Відповідно до статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” представники місцевого самоврядування зобов’язані щорічно подавати декларації про свої доходи та майно.

У цьому матеріалі журналісти Вільногірськ IN.UA зібрали інформацію про майно та доходи заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – директорки департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Інни Петруші.

Статки Інни Петруші

Як відомо з декларації оприлюдненої Інною Петрушею на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) її основний дохід у 2024 році надійшов у вигляді заробітної плати на посаді керівниці департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради, на загальну суму у 652,2 тисячі гривень або приблизно 54,3 тисячі гривень на місяць.

Також Інна Петруша задекларувала квартиру площею 64,1 метра квадратних, якою володіє спільно з Ольгою Петрушею. Квартира у власності Петруші перебуває з 2003 року, вказавши їх вартість 12 гривень.

Журналісти вирішили з’ясувати, чому приблизна вартість нерухомості, яку декларує чиновниця, становить 12 гривень?

Відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” з пунктом 3 частини 1 статті 46, суб’єкти декларування повинні зазначати вартість майна на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою.

У випадку якщо оцінку не проводили або відсутні документи з оцінкою, то вартість може бути зазначена символічно (наприклад, 1 гривня) або як сума, що міститься в правовстановлюючих документах.

Крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) у своїх роз’ясненнях часто наголошує, що в деклараціях потрібно вказувати саме документально підтверджену вартість, а не ринкову чи приблизну. Якщо документальної вартості немає, можна вказати мінімальну суму.

Таким чином, посадовиця вказала мінімальну вартість нерухомого майна у декларації. Це може бути пов’язано з тим, що на момент набуття права власності або останньої грошової оцінки відсутні документально підтверджені дані про реальну вартість об’єкта. Відповідно до вимог законодавства, у такому випадку допустимо зазначити символічну або мінімальну суму.

Оновлено: у попередній версії матеріалу було допущено неточность та вжито слово депутатка, цю помилку було виправлено. Згідно редакційної політики ми не видаляємо матеріали, а усуваємо недоліки.

Нагадаємо, редакція Вільногірськ.IN.UA. готує серію матеріалів про доходи посадовців. Раніше ми писали, яке майно задекларував міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Читайте також:

• На Дніпропетровщині викрили поліцейського, який вимагав 28 тисяч гривень
• Коли Вільногірськ буде без світла: планові роботи з ремонту електромереж

Чи можна буде розлучитися через нотаріуса навіть із дітьми? Що зміниться для тих, хто роками живе без офіційного шлюбу? І чи справді в Україні хотіли дозволити одруження з 14 років? Новий проєкт Цивільного кодексу вже викликав хвилю дискусій і суперечок у соцмережах. Частина нововведень спричинила резонанс, інші – породили чутки та вільні трактування.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з адвокаткою Тетяною Бєловою, щоб розібратися, які зміни пропонують у сімейному законодавстві, як вони можуть вплинути на життя українців та що насправді стоїть за гучними заголовками.

Розлучення через РАЦС або нотаріуса: новий сценарій для сімей із дітьми

Одне з найбільш обговорюваних нововведень стосується процедури розірвання шлюбу.

Сьогодні подружжя, яке має спільних дітей, може розлучитися лише через суд. Проте у проєкті нового Цивільного кодексу передбачили інший механізм.

За словами Тетяни Бєлової, стаття 1511 пропонує дозволити подружжю з дітьми подавати спільну заяву про розірвання шлюбу не лише до органів державної реєстрації актів цивільного стану, а й до нотаріуса.

Однак є важлива умова: батьки мають заздалегідь укласти нотаріально посвідчений договір, який визначатиме:

• як розподілятиметься батьківська відповідальність;
• з ким проживатиме дитина;
• яким буде порядок її утримання;
• як батьки братимуть участь у вихованні.

Лише після цього через місяць після подання заяви може бути оформлено розірвання шлюбу.

Фактично йдеться про позасудовий шлях вирішення питання, якщо батьки можуть домовитися між собою.

До шести місяців на примирення: коли суд може не поспішати з розлученням

Ще одна новація стосується так званих заходів для примирення подружжя.

Проєкт вводить нове поняття – “доброзвичайність”. За словами адвокатки, воно базується на принципах чесності, поваги та добросовісності у взаєминах між людьми.

Якщо у подружжя є малолітня дитина (до 14 років) або дитина з інвалідністю, а батьки не дійшли згоди щодо наслідків розлучення, суд  встановлює строк для примирення – до шести місяців.

Втім, цей термін не є автоматичним.

“Суд визначатиме цей строк індивідуально, залежно від обставин кожної справи, але він не може перевищувати встановлений максимум у шість місяців”,– пояснила Тетяна Бєлова.

Якщо ж батьки вже погодили всі юридичні питання, строк скорочується до одного місяця.

Водночас новий кодекс пропонує не застосовувати примирення у випадках домашнього насильства чи іншої протиправної поведінки.

Аліменти без суду: що таке “аліментний виконавчий напис”

Серед змін – новий механізм стягнення аліментів.

Нині, якщо аліменти визначені за договором, а не рішенням суду, у випадку несплати виникає потреба окремо звертатися до судових процедур.

Проєкт запроваджує поняття “аліментний виконавчий напис нотаріуса”.

За словами адвокатки, якщо борг перевищує суму платежів за три місяці, отримувач аліментів зможе звернутися до нотаріуса без судового процесу.

Після цього виконавчий напис стане підставою для примусового стягнення через виконавчу службу.

Таким чином суперечку пропонують вирішувати швидше й без зайвих судових процедур.

Аліменти “наперед”: що змінюється для тих, хто виїжджає за кордон

Окремі зміни стосуються ситуацій, коли платник аліментів виїжджає на постійне проживання до держави, з якою Україна не має міжнародної угоди про стягнення аліментів.

У такому випадку новий кодекс дозволяє звернутися до суду й стягнути кошти одразу за весь період до повноліття дитини.

Фактично це означає можливість отримати аліменти “наперед”.

Наприклад, якщо дитині зараз шість чи вісім років, суд може визначити загальну суму виплат до її повноліття ще до виїзду платника за кордон.

При цьому адвокатка наголошує: у випадках, коли між Україною та країною перебування існують міжнародні договори, механізми взаємодії залишаються такими ж, як і зараз.

“Цивільний шлюб” отримує офіційне визнання

Одне з найбільш помітних нововведень – поява поняття “фактичний сімейний союз”.

Йдеться про пари, які живуть разом без офіційної реєстрації шлюбу.

Згідно зі статтею 1474, таким союзом вважатиметься проживання жінки та чоловіка однією сім’єю, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі.

Для таких пар будуть застосовуватися норми закону, які діють у зареєстрованому шлюбі.

Зокрема майно, придбане під час спільного проживання, може вважатися спільним, у разі припинення союзу можливий його поділ та можуть виникати права щодо утримання.

Щоправда, як доводитиметься сам факт сімейних відносин, поки остаточно незрозуміло.

“Думаю, тут ще формуватиметься судова практика. Але в епоху цифровізації довести це, ймовірно, простіше, ніж 10–20 років тому. Доказами можуть бути: договори оренди житла, підтвердження спільних поїздок, історія переказів коштів та інші докази спільного ведення господарства”, – зазначила адвокатка.

А що з історією про “шлюби з 14 років”?

Саме ця тема останніми тижнями активно обговорювалася у соцмережах та медіа.

Проте Тетяна Бєлова пояснює: резонансна норма про можливість одруження з 14 років уже прибрана з проєкту.

Шлюбний вік, як і зараз, пропонують залишити на рівні 18 років.

Водночас чинним залишається виняток: за рішенням суду його можуть знизити до 16 років.

Не революція, а спроба адаптувати закон до реальності

За словами адвокатки, навколо нового Цивільного кодексу зараз чимало емоцій.

Втім, якщо уважно аналізувати зміни, вони більше схожі не на радикальне переписування сімейних правил, а на спробу пристосувати законодавство до сучасних реалій.

Йдеться і про цифровізацію, і про захист дітей, і про юридичне врегулювання відносин людей, які давно живуть сім’ями без офіційного шлюбу.

Втім, поки це лише проєкт. А як саме працюватимуть нові механізми – покаже не лише остаточна редакція кодексу, а й майбутня судова практика.

Читайте також:

У Вільногірську звання “Почесний громадянин” отримають ще четверо військових (посмертно)

На розгляд Вільногірської міської ради винесено проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” чотирьом військовослужбовцям, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради. 

За особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” планують присвоїти (посмертно) чотирьом військовослужбовцям:

• Стехна Павло Михайлович (09.10.1979 – 12.04.2026) 

Павло Стехна народився 9 жовтня 1979 року у Вільногірську. Навчався у загальноосвітній школі №1, яку закінчив з відзнакою.

Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Після завершення навчання на військовій кафедрі отримав звання молодшого лейтенанта.

Протягом 18 років Павло займався педагогікою та науковою діяльністю. Працював викладачем англійської мови у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури у Дніпрі, викладав у військовому училищі, а також у Вільногірській загальноосвітній школі №5. Крім того, проводив екскурсії для іноземців в обласному центрі.

У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України. На передовій служив військовим психологом, отримав звання лейтенанта. Його знання, професіоналізм і людяність стали підтримкою для багатьох побратимів.

• Бондаренко Віталій Олександрович (04.02.1988 – 01.12.2025) 

Віталій народився 4 лютого 1988 року у місті Вільногірськ. Навчався у загальноосвітній школі №4. У мирному житті працював на договірних умовах. 

18 червня 2025 року був мобілізований Першим відділом у місті Верхньодніпровськ Кам’янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після призову Віталій пройшов військову підготовку за стандартами НАТО в Україні та Польщі.

Службу проходив у складі 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України — бойового підрозділу Сухопутних військ, сформованого у 2022 році на базі Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”.

Під час виконання бойового завдання взимку 2025 року старший солдат Віталій Бондаренко зник безвісти. Лише 21 квітня 2026 року вдалося отримати підтвердження, що бій поблизу села Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області став для нього останнім.

• Полтавський Ігор Юрійович (20.06.1970 – 05.05.2026) 

Народився 20 червня 1970 року у Вільногірську. Після закінчення середньої школи №5 вивчився на ливарника. 

Разом із дружиною Наталією виховував трьох доньок. Працював на комбінаті помічником машиніста конвеєру. 

З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, Ігор Полтавський добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міністерства оборони України.

• Бєлоусов Григорій Миколайович (27.12.1975 – 10.09.2024) 

Григорій народився 27 грудня 1975 року в багатодітній родині в місті Слуцьк Мінської області (Білорусь). У юному віці переїхав до Вільногірська. 

Тут розпочав трудовий шлях майстром у професійно-технічному училищі № 4, нині — ДПТНЗ “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти”. 

Згодом працював у воєнізованій охороні та на дільниці хлорування Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Одночасно здобував освіту в Дніпродзержинському хіміко-технологічному технікумі (нині — ВСП “Технологічний фаховий коледж ДДТУ”). Також працював вахтовим методом.

Григорій Бєлоусов активно долучався до громадського та політичного життя міста. Його обирали депутатом Вільногірської міської ради. Знали як працьовиту, принципову, відкриту та відповідальну людину.

У квітні 2024 року Григорія Бєлоусова мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу в 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Готувався очолити взвод. 

Попри серйозні проблеми зі здоров’ям і перенесену складну операцію, під час якої йому видалили селезінку, не залишився осторонь. Його життєвим принципом були слова: “Якщо не я, то хто?”. 

Захисник виконував бойові завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області. У вересні 2024 року зник безвісти. Тривалий час рідні не мали звісток про його долю. Лише у квітні 2026 року за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель воїна.

28 квітня 2026 року Григорія Миколайовича поховали на Алеї Героїв у селищі Гостомель Бучанського району Київської області.

Відповідно до проєкту рішення, виконавчий комітет міської ради забезпечить гідне вшанування героїв. У холі приміщення виконкому планують розмістити фотокартки загиблих захисників, а також біографічні довідки, що розповідатимуть про їхній життєвий і бойовий шлях. Окрім цього, будуть представлені інформаційні матеріали, які висвітлюють їхній внесок у захист суверенітету України.

Із іменами загиблих Героїв Вільногірської громади можна ознайомитися за посиланням. Вічна шана та світла пам’ять кожному, хто віддав життя за Україну.

Читайте також:

“Я віддаю життя за своїх донечок”: історія захисника з Вільногірська Сергія Комаренка