У вівторок, 11 березня, у Вільногірську біля Палацу культури та спорту відбулося прощання з військовослужбовцем Євгенієм Філоненко, який загинув під час бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області.

Журналістка Вільногірськ IN.UA також була присутня на церемонії прощання.

Шлях від мирного життя до фронту

Євгеній Філоненко народився 19 червня 1994 року у Вільногірську. Тут він навчався у загальноосвітній школі №2, а після її закінчення вступив до Вільногірського фахового коледжу Українського державного університету науки і технологій. Отримав фах техніка-електрика та розпочав трудову діяльність.

Свого часу проходив строкову службу в Полтаві. Повернувшись додому, працював у ТОВ “Скляний Альянс” та на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгеній вирішив добровільно стати на захист країни. Він служив у 43-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання в Донецькій і Харківській областях у складі снайперського підрозділу.

Прощання з Євгенієм Філоненко

Церемонія прощання з Євгенієм Філоненком розпочалася о 12:00 на площі перед Палацом культури і спорту “Металург”. Сюди прийшли його рідні, друзі, знайомі, бойові побратими та жителі громади, щоб віддати останню шану загиблому воїну.

Із промовою виступив міський голова Володимир Василенко. Він висловив свої співчуття рідним загиблого захисника.

 “Дякуємо нашому землякові за гідність, мужність, стійкість, за вірність військовій присязі та громадянському обов’язку”, — сказав Володимир Василенко.

Також своє слово про Євгенія Філоненко сказав вільногірець Ігор Миронюк, викладач предмета “Захист України” у Вільногірському фаховому коледжі, де навчався Євгеній.

 “Близького знайомства в нас з Євгеном не було, але всі герої на одне лице — вони герої. Вони не ховалися за спини других. Це вічна йому пам’ять і дяка”, — розповідає Ігор Миронюк.

Присутні згадували Євгенія як людину добру, життєрадісну, відкриту до спілкування. Бойові побратими ділилися спогадами про його відданість службі та підтримку товаришів.

Після прощальної церемонії військовослужбовця поховали на Алеї Слави міського кладовища. Жителі громади провели його в останню путь, висловлюючи співчуття матері, сестрі, бабусі, рідним і друзям.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• Як військовослужбовці можуть втратити винагороду до 100 тисяч гривень

У Кам’янському 36-річний чоловік напав на перехожого, завдавши йому ножового поранення в живіт. Потерпілого госпіталізували з важкими ушкодженнями, а зловмисники затримали.

Про це повідомляє Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Деталі конфлікту

За інформацією правоохоронців Кам’янського, на вулиці між підозрюваним та перехожим виникла суперечка. Під час конфлікту 35-річний потерпілий отримав ножове поранення у живіт. Нападник втік з місця злочину. Постраждалого було госпіталізовано з тяжкими тілесними ушкодженнями.

Поліцейські встановили та затримали зловмисника. Ним виявився 36-річний раніше судимий містянин.

За погодженням із Кам’янською окружною прокуратурою йому повідомили про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України та обрали запобіжний захід — тримання під вартою.

Читайте також:

• Суд визнав незаконним покарання директора СК “Авангард”
• У Кам’янському районі нетверезий водій скоїв наїзд на трьох дітей

Анна Нечет із Вільногірська займається вокалом уже три роки. Вона мріє про професійну сцену та брати участь у конкурсах, для цього вона продовжує вдосконалювати свої навички. Нещодавно дівчинка виборола перше місце на XІ Міжнародному фестивалі-конкурсі талантів та творчості “Музика кохання та перемоги”, який відбувся 23 лютого 2025 року в Дніпрі.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з юною співачкою та її мамою Юлією Нечет.

Перші кроки у музиці

Мама Анни, Юлія Нечет, згадує, що донька почала тягнутися до співу ще змалечку. Вона захоплювалася музикою, брала до рук мікрофон і граючись співала різні пісні, не соромлячись нікого навколо.

“Я бачила, що в неї є бажання цим займатися, тож ми вирішили спробувати”, — розповідає мама.

Розвивати вокальний талант Анна почала з семи років завдяки своїй першій вчительці, Дарині Трубаєвій. Саме вона порадила батькам серйозніше поставитися до співочих здібностей дівчинки та записати її на заняття.

“Вона сказала: ‘Юлю, треба! У неї є здібності, вона повинна співати’”, — згадує Юлія слова першої вчительки.

Спочатку мама вважала, що це буде лише звичайне дитяче захоплення. Однак зараз 10-річна Анна вже не уявляє свого життя без співу.

“Я просто хотіла, щоб у дитини було якесь хобі. Але потім побачила, що це більше, ніж просто гурток”, — додає вона.

Окрім вокалу, Анна має багато інших занять, які також потребують часу та зусиль. Вона вчиться в школі, виконує домашні завдання, а ще знаходить час для танців та інших захоплень. Поєднувати все це буває непросто, але дівчинка намагається розподіляти свій час так, щоб встигати все.

“Зранку перед школою я йду на репетиції по вокалу, а одразу після йду на заняття у школу. Ввечері після маю трохи вільного часу, тоді я й відпочиваю. І під кінець дня йду на заняття з танців”, — ділиться Анна.

Відпочиває Анна по різному, дивлячись різні відео або розмальовуючи різні картини. За її словами вона завжди знаходить, чим себе зайняти.

Також попри вже навантажений графік Анна мріє почати займатися гімнастикою. Мама її також підтримує у такому бажанні.

Подолання страху сцени

Хоча Анна любила співати, їй було складно виступати перед публікою. Перші виступи давалися нелегко — дівчинка боялася виходити на сцену та брати мікрофон у руки.

Згодом упевненість все ж прийшла через досвід. Переглядаючи старі відео, Анна сама побачила, як змінювалася з роками.

“Нещодавно її подруга надіслала відео, де Анна у п’ять років співає в садочку. Я сказала: ‘Подивись, яка ти була! Уже тоді виходила з мікрофоном’”, — розповідає Юлія.

Перемога на фестивалі у Дніпрі

Цього року Анна взяла участь у XІ Міжнародному фестивалі-конкурсі талантів та творчості “Музика кохання та перемоги” в Дніпрі. Захід зібрав понад 240 учасників, серед яких було 100 сольних вокалістів.

Для конкурсу дівчинка обрала пісню “Пташка” з репертуару Злати Огнєвич. Виконання було емоційним та сценічно виразним, що справило враження на журі.

“Я думала, що можу зайняти максимум третє місце, бо трохи помилилася. Але коли оголосили, що я зайняла перше місце, мене охопила купа емоцій. Здебільшого радість та захват, я довго не могла повірити в те що сталося”, — ділиться Анна.

Окрім перемоги, Анна отримала подарунковий сертифікат на 1000 гривень для вивчення розмовної англійської мови.

Що співає Анна та чому

Дівчинка любить різні жанри музики, але найбільше їй подобаються ліричні пісні та композиції про війну. Через них вона може передати свої почуття та переживання.

“Я люблю співати сумні пісні, бо через них можна висловити те, що на душі”, — пояснює Анна.

Мама підтримує вибір доньки та вважає, що головне — це знайти свій шлях у музиці.

“Якщо дитина відчуває музику, то їй важливо співати те, що їй близьке”, — додає Юлія.

Підтримка та роль викладачів

Юлія Нечет намагається всіляко підтримувати доньку, мотивуючи її не боятися випробувань та нових конкурсів.

“Я завжди кажу їй: ‘Я в тебе вірю’. Хочу, щоб вона розуміла: вона не просто співає, а розвивається”, — зазначає мама.

Важливу роль у творчому зростанні Анни зараз відіграє її викладачка — Олена Кравченко, яка працює з нею у “Школі мистецтв імені Петра Шияна”.

“Викладач — це 99 відсотків успіху в навчанні. Мама — це підтримка, фінансова допомога, але викладач — це святе”, — вважає Юлія.

Плани на майбутнє

Анна хоче розширювати свій досвід, брати участь у нових фестивалях і більше виступати на різних сценах.

“Я хочу їздити усюди, де можна, виступати та отримувати досвід. Я хочу бути зіркою!”, — каже Анна.

Юлія Нечет каже, що кожен конкурс дає доньці можливість зрозуміти, що вона вже має доволі високий рівень серед своїх однолітків.

Анна впевнена, що головне у вокалі — це бажання співати та не боятися помилок. Вона радить тим, хто лише починає, не здаватися та не боятися виступів.

“Головне — вірити в себе та не боятися. Спочатку страшно, але з кожним виступом стає легше”, — говорить Анна.

Читайте також:

• Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?
• “Досконалість приходить з практикою”: вільногірська майстриня, яка створює ляльки