Залізничний вокзал Вільногірська: історична пам’ятка та символ розвитку міста

Залізничний вокзал у Вільногірську — одна з найстаріших будівель міста та важливий елемент його історичної спадщини. Збудована в 1898 році, станція спочатку була частиною будівництва Катерининської залізниці, що продовжувала свій шлях від Верхівцево до П’ятихаток. Відтоді цей об’єкт став не лише транспортним вузлом, а й символом розвитку міста, адже саме завдяки залізниці, Вільногірськ отримав своє стратегічне значення.

Історію про залізничну станцію розповів краєзнавець Володимир Смирнов.

Історія залізничного вокзалу Вільногірська

“Вокзал став важливим транспортним вузлом для місцевості, забезпечуючи зручне сполучення з іншими містами. “Вокзал був не лише транспортною артерією, а й культурним осередком, — зазначає Володимир Смирнов. — Він був місцем зустрічей, подій, що залишали свій слід в історії. Для багатьох жителів Вільногірська цей вокзал став символом зв’язку з великим світом”.

Будівля вокзалу, збережена у своєму первісному вигляді зовні, до сьогодні є свідченням архітектурного стилю того часу. Внутрішнє оздоблення зазнало значних змін, а пічне опалення, яке раніше використовувалося для обігріву приміщень, було замінено на сучасніші системи.

Залізнична станція спочатку називалася “Вільні хутори” до кінця 70 років попри те що місто вже мало назву Вільногірськ.

За словами Володимира Смирнова, за тих часів завдяки зусиллям Олександра Герасимовича Москальчука, голови виконавчого комітету Вільногірської міської ради, вона була перейменована на “Вільногірськ”.

Цей крок був частиною ширших зусиль по підвищенню значення Вільногірська в регіоні, адже до цього місто часто сприймалося як малозначущий населений пункт.

Будівля сучасного залізничного вокзалу у Вільногірську.

Водночас, залізничний вокзал не тільки служить транспортним центром, але й є частиною культурної спадщини міста.

Читайте також:

• У Вільногірську гінекологічне відділення не закривають: міська рада спростувала чутки
• У Вільногірську затвердили ціни на літній відпочинок у місцевих ліцеях

У Вільногірську 30 квітня пройшла 98-ма чергова сесія міської ради. У порядку денному – понад два десятки питань, більшість із яких стосувалися земельних відносин.

На сесії була присутня представниця редакції Вільногірськ IN.UA

Стратегія, бюджет і програми: базові рішення

Пленарне засідання відбулося у звичному форматі – депутати розглянули підготовлений порядок денний, що охоплював як стратегічні документи громади, так і точкові рішення щодо майна, бюджету та землі.

Значну частину рішень ухвалювали без тривалих обговорень.

Серед ключових питань – затвердження та коригування важливих для громади документів:

• внесення змін до програм розвитку та підтримки медицини;
• оновлення соціальних програм, зокрема щодо підтримки військових та їхніх сімей;
• зміни до бюджету громади на 2026 рік;
• затвердження стратегії розвитку Вільногірської громади на 2021–2027 роки (з урахуванням актуалізації на найближчі роки).

Також депутати розглянули питання щодо управління комунальним майном та діяльності ЦНАПу.

Земельний блок: головний фокус сесії

Найбільше часу зайняли питання, пов’язані із землею – їх у порядку денному було понад половину.

Зокрема, депутати:

• надавали дозволи на розробку проєктів землеустрою;
• затверджували технічну документацію;
• розглядали питання передачі земельних ділянок у власність або користування;
• ухвалювали рішення щодо встановлення меж земельних ділянок;
• погоджували сервітути та договори користування землею.

Окремі рішення стосувалися земель у межах міста, а також ділянок, пов’язаних із комунальними об’єктами та підприємницькою діяльністю.

Підприємництво та містобудування

Крім земельних питань, депутати затвердили технічну документацію для підприємницької діяльності, надали дозволи на розробку містобудівної документації, розглянули питання розміщення тимчасових споруд для бізнесу та внесли зміни до рішень щодо благоустрою та використання територій.

Соціальна сфера і житлово-комунальні питання

Серед інших рішень:

• зміни до програм благоустрою;
• питання утримання об’єктів житлово-комунального господарства;
• соціальний захист дітей і сімей;
• підтримка освітніх та культурних ініціатив.

Деталі – згодом

Ця сесія охопила широкий спектр питань – від стратегічного планування до конкретних земельних рішень. Водночас кожне з них має свої нюанси та деталі.

Про найважливіші рішення, дискусії та потенційне майбутнє для громади читайте вже незабаром у наступних матеріалах Вільногірськ IN.UA.

Читайте також:

Міський голова Вільногірська відзвітував перед громадою: підсумки року та ключові напрями роботи

Попри те, що офіційний старт забору крові був призначений на 9:00, небайдужі містяни почали збиратися заздалегідь. Вже з перших годин стало зрозуміло: сьогоднішній показник точно перевищить середню статистику.

Детальніше про подію читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Статистика, що радує

За словами медсестер, зазвичай на донацію приходить близько 25–30 людей, але цей день став особливим. Лікарі прогнозували, що кількість донорів перевалить за 40 осіб — цифру, яку востаннє фіксували аж у жовтні 2025 року. Так і сталося, сьогодні донорами стали 43 особи. 

Медики також спостерігають, що у Вільногірську немає “дефіцитних” місяців чи гендерного перекосу: чоловіки та жінки долучаються однаково активно, а потік людей залишається стабільним протягом усього року. 

Голоси донорів: чому це важливо

Ми поспілкувалися з тими, хто сьогодні прийшов до пункту донації. Їхні історії різні, але мета — спільна. 

Подружжя Ніна та Дмитро сьогодні не вперше стали донорами: чоловік здавав кров 23 рази, а жінка — 4. 

“Просто знаю, що це комусь рятує життя”, — каже Ніна. 

Вчителька початкових класів та англійської мови, а також вільногірська блогерка Сєда каже, що дуже хвилювалась, але досвідчені фахівці її заспокоїли. 

“Мені сказали, що ми за один раз можемо врятувати два життя. Тому для мене гордість, що я сюди прийшла і закликаю всіх йти і здавати кров”, — каже дівчина. 

Майя стала донором ще до початку повномасштабного вторгнення — здавала кров декілька разів на рік. Зараз продовжує рятувати життя, і не лише людей: 

“Гроші, які я тут отримую, потім доначу на тварин”, — каже Майя. 

Олександр — почесний донор, здає кров вже приблизно 12 років. 

“Треба якось допомагати людям. Плюс до того, зараз у країні війна і я вважаю, що це повинен робити кожен громадянин України”, — стверджує чоловік. 

Турбота у кожному русі 

Окремої уваги заслуговує атмосфера всередині. Донори відмічають надзвичайну уважність та професіоналізм медсестер. Весь процес побудований на підтримці: кожного пригощають солодким чаєм з печивом, кожен крок коментується, а після процедури донорам дякують і запрошують приходити знову. 

Читайте також:

Здаємо кров для військових у Вільногірську: як наважитись вперше