Депутати не проголосували за зменшення щомісячної премії міському голові Вільногірська

Сьогодні, 20 червня, на засіданні 64 чергової сесії Вільногірської міської ради, депутати не підтримали пропозицію щодо зниження премії меру Володимиру Василенку зі 140% до 100% від окладу. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Премії міському голові: що нарахували меру Вільногірська

14 червня начальниця юридичного відділу виконкому Вільногірської міської ради Тетяна Коротич підготувала рішення щодо внесення змін до рішення від 21.12.2022 року «Про умови оплати праці Вільногірського міського голови».

У рішення пропонується затвердити міському голові Вільногірська щомісячну премію у розмірі 100% посадового окладу.

На сесії Василенко заявив про конфлікт інтересів та не став брати участь у голосуванні щодо цього питання. Проте й депутати голосуванням рішення щодо зменшення премії меру не прийняли. 

Варто зазначити, що Кабінет міністрів України рекомендував органам місцевого самоврядування на час воєнного стану призначати керівникам премії не вище 100 відсотків посадового окладу.

Згідно з постановою № 268  Кабміну, міський голова Вільногірська має отримувати оклад у розмірі 23 459 гривень.

А от рішення щодо премій та надбавок рада приймає самостійно. 

Встановлені надбавки та премії меру Вільногірська у 2023 році

Відомо, що з 1 січня 2023 року міському голові Вільногірська рішенням ради встановили щомісячну надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 50% від окладу, 20% — за вислугу років. Та надбавку до окладу за 5 ранг посадової особи. 

Крім того, призначили 140% премії від посадового окладу та щомісячну надбавку за роботу з інформацією з грифом «таємно» — 10%, а також матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Нагадаємо, в березні 2024 року ВРУ розглядала законопроєкт у якому йшлося про те, що органи місцевого самоврядування мають звітувати про премії, які отримують. Законопроєкт досі не прийняли.

Читайте також:

• Системи збору твердих побутових відходів: у Вільногірську діятиме змішана
• Норма кольоровості води у Вільногірську: роз’яснення обласного центру КПХ
• У Вільногірську відновлюватимуть ліфт у багатоповерхівці по Центральній вулиці

У Вільногірську втрачений додаток до атестата про повну загальну середню освіту, виданий на ім’я Тетяни Стріжак. 

Який документ втрачено

Втрачено додаток до Атестату про повну загальну середню освіту на ім’я Стріжак Тетяна Леонідівна.

Номер атестата – № 363956, дата видачі – 20 червня 2000 року.

Оголошення про втрату документа оприлюднено для того, щоб повідомити про його недійсність у разі подальшого використання.

Вчора, 19 серпня в Україні відзначали День пасічника. Професійне свято бджолярів встановили у 1997 році, і щороку цього дня згадують про людей, чия робота пов’язана не лише з медом, а й із турботою про бджолині сім’ї.  Про особливості роботи пасічників, прикмети на пасіці, загибель бджіл, а також про те, що кожен може зробити для їхньої підтримки, Вільногірськ IN.UA поспілкувався з пасічницею Людмилою Штан, яка займається бджільництвом вже шість років.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Найважче для пасічника – пережити зиму 

За словами Людмили, один із найскладніших періодів для пасічника – час, коли бджоли мають вийти із зимівлі. Особливо небезпечними можуть бути різкі зміни погоди. Якщо навесні бджоли вже почали активно розвиватися, а потім повертаються холоди, частина комах може загинути.

Саме так сталося на пасіці Людмили на початку її шляху у бджільництві. Першого року вона зайшла у зиму з 11 бджолиними сім’ями, а навесні вціліла лише одна. Для початківця така ситуація могла стати причиною відмовитися від справи. Проте Людмила вирішила відновлювати пасіку.

“Я вчилася пасічникувати по ночах: книжки читала, дивилася в інтернеті. Ми знову купили бджіл і знову розвели”, – згадує вона.

Проблема обробки полів 

Однією з проблем, на яку звертає увагу Людмила, є обробка полів. За її словами, пасічники стикаються з випадками, коли через використання аграріями гербіцидів та інших засобів для обробки рослин гинуть бджолині сім’ї.

Для бджіл небезпека полягає в тому, що вони продовжують літати на квіти та збирати нектар і пилок. Якщо рослини були оброблені, бджоли можуть контактувати з цими речовинами, а потім приносити їх до вулика. Саме такі ситуації, каже Людмила, можуть призводити до великих втрат.

Для людини, яка займається бджільництвом, загибель сімей – це не просто втрата меду. Потрібно знову купувати бджіл, відновлювати пасіку, вкладати кошти та чекати, поки нові сім’ї розвинуться.

Людмила вважає, що пасічникам важливо не лише відновлювати власні пасіки, а й говорити про такі проблеми, щоб якомога більше людей розуміли, наскільки залежними є бджоли від навколишнього середовища.

Чому пасічники ходять у світлому одязі 

На пасіці є не лише практичні правила, а й свої прикмети. Одну з них Людмила почула від досвідченого пасічника. Він розповів їй, що бджолярі зазвичай ходять на пасіку у білому або світлому одязі, бо це нейтральний колір для бджіл, а ще порадив не вдягати чорні шкарпетки, бо бджоли можуть вжалити. 

Спочатку Людмила не надала цьому великого значення. Але одного разу поспішала, одягнула світлий одяг, а шкарпетки залишилися чорними.

“У тому місці, де виднілися ті чорні шкарпетки, бджоли й пожалили”, – розповідає вона.

Тож тепер цю історію пасічниця згадує як одну з характерних прикмет своєї роботи. Втім, вона наголошує, що значення має не лише колір одягу. Важливо й те, як людина поводиться біля бджіл.

Бджоли люблять спокій 

За словами Людмили, пасічнику важливо бути спокійним. Різкі рухи, поспіх та роздратування можуть суттєво вплинути на поведінку бджіл.  Також до вуликів не варто підходити без потреби, особливо коли погода несприятлива. Наприклад, під час холодів, перед дощем або під час сильної спеки пасічниця не радить відкривати вулики без вагомої причини.

Якщо ж огляд необхідний, Людмила радить робити це вранці або ввечері. Окрім цього, важливо бути обережним. Людмила каже, що бджола не жалить просто так: 

“Бджола, коли жалить, жало своє залишає на тілі людини і сама гине. Бджоли захищаються, тільки й всього”. 

Тому головне правило для людини, яка знаходиться біля бджіл – не провокувати комах і не робити різких рухів. 

Не лише мед 

Коли мова заходить про бджільництво, першим на думку спадає мед. Однак пасіка дає людині набагато більше продуктів.  Людмила розповідає, що наші предки добре знали властивості продуктів бджільництва й використовували їх задовго до сучасного розвитку медицини.

Серед таких продуктів пасічниця називає прополіс, бджолиний підмор, віск та продукти, пов’язані з восковою міллю. За її словами, ці знання передавалися з покоління в покоління, а сьогодні люди поступово знову починають ними цікавитися.

Особливу увагу Людмила приділяє прополісу. У самій бджолиній сім’ї він виконує важливу захисну функцію – бджоли використовують його для обробки вулика, “запаковують” ним щілини та поверхні всередині житла.

“Бджоли запрополісують кожну рамочку, кожен стільничок. Вони запаковують мед і обробляють прополісом”, – пояснює пасічниця.

Людмила також говорить про прополіс як про засіб, який у народній практиці використовували при застуді та для знезараження. За її словами, важливо було використовувати його на перших етапах нездужання.

Водночас такі продукти не варто сприймати як універсальні ліки чи заміну сучасній медицині.

“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми”

Для Людмили бджоли – не просто комахи, які виробляють мед. Вона наголошує на їхній ролі у природі та запиленні рослин. Саме тому, на її думку, турбота про бджіл – це одночасно турбота про довкілля та майбутнє людей. 

“Якщо вони будуть жити, будемо жити і ми. Вони будуть запилювати всі рослини”, – каже пасічниця. 

Тому у День пасічника вона бажає бджолам довгого життя, а самим пасічникам – здоров’я, сил, терпіння та натхнення. А ще просить колег не забувати дбати про те, щоб бджолам було що їсти. Посадити дерево, посіяти фацелію чи іншу медоносну рослину – це вже додаткове джерело корму для бджіл.

“Бджолам я б бажала, щоб вони жили тисячу років – як до нас, так і після нас”, – говорить Людмила. 

Читайте також:

Подружжя з Вільногірська розводить бджіл: десятирічна мрія здійснилася