Україна тримає оборону: три роки від початку повномасштабного вторгнення

У понеділок, 24 лютого 2025 року, виповнюється три роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Війна перетворилася на боротьбу всього народу за свою незалежність і майбутнє своєї країни.

Детальніше про хронологію подій 24 лютого 2022 року читайте у матеріалі Вільноногірськ.IN.UA.

Хронологія подій повномасбного вторгнення

3:40 – на територію Луганської області зайшла перша колона російських танків.

05:00 – Росія розпочинає повномасштабне вторгнення в Україну. Масовані авіаудари по військових об’єктах та інфраструктурі в усіх регіонах України, зокрема в Києві, Харкові, Одесі та Львові.

06:00 – Введення російських військ через кордони України з Білорусі, росії та Криму. Російські війська починають наступ на кількох фронтах.

06:30 – Президент України Володимир Зеленський оголошує воєнний стан і закликає громадян захищати свою землю.

07:00 – Українські збройні сили дають відсіч ворогу, починаються бої на кордонах і в районах великих міст.

08:00 – російські війська захоплюють перші прикордонні території в Луганській та Харківській областях.

09:00 – вибухи продовжують лунати у Києві, починається евакуація мирного населення. Міжнародна спільнота починає засуджувати агресію росії.

10:00 – в Україні введена загальна мобілізація. Волонтери, громадяни та організації починають активно підтримувати армію.

12:00 – перша інформація про знищення російських літаків і техніки українськими військами.

14:00 – росія заявляє про захоплення кількох прикордонних міст, зокрема частини Херсона та Маріуполя.

17:00 – Українські війська продовжують оборону, зокрема в Харкові та на південному сході країни. Київ перебуває під загрозою атаки, але залишаються непідкореними.

20:00 – Світові лідери скликають термінові засідання, вводяться санкції проти росії. Починається масова підтримка України від міжнародних організацій.

23:00 – Україна оголошує про перші успішні контратаки на окремих фронтах. Мобілізація продовжується, а волонтери активно допомагають армії та мирним жителям.

Цей день став початком наймасштабнішої війни в Європі з часів Другої світової війни, коли Україна протистояла безпрецедентній агресії з боку росії.

Запеклі бої

Битва за Київ (лютий-квітень 2022) – оборона столиці стала символом незламності українців. Попри численні атаки та спроби оточення, українська армія відстояла місто й змусила росіян відступити.

Оборона Маріуполя (лютий-травень 2022) – спротив захисників “Азовсталі”. Українські воїни тримали оборону міста понад 80 днів, стримуючи багатотисячну армію противника.

Битва за Острів Зміїний (24 лютого – 7 червня 2022 року). Острів Зміїний, стратегічно важливий для контролю над Чорним морем, став одним із символів героїчного опору України. Битва за острів почалася одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Битва за Харків (2022) – спроба Росії захопити друге за величиною місто України провалилася завдяки стійкому спротиву ЗСУ. А у вересні 2022 року українські війська провели блискучий контрнаступ і звільнили Харківщину.

Битва за Херсон (2022) – тривала місяцями та завершилася звільненням єдиного обласного центру, який вдалося тимчасово захопити росії. У листопаді 2022 року ЗСУ повернули місто під український контроль.

Бої за Бахмут (2022-2023) – одна з найдовших і найкривавіших битв війни. Місто зазнало руйнувань, але спротив українських воїнів виснажив ворога, що дало змогу проводити подальші контрнаступальні дії.

Битва за Мар’їнку (2022-2023) битва за Мар’їнку, місто в Донецькій області, стала однією з ключових і найбільш запеклих битв під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022-2023 роках. Місто було стратегічно важливим для контролю над Донецькою областю розташоване неподалік від Донецька.

Битва за Авдіївку (2022-2024) – тривала боротьба за стратегічно важливе місто на Донеччині, яке стало символом опору та жертовності українських військових.

Битва за Вугледар (2022-2024) – українська армія успішно відбила численні атаки російських військ, завдавши ворогу значних втрат. У цій битві збройні сили України продемонстрували ефективність оборонної тактики та високий рівень бойової підготовки.

Додамо, що бої за вище перераховані міста увійшли, як найзапекліші бої під час повномасбного вторгнення, під контролем Збройних сил України перебувають наразі острів Зміїний та місто Херсон.

Сьогодні українці згадують тих, хто віддав життя за Батьківщину, підтримують військових і волонтерів, а також ще раз доводять світові: нас українців не зламати.

Початок російської агресії у 2014 році

Російська агресія проти України розпочалась в лютому 2014 року, коли росія, використовуючи військову силу, анексувала Крим, а згодом почала підтримувати сепаратистів на сході України.

1. Лютий 2014 року – після Євромайдану та усунення проросійського президента Віктора Януковича, росія почала активні дії. 27 лютого російські війська без розпізнавальних знаків захопили урядові будівлі в Криму, а 16 березня організували незаконний референдум, результатом якого стало голосування за “приєднання” Криму до росії.

2. Березень 2014 року – росія оголосила про анексію Криму, що було засуджено міжнародною спільнотою як порушення міжнародного права. Україна та більшість країн світу не визнали анексії.

3. Квітень 2014 року – росія почала підтримувати проросійські сили на Донбасі, що призвело до початку збройного конфлікту на сході України. Сепаратистські угруповання в Донецьку та Луганську оголосили про створення так званих “ДНР” та “ЛНР”, що спричинило бойові дії.

4. Травень 2014 року – росія активно постачала зброю, техніку та бойовиків сепаратистам. Це дозволило проросійським силам утримувати великі території на сході України, незважаючи на спроби українських військ відновити контроль.

5. Липень 2014 року – авіакатастрофа з пасажирським рейсом MH17, збитим російськими сепаратистами, стала міжнародним скандалом, що підтвердило участь росії у війні на сході України.

Ці події призвели до початку конфлікту, який тривав багато років і став основою для подальших воєнних дій, що розпочались 24 лютого 2022 року.

Президент України Володимир Зеленський розкрив 20 пунктів проєкту документа між Україною, США, росією та Європою про закінчення війни.

Про це глава держави повідомив під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

“Зараз я готовий проговорити драфт 20-пунктного документу, і це документ, який називається framework, базовий документ про закінчення війни, політичний документ між нами, Америкою, Європою і рускімі”, – розповів Зеленський журналістам.

Мирний план

Пункт 1: Суверенітет України буде перепідтверджено. Констатуємо, що Україна – це суверенна держава, і всі підписанти угоди своїми підписами це підтверджують.

Пункт 2: Цей документ являє собою повну та беззаперечну угоду про ненапад між Росією та Україною. Зазначається, що для підтримки довгострокового миру буде створено механізм моніторингу для контролю за лінією зіткнення за допомогою космічного безпілотного моніторингу, забезпечення раннього повідомлення про порушення та усування конфліктів.

Пункт 3: Україна отримає міцні гарантії безпеки.

Пункт 4: Чисельність Збройних сил України лишатиметься на рівні 800 тисяч у мирний час.

Пункт 5: США, НАТО та європейські держави-підписанти нададуть Україні гарантії безпеки, які відзеркалюватимуть статтю 5.

Пункт 6: Росія закріпить політику ненападу щодо Європи та України у всіх необхідних законах, всіх необхідних документах про ратифікацію, включаючи ратифікацію переважною більшістю голосів у Державній Думі.

Пункт 7: Україна стане членом Європейського Союзу у певний конкретно визначений час, а також що Україна отримає короткостроковий привілейований доступ до ринку Європи.

Пункт 8: Україна отримає міцний пакет глобального розвитку, який буде визначено в окремій угоді про інвестиції та майбутнє процвітання, і це буде охоплювати широкий спектр економічних сфер.

Пункт 9: Буде створено кілька фондів для вирішення питань відновлення української економіки, реконструкції пошкоджених районів та регіонів, гуманітарних питань. Метою буде залучення 800 мільярдів доларів за рахунок акціонерного капіталу, грантів, боргових зобов’язань, внесків приватного сектору.

Пункт 10: Після укладення цієї угоди Україна пришвидшить процес укладення угоди про вільну торгівлю зі США.

Пункт 11: Україна підтверджує, що вона залишатиметься без’ядерною державою, згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

Пункт 12: Запорізька атомна електростанція буде експлуатуватися спільно трьома країнами – Україна, США, РФ.

Проте стосовно деталей експлуатації ще точаться дискусії. За словами Зеленського, Україна “після всього” не бажає вести бізнес з росіянами напряму. Цей пункт сторонам ще належить узгодити.

Пункт 13: Обидві країни зобов’язуються впроваджувати освітні програми в школах, в усьому суспільстві, що сприяють розумінню та толерантності до різних культур, усувають расизм і упередження. Україна запровадить правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов меншин.

Пункт 14: Території. Пункт неузгоджений і має кілька варіантів розв’язання.

Варіант 1. “Стоїмо там, де стоїмо”. У Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях лінія розташування військ на дату цієї угоди є де-факто визнаною лінією зіткнення, яку контролюватимуть міжнародні сили.

Варіант 2. Створення потенційної вільної економічної зони Донбасу, що передбачає демілітаризацію цієї зони. Україна виступає проти відведення своїх військ, але у разі втілення цього варіанту виступає за дзеркальне відведення сил – тобто і російських також. Цей варіант вимагає проведення в Україні загальнонаціонального референдуму для ратифікації угоди.

Остаточно це питання може бути вирішено на рівні лідерів держав.

Пункт 15: Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей як Російська Федерація, так і Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силою.

Пункт 16: Росія не перешкоджатиме Україні використовувати річку Дніпро та Чорне море для цілей комерційної діяльності. Буде укладено окрему морську угоду та угоду про доступ, яка охоплюватиме свободу судноплавства та перевезень. В рамках цієї угоди Кінбурнська коса буде демілітаризована.

Пункт 17: Для вирішення відкритих питань буде створено гуманітарний комітет. Пункт передбачає обмін усіх військовополонених, що залишилися, включаючи засуджених російською системою з 2014 року, а також повернення усіх цивільних затриманих та заручників, включаючи дітей та політичних в’язнів.

Пункт 18: Україна має провести вибори якомога швидше після підписання угоди.

Пункт 19: Ця угода буде юридично обов’язковою. Її виконання буде контролюватися, гарантуватися Радою миру, під головуванням президента США Дональда Трампа.

Пункт 20: Після того, як усі сторони погодяться з цією угодою, негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Підсумовуючи документ, Президент України сказав: “Ми не дійшли консенсусу з американською стороною щодо території Донеччині і щодо ЗАЕС. Але значно зблизили більшість позицій. В принципі, весь інший консенсус в цьому договорі у нас з ними знайдений”.

Зеленський розповів, що сьогодні, 24 грудня, буде відома реакція росіян на цей проєкт документа після того, як з ними поговорить американська сторона.

Лариса Солдатенко — мати загиблого військового Валерія Солдатенка, пожертвувала на потреби бійців 3-го прикордонного загону. Жінка каже, що вирішила передати гроші, аби хлопці, з якими служив її син, мали все необхідне для подальшої боротьби.

Про це йдеться у сюжеті Суспільне. Донбас.

Пожертвувала кошти

З 2014 року він ніс службу на фронті, а у 2020-му вийшов на пенсію. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову став до строю — цього разу у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Командував заставою. 20 лютого 2024 року Валерій Солдатенко загинув у боях на Донеччині. Йому було 46 років.

Лариса Солдатенко зізнається, що щотижня приходить на цвинтар до сина — поговорити й поділитися новинами.

“Я можу тут провести пів дня. Намагаюся ходити пішки. Мені легше пішки. Я сюди йду, а назад вже важкувато. Коли не могла ходити, я їздила. Поки йду — поплачу“, — ділиться Лариса.

Кошти, які отримала після його загибелі, жінка віддала тим, з ким він стояв пліч-о-пліч.

“Якась матуся не плакатиме. Це ж моя земля, я тут живу. Ми ж земляки. Хтось же має захищати? Я не знаю, як це купити, що саме треба. А вони мені дуже допомагають. Тому що я відала — і я впевнена, що їх застосують за призначенням”.

Помічник начальника бригади Гвардії наступу “Помста” Євген Роженюк говорить, гроші витратили на безпілотники, аби ними уражати росіян та відплатити за смерть побратима.

“Гроші були витрачені на помсту. На що ще краще витратити гроші за загиблого, як не на помсту за нього? Вони були витрачені на закупку безпілотних авіаційних систем, комплексів і на знищення ворогів“, — говорить Євген Роженюк.