Переїхала у Вільногірськ і знайшла нове хобі. Маючи музичну освіту, але не маючи досвіду співу у камерному хорі, переселенка з Донеччини пішла співати.

Як жінка опинилася у Вільногірську та як хор став улюбленим хобі Каріне Пономаренко поділилася з редакцією Вільногірськ IN.UA.

Камерний хор Вільногірська став невіддільною частиною життя

Каріне Пономаренко – переселенка зі Слов’янська, що на Донеччині. Жінка розповідає, у Вільногірську опинилася випадково. Через загострення ситуації у рідному місті внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну, другого квітня 2022 року вирішила виїхати з дітьми до більш безпечного регіону. У Вільногірськ приїхали до знайомих, які надали нічліг. 

«Замість 6 годин ми їхали 13. З 07:00 ранку до 19:45, встигли до комендантської. Приїхали сюди, бо вже було місце де переночувати. Протягом наступних трьох днів знайшли іншу квартиру, тут і розташувалися, нам сподобалося», — розповідає Каріне.

Вільногірці до переселенців поставилися з розумінням, Каріне розповідає, на початку оточуючі дуже допомагали.

«Люди доброзичливі, я ні від кого не чула негативу. Нам тут дуже комфортно. Діти знайшли тут компанію друзів, проводять час з місцевою молоддю», — каже жінка.

Влітку 2022 року, під час відвідування місцевого храму, жінка дізналася, що у місті існує камерний хор. Співати пішла не вагаючись за покликом серця.

«У мене є музична освіта, а донька вчиться на актрису, де теж присутній вокал, тому ми вдвох почали ходити до камерного хору. Там нас дуже тепло прийняли».

У хорі Каріне з донькою Ксенією співають вже майже півтора року. Заняття відвідують три рази на тиждень, тривалість кожного дві години.

«У колективі люди віком від 17 до, я думаю, 60 років. І це ніяк не заважає спілкуванню. Ми ніби знаємо один одного тисячу років. Ми відпочиваємо разом, святкуємо дні народження. Я дуже люблю наші заняття, завжди йду з радістю. Наша викладачка вміє поєднати різних людей», — каже Пономаренко.

Про розставання з хором Каріне не замислюється, проте, каже жінка, її родина все ж мріє повернутися до рідного дому, коли це дозволить безпекова ситуація.

«Вільногірськ став другим домом. У мирний час я буду знаходити можливість приїжджати на день-два до цих людей. Це ніби приїхати до бабусі у село: і вдома добре, і до бабусі поїхати добре, бо це щось рідне», — каже переселенка. 

Читайте також:

• Вільногірському ансамблю «Акорд» у лютому виповнилося 10 років: історія вокалістів
• Молодь з Вільногірська грає на флейтах: яка музика звучить у їх виконанні

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

У травні мільйони глядачів знову зберуться біля екранів, щоб побачити одне з шоу року — “Євробачення-2025”. Цього разу конкурс пройде у швейцарському місті Базель на арені St. Jakobshalle, яка вже готується приймати гостей з усього світу.

Коли та на яких платформах дивитися Євробачення читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Коли відбудеться фінал

Перший півфінал відбудеться 13 травня, другий півфінал — 15 травня, а гранд-фінал призначений на суботу, 17 травня.

Україну цьогоріч представить гурт Ziferblat, який переміг у Національному відборі.

Де дивитися Євробачення-2025 в Україні

1. У прямому ефірі на телеканалі “Суспільне Україна”.
2. Онлайн на YouTube-каналі “Євробачення Україна”.
3. У соцмережах — на Facebook-сторінках “Суспільного” та “Євробачення Україна”.

Читайте також:

Упологовий будинок Дніпра було передано вишиті сорочки, створені майстринями з Вільногірська в рамках волонтерської акції “Народжені у вишиванках Непереможні!”. Ця акція організована “Розмовним клубом “Файно”та приурочена до Дня Вишиванки, який традиційно відзначають у третій четвер травня.

Як вільногірські майстрині долучилися до акції

Майстрині з Вільногірська стали частиною всеукраїнського волонтерського руху, який щороку об’єднує людей навколо створення національного одягу для малюків. Вони зазначають, що така робота – це не просто рукоділля, а спосіб зберегти культуру та підтримати українські сім’ї у складні часи.

Серед тих, хто працював над вишиванками у Вільногірську, були Борщ Світлана, Овчаренко Олена, Дудник Наталя, Мусієнко Оксана, Єщенко Алла. Також є ті, хто не вишивав, а в’язав, це Марчук Світлана та Гречко Вікторія.

Одна з учасниць акції Світлана Борщ розповіла, що дізналася про акцію ще минулого року та охоче долучилася до процесу.

“Я питала, чого ніхто цього року не вишиває? Виявилося, що вишивають, і повинні передати роботи у Дніпро. Дізналася, скільки залишилося льоль, і взяла сім для вишивання,” — розповіла Світлана.

За її словами, вона вишивала приблизно одну льолю на день, тож весь процес зайняв близько тижня.

Світлана Борщ зазначила, що її надихнула ця акція, адже вона б раділа, якби подібний подарунок отримали її діти.

“Мені було б приємно, якби хтось подарував моїм дітям вишиту сорочечку, коли вони народилися,” — сказала вона.

“Народжені у вишиванках Непереможні!” – збереження традицій через волонтерство

Ініціатива має на меті не лише підтримку немовлят у їхні перші дні життя, а й популяризацію традиції вишиванки як символу української культури. У межах акції майстрині з різних міст об’єднуються для створення вишитих сорочечок, які дарують новонародженим.

До Дня Вишиванки волонтери особливо активно працюють над виготовленням льоль, щоб кожен малюк міг отримати свій перший національний символ ще в пологовому будинку.

Вишиванка – символ спадковості та єдності

Традиція вишиванки передається з покоління в покоління, символізуючи родинний зв’язок, добробут і захист. У давнину вишиті сорочечки для немовлят створювали з особливою увагою, адже вони мали оберегову функцію.

Кожен орнамент, що з’являється на льолях, має своє значення. Вишиті символи можуть уособлювати добру долю, захист або зв’язок поколінь.

Вільногірські майстрині вклали у свою роботу любов та майстерність, щоб кожна дитина отримала часточку національної спадщини.

Спільна мета – збереження традицій та єднання українців

Організатори наголошують, що вони прагнуть зробити акцію ще масштабнішою, щоб у кожному місті, селі чи містечку знаходилися майстрині, які готуватимуть сорочечки для немовлят.

“Наша мета – не тільки подарувати вишиванку новонародженим, а й зберегти традиції, нагадати про силу українського духу та підтримати нашу культуру,” — зазначають організатори.