Петриківський розпис у Парижі: як вільногірка популяризує мистецтво Дніпропетровщини

Наталія Філоненко 15:30, 28 Серпня 2024
Петриківський розпис у Парижі
Петриківський розпис у Парижі / Фото з архіву Світлани Рогози

Художниця з Вільногірська  Світлана Рогоза виїхала до Парижу з початку повномасштабного вторгнення. Там навчає дітей та літніх людей мистецтву Петриківського розпису. На створення картин на полотні її надихають люди.

Більше журналістам Вільногірськ IN.UA розповіла майстриня з розпису Світлана Рогоза

Історія викладачки

Світлана Рогоза родом з селища Вишневе, що на Дніпропетровщині.  У творчій сім’ї мисткині батьки захоплювалися малюванням і прищеплювали любов до мистецтва не тільки Світлані, а й всім іншим дітям та онукам. Привчали бачити красу рідного краю. Тому вже з самого малечку Світлана захоплювалася малюванням. Вже у школі, де навчалася опанувала мистецтво розпису. 

«Батьки завжди заохочували мою творчість. У мене мама, до речі, непогано малює, її мрія була, малювати вже на пенсії. У моїй кімнаті завжди було багато олівців, фарб, пензликів. Для мого мистецтва в мене було всього багато. Тому зараз я займаюся улюбленою справою, малюю», – ділиться мисткиня Світлана Рогоза.

Майстриня малює на нігтях, стінах та різних тканинах. Також жінка оздоблювала петриківським розписом зупинки. У селищі, де проживала майстриня залучала учнів та вчителів школи.

Зупинка у Вишневому
Зупинка у Вишневому / фото Світлани Рогози

Освіта 

Закінчила Світлана Петриківське училище з розпису. Разом з тим опановувала б’юті індустрію, працювала у Вільногірську майстром з манікюру у власному салоні краси, де використовувала свій талант з розпису.

«Я була постійною клієнткою Світлани, обожнювала дизайн, який вона створювала на нігтиках. Вона чи не єдина в місті з майстрів, яка розвивалася, навчалася і виконувала свою роботу майстра на рівні столичних салонів краси», – ділиться вільногірка Надія. 

Працює майстриня в техніці Петриківського розпису  вже понад 25 років. Творчий шлях художниця продовжує вже у Парижі. Після закінчення війни планує повернутися додому.

Петриківський розпис на тканині
Петриківський розпис на тканині / Фото Світлани Рогози

«Я вирішила виїхати за кордон, через певні обставини. Протягом трьох секунд було прийнято рішення, що я їду до Парижу. Психологічно було тяжко. Я кожну годину була на телефоні з рідними. Дивилася, перегортувала всі новини. Це було страшно на відстані читати новини про Україну», – згадує Світлана.

Діяльність у Парижі 

Кожна людина в чомусь талановита, вважає жінка. У далекому Парижі вона викладає Петриківський розпис в українській школі Святого Володимира Великого. Долучається до благодійних проєктів з місцевими художниками. А також проводить майстер-класи, популяризує українську культуру і мистецтво. Серед її учнів дітлахи й пенсіонери.

Свої роботи не рахує, але із задоволенням бере фарби до рук і пензликом. Таким чином, відволікає себе від тяжких реалій сьогодення. Торік Світлана Рогоза стала учасницею показу мод у Парижі у рубриці «Національний костюм». Український костюм змоделювала й оздобила розписом сама. Жінка пишається тим, що вона українка. 

«Часто одягаю вишиванку, намиста. І з заплетеною косою йду по вуличках. Йду навчати дітей в українському вбранні. І бачу, як мої учні із захватом дивляться на мене, мій одяг та прикраси. Бо тільки українське так може зачаровувати. Мрію про повернення в Україну. Мрію, щоб настала перемога. Всім бажаю цінувати нашу мову, культуру та історію»,  – ділиться Світлана.

Жінка радить батькам допомагати розкривати творчість у дітей. Адже коли дитина спробує себе в спорті чи то в мистецтві, їй легше буде обрати майбутню професію, яка приноситиме задоволення та бути щасливими, каже Світлана.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Буянова Єва 12:30, 16 Листопада 2024
Таміла Антонова/ фото з особистого архіву героя

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для майбутніх поколінь.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Ідея сортувати сміття: мотивація та початок

Таміла почала сортувати сміття близько 8-10 років тому. Спочатку вона збирала макулатуру та пластикові пляшки, а з часом зʼявилася ідея відносити компост на дачу.

“Мене надихнула цитата Святослава Вакарчука: «Дивіться на Україну як не на землю своїх батьків, а як на землю своїх дітей». Ця думка глибоко зачепила мене і стала тією мотивацією, яка допомогла зрозуміти, що я маю залишити своїм дітям чисту землю. Це мене підштовхнуло почати”, — згадує Таміла.

Складнощі на початку

Таміла зазначає, що спочатку було важко організувати процес сортування. Вона ділиться, що важливо було переконати домашніх підтримати таку ініціативу.

“Починалося все складно, бо навіть пояснити родині, чому балкон зайнятий не корисними речами, а сміттям — було непросто. Спочатку чоловік не дуже зрозумів, але з часом вдалося його переконати”, — розповідає Таміла.

Сортування сміття як звичка

Таміла говорить, що сортування сміття стало для неї такою ж звичкою, як і будь-яка інша побутова справа. Вона не витрачає багато часу на цей процес, адже робить це автоматично.

«Наприклад, коли варю борщ: очищую картоплю, моркву, цибулю, буряк, і замість того, щоб викинути ці відходи в загальне сміттєве відро, я складаю їх окремо. Потім відношу компост на дачу», — пояснює жінка.

Сортування у Вільногірську: реалії та можливості

У Вільногірську є пункт прийому вторсировини, який розташований біля автостоянки на вулиці Центральній. Там приймають макулатуру, скляні пляшки, металеві банки, а пластикові пляшки можна викидати в спеціальні сіткові контейнери, які є в кожному дворі. Однак, на думку Таміли, важливим елементом для більш ефективного сортування залишаються тетрапаки — наразі їх не приймають.

“Можливості для сортування сміття є, але на жаль, не всі готові цим скористатися. Мотивація, на мою думку, має бути не тільки у вигляді зручних умов, а й в усвідомленні, яку планету ми залишимо своїм дітям”, — впевнена Таміла.

Рекомендації для тих, хто хоче почати сортувати сміття

Таміла планує й надалі залучати інших людей до сортування, адже це не так складно, як здається на перший погляд. Для початку вона радить кожному почати з сортування хоча б одного виду сміття.

“Мене досі дивує, коли виносять у сміттєву машину картон або пластикові пляшки, це виглядає дуже нелогічно. Це проста справа, яка має стати звичкою”, — ділиться жінка.

Підписуйтесь

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Наталія Москаленко 16:24, 12 Листопада 2024
Володимир Костюшин
Володимир Костюшин / фото Вільногірськ IN.UA

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність за його мужність і звитягу.

Більше на Вільногірськ IN. UA 

Звістка про загибель військового надійшла до Вільногірська цими вихідними. Володимир Костюшкин — житель села Кринички. 

Під час Церемонії прощання виступив секретар міської ради Вільногірська Антон Боклаг, який вшанував пам’ять загиблого героя та висловив співчуття рідним і близьким Володимира. Після виступу священник провів молитви за упокій душі, і на обличчях присутніх відобразилися горе та скорбота за великим втраченим героєм.

Старший солдат Володимир Костюшин мобілізувався до війська на початку вересня 2024 року. А загинув 1 листопада 2024 року під час бойового завдання у районі населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області, залишившись вірним Україні до останнього подиху.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІЙСЬКОВОГО 

Володимир народився 16 вересня 1970 року в селі Кринички. Після закінчення Вільногірської середньої школи №1 та місцевого технікуму, він пройшов армійську підготовку і розпочав свою трудову діяльність у ТОВ «Вільногірське скло». Більшу частину життя він присвятив праці у сфері ЖКГ, де його знали як висококласного слюсаря та гарного спеціаліста.

Вдома Володимира згадують як люблячого батька і чоловіка. Він любив сільське життя, природу і риболовлю. Його пам’ятатимуть як оптимістичну і добру людину. У Володимира залишилися дружина Наталя, та син Владислав. 

Редакція Вільногірськ IN.UA  приносить свої співчуття рідним та друзям загиблого. Вічна пам’ять нашому герою та захиснику.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для […]

12:30, 16.11.2024 Буянова Єва

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність […]

У Вільногірську провели благодійний концерт на підтримку ЗСУ: зібрали понад 8500 гривень

Благодійний захід ініціювала Стася Милославська, дружина військового. Її чоловік виконує бойові завдання на Курському напрямку. Всі зібрані кошти підуть на купівлю автомобіля для наших захисників.  […]

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку […]

Виставка мотанок у Вільногірську: традиції в новому світлі

У Вільногірську відбулася виставка мотанок, створених талановитою майстринею Світланою. Ця подія триватиме близько місяця, і Світлана сподівається, що відвідувачі зацікавляться її витворами та українською культурою, […]