Дніпропетровська філія «Газмережі» проводить еко-акцію зі збору пластикових кришечок у Центрах обслуговування клієнтів регіону. Зібрану вторсировину відправлять на перероблення. Отримані кошти перераховують на потреби ЗСУ. 

Про це йдеться на офіційній сторінці «Газмережі» у Фейсбук.

«Газмережі» збирає пластикові кришечки

Вільногірці можуть долучитися до благодійної акції, для цього їм не потрібно їхати у Кам’янське.

«Кришечки можна принести й до нашої дільниці, а я вже передам до Кам’янського», – зазначає майстриня Вільногірської дільниці Кам’янського управління по експлуатації газового господарства Анастасія Духаніна.

Приносити можна такі кришечки:

• від соків, води, газованих напоїв, дитячих пюре;
• від молока, кефіра, йогуртів, вершків без наліпок;
• від бутилів різного об’єму без наліпок.

Принести пластикові кришечки можна до дільниці газового господарства за адресою вулиця Промислова 14. З 08:00 до 17:00 години. Перерва з 12:00 до 13:00.

Читайте також:

• «Важливо показувати, як ваш бізнес підтримує армію», — журналіст та боєць ЗСУ Петро Шуклінов
• Вільногірськ виділив 2 мільйони гривень ЗСУ: що відомо
• Військовий ЗСУ допомагає безпритульним тваринам у Вільногірську

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Говорити «ні» часом дуже складно, і не важливо — чи це близькі люди, чи це колеги, а то й зовсім сторонні люди. Люди, які не можуть відмовити у проханні, зазвичай відчувають страх зруйнувати стосунки, здатися егоїстом або образити людину. Навіть точно знаючи, що займатися виконанням чужих прохань немає бажання чи часу, люди все одно погоджуються на це. Щоб не застрягнути в небажаних зобов’язаннях, необхідно навчитися твердо говорити «ні». 

Як це зробити розповів редакції Вільногірськ IN.UA практичний психолог Олександр Зінченко.

Як навчитися без докору совісті казати «ні»

Для того, щоб навчитися відмовляти, варто розвинути любов до себе та відбудувати особисті кордони, зазначає психолог Олександр Зінченко.

Психолог каже: конструктивній відмові можна навчитися. А для цього необхідно дотримуватись декількох правил.

«Займіть визначену позицію, не придумуйте «поважні» причини. Повторюйте своє «ні» знову і знову, без пояснення причин і без виправдань. Покажіть людині, що ви чуєте їх аргументи, але все одно говоріть «ні». Також можна спробувати зайняти іншу позицію та запитати співрозмовника: «Чому ви на мене тиснете». Відмовтеся продовжувати розмову, чітко сказавши: «Я не хочу про це більше говорити», — радить психолог Олександр Зінченко.

Психолог зазначає, усі люди мають право на:

• повагу до себе з боку інших людей;
• власне прийняття рішень;
• власну думку;
• прояв емоцій, зокрема сльози;
• помилки;
• відмову без почуття провини;
• свої потреби;
• власні пріоритети;
• власні почуття;
• висловлювання на свою користь, не почуваючись при цьому егоїстом.

Читайте також:

• Три кроки, які допоможуть позбавитися тривожності — поради психолога
• Як розпочати ранок максимально продуктивно — поради психолога

Петро Шиян відомий вільногірцям митець та педагог, який присвятив своє життя творчості та навчанню нових поколінь художників. На його честь у Вільногірську назвали Дитячу музичну школу, де він багато років працював. Культурний спадок чоловіка продовжує жити та радувати очі містян та гостей міста. Ганна Кавецька, донька митця поділилася з редакцією своїми спогадами про творчий шлях батька, розповівши про його дитинство, навчання та роботу. Адже містянам важливо пам’ятати про людей, які розвивали Вільногірськ та своїми силами створювали культурну спадщину для наступних поколінь. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Дитинство митця

Петро Шиян народився у селі, в бідній родині. Тоді ніхто не думав, що малювання може бути роботою. Але жага Петра до мистецтва не втихала. Він знаходив способи продовжувати малювати та не втрачав шансу займатися улюбленою справою навіть у таких складних обставинах. 

Попри складні умови, Петро знайшов шлях до мистецтва. Після закінчення восьмого класу, він вступив до Дніпропетровського художнього училища. Через відсутність художньої освіти, чоловік спочатку навчався на факультеті скульптури, але згодом перевівся на художнє відділення. Так Петро здобув профільну освіту не тільки з малювання, але й зі скульптури. Вже після закінчення училища Петро Шиян вирішив продовжувати навчання за мистецькою спеціальністю та вступив до Київського художнього інституту, де поєднував навчання з роботою.

Робота у Вільногірську

Не зважаючи на досвід життя у Дніпрі та у Києві, Петро після навчання вирішив переїхати до Вільногірська. Ганна розповідає, що його батьки жили на станції Нова Миколаївка, тому він хотів бути ближчим до родини. Потім чоловік зустрів маму Ганни. Так Вільногірськ став йому домом і він продовжив свій професійний шлях у місті. Петро був тоді одним з небагатьох художників-педагогів, що робило його роботу надзвичайно цінною для місцевої громади. 

Вже пізніше Петра запрошували працювати в інші міста, але він вирішив залишитися. Адже поруч були старенькі батьки, родина. Тож, він продовжував працювати та творити у Вільногірську.

Око художника і рука майстра завжди помітні

Петро Шиян за час свого життя створив багато пейзажів, графічних робіт, портретів. У місті відбувалися виставки з його роботами. Зараз його роботи можна побачити на третьому поверсі у другій школі та у бібліотеці Дитячої музичної школи імені Петра Шияна. Дочка передала закладу кілька робіт свого батька. 

Ганна згадує, як її батько майстерно працював з олівцем, створюючи прості, але виразні штрихи, які перетворювалися на завершені роботи. 

По стопах батька

Творчі гени у родині Петра передаються з покоління у покоління. Син Петра пішов стопами батька. Сама ж Ганна також обрала для себе творчу професію – музикантка. 

Робота Петра Шияна вплинула не тільки на родину. Він допоміг багатьом талановитим вихованцям поєднати своє життя з мистецтвом. Донька розповідає, що колись давно мала зустрічі з колишніми учнями. Хтось став художником, хтось залишив це заняття як хобі. Учні та колеги Петра Шияна завжди його згадують як старанного вчителя, який ніколи не кричав і у якого завжди на уроках була ідеальна дисципліна.

Коли колектив музичної школи запропонував перейменувати заклад на честь Петра, донька одразу підтримала цю ініціативу. Ганна каже, що це достойна пам’ять про батька, який багато зробив для міста. Петро привніс свій вклад в історію та розвиток Вільногірська, присвятив своє життя та творчість цьому місту. Тому приємно бачити, що місто віддає шану Петру за його роботу. 

Читайте також:

• Вільногірська художниця представила картини на персональній виставці у Києві
• Малює з трьох років: про що картини вільногірського митця Максима Бабича