Вільногірські комунальники розповіли про нелегку працю у День працівників ЖКГ

Сьогодні в Україні відзначають День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення. Щорічно своє професійне свято працівники ЖКГ святкують у третю неділю березня. 

Про свою роботу деякі працівники комунального господарства Вільногірська розповіли Вільногірськ IN.UA

День працівників сфери ЖКГ

Комунальні працівники — ті люди, які перші виходять вранці на вулиці міста, щоб подбати про чистоту та порядок навколишнього середовища. Вони перші, хто реагує на аварійні ситуації пов’язані з електрикою або водопостачанням. Слюсар з Вільногірська Володимир ділиться, робота не з легких.

«У сфері обслуговування дуже важко працювати й труднощів у нас багато. Але, звісно, нам приємно чути подяку від людей за роботу, яку ми робимо. Як і кожному за свою працю», — каже Володимир.

В Україні свято працівників ЖКГ відзначають вже 30 років. Сфера комунального господарства була і залишається вагомою у житті суспільства. Проте наразі професії слюсарів, сантехніків, електриків не є популярними серед молоді, зазначають у державній службі зайнятості.

 «Від керівництва чекаємо подарунок на свято – пральну машину, щоб брудні речі можна було прати не вдома. Бо, самі знаєте, у що забруднюється іноді наш одяг», – коментує співробітниця сфери комунального господарства Вільногірська.

Читайте також:

• Жителі Вільногірської громади заборгували «Жилсервіс» понад 13 мільйонів гривень за воду
• «Жилсервіс» отримає два мільйони гривень з міського бюджету Вільногірська

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

У Вільногірську після трирічного простою відновлюють роботу комунального підприємства “Енергоефект”. Свого часу його роботу припинили у звʼязку з оптимізацією. Директором призначено Ігоря Яцевича, який звільнився з Вільногірської центральної міської лікарні. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA 

3-го березня в телеграм-каналі “Вільногірська міська рада” зʼявилося повідомлення, в якому було вказано, що Ігор Яцевич, за згодою сторін, повертається до керівництва КП “Енергоефект”. Це те саме КП, яке Ігор Яцевич очолював до свого призначення на посаду директора КП “Вільногірська ЦМЛ”.

Напередодні, 20 лютого, під час пленарного засідання чергової 95 сесії Вільногірської міської ради, керівниця Управління архітектури та капітального будівництва Віра Зеленська запропонувала доповнити порядок денний змінами стосовно КП “Енергоефект”: 

“… надійшов лист від секретаря міської ради щодо опрацювання питання і внесення змін до рішення № 1042-42/VIII від 09 лютого 2023 року  в частині, що стосується припинення КП “Енергоефект”, так як до теперішнього часу це підприємство не ліквідовано. Нами було підготовлено рішення на цю сесію в частині припинення КП “Енергоефекту”, виключити з рішення 1042-42/VIII ”, — запропонувала Зеленська. 

Таким чином, міська рада виключила з ухваленого раніше рішення пункт про ліквідацію підприємства.

За роз’ясненнями, навіщо було фактично відновлювати ліквідоване КП, ми звернулися до секретаря Вільногірської міської ради Олега Штамбурга: 

За словами секретаря міськради, попереднє рішення не вирішило тих задач, задля яких його приймали. Оптимізації досягти не вдалося. Відродження підприємства з новими повноваженнями буде спробою щось змінити на краще в його роботі.

Нагадаємо, що рішення про припинення КП “Енергоефект” шляхом приєднання до КП “Жилкомсервіс” було підтримано депутатами ще у 2023 році. Це було зроблено начебто з метою оптимізації системи управління субʼєктами господарювання комунальної форми власності, забезпечення комплексного підходу до виконання робіт, підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства громади та ефективного використання майна.

Головою ліквідаційної комісії спочатку призначили директора КП “Жилкомсервіс” Івана Буряка, а через місяць головою ліквідаційної комісії призначили вже головного інженера КП “Жилкомсервіс”  Віталія Федоренка.

Нагадаємо, що КП “Енергоефект” фігурував у справі з бюветами. За офіційними даними міської ради, у період з 1 січня по 1 вересня 2024 року на забезпечення роботи бюветів було витрачено 695 073,45 гривні. Ці кошти перерахували КП “Енергоефект”, яке на той час перебувало у стадії реорганізації. Водночас у звіті не було деталізовано, на що саме пішли ці фінанси. Було зазначено лише загальну суму, отриману підприємством для обслуговування об’єктів.

Зауважимо, що свого часу голова ліквідаційної комісії КП “Енергоефект” Віталій Федоренко не зміг надати нам чіткої інформації щодо планових ремонтів чи заходів для забезпечення безперебійної роботи бюветів. Свою позицію він аргументував тим, що займається виключно процесом ліквідації підприємства і не має стосунку до ремонтних робіт. 

Проте юристи, до яких ми зверталися за коментарем, наголошують на протилежному: посада голови ліквідаційної комісії безпосередньо передбачає повне розуміння стану майна, що передається під час реорганізації.

Процес включення питания до порядку денного супроводжувався палкою дискусією. Головний інженер КП “Жилкомсервіс” та депутат Віталій Федоренко вказував на порушення регламенту: відсутність тексту проєкту для ознайомлення, зміну назви рішення безпосередньо перед голосуванням та ігнорування процедури прийняття документа “за основу”. 

Попри ці зауваження, міський голова Володимир Василенко наполіг на негайному голосуванні в цілому. Зрештою, рішення щодо майбутнього КП “Енергоефект” було офіційно затверджено. Троє депутатів — Буряк, Федоренко та Архипова — виступили проти. 

Читайте також:

У Вільногірську спрямували 250 тисяч гривень на ліквідацію наслідків негоди

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя.

Про свій бойовий шлях від Харківського контрнаступу до боїв на Покровському напрямку, еволюцію армії, емоційне вигорання та необхідність підтримки тилу виданню Вільногірськ IN.UA розповів Артем Торопов, місцевий захисник, військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади.

Ранок 2022 року та повернення до лав ЗСУ

Для нашого земляка повномасштабне вторгнення не стало приводом для роздумів. Маючи за плечима досвід служби за контрактом у розвідувальній роті 92-ї бригади наприкінці 2019 року, він уже мав зібрані речі та військову форму.

“Зателефонував побратим о 7-й ранку, питав: ти вже речі склав? Каже, війна почалася. Далі увімкнув телевізор і побачив у новинах, що ракети вже летять по Києву. Відразу не вірилося, що таке відбувається“, — згадує військовий.

Наступного дня чоловік самостійно поїхав до військкомату. Проте відправити його одразу на фронт, де точилися важкі бої, не змогли. Захисника призвали лише наприкінці травня 2022 року. Після десятиденного навчання у Черкаському він потрапив до піхоти 17-ї окремої танкової бригади, а згодом — до інженерно-саперного підрозділу. Разом із побратимами військовий брав участь у масштабних контрнаступальних операціях: спочатку на Харківщині, а потім на Херсонщині під час звільнення правого берега Дніпра. Вже згодом військовий повернувся до лав своєї рідної 92-ї бригади, де нині служить у розвідувальному батальйоні у підрозділі безпілотних систем.

Війна дронів: нова та невидима загроза

За словами військового, характер бойових дій з 2022 до 2026 року кардинально змінився. Війна стала максимально роботизованою, адже головну роль тепер відіграють FPV-дрони, “Мавіки” та інші безпілотні “крила”.

“Якщо у 2022 році ми боялися мінометів та артобстрілів, то зараз найбільший страх — це дрони. Тоді у нас були бліндажі у кілька накатів, і якщо не було прямого влучання, можна було вижити. А зараз з’явилися FPV-дрони, які літають на оптоволокні. Їх нереально засікти засобами РЕБ. Вони з’являються нізвідки“, — пояснює захисник.

Він наводить нещодавній приклад із власного досвіду: близько місяця тому під час виїзду на позиції по їхньому пікапу прилетіли чотири ворожі FPV-дрони, внаслідок чого машина повністю згоріла.

Армія 2022 проти 2026: мотивація та забезпечення

Аналізуючи зміни у війську за чотири роки повномасштабної війни, боєць відверто говорить про втому та падіння мотивації серед військових. У 2022 році люди йшли до військкоматів масово, маючи величезне бажання захищати країну та свої родини.

Сьогодні ситуація інша. Захисник зазначає, що значною проблемою є ставлення деяких командирів до особового складу, коли людей можуть посилати на завдання без належної підготовки чи шансів на успіх. Крім того, дається взнаки фізичне та моральне виснаження.

Щодо базового забезпечення, то держава стабільно надає форму та харчування. Проте специфічні потреби, від яких залежить життя, лягають на плечі самих солдатів та волонтерів. Це, зокрема, РЕБ та інші технічні засоби.

“З технікою, пікапами, антенами чи батареями для дронів доводиться розбиратися самостійно. Близько 30% своєї премії ми витрачаємо на запчастини та обладнання. Зламався міст у машині — ми зібрали 60 тисяч гривень зі своїх зарплат і відремонтували“, — розповідає військовослужбовець Артем Торопов.

Чому гума для пікапів — це питання виживання

Зараз підрозділ захисника виконує завдання на надзвичайно складному Покровському напрямку. Головна поточна потреба військових — кошти на автомобільну гуму для пікапів.

“Колеса — це просто витратний матеріал. Коли заводиш групу на позиції, там після розривів снарядів усе всіяне уламками, шифером, цвяхами, розкиданими по вулицях. Колеса постійно ріжуться і стираються. У середньому гуми вистачає на сезон, але буває інакше. Нещодавно ми самі скинулися і купили Ford, а через два тижні його спалив дрон“, — зазначає боєць.

Саме тому підрозділ потребує підтримки тилу для закупівлі нових коліс, адже власних коштів військових вже не вистачає на покриття всіх ремонтних витрат.

Якщо ви бажаєте допомогти військовим, то можете долучитися до збору на гуму для роботи 92 РБПАК за посиланням. Ціль — 25 тисяч гривень.

Як не зламатися та плани після перемоги

Рятуватися від емоційного вигорання захиснику допомагає гумор та оптимізм. Він намагається не зациклюватися на негативі, щоб не ускладнювати моральний стан. Найбільшою ж розрадою є відеозв’язок із дружиною через Starlink та рідкісні можливості поїхати додому.

Після закінчення війни чоловік планує повернутися до цивільного життя у рідному Вільногірську. До повномасштабного вторгнення він 13 років пропрацював на місцевому комбінаті (кар’єрі), де за ним зберігається робоче місце. Серед мрій — повноцінна відпустка з родиною. Під час реабілітації після поранення він встиг побувати в Одесі й тепер мріє повернутися туди знову, але вже в мирний час.

Наостанок захисник звернувся до земляків, наголосивши на важливості будь-якої підтримки:”У нашій сфері підтримка — це дуже важливо. Навіть не так фінансова, як просто людська підтримка, коли телефонують. Окремо хочу подякувати нашому земляку, волонтеру Валерію Білоусу, який дуже багато робить для хлопців із різних бригад. Я дуже вдячний усім волонтерам із нашого міста“, — резюмує захисник.

Читайте також:

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці