Олександр Пєсков народився і виріс у Вільногірську. Він був наймолодшим у родині, любив спорт, навчався, завжди допомагав рідним і друзям. У 21 рік підписав контракт із Збройними Силами України, а через рік загинув на Луганщині. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього живе у спогадах рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з його матір’ю, Галиною Пєсковою, та дізналася його історію.

Дитинство, навчання, перші кроки в житті

Олександр був п’ятою дитиною в сім’ї. Його мати, Галина Пєскова, згадує:

 “Він ріс скромним, добрим, завжди намагався підтримати інших. Завжди допомагав мені по дому та іншим у справах”, — каже Галина Пєскова.

Навчався у Ліцеї №2, після дев’ятого класу вступив до Західно-Дніпровського центру професійно-технічної освіти. Опановував відразу кілька професій: машиніста екскаватора, електрослюсаря, електрогазозварювальника. Після навчання працював у Києві, шукав свій шлях.

Олександр мав дитячу травму, яка могла стати перепоною для служби в армії, але рішення ухвалив твердо.

 “Йому дуже хотілося допомогти. Після смерті батька я зосталася одна, і він хотів бути опорою для мене”, — згадує Галина Пєскова.

Війна, вибір і останній дзвінок

У листопаді 2021 року Олександр пішов на строкову службу, а згодом підписав контракт. Військова частина дислокувалася у Харкові, потім в Ізюмі. Після початку повномасштабного вторгнення він став на захист України.

Коли приїздив додому у відпустку, прощання було важким.

 “Він дуже не хотів їхати. Як наче він щось тоді вже відчував”, — каже Галина Пєскова.

28 жовтня 2022 року Олександр загинув у бою біля Андріївки Сватівського району Луганської області.

 “Він подзвонив мені о шостій вечора, такий радісний був. А о сьомій його вже не стало”, — згадує Галина Пєскова.

Той, хто не міг залишити в біді

Після загибелі сина до Галини підходили знайомі, друзі, вчителі, навіть ті, з ким вона ледь була знайома. Люди ділилися спогадами, плакали разом із нею.

 “Він і там допомагав, і тут, всім допомагав. Але не хвалився цим ніколи. Такою людиною він був”, — каже Галина Пєскова.

Олександр ніколи не виставляв доброту напоказ, не чекав подяки.

 “Він був безкорисливим, не хотів, щоб про це говорили. Тому навіть я нічого не знала”, — додає Галина Пєскова.

Його загибель стала важкою втратою для родини.

 “Я вже втратила до цього дитину від хвороби, але так боляче не було ніколи. Було відчуття, ніби від серця шматок відірвали”, — зізнається Галина Пєскова.

Брат Олександра продовжує боротьбу

Інший син Галини, Сергій, теж військовий. Він отримав важкі поранення, але не зламався. Сьогодні працює інструктором, передаючи знання іншим.

 “Він не мислив життя без армії. Тому зараз продовжує хоч якось приймати в цьому участь”, — каже мати.

Галина ж знаходить розраду у спілкуванні з онуками, у добрих справах, допомозі іншим.

 “Я не можу сидіти склавши руки. Коли можу чимось допомогти — роблю це”, — говорить Галина Пєскова.

Вона хоче, щоб люди пам’ятали Олександра не лише як військового, а як людину, яка завжди простягала руку допомоги. Його брат Сергій, попри втрату, продовжує цей шлях.

Читайте також:

• Чому важливо донатити: історія Богдани Фактуліної
• Ворог вдарив балістикою по готелю у Кривому розі (ФОТО)

Попри відсутність житлового фонду, у Вільногірську ведуть квартирний облік. Станом на 14 жовтня 2025 року на черзі на отримання житла або поліпшення житлових умов перебуває понад сто мешканців громади.

Таку інформацію отримала редакція у відповідь на запит до Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства.

Формування житлового фонду в Україні

Як повідомили у відповіді на запит у Вільногірській міській раді, житловий фонд в Україні формується через будівництво нового житла, реконструкцію існуючих будинків, переобладнання нежитлових приміщень у житло та передачу житла у власність.

Будівництво може здійснюватися як комерційно, так і за рахунок державного або місцевих бюджетів у межах соціальних програм. Реконструкція та переобладнання передбачають оновлення існуючих будинків, перетворення нежитлових приміщень на житлові та переведення житла з одного типу фонду до іншого, наприклад — з приватного у соціальний.

Житло також може передаватися у власність через рішення суду, як безхазяйне, у подарунок від фізичних або юридичних осіб, зокрема міжнародних організацій, а також від забудовників місцевим радам або з державної у комунальну власність. Окремо можливе використання приватного житлового фонду на договірних умовах для соціальних потреб.

Важливо, що житловий фонд включає житло всіх форм власності — державної, комунальної та приватної — і поділяється на загальний та соціального призначення. Водночас до нього не належать дачі, готелі, будинки відпочинку та інші приміщення для тимчасового проживання.

Особи, які мають право на першочергове житло

Ветерани та особи, прирівняні до них:

• Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, особливо ті, хто отримав поранення, контузію або інвалідність під час участі в бойових діях.
• Особи, які мають статус постраждалого учасника Революції Гідності.
• Сім’ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень/травм під час Революції Гідності.
  

Особи з інвалідністю:

• Особи І та ІІ групи (зокрема, внутрішньо переміщені особи, які потребують поліпшення житлових умов).
• Особи з інвалідністю внаслідок війни.
  

Сім’ї та діти:

• Сім’ї з неповнолітніми дітьми.
• Багатодітні сім’ї.
• Сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю. 
• Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
• Матері-героїні та одинокі матері (батьки). 

Особи, які хворіють на тяжкі захворювання:

• Особи, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, зазначені у переліку МОЗ.
• Особи, заражені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) внаслідок медичних маніпуляцій.
• Медичні працівники, заражені ВІЛ внаслідок виконання службових обов’язків.
  

Інші категорії:

• Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці.
• Особи, реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму”.
• Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
• Вчителі та інші педагогічні працівники.
• Сім’ї при народженні близнят.
  

Черга на житло: десятки охочих і відсутній фонд

За інформацією, наданою УАКБ Вільногірської міської ради, станом на 14 жовтня 2025 року у реєстрі громадян, які потребують житла або поліпшення житлових умов, перебуває у позачерговій черзі  — 54 особи, у першочерговій черзі  — 101 особа, у загальній черзі  — 34 особи.

Як повідомили журналістам, житловий фонд у Вільногірську формується з неприватизованих квартир. Проте наразі такого комунального фонду в місті немає.  Якщо такі квартири з’являться (звільняться або будуть передані у власність громади), вони розподілятимуться між громадянами, які стоять у черзі, відповідно до законодавства.

Нагадаємо, що раніше редакція Вільногірськ IN.UA повідомляла про перереєстрацію квартирного обліку у Вільногірську. Мешканці, які хочуть залишитися в черзі на отримання житла, до 31 грудня 2025 року мають подати оновлений пакет документів до УАКБ Вільногірської міської ради. 

Читайте також:

Держава забезпечить проживання маломобільних ВПО

У Вільногірську загинув чоловік, який впав з даху. Інцидент стався 14 жовтня близько 10:15.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомили у прес-службі Кам’янського районного відділу поліції.

Чоловік виконував ремонтні роботи на даху

Як повідомили журналістам правоохоронці, випадок стався на вулиці Центральній.

За інформацією поліції, чоловік виконував ремонтні роботи на даху будинку, коли впав вниз. Чоловік загинув.

“За цим фактом слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 272 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою”, — повідомили журналістам.

За даними системи публічних закупівель Prozorrо, нових тендерів від КП “Жилкомсервіс” на ремонт дахів на цій вулиці Центральній станом на 15 жовтня не зареєстровано.

Раніше тендер на проведення ремонтних робіт укладав підприємець Анатолій Анатолійович Садовничий по вулиці ім. Ю. Устенка, однак наразі немає підтвердження, що саме він виконував роботи на місці трагедії. Спілкуватися телефоном він відмовився, спираючись на зайнятість.

За попередньою інформацією, загиблий був місцевим жителем. Не виключено, що він міг бути працівником КП “Жилкомсервіс”, однак офіційного підтвердження цього наразі немає.

Редакція звернулася за коментарями головного інженера “Жилкомсервісу” Віталія Федоренка, який пояснив, що наразі зайнятий.

Також редакція Вільногірськ IN.UA звернулася за коментарем до начальника КП “Жилкомсервіс” Івана Буряка. Він заперечив причетність до події.

“Я тут до чого?” — риторично відповів він на запитання журналістів.

На уточнення, чи виконував роботи підрядник-ФОП і чи був загиблий працівником “Жилкомсервісу”, Буряк відповів: “Давайте кожен займатиметься своєю справою”.

Редакція очікує коментарів від представників підприємства.