Як вчителі формували покоління Вільногірська: спогади містян до Дня вчителя

День вчителя — це не лише професійне свято, але й символічна пам’ятка для людей про тих, хто формував особистості та продовжує будувати майбутнє країни. Редакція Вільногірськ IN.UA на честь свята поспілкувалися з мешканцями міста про наставників, їхній вплив і пам’ять про вчительські уроки, які залишилися на все життя.

Детальніше — в матеріалі.

День вчителя у Вільногірську: згадки містян

У переддень професійного свята кілька мешканців Вільногірська поділилися спогадами про вчителів, які визначили їхній життєвий шлях.

Міський депутат Олег Штамбург у розмові з журналістами пригадав першу вчительку Надію Куксу та класну керівницю Лідію Кучеренко — вимогливу, але щиру вчительку української мови та літератури, яка прищепила йому любов до читання. 

Він також пригадав вчительку історії Галину Нечипоренко. За словами Штамбурга, вона нещодавно відсвяткувала 90-річчя.

“Вчителі, які мене вчили в різний час та визначили мій теперішній світогляд, звички й уподобання: Кукса Надія Кузьмівна — вчитель початкових класів, Кучеренко Лідія Микитівна — вчитель української мови та літератури, Нечипоренко Галина Михайлівна — вчитель історії. З них жива лише Галина Михайлівна — нещодавно відсвяткувала 90-річний ювілей“, — поділився Олег Штамбург.

Інша відома мешканка Вільногірська, волонтерка Вікторія Кукса розповіла про власний досвід навчання. За її словами, усі вчителі 70-х років XX століття зробили величезний внесок у формуванні цілого покоління:

“Все, що я маю хорошого в житті, — це від них. Багато моїх однокласників самі стали педагогами та продовжують їхню справу в ліцеї №2“, — розповіла волонтерка в діалозі з журналістами.

Ганна Шокотько, власниця кав’ярні “Академія”, пригадала свою вчительку з біології Галину Жолоб — справедливу жінку, яка навчала дітей не лише власному предмету, але й поваги до себе.

“Вона вчила цінувати себе і не поспішати з рішеннями.Такі уроки важливі не менше за шкільну програму“. — ділиться Ганна.

Олег Алмазов, завідувач акушерсько-гінекологічного відділення Вільногірської центральної міської лікарні, також поділився своїми спогадами про людей, які відіграли важливу роль у його житті. Він з вдячністю згадує свого тренера з легкої атлетики Євгеній Дерюгін. Саме він допоміг майбутньому лікарю не лише у спорті, але й у життєвих ситуаціях: коли не було де зупинитися у Сімферополі, тренер дав прихисток, а також навчив роботі в команді та справжній спортивній дисципліні. 

“У нього відбулося моє становлення як спортсмена, перехід від дитячого погляду на життя до більш свідомого“, — ділиться Олег Алмазов.

Не менш важливою постаттю для нього став і Олексій Григорович Алексенко — лікар, який запросив його працювати й став прикладом професіоналізму.

Антон Боклаг, депутат, колишній секретар міської ради теж пригадав свою класну керівницю Тамару Красношлик, яка раніше працювала вчителем у Вільногірському ліцеї №4. Він сказав, що вона була чудовою людиною та справжнім професіоналом у своїй справі.

Сучасні вчителі

Редакція Вільногірськ IN.UA також звернулася й до сучасних педагогів. За словами однієї з них — Лариси Карпич, вчительки хімії у Вільногірському фаховому коледжі — її наставники формували не тільки особистість вихованців, але й допомагали їм знайти себе в житті. Зокрема, вони допомагали їм обрати майбутню професію. В цьому контексті вона згадала Лідію Валентинівну, власну вчительку хімії.

Власний коментар також надала наша журналістка Діана Попович, яка також є викладачкою ДПТНЗ “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти”. За її словами серед тих, хто назавжди залишив слід у пам’яті — це вчителька української мови та літератури Юлія Доброгорська.

“Саме завдяки їй я полюбила писати й багато читати. Вона відкрила для мене світ слова, заохочувала працювати з текстами, брати участь в олімпіадах і творчих конкурсах, писати вірші. Її підтримка та натхнення значною мірою вплинули на мій вибір майбутньої професії: я вступила на філологічний факультет і стала викладачкою української мови та літератури“, — вказала співрозмовниця.

Важливою наставницею стала й викладачка університету Надія Іванівна Кириленко, яка завжди підтримувала у складні моменти й допомагала розвивати навички роботи з текстами.

“Загалом усі викладачі університету відіграли велику роль у моєму становленні. Саме завдяки їм я зрозуміла, що мені подобається працювати з текстами, і вони допомогли мені по-справжньому закохатися в журналістику“, — підкреслює Діана Попович.

Зазначимо, що в Україні День вчителя відзначають у першу неділю жовтня — у 2025 році свято припадає на 5 жовтня.

Читайте також:

• У Вільногірську витратять 57 тисяч на ремонт укриття по вулиці Варена
• Вільногірців запрошують на підготовчі курси Вільногірського фахового коледжу

Вона співає, пише картини, розписує чашки, створює свічки, займається дизайнерським манікюром, вишиває, шиє та постійно знаходить для себе нові творчі заняття. У житті Олени Зеленьової немає місця для нудьги чи бездіяльності. 

Сама ж жінка називає себе простою людиною. Каже, що у Вільногірську є багато талановитих людей, які заслуговують на увагу. Але її історія доводить – інколи найбільш незвичайними є саме ті люди, які не звикли говорити про власні досягнення.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA. 

“У мене завжди щось у руках” 

Олена Зеленьова не може пригадати момент, коли творчість стала частиною її життя. Каже, що, мабуть, народилася такою – людиною, яка постійно щось вигадує, створює та шукає нові способи самовираження.

За роки вона опанувала безліч занять. Жінка в’яже, шиє одяг, вишиває декоративні подушки, пише картини, виготовляє свічки та вироби з гіпсу, розписує фарфор, створює дизайнерський манікюр і навіть пише вірші.

“У мене стільки всього, що я навіть не знаю, з чого почати розповідати”, – говорить вона.

Кожне нове захоплення з’являлося природно. Одні заняття приходили в її життя випадково, інші – через бажання навчитися робити щось власноруч. Проте жодне з них не залишилося короткочасним хобі. Усе, за що береться пані Олена, вона намагається довести до високого рівня.

Жінка зізнається, що не може просто сидіти перед телевізором чи годинами гортати соціальні мережі. Якщо вона відпочиває, то обов’язково робить це з голкою, пензлем чи якоюсь новою творчою ідеєю в руках.

“Я не вмію нічого не робити. У мене завжди щось у руках”, – каже вона.

Картини, народжені з тиші та натхнення 

Особливе місце в житті Олени займає живопис. Вона почала малювати для власного задоволення, але з часом її роботи стали прикрашати домівки інших людей. Картини майстрині вже поїхали до Дніпра та Полтави, а деякі були створені спеціально на замовлення.

Навіть якщо основою стає картина за номерами, жінка обов’язково додає щось своє. Вона змінює кольори, деталі, додає блискітки чи інші елементи, які роблять картину неповторною.

“Я вкладаю душу, тому вони ніколи не виходять однаковими”, – говорить художниця.

Малювання стало для неї особливим способом відпочинку. Під час роботи вона вмикає фільм чи музику і повністю занурюється у творчий процес. Саме тоді, каже пані Олена, вона відчуває внутрішній спокій і може хоча б на деякий час забути про повсякденні турботи.

Сьогодні в її планах ще кілька нових картин. Одну з них вона пише для доньки, а інші чекають свого часу. Ідей у неї набагато більше, ніж вільного часу для їх реалізації.

Коли звичайна чашка стає витвором мистецтва

Взимку в будинку пані Олени починається особливий творчий сезон. Саме тоді вона займається розписом фарфору, виготовленням свічок та виробів із гіпсу.

Також пані Олена займається виготовленням виробів з алмазної мозаїки. 

Для своїх робіт вона використовує різні форми, декоративні елементи, блискітки та стрази. Звичайна свічка у її руках може перетворитися на маленьку скульптуру, а проста гіпсова шкатулка – на дизайнерський елемент декору.

Особливість її виробів у тому, що вони ніколи не повторюються. Навіть якщо пані Олена створює кілька однакових заготовок, кожну з них вона оформлює по-різному.

“У мене не буває однакових виробів”, – розповідає майстриня.

Більшість своїх робіт вона дарує. Каже, часто не встигає навіть подумати про продаж, адже вже знає, кому хоче зробити приємність.

Під світлом софітів та оплесками глядачів

Ще одне велике захоплення Олени – музика. Вона співає у хорі “Металург” та виступає у дуеті “Феєрія”. Для неї музика стала не просто хобі, а можливістю постійно розвиватися та вдосконалюватися.

Кожен вихід на сцену для жінки – це хвилювання, відповідальність та водночас справжнє задоволення. Також їй подобається сольний спів, адже тоді вся увага глядачів зосереджена саме на виконавці.

“На сцені – кайф. Хочеться ще більше вчитися та ставати кращою”, – говорить вона.

Після кожного концерту пані Олена аналізує свій виступ. Просить старшу доньку знімати її на відео, щоб потім переглянути записи та зрозуміти, над чим ще варто попрацювати.

Під час розмови пані Олена висловлює вдячність своїй викладачці: 

“Я вдячна Валентині Калашнік, що вона вкладає всі сили в мій вокал”. 

Колись творчий шлях жінки був пов’язаний і з танцями. Вона займалася народними танцями та разом із партнером брала участь у конкурсах, де неодноразово здобувала перемоги.

Манікюр як ще одне полотно для творчості 

Дизайнерський манікюр з’явився у житті Олени досить несподівано. Одного разу вона вийшла із салону незадоволеною результатом і зрозуміла, що хоче навчитися робити все самостійно.

“Я просила майстриню манікюру зробити мені світло-рожевий колір, а вона зробила світло-фіолетовий, – каже пані Олена. – Я зателефонувала чоловікові та сказала, що я все куплю, вивчусь та буду робити самостійно. Він мене підтримав”. 

Вона придбала необхідні матеріали та почала вчитися. Згодом це захоплення переросло у справжню майстерність.

Сьогодні жінка може створити практично будь-який дизайн, намалювати складні візерунки та навіть робити художній розпис на нігтях.

Творчий підхід допомагає їй і тут. Пані Олена переконана, якщо людина вміє малювати картини чи розписувати чашки, то зможе створити красу й у манікюрі.

Творча родина та великі мрії

Любов до творчості передалася й дітям. Старша донька почала виготовляти свічки та вироби з гіпсу, середня створює прикраси з бісеру, а молодша також цікавиться творчими заняттями.

Мати Олени також займається рукоділлям: вʼяже, шиє та вишиває, а також співає в хорі. 

“У нас вся сім’я творча”, – говорить пані Олена.

Окрім творчості, у її житті є ще одна велика пристрасть – подорожі. До повномасштабної війни родина часто подорожувала Україною, відкривала для себе нові місця та проводила час разом. Наразі ж чоловік та зять Олени воюють на Покровському напрямку. 

Сьогодні найбільша мрія Олени Зеленьової – мир і можливість знову подорожувати разом із родиною. До повномасштабної війни вони часто відкривали для себе нові куточки України, а особливе місце у спогадах жінки займає Крим.

“Ми могли поїхати до Криму і місяць там подорожувати. Це був справжній кайф. Дуже хочу, щоб настав час, коли ми знову зможемо збирати валізи, вирушати всією родиною в дорогу і бачити нашу країну вільною та мирною”, – каже вона.

Читайте також:

Від картин до футболок: як вільногірська художниця перетворює звичайний одяг на мистецтво

Міський голова Вільногірська Володимир Василенко зазнав нападу просто у приміщенні виконавчого комітету. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження, а всі обставини інциденту нині встановлюють слідчі. 

Детальніше про інцидент читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Напад стався у будівлі виконкому

Інцидент стався 8 липня у приміщенні виконавчого комітету Вільногірської міської ради. Інформацію про напад першими оприлюднив місцевий мешканець на одній з Facebook сторінок міста “Вільногірськ про головне”,  зазначивши, що потерпілим є міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Згодом Кам’янське районне управління поліції офіційно підтвердило факт відкриття кримінального провадження. У повідомленні правоохоронців не називали ані населений пункт, ані прізвище потерпілого, зазначивши лише, що йдеться про подію в Кам’янському районі.

У поліції повідомили, що під час конфлікту службова особа отримала тілесні ушкодження.

За фактом події слідчі відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 350 Кримінального кодексу України – умисне заподіяння побоїв або легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі у зв’язку з її службовою діяльністю.

Наразі тривають слідчі дії. Правоохоронці встановлюють усі обставини конфлікту та осіб, причетних до нього.

Що стало відомо редакції

Редакції Вільногірськ IN.UA з власних анонімних джерел стало відомо, що конфліктна ситуація виникла на сходах будівлі виконавчого комітету між двома чоловіками. За інформацією співрозмовника, під час суперечки один із них штовхнув іншого у спину, після чого у відповідь отримав удар в обличчя.

Також, за словами джерела, конфлікт між цими чоловіками триває вже тривалий час і не виник раптово.

Наразі ця інформація не підтверджена офіційно. Остаточні висновки щодо обставин події мають бути зроблені після завершення досудового розслідування.

У поліції не розголошують подробиць

Журналісти Вільногірськ IN.UA звернулися за коментарем до представниці пресслужби поліції, де повідомили, що наразі не можуть надати більше інформації, ніж уже оприлюднено в офіційному повідомленні, оскільки триває досудове розслідування.

За словами представниці, обсяг інформації, яку можна розголошувати, визначає слідчий. Саме тому правоохоронці поки не коментують обставини нападу та не називають учасників конфлікту.

Не перший напад на посадовців у Кам’янському районі

Це вже не перший випадок нападу на представників місцевого самоврядування у Кам’янському районі за останній час. Наприкінці травня було скоєно напад на міського голову П’ятихаток Гілала Ісаєва.

Представниця редакції намагалась отримати коментар міського голови Володимира Василенка, однак він не відповів на дзвінок. Сподіваємося, що найближчим часом нам вдасться поспілкуватися з Володимиром Василенком, щоб висвітлити цю ситуацію для читачів Вільногірськ IN.UA і з його позиції. 

Наразі правоохоронці продовжують розслідування події у Вільногірську. Остаточну правову оцінку діям усіх учасників конфлікту буде надано після завершення необхідних слідчих дій.

Читайте також:

Вільногірськ може залишитись без ліфтів: у “Жилкомсервісі” попередили про можливу зупинку