Як надаватимуть медичну допомогу жінкам та дітям у Вільногірську: результати зустрічі містян з владою

Гінекологічне відділення у повному складі переведуть у приміщення центральної лікарні, а для лікування дітей шукатимуть педіатра, якому запропонують гідну заробітну плату та комунальну квартиру для проживання у Вільногірську. Про це зазначив директор центральної лікарні Ігор Яцевич. Ці та інші питання обговорювали жителі Вільногірська на сьогоднішній зустрічі з владою міста.

Деталі пояснює Вільногірськ IN.UA.

Вільногірці зустрілися з керівництвом міста та ЦМЛ

Сьогодні, 15 березня, у приміщення міської ради жителі Вільногірська зустрілися з міським головою Володимиром Василенко, директором ЦМЛ Ігорем Яцевичем, депутатом Антоном Боклагом та завідувачем гінекологічного відділення Олегом Алмазовим. Головним питанням на зустрічі було переформатування Вільногірської центральної лікарні.

«Ми зараз шукаємо лікаря педіатра, вакансія відкрита. Якщо дитина хворіє, батьки повинні звернутися за допомогою до свого сімейного лікаря. Після шостої години вечора вони звертаються до приймального відділення, чергового лікаря. Той своєю чергою може відправити хворого по трьох медичним маршрутам: до лікарень міста Кам’янське та в Дніпро», — зазначив директор центральної лікарні Ігор Яцевич.

На питання щодо алгоритму надання допомоги дітям сімейними лікарями Яцевич не відповів. 

«Ми не маємо досвіду і головне дозволу працювати з дітьми. Я не маю юридичного права надавати дітям допомогу. Але як лікар я зобов’язана надати йому допомогу», —  розповідає в.о. завідувача анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії Віта Солтановська.

Платні послуги лікарні

Освітяни ставили питання щодо платних послуг лікарні, а це обов’язкові обстеження під час медичного огляду, який вони проходять раз на рік.

«Мене бентежить той факт, що вже флюорографія стала платною послугою, коштує 55 гривень. Це за умови, якщо сімейний лікар не надасть направлення. А вона його не дає. Надасть тільки за умови, якщо в родину повернулася людина з місць позбавлення волі. Або ж якби я спілкувалася з хворою людиною», — зауважує вільногірка Інна.

Міський голова Володимир Василенко пообіцяв окремо розглянути питання медичного огляду для освітян. Крім того, Ігор Яцевич зазначив, що гінекологічне відділення переведуть у центральну будівлю лікарні у повному складі та за всіма медичними нормами.

«Я не задоволена зустріччю. Питання підняли всі, але, на жаль, відповіді звучали неоднозначні. Я сподівалася почути більш конкретні строки. Коли саме перенесуть гінекологічне відділення. Коли зроблять ремонт. Питань залишилося ще більше. Все йде до того, що відділення дитяче зачинять, бо наша лікарня не виконує вимоги НСЗУ», — припускає вільногірка Олеся.

Повну зустріч жителів Вільногірська з владою міста можна подивиться на Facebook Вільногірськ IN.UA за посиланням.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення планують перевести у центральну будівлю Вільногірської лікарні
• 5 мільйонів на рік: Вільногірська лікарня планує залучати нових спеціалістів
• У Вільногірську більше немає окремого дитячого стаціонару: де прийматимуть дітей у разі невідкладної допомоги

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

Фото зі сторінки “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook

Вільногірська громада отримала вже другий новий шкільний автобус. Транспорт придбали в межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Новий автобус використовуватимуть для підвезення учнів до місця навчання та у зворотному напрямку. Очікується, що він забезпечить комфортніше перевезення школярів та сприятиме створенню сучасних умов для навчання.

Придбання автобуса стало можливим у межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

У Вільногірській громаді подякували Європейському Союзу за партнерство та підтримку, а також начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександру Ганжі, директору Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Кирилу Огданському та Вільногірській міській раді — за сприяння в реалізації програми й увагу до освітніх потреб громади.

Окремо висловили подяку Збройним силам України за захист і безпеку.

«Інвестуємо в освіту сьогодні — формуємо сильне майбутнє нашої громади завтра», — зазначили у Департаменті соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради.

Джерело: сторінка “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook