Колись вважалося, що фентезі — дитячий жанр. Той самий Гаррі Поттер вважали дитячою казкою. Але покоління, яке виросло на поттеріані, виросло, а магічна сага стала не менш популярною. Зараз фентезі читає великих відсоток книголюбів, тому пропонуємо підбірку найвідоміших та найпопулярніших таких історій.
Хроніки Нарнії. Головні герої — четверо дітей, Пітер, Сьюзан, Едмунд та Люсі — потрапляють в новий чарівний світ через двері власної шафи. В цьому новому світі вони — королівська сімʼя, яка має понад усе зберегти королівство. А в кожній частині цьому королівству щось загрожує.
Відьмак — книги про Геральта, відьмака, який за гроші бореться зі злом. На своєму шляху він зустрічає Цірі — спадкоємицю королівської родини з магічними здібностями та — чаклунку. Їх долі тісно переплітаються та дуже між собою повʼязані.
Гра престолів. Екранізація цієї саги — це однойменний серіал, який вважається найрейтинговішим та найвідомішим у світі. Головна ідея книг — боротьба за престол семи королівств. Але поки великі лорді та королі воюють між собою за трон, за Стіною знаходиться справжнє зло, яке прагне поглинути людський рід.
Володар кілець — легендарна історія про персні влади. Деякі з них були створені для ельфів, деякі —для гномів, і кілька кілець призначалося для людського роду. Разом з тим існує ще один, найголовніший перстень. Перстень влади, який панує над усіма іншими та може зруйнувати весь світ.
Гаррі Поттер. І як же без серії книг про хлопчика-чарівника зі шрамом на чолі — немає мабуть людини, яка не чула б про Гаррі Поттера. В 11 років Гаррі дізнається, що він — чарівник, а його батьки не загинули в автокатастрофі, як йому розповідали раніше, а загинули в бою з наймогутнішим чарівником всіх часів. Магом, який понад усе прагне вбити самого Гаррі.
З початком весни в Україні суттєво зміниться розмір соціального забезпечення для родин військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти під час захисту держави. З 1 березня 2026 року уряд підвищує адресну допомогу для найбільш вразливих категорій родичів захисників.
Про це повідомила Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України.
В Україні зростуть мінімальні пенсійні виплати родинам загиблих військових
З 1 березня 2026 року в Україні зросте адресна допомога для родин військових, які віддали життя або зникли безвісти, захищаючи Україну від російської агресії.
Найсуттєвіше зростання стосується мінімальної пенсійної виплати на кожного непрацездатного члена сім’ї. До цієї категорії входять батьки, дружини (чоловіки), а також діти полеглих воїнів (якщо виплата призначається на одну дитину). Також це стосується дітей загиблих захисників, яким замість пенсії призначено державну допомогу.
З 1 березня 2026 року розмір виплати для цих осіб становитиме не менше ніж 12 810 гривень на одну людину. Для порівняння, до цього часу мінімальна гарантована сума становила 7 800 гривень.
Окремо переглянуто розміри виплат для родин, де пенсія або державна соціальна допомога призначається на двох і більше членів сім’ї загиблого (померлого) захисника чи захисниці. Це положення стосується інших членів родини, окрім непрацездатних батьків та подружжя, про яких йшлося вище.
Для таких категорій громадян мінімальна виплата зросте з 6 100 гривень до 10 020 гривень на кожного члена сім’ї.
“Із 1 березня наступного 2027 року ці розміри щороку індексуватимуть“, — резюмує очільниця уряду.
Надія Чирва та її опікуни / фото Вільногірськ IN.UA
У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом зі своєю доглядальницею Людмилою Нечепуренко — жінкою, яка прийшла допомогти, а залишилася назавжди.
В гості до жінок завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA.
“Я з тими людьми знайшла спільну мову”
Почесна громадянка Вільногірська, багаторічна працівниця культури, засновниця міського музею та людина, яка десятиліттями збирала й берегла історію громади — Надія Чирва сьогодні майже не виходить із дому. Через стан здоров’я вона втратила можливість самостійно пересуватися, тож потребує постійної допомоги й догляду. Саме тому до неї в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA — керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Вони прийшли не лише, щоб почути спогади про місто, а й побачити, як живе людина, чий внесок у громаду складно переоцінити. Поруч із Надією Чирвою — Людмила Нечепуренко, жінка, яка з часом стала для неї значно більшою, ніж просто помічницею.
Людмила Нечепуренко — кухарка за фахом, у минулому багато років працювала на скляному заводі.
Вона допомагає не лише Надії Чирві. Є й інші люди, які потребують догляду: комусь треба приготувати їжу, комусь — просто побути поруч.
Її шлях до Надії Чирви почався з простого прохання — приходити раз на тиждень і готувати їжу.
Людмила не називає себе героїнею. Вона говорить просто — так, ніби пояснює очевидне:
“Є такі люди, які мало з ким знаходять спільну мову. То я з ними знайшла спільну мову”, — каже вона.
Життя привело її сюди не за планом, а за обставинами: “Так склалися життєві обставини, що я потрапила сюди”.
І додає: психологічно їй не важко. Бо між ними — обмін.
“Ми обмінюємось енергією. Це правда. Вона мені як рідна мати, а я їй — як дочка”, — говорить Людмила.
Вдячність, яка наповнює
Соціальна працівниця Альона Галушко регулярно допомагає пані Надії та іншим людям, які потребують сторонньої підтримки. Вона часто ходить по інстанціях, вирішує побутові й документальні питання, тому дні бувають виснажливими.
Буває, що після тривалих справ і черг вона приходить втомленою, але завжди намагається залишатися у внутрішньому балансі.
На запитання, за що вона вдячна Надії та іншим людям, яким допомагає, відповідає несподівано:
“Я вдячна їм за те, що вони вдячні мені. Мене це наповнює”.
Для неї важливо чути щирі слова — що допомога потрібна, що все зроблено так, як людині добре.
Руки працюють, голова працює, ноги — ні
Надія Чирва / фото Вільногірськ IN.UA
Надія Чирва говорить повільно, з паузами, але дуже чітко. Вона все пам’ятає. Вона мислить. Вона пише.
Пише — сама. Без перекладачів, без спеціальних програм.
“Яким перекладачем? Просто головою. У мене все в голові. Слух, пам’ять — усе є”, — усміхається вона.
Руки в неї працюють добре. А от ноги — ні.
Після падіння випав диск, і не все вдалося відновити.
“Ноги не роблять. Я не можу десь піти. Мені важко. Але голова робить гарно”, — каже Надія. І в цій фразі — вся вона.
Побут без прикрас
День у них починається з догляду: гігієна, приготування їжі, покупки. Надія Чирва має улюблені страви — капусняк, пюре, голубці. Їсть добре, і це для Людмили — важливий показник.
Найскладніше — ночі. Надія часто спить удень і не спить уночі. Людмила зізнається: іноді вдається поспати лише чотири години. Але скарг майже не звучить — більше турботи й гумору.
У холодні дні вони рятуються духовкою, грілками та кількома ковдрами.
Пані Надія каже прямо: “Я без неї жити не можу”.
Поруч із Людмилою вона почувається спокійніше, захищено. Саме спокій Надія називає головною зміною в житті.
Втім, є і труднощі. Найболючіше питання — засоби догляду. Памперси доводиться купувати власним коштом, підібрати розмір складно, а державна підтримка — мінімальна.
Коли слова не читаються — читають удвох
Людмила Нечепуренко / фото Вільногірськ IN.UA
Надія багато пише від руки. Вірші, спогади, думки. Її почерк — живий, швидкий, інколи важкий для прочитання.
Тоді поруч сідає Людмила. Вони читають разом. Перечитують. Згадують.
“А як же, ми всі читаємо. І вона, і я”, — усміхається Людмила.
Є моменти, коли слова надто особисті. Коли рядки болять. Тоді вони плачуть удвох.
Особливо емоційно було, коли Надія читала вірш, присвячений Людмилі.
У ньому вона назвала її своєю донькою. Цей момент журналістка згадує окремо:
“Під такі особисті, щемкі моменти вони обидві плакали. Я не могла залишитися байдужою”.
Книжка, яка “зайшла”
Попри біль і втому, Надія жартує. Про книжки, які “зайшли”, про пам’ять, яка тримається.
Вона любить читати. І коли говорять про улюблений вірш, зупиняється.
“Я зараз буду плакати…”, — каже вона і просить хвилинку підготуватися.
Світло, яке не вимикають відключення
Коли в домі немає світла, вони запалюють ліхтарик і читають Біблію. Коли холодно — зігріваються разом.
У цій квартирі важко. Але тут дуже тепло.
“Було відчуття такого спокою, наче ми обмінялись енергією. Вони дуже світлі, дуже добрі жінки. Складається враження, що вони знайшли одна одну”, — каже представниця редакції.
Гордість і вдячність
Це не історія про жалість. Це історія про вибір.
Про двох жінок, які не залишилися на самоті — кожна по-своєму.
“Мене вони дуже сильно вразили. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із ними особисто. І я дуже пишаюсь такою чудовою жінкою, як пані Надія Чирва”, — ділиться журналістка.
І саме це відчуття — гордості й тихої поваги — залишається з нами після цієї історії.
Попри вік і стан здоров’я, Надія Чирва залишається світлою і відкритою людиною. Вона пише вірші, читає, цікавиться людьми. Людмила ж зізнається: турбота про Надію допомогла їй самій пережити непрості моменти в житті.
“Ми як дві самотності, які знайшли одне одного”, — кажуть вони.
І в цій простій фразі — вся суть їхнього спільного життя.
З початком весни в Україні суттєво зміниться розмір соціального забезпечення для родин військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти під час захисту держави. З 1 березня […]
У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом […]
Українське законодавство гарантує широкий спектр соціальної підтримки для захисників та їхніх родин. Перелік включає пільги на проїзд, медичне обслуговування, оплату комунальних послуг та здобуття освіти. […]
У державному бюджеті на 2026 рік на підтримку внутрішньо переміщених осіб закладено понад 72 мільярди гривень. Частина цих коштів піде на прямі виплати для проживання, […]
Окремі категорії внутрішньо переміщених осіб можуть отримати державну допомогу на придбання житла до 2 мільйонів гривень. Програма спрямована на підтримку переселенців, які втратили житло та […]
