Олександр Пєсков народився і виріс у Вільногірську. Він був наймолодшим у родині, любив спорт, навчався, завжди допомагав рідним і друзям. У 21 рік підписав контракт із Збройними Силами України, а через рік загинув на Луганщині. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього живе у спогадах рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з його матір’ю, Галиною Пєсковою, та дізналася його історію.

Дитинство, навчання, перші кроки в житті

Олександр був п’ятою дитиною в сім’ї. Його мати, Галина Пєскова, згадує:

 “Він ріс скромним, добрим, завжди намагався підтримати інших. Завжди допомагав мені по дому та іншим у справах”, — каже Галина Пєскова.

Навчався у Ліцеї №2, після дев’ятого класу вступив до Західно-Дніпровського центру професійно-технічної освіти. Опановував відразу кілька професій: машиніста екскаватора, електрослюсаря, електрогазозварювальника. Після навчання працював у Києві, шукав свій шлях.

Олександр мав дитячу травму, яка могла стати перепоною для служби в армії, але рішення ухвалив твердо.

 “Йому дуже хотілося допомогти. Після смерті батька я зосталася одна, і він хотів бути опорою для мене”, — згадує Галина Пєскова.

Війна, вибір і останній дзвінок

У листопаді 2021 року Олександр пішов на строкову службу, а згодом підписав контракт. Військова частина дислокувалася у Харкові, потім в Ізюмі. Після початку повномасштабного вторгнення він став на захист України.

Коли приїздив додому у відпустку, прощання було важким.

 “Він дуже не хотів їхати. Як наче він щось тоді вже відчував”, — каже Галина Пєскова.

28 жовтня 2022 року Олександр загинув у бою біля Андріївки Сватівського району Луганської області.

 “Він подзвонив мені о шостій вечора, такий радісний був. А о сьомій його вже не стало”, — згадує Галина Пєскова.

Той, хто не міг залишити в біді

Після загибелі сина до Галини підходили знайомі, друзі, вчителі, навіть ті, з ким вона ледь була знайома. Люди ділилися спогадами, плакали разом із нею.

 “Він і там допомагав, і тут, всім допомагав. Але не хвалився цим ніколи. Такою людиною він був”, — каже Галина Пєскова.

Олександр ніколи не виставляв доброту напоказ, не чекав подяки.

 “Він був безкорисливим, не хотів, щоб про це говорили. Тому навіть я нічого не знала”, — додає Галина Пєскова.

Його загибель стала важкою втратою для родини.

 “Я вже втратила до цього дитину від хвороби, але так боляче не було ніколи. Було відчуття, ніби від серця шматок відірвали”, — зізнається Галина Пєскова.

Брат Олександра продовжує боротьбу

Інший син Галини, Сергій, теж військовий. Він отримав важкі поранення, але не зламався. Сьогодні працює інструктором, передаючи знання іншим.

 “Він не мислив життя без армії. Тому зараз продовжує хоч якось приймати в цьому участь”, — каже мати.

Галина ж знаходить розраду у спілкуванні з онуками, у добрих справах, допомозі іншим.

 “Я не можу сидіти склавши руки. Коли можу чимось допомогти — роблю це”, — говорить Галина Пєскова.

Вона хоче, щоб люди пам’ятали Олександра не лише як військового, а як людину, яка завжди простягала руку допомоги. Його брат Сергій, попри втрату, продовжує цей шлях.

Читайте також:

• Чому важливо донатити: історія Богдани Фактуліної
• Ворог вдарив балістикою по готелю у Кривому розі (ФОТО)

Упологовий будинок Дніпра було передано вишиті сорочки, створені майстринями з Вільногірська в рамках волонтерської акції “Народжені у вишиванках Непереможні!”. Ця акція організована “Розмовним клубом “Файно”та приурочена до Дня Вишиванки, який традиційно відзначають у третій четвер травня.

Як вільногірські майстрині долучилися до акції

Майстрині з Вільногірська стали частиною всеукраїнського волонтерського руху, який щороку об’єднує людей навколо створення національного одягу для малюків. Вони зазначають, що така робота – це не просто рукоділля, а спосіб зберегти культуру та підтримати українські сім’ї у складні часи.

Серед тих, хто працював над вишиванками у Вільногірську, були Борщ Світлана, Овчаренко Олена, Дудник Наталя, Мусієнко Оксана, Єщенко Алла. Також є ті, хто не вишивав, а в’язав, це Марчук Світлана та Гречко Вікторія.

Одна з учасниць акції Світлана Борщ розповіла, що дізналася про акцію ще минулого року та охоче долучилася до процесу.

“Я питала, чого ніхто цього року не вишиває? Виявилося, що вишивають, і повинні передати роботи у Дніпро. Дізналася, скільки залишилося льоль, і взяла сім для вишивання,” — розповіла Світлана.

За її словами, вона вишивала приблизно одну льолю на день, тож весь процес зайняв близько тижня.

Світлана Борщ зазначила, що її надихнула ця акція, адже вона б раділа, якби подібний подарунок отримали її діти.

“Мені було б приємно, якби хтось подарував моїм дітям вишиту сорочечку, коли вони народилися,” — сказала вона.

“Народжені у вишиванках Непереможні!” – збереження традицій через волонтерство

Ініціатива має на меті не лише підтримку немовлят у їхні перші дні життя, а й популяризацію традиції вишиванки як символу української культури. У межах акції майстрині з різних міст об’єднуються для створення вишитих сорочечок, які дарують новонародженим.

До Дня Вишиванки волонтери особливо активно працюють над виготовленням льоль, щоб кожен малюк міг отримати свій перший національний символ ще в пологовому будинку.

Вишиванка – символ спадковості та єдності

Традиція вишиванки передається з покоління в покоління, символізуючи родинний зв’язок, добробут і захист. У давнину вишиті сорочечки для немовлят створювали з особливою увагою, адже вони мали оберегову функцію.

Кожен орнамент, що з’являється на льолях, має своє значення. Вишиті символи можуть уособлювати добру долю, захист або зв’язок поколінь.

Вільногірські майстрині вклали у свою роботу любов та майстерність, щоб кожна дитина отримала часточку національної спадщини.

Спільна мета – збереження традицій та єднання українців

Організатори наголошують, що вони прагнуть зробити акцію ще масштабнішою, щоб у кожному місті, селі чи містечку знаходилися майстрині, які готуватимуть сорочечки для немовлят.

“Наша мета – не тільки подарувати вишиванку новонародженим, а й зберегти традиції, нагадати про силу українського духу та підтримати нашу культуру,” — зазначають організатори.

Мінекономіки схвалило нову хвилю фінансування в межах програми “Гранти для переробних підприємств”. Гранти загальною сумою понад 100 мільйонів гривень отримають 21 компанія, яка працює або планує розвиватися у переробній галузі.

Про це повідомили на сторінці Кам’янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Гранти для переробних підприємств

Серед отримувачів — виробники харчових продуктів, текстилю, кормів для тварин, медичних товарів, електрообладнання, безпілотників, а також підприємства з дерево- та металообробки.

Максимальна сума гранту — 8 мільйонів гривень. Отримати фінансування можуть підприємці, які:

• вже працюють у переробній галузі та планують масштабування;
• планують реалізувати новий проєкт з переробки (КВЕД С).

Грантові кошти можуть бути спрямовані на:придбання, доставку та запуск нового обладнання;розширення або модернізацію виробничих потужностей.

Умови програми

Співфінансування: 50/50 — для більшості підприємств; 80/20 — для виробників безпілотників, поліграфії та бізнесів у зонах бойових дій. Створення щонайменше 5 нових робочих місць. Бізнес має працювати не менше 3 років, щоб компенсувати суму гранту через податки.

Як подати заявку

1. Подати заявку через портал “Дія”.

2. Пройти перевірку банком.

3. Отримати погодження Мінекономіки та Державної служби зайнятості.

4. Отримати фінансування.

Подати заявку можна через портал Дія.

Читайте також:

• У Кам’янському багатодітна родина захисника отримала квартиру
• Ветерани та ветеранки можуть отримати безоплатні стоматологічні послуги: як скористатися програмою