Відповідно до статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” представники місцевого самоврядування зобов’язані щорічно подавати декларації про свої доходи та майно.

У цьому матеріалі журналісти Вільногірськ IN.UA зібрали інформацію про майно та доходи заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – директорки департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Інни Петруші.

Статки Інни Петруші

Як відомо з декларації оприлюдненої Інною Петрушею на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) її основний дохід у 2024 році надійшов у вигляді заробітної плати на посаді керівниці департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради, на загальну суму у 652,2 тисячі гривень або приблизно 54,3 тисячі гривень на місяць.

Також Інна Петруша задекларувала квартиру площею 64,1 метра квадратних, якою володіє спільно з Ольгою Петрушею. Квартира у власності Петруші перебуває з 2003 року, вказавши їх вартість 12 гривень.

Журналісти вирішили з’ясувати, чому приблизна вартість нерухомості, яку декларує чиновниця, становить 12 гривень?

Відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” з пунктом 3 частини 1 статті 46, суб’єкти декларування повинні зазначати вартість майна на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою.

У випадку якщо оцінку не проводили або відсутні документи з оцінкою, то вартість може бути зазначена символічно (наприклад, 1 гривня) або як сума, що міститься в правовстановлюючих документах.

Крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) у своїх роз’ясненнях часто наголошує, що в деклараціях потрібно вказувати саме документально підтверджену вартість, а не ринкову чи приблизну. Якщо документальної вартості немає, можна вказати мінімальну суму.

Таким чином, посадовиця вказала мінімальну вартість нерухомого майна у декларації. Це може бути пов’язано з тим, що на момент набуття права власності або останньої грошової оцінки відсутні документально підтверджені дані про реальну вартість об’єкта. Відповідно до вимог законодавства, у такому випадку допустимо зазначити символічну або мінімальну суму.

Оновлено: у попередній версії матеріалу було допущено неточность та вжито слово депутатка, цю помилку було виправлено. Згідно редакційної політики ми не видаляємо матеріали, а усуваємо недоліки.

Нагадаємо, редакція Вільногірськ.IN.UA. готує серію матеріалів про доходи посадовців. Раніше ми писали, яке майно задекларував міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Читайте також:

• На Дніпропетровщині викрили поліцейського, який вимагав 28 тисяч гривень
• Коли Вільногірськ буде без світла: планові роботи з ремонту електромереж

У Вільногірську втрачений додаток до атестата про повну загальну середню освіту, виданий на ім’я Тетяни Стрижак. 

Який документ втрачено

Втрачено додаток до Атестату про повну загальну середню освіту на ім’я Стрижак Тетяна Леонідівна.

Номер атестата – № 363956, дата видачі – 20 червня 2000 року.

Оголошення про втрату документа оприлюднено для того, щоб повідомити про його недійсність у разі подальшого використання.

Вчора, 19 серпня в Україні відзначали День пасічника. Професійне свято бджолярів встановили у 1997 році, і щороку цього дня згадують про людей, чия робота пов’язана не лише з медом, а й із турботою про бджолині сім’ї.  Про особливості роботи пасічників, прикмети на пасіці, загибель бджіл, а також про те, що кожен може зробити для їхньої підтримки, Вільногірськ IN.UA поспілкувався з пасічницею Людмилою Штан, яка займається бджільництвом вже шість років.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Найважче для пасічника – пережити зиму 

За словами Людмили, один із найскладніших періодів для пасічника – час, коли бджоли мають вийти із зимівлі. Особливо небезпечними можуть бути різкі зміни погоди. Якщо навесні бджоли вже почали активно розвиватися, а потім повертаються холоди, частина комах може загинути.

Саме так сталося на пасіці Людмили на початку її шляху у бджільництві. Першого року вона зайшла у зиму з 11 бджолиними сім’ями, а навесні вціліла лише одна. Для початківця така ситуація могла стати причиною відмовитися від справи. Проте Людмила вирішила відновлювати пасіку.

“Я вчилася пасічникувати по ночах: книжки читала, дивилася в інтернеті. Ми знову купили бджіл і знову розвели”, – згадує вона.

Проблема обробки полів 

Однією з проблем, на яку звертає увагу Людмила, є обробка полів. За її словами, пасічники стикаються з випадками, коли через використання аграріями гербіцидів та інших засобів для обробки рослин гинуть бджолині сім’ї.

Для бджіл небезпека полягає в тому, що вони продовжують літати на квіти та збирати нектар і пилок. Якщо рослини були оброблені, бджоли можуть контактувати з цими речовинами, а потім приносити їх до вулика. Саме такі ситуації, каже Людмила, можуть призводити до великих втрат.

Для людини, яка займається бджільництвом, загибель сімей – це не просто втрата меду. Потрібно знову купувати бджіл, відновлювати пасіку, вкладати кошти та чекати, поки нові сім’ї розвинуться.

Людмила вважає, що пасічникам важливо не лише відновлювати власні пасіки, а й говорити про такі проблеми, щоб якомога більше людей розуміли, наскільки залежними є бджоли від навколишнього середовища.

Чому пасічники ходять у світлому одязі 

На пасіці є не лише практичні правила, а й свої прикмети. Одну з них Людмила почула від досвідченого пасічника. Він розповів їй, що бджолярі зазвичай ходять на пасіку у білому або світлому одязі, бо це нейтральний колір для бджіл, а ще порадив не вдягати чорні шкарпетки, бо бджоли можуть вжалити. 

Спочатку Людмила не надала цьому великого значення. Але одного разу поспішала, одягнула світлий одяг, а шкарпетки залишилися чорними.

“У тому місці, де виднілися ті чорні шкарпетки, бджоли й пожалили”, – розповідає вона.

Тож тепер цю історію пасічниця згадує як одну з характерних прикмет своєї роботи. Втім, вона наголошує, що значення має не лише колір одягу. Важливо й те, як людина поводиться біля бджіл.

Бджоли люблять спокій 

За словами Людмили, пасічнику важливо бути спокійним. Різкі рухи, поспіх та роздратування можуть суттєво вплинути на поведінку бджіл.  Також до вуликів не варто підходити без потреби, особливо коли погода несприятлива. Наприклад, під час холодів, перед дощем або під час сильної спеки пасічниця не радить відкривати вулики без вагомої причини.

Якщо ж огляд необхідний, Людмила радить робити це вранці або ввечері. Окрім цього, важливо бути обережним. Людмила каже, що бджола не жалить просто так: 

“Бджола, коли жалить, жало своє залишає на тілі людини і сама гине. Бджоли захищаються, тільки й всього”. 

Тому головне правило для людини, яка знаходиться біля бджіл – не провокувати комах і не робити різких рухів. 

Не лише мед 

Коли мова заходить про бджільництво, першим на думку спадає мед. Однак пасіка дає людині набагато більше продуктів.  Людмила розповідає, що наші предки добре знали властивості продуктів бджільництва й використовували їх задовго до сучасного розвитку медицини.

Серед таких продуктів пасічниця називає прополіс, бджолиний підмор, віск та продукти, пов’язані з восковою міллю. За її словами, ці знання передавалися з покоління в покоління, а сьогодні люди поступово знову починають ними цікавитися.

Особливу увагу Людмила приділяє прополісу. У самій бджолиній сім’ї він виконує важливу захисну функцію – бджоли використовують його для обробки вулика, “запаковують” ним щілини та поверхні всередині житла.

“Бджоли запрополісують кожну рамочку, кожен стільничок. Вони запаковують мед і обробляють прополісом”, – пояснює пасічниця.

Людмила також говорить про прополіс як про засіб, який у народній практиці використовували при застуді та для знезараження. За її словами, важливо було використовувати його на перших етапах нездужання.

Водночас такі продукти не варто сприймати як універсальні ліки чи заміну сучасній медицині.

“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми”

Для Людмили бджоли – не просто комахи, які виробляють мед. Вона наголошує на їхній ролі у природі та запиленні рослин. Саме тому, на її думку, турбота про бджіл – це одночасно турбота про довкілля та майбутнє людей. 

“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми. Вони будуть запилювати всі рослини”, – каже пасічниця. 

Тому у День пасічника вона бажає бджолам довгого життя, а самим пасічникам – здоров’я, сил, терпіння та натхнення. А ще просить колег не забувати дбати про те, щоб бджолам було що їсти. Посадити дерево, посіяти фацелію чи іншу медоносну рослину – це вже додаткове джерело корму для бджіл.

“Бджолам я б бажала, щоб вони жили тисячу років – як до нас, так і після нас”, – говорить Людмила. 

Читайте також:

Подружжя з Вільногірська розводить бджіл: десятирічна мрія здійснилася