Депутати не проголосували за зменшення щомісячної премії міському голові Вільногірська

Сьогодні, 20 червня, на засіданні 64 чергової сесії Вільногірської міської ради, депутати не підтримали пропозицію щодо зниження премії меру Володимиру Василенку зі 140% до 100% від окладу. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Премії міському голові: що нарахували меру Вільногірська

14 червня начальниця юридичного відділу виконкому Вільногірської міської ради Тетяна Коротич підготувала рішення щодо внесення змін до рішення від 21.12.2022 року «Про умови оплати праці Вільногірського міського голови».

У рішення пропонується затвердити міському голові Вільногірська щомісячну премію у розмірі 100% посадового окладу.

На сесії Василенко заявив про конфлікт інтересів та не став брати участь у голосуванні щодо цього питання. Проте й депутати голосуванням рішення щодо зменшення премії меру не прийняли. 

Варто зазначити, що Кабінет міністрів України рекомендував органам місцевого самоврядування на час воєнного стану призначати керівникам премії не вище 100 відсотків посадового окладу.

Згідно з постановою № 268  Кабміну, міський голова Вільногірська має отримувати оклад у розмірі 23 459 гривень.

А от рішення щодо премій та надбавок рада приймає самостійно. 

Встановлені надбавки та премії меру Вільногірська у 2023 році

Відомо, що з 1 січня 2023 року міському голові Вільногірська рішенням ради встановили щомісячну надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 50% від окладу, 20% — за вислугу років. Та надбавку до окладу за 5 ранг посадової особи. 

Крім того, призначили 140% премії від посадового окладу та щомісячну надбавку за роботу з інформацією з грифом «таємно» — 10%, а також матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Нагадаємо, в березні 2024 року ВРУ розглядала законопроєкт у якому йшлося про те, що органи місцевого самоврядування мають звітувати про премії, які отримують. Законопроєкт досі не прийняли.

Читайте також:

• Системи збору твердих побутових відходів: у Вільногірську діятиме змішана
• Норма кольоровості води у Вільногірську: роз’яснення обласного центру КПХ
• У Вільногірську відновлюватимуть ліфт у багатоповерхівці по Центральній вулиці

У Вільногірській громаді організаторів масових заходів закликали не розголошувати у відкритому доступі деталі подій, особливо якщо вони відбуваються за участі дітей. Також перед проведенням будь-якого заходу необхідно отримати погодження.

Детальніше про нові вимоги читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Яку інформацію про заходи просять не публікувати

Вільногірська міська рада оприлюднила звернення до організаторів масових заходів на території громади.

У повідомленні йдеться про лист Управління молоді та спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яким рекомендують не оприлюднювати у відкритому доступі детальну інформацію про заплановані заходи за участі дітей.

Зокрема, не рекомендується завчасно публікувати дату та час проведення, точне місце проведення, кількість учасників, програму заходу й інші відомості, які можуть створювати додаткові безпекові ризики.

У міській раді пояснюють, що такі обмеження пов’язані з необхідністю посилення безпеки в умовах воєнного стану.

Проведення заходів потрібно погоджувати

Окремо організаторам нагадали про порядок проведення масових заходів, який діє у Вільногірській міській територіальній громаді під час воєнного стану.

Відповідно до рішення виконавчого комітету від 22 травня 2024 року №273/0/7-24, організатори повинні завчасно повідомити місцеву владу про намір провести будь-який масовий захід. Після цього інформацію передають для погодження до Кам’янської районної військової адміністрації.

Лише після отримання відповідного погодження дозволяється розміщувати рекламні повідомлення про подію у соціальних мережах.

У міськраді закликають дотримуватися вимог

У Вільногірській міській раді наголошують, що виконання цих рекомендацій допоможе мінімізувати безпекові ризики та захистити учасників масових заходів.

Організаторів закликають відповідально ставитися до планування та інформування про події, аби не наражати людей на небезпеку в умовах воєнного стану.

Читайте також:

Перший догфест у Вільногірську: усім сподобався Тофі

Він подолав майже три доби дороги, щоб знову опинитися у Вільногірську. Французький волонтер і донор Стефан вдруге відвідав місто, де допомагає притулку для тварин, відкриває для себе Україну та знаходить нових друзів. Цього разу його подорож запам’яталася велопрогулянкою, українськими Мальдівами, піснею “Червона рута” серед соняшникового поля та щирими зустрічами з місцевими жителями.

Детальніше про візит французького друга до Вільногірська читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Другий приїзд, який став особливим

Читачі Вільногірськ IN.UA вже знайомі зі Стефаном – волонтером із французької Нормандії, який підтримує Україну та допомагає котячому притулку “Пухнастий батальйон”. Після першого візиту він не лише не забув про Вільногірськ, а й повернувся сюди знову.

Цього літа Стефан провів в Україні свою 15-денну відпустку. Частину цього часу – із п’ятниці до вівторка – він присвятив саме Вільногірську.

За кілька днів француз устиг попрацювати у притулку для тварин, відвідати місцеві Мальдіви, побувати на кінній фермі, покататися велосипедом мальовничими околицями та зустрітися з друзями, яких знайшов під час попередньої поїздки.

“Рідним сказав, що їду десь біля Мальдів”

Історія про те, як Стефан пояснив свою подорож близьким, викликала усмішку навіть у його українських друзів.

Він зізнався, що не сказав матері та сестрі, що їде в Україну.

“Коли мене запитали, куди я їду, я відповів: “Десь біля Мальдів”, маючи на увазі зовсім не українські простори”, – розповів француз.

Причина проста – не хотів, щоб рідні хвилювалися через війну.

Коли ж зробив фотографії на вільногірських Мальдівах, то сказав, що покаже їх друзям і жартома запропонує вгадати, чи зрозуміють вони, що це зовсім не екзотичний курорт.

Від Нормандії до Вільногірська – майже три доби дороги

Стефан живе у французькій провінції Нормандія, неподалік місцевості, яка відома на весь світ сиром камамбер.

До Вільногірська він добирався майже три дні.

Спочатку – годину до великого міста, далі автобусом до Парижа, потім – до Німеччини, а вже звідти довгим міжнародним автобусним маршрутом до України. Загалом дорога від моменту виїзду з дому у вівторок ввечері до прибуття у Вільногірськ у п’ятницю зайняла майже три доби.

Попри складну подорож, чоловік вкотре обирає саме Україну для своєї відпустки.

Цього разу маршрут Стефана Україною проліг через Львів, Вільногірськ, Дніпро та Київ. 

Камамбер із Франції та подарунки з Вільногірська

На зустріч із представниками редакції Стефан приїхав не з порожніми руками.

Він привіз сир камамбер, печиво з камамбером, ароматне мило місцевого виробництва, сувеніри для кухні та футболку. Усе – з рідної Нормандії.

Натомість майстриня Олена Шевцова подарувала йому власноруч витканий сувенір із зображенням котика, а редакція Вільногірськ IN.UA вручила французькому гостю брендовану чашку з логотипом видання.

Під час зустрічі Стефана також пригостили піцою та свіжими овочами із саду.

Велопрогулянка, соняшники та “Червона рута”

Одним із найтепліших моментів візиту стала спільна велопрогулянка.

Разом із представницею редакції та майстринею Оленою Шевцовою, яка допомагала зі спілкуванням англійською мовою.

Дорогою компанія зупинилася біля соняшникового поля неподалік вільногірських Мальдів.

Саме там француз несподівано запропонував заспівати українську пісню.

Без жодних підказок він виконав “Червону руту”, адже, уже знає близько десяти українських пісень.

Цей момент став одним із найемоційніших спогадів його нинішньої поїздки.

Закохався в Україну через фотографію Прип’яті

Під час розмови Стефан розповів, що його захоплення Україною почалося ще у 2017 році.

Причиною стала фотографія знаменитого колеса огляду у Прип’яті.

“Я побачив фотографію колеса в Прип’яті. Потім почав дізнаватися, що це і чому так сталося”, – пояснив він.

Саме цікавість до історії Чорнобиля поступово переросла у глибший інтерес до України, її культури та людей.

З початком повномасштабної війни це бажання лише посилилося – сьогодні Стефан не просто читає новини про нашу державу, а приїжджає сюди особисто, щоб допомагати.

Допомога, яка вимірюється не кілометрами

У Франції Стефан працює вчителем математики зі старшокласниками віком від 15 до 18 років. Серед його учнів навчаються й українські діти, які через війну були змушені переїхати до Франції.

Та кожна його подорож до України – це значно більше, ніж туристична поїздка.

Це сотні кілометрів дороги, робота у притулку для тварин, підтримка українців, щире захоплення нашою культурою та бажання бути поруч із людьми, які переживають війну.

Читайте також:

Берегиня української пам’яті в Естонії: історія Тетяни Івушкіної з Вільногірська та її приватного музею