Ліцеї Вільногірська сформували по дві команди для участі у спортивних змаганнях «Пліч-о-пліч». Команди мали змогу обрати один із п’яти видів спорту. 19 січня учні провели перше тренування, тепер готуються до етапу змагань. 

Про змагання у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Змагання «Пліч-о-пліч»

Другий, третій та четвертий ліцеї Вільногірська змагатимуться у баскетболі, а от п’ятий ліцей обрав футзал.

Наразі у кожному з ліцеїв провели перший шкільний етап змагань та обрали кращих гравців до складу збірної.

У кожному навчальному закладі сформували по дві команди з баскетболу та футзалу серед учнів з шостих по дев’яті класи. 

Перший міський етап змагань відбудеться 22 лютого.с

Читайте також:

• У вільногірському ліцеї № 5 діє єдиний у місті історико-краєзнавчий музей: що відомо
• Як інженерка стала йогинею: Марина Стрєляна вчить асанам

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Переїзди або перевезення тендітних предметів, чи то антикваріат, чи то побутова техніка, чи то посуд, що б’ється, завжди несуть ризик пошкоджень. За даними страхових компаній, у разі неакуратного транспортування близько 15% усіх крихких вантажів, що перевозяться, отримують дефекти в процесі.

У цій статті ми поділимося порадами про те, як упакувати й закріпити предмети, що б’ються, в кузові вантажного таксі, за допомогою яких пристосувань убезпечити вантаж і що потрібно врахувати при виборі транспортної компанії для мінімізації ризиків.

Підготовка крихких предметів до перевезення на вантажному таксі

Важливий етап транспортування крихких предметів — це їхня належна підготовка перед завантаженням. Навіть досвідчений водій не зможе вберегти погано упаковані речі від пошкоджень під час різких гальмувань або несподіваних нахилів машини.

Щоб уберегти речі під час переїзду, скористайтеся рекомендаціями нижче:

• Для пакування делікатних вантажів краще використовувати пухирчасту плівку, багатошаровий гофрокартон або дерев’яні ящики з амортизуючою прокладкою з поролону або спіненого поліетилену. Кожен предмет потрібно обернути щонайменше двома шарами плівки, а потім розмістити з прокладками в контейнері або коробці.
• Зверніть увагу на кути та частини, що виступають, — саме вони найчастіше ушкоджуються під час ударів, тому їх необхідно надійно зафіксувати. Тонкі та довгі предмети (наприклад, торшер), слід розбирати на кілька частин і упаковувати окремо.
• Проведіть тест для кожного крихкого вантажу — акуратно похитайте коробку і перевірте наскільки добре зафіксований предмет. За необхідності додайте додатковий шар пакувальних матеріалів.

До речі, більше порад щодо пакування та перевезення різних типів вантажу Ви можете знайти на офіційному сайті компанії «Давай переїдемо».

Що враховувати під час транспортування крихких речей?

Дотримуючись практичних рекомендацій, наведених нижче, ви зможете істотно знизити небезпеку пошкоджень і надійно доставити цінні предмети в пункт призначення:

• Навантаження і вивантаження повинні проходити максимально акуратно, без ривків і ударів. Вантажники повинні брати коробки з крихким вмістом з обережністю, не нахиляючи їх.

• У кузові вантажного таксі делікатні вантажі повинні розміщуватися в стійкому положенні та фіксуватися ременями до борту, щоб унеможливити зміщення. На них неприпустимо класти додатковий вантаж або інші важкі предмети. Кілька прикладів з фото розміщення меблів та техніки у вантажному таксі можна знайти тут davay-pereedem.com/ua/vantazhne-taksi-kyiv

• Водієві варто прокласти оптимальний маршрут, об’їжджаючи ділянки з ямами, вибоїнами та крутими поворотами. Це значно знизить ризик ударів і нахилів кузова. Швидкість автомобіля також важлива — чим повільніше і плавніше водій розганяється або гальмує, тим краще для вантажу.

За належного підходу до пакування і транспортування, вантажне таксі — це надійний і безпечний вид доставки для цінних предметів, що б’ються.

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті. Родина військового евакуювалася у Вільногірськ.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все”.

Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.