірської міської територіальної громади” з них понад 1 мільйон гривень планували виділити на покіс трави.

Обговорення стосовно покосу трави

Згодом розгорнулася дискусія щодо фінансування покосу трави. Цьогоріч планують витратити понад мільйон гривень, хоча приватний підприємець готовий виконати роботи удвічі дешевше. 22 квітня на депутатській комісії не вдалося дійти згоди щодо розподілу коштів.

Вже 29 квітня на сесії Вільногірської міської ради депутати так і не змогли ухвалити рішення, хто саме виконуватиме покіс трави у Вільногірську.

Найближчим часом планується проведення позачергової сесії Вільногірської міської ради, заявив міський голова Володимир Василенко.

Читайте також:

• У Вільногірську проведуть поточний ремонт центральних доріг: обрано підрядника
• У Вільногірську помітили метелика, занесеного до Червоної книги

8 серпня відзначають Всесвітній день котів – свято, присвячене одним із найпопулярніших домашніх улюбленців. З цієї нагоди зібрали цікаві факти про пухнастиків, які можуть здивувати навіть їхніх найвідданіших господарів.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Коти живуть поруч із людьми набагато довше, ніж вважалося раніше

Довгий час вважалося, що першими приручили кішок стародавні єгиптяни – приблизно 4000 років тому. Однак у 2004 році французькі археологи на Кіпрі виявили поховання кішки, вік якої оцінюють у 9500 років. Знахідка свідчить, що історія співіснування людей і котів бере початок ще в добу неоліту.

Траур у Стародавньому Єгипті 

У Стародавньому Єгипті котів вважали священними тваринами. За свідченнями історика Геродота, смерть кішки була великою трагедією для родини – на знак жалоби всі її члени збривали собі брови.

Схожість з тиграми 

Генетично домашні коти дуже близькі до тигрів – їхній ДНК збігається приблизно на 95,6%. Саме спільне походження частково пояснює деякі звички наших улюбленців, зокрема те, що вони мітять територію, полюбляють гратися зі “здобиччю” та проводять багато часу уві сні.

Домінуюча лапа 

Подібно до людей, коти також мають перевагу у виборі домінуючої лапи, тобто можуть бути “правшами” або “лівшами”. Наукові спостереження демонструють певну гендерну закономірність – кішки найчастіше віддають перевагу правій лапі, тоді як коти частіше користуються лівою.

Відбиток носа 

Візерунок поверхні котячого носа є абсолютно унікальним, наче людські відбитки пальців. У природи немає повторів, тож двох котів із абсолютно ідентичними носами просто не існує.

Рекорд найдовшого кота в історії 

Домашні коти зазвичай здаються невеликими та вишуканими тваринами. Але серед них трапляються справжні велетні. Найдовшим котом у світі вважається мейн-кун на ім’я Стьюї, довжина якого сягала 123 сантиметрів. 

Найбагатший кіт у світі 

Найбагатшим котом у світі за версією Книги рекордів Гіннеса вважають Блекі. Після смерті його господаря-мільйонера кіт став спадкоємцем величезного статку – власник не залишив майно своїм родичам, а заповів Блекі близько 7 мільйонів фунтів стерлінгів.

Читайте також:

Перший догфест у Вільногірську: усім сподобався Тофі

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні