Як дорого хворіти на ГРВІ у Вільногірську: в яку суму обійдеться лікування

Застуда — це одне з найпоширеніших захворювань, які люди переносять кожного року, а інколи декілька разів на рік. Однак не кожен з замислюється, скільки коштує лікування ГРВІ.

Журналісти Вільногірськ.IN.UA на основі даних з сайту Tabletki.ua зробили приблизний розрахунок в яку суму обійдеться лікування застуди.

В скільки гривень обійдеться лікування

На основі стандартного лікування симптомів ГРВІ, придбавши всі необхідні препарати, загальна вартість лікування може скласти близько 700 гривень. Це розраховано на 7-10 днів, які, як правило, скільки триває застуда. Однак слід враховувати, що процес лікування може затягнутися, і сума вийти — більшою.

Детальний розподіл витрат:

• Льодяники від болю в горлі — 110.52 гривень. Цей препарат часто потрібен на початкових етапах хвороби, коли біль у горлі є найінтенсивнішим.
• Сироп від кашлю — 252.32 гривень. Він допомагає зменшити кашель, який зазвичай триває кілька днів.
• Спрей назальний — 161.70 гривень. Враховуючи, що нежить є одним з головних симптомів застуди, спрей буде необхідний для полегшення дихання.
• Таблетки від температури — 50.25 гривень. Підвищена температура є частим супутником хвороби, тому таблетки для її зниження є обов’язковими.
• Порошок від застуди та грипу (3 пакетики на добу) — 133.20 гривень. Цей препарат використовується для підтримки організму в боротьбі з вірусами і для полегшення симптомів.

Таким чином приблизний розрахунок витрат на лікування становить 708 гривень на одну людину.

Якщо взяти до уваги тривалість застуди, то сума на лікування може бути ще більше, особливо в осінньо-зимовий період, коли ризик підхопити вірус зростає.

Загалом, тривалість застуди зазвичай становить від 5 до 10 днів, однак повне одужання може затягтися до двох тижнів. Якщо симптоми не зникають протягом тижня або посилюються, варто повторно звернутися до лікаря, щоб уникнути ускладнень або бактеріальної інфекції.

Самолікування шкідливо для здоров’я

Слід зазначити, що лікування повинно призначатися індивідуально, з урахуванням особливостей організму та на підставі рекомендацій лікаря. Самолікування може бути шкідливим для здоров’я та спричинити серйозні ускладнення, тому важливо не займатися самолікуванням і дотримуватися медичних рекомендацій.

Нагадаємо, українські виробники лікарських засобів уклали угоду про зниження та стабілізацію цін на медикаменти. Згідно з цим документом, з 1 березня 2025 року ціни на 100 найпопулярніших ліків знизяться на 30%.

Читайте також:

• Який розмір допомоги при народженні дитини в Україні у 2025 році
• Кредит на житло для ВПО: як подати заявку

Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу. 

Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору. 

За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі. 

“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов. 

Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.

“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він. 

Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям. 

Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття. 

“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки. 

Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.

Читайте також:

Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості: нові можливості для кар’єри українців

Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Олександру Чередниченко  65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.

“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр. 

Перший час родина була розділена. 

“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой. 

Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.

“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік. 

Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів. 

“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр. 

Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко. 

“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”. 

Олександр памʼятає кожного свого гравця. 

“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер. 

Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року. 

Тренерська карʼєра у Вільногірську

Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер. 

“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер. 

Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці. 

“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.

Наразі, взимку, тренувань немає. 

“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр. 

За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості. 

“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу. 

Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування. 

“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой. 

Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.

“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр. 

Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.

Читайте також:

Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська