7 грудня 2024 року відбувся 20-й ювілейний турнір із греко-римської боротьби, присвячений пам’яті тренера Петра Лигуна. Батьки учасників поділилися історіями про те, як їх діти почали займатися спортом і як це вплинуло на їх життя.

Більше, про історії дітей, які розповіли їх батьки, на Вільногірськ IN.UA

Греко-римська боротьба у Вільногірську 

Турнір був організований на честь Петра Лигуна, тренера з Вільногірська, який посмертно отримав почесний знак “За заслуги перед містом”. Завдяки йому та його колегам спорт у місті став популярним, а багато місцевих мешканців зацікавилися фізичною активністю. Цього року, на килимах турніру свої сили випробували близько 100 спортсменів у різних вагових категоріях. 

Історія Діми та Кості

Серед учасників турніру відзначилися брати Діма та Костя Нагаси, які здобули перше та друге місця у своїх вагових категоріях.  

Як розповів їхній батько Юрій Нагас, старший син Костя почав займатися боротьбою у віці шести років. Його приклад наслідував молодший брат Діма, який долучився до тренувань у тому ж віці. Зараз Кості 13 років, а Дімі — 9.  

“З дитинства я сам займався спортом, тому вирішив, що і мій старший син теж має займатися. Хотів, щоб це був загально-розвиваючий вид спорту, тому обрав греко-римську боротьбу. А молодший, дивлячись на брата, сам вирішив приєднатися”, — розповів Юрій Нагас.  

Юрій пишається своїми синами й зазначає, що заняття боротьбою позитивно вплинули на їхній розвиток. За роки тренувань у хлопців з’явилося почуття відповідальності, дисципліна, прагнення до перемог і стійкість до невдач.  

Історія Богдана  

Богдан Залещік прийшов у греко-римську боротьбу завдяки своєму другові Дімі Нагасу. Як розповів батько хлопця, Олександр Залещік, діти вирішили займатися спортом разом.  

“У нього є товариш, Діма Нагас, і вони разом вирішили записатися. Богдан став більш зібраним, у нього з’явилося почуття відповідальності”, — поділився Олександр.  

Зараз 9-річний Богдан займається греко-римською боротьбою вже рік. Батько хлопчика відзначає лише позитивний вплив спорту на його розвиток.  

Історія Сергія  

Сергій Мироненко самостійно вирішив займатися греко-римською боротьбою після відвідування турніру пам’яті Петра Лигуна у 2018 році. 

“Ми прийшли взимку на змагання після прогулянки. Син був ще маленький, але йому дуже сподобалося. Навесні він уже почав займатися”, — розповів батько хлопця, Сергій Мироненко.

За словами батька, греко-римська боротьба організувала хлопця, зробила його сильнішим як фізично, так і морально. Крім того, спорт допоміг зміцнити здоров’я Сергія, і він почав рідше хворіти.  

Історія Кирила  

Кирило Боринський випробував чимало гуртків, перш ніж знайшов себе у греко-римській боротьбі. Про цей спорт йому розповів знайомий. На перше тренування хлопець пішов без відома батьків, оплатив його зі своїх кишенькових грошей. З часом Кирило сам придбав трико, а взуття попросив купити дідуся. 

Мама Кирила, Стася Милославська, дізналася про захоплення сина пізніше. Але щоб подивитися, чи буде син займатися спортом серйозно, вирішила почекати.

“Через два місяці він потрапив на перші змагання, ще через місяць отримав першу нагороду. Хоча займається лише півтора року, вже встиг поїхати на чемпіонат України”, — поділилася Стася Милославська.  

Зараз Кирило тренується щодня, а вдома встановив перекладину для додаткових занять. Спорт допоміг хлопцеві подорослішати, а також навчити молодшого брата Ярослава, що боротьба — це не про конфлікти, а про захист і силу.

Читайте також:

• Як пройшов ювілейний 20-й турнір з греко-римської боротьби у Вільногірську
• Вільногірські спортсмени з греко-римської боротьби тренуються у Карпатах (ФОТО)

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас