Іван Захарець/ фото Вільногірськ.IN.UA

У затишному куточку Кам’янського, у стінах волонтерського хабу “Покрова”, працює майстер, який повертає до життя давні книги. Іван Захарець — інтролігатор, реставратор, художник. Він відновлює старовинні фоліанти, Біблії, рідкісні видання. Для нього ця справа — не просто робота, а покликання, у якому поєдналися мистецтво, ремесло та філософія свободи.

Шлях до ремесла

Іван Захарець народився в Запоріжжі, але вже понад 20 років мешкає в Кам’янському. За освітою він художник — навчався на художньо-графічному факультеті педагогічного інституту в Кривому Розі. У студентські роки займався живописом, ювелірною справою, ковальством. Однак доля привела його до інтролігації — мистецтва переплітання та реставрації книг.

“Я не просто готуюсь морально до роботи — я в ній живу. Це як спитати в артиста, як він готується до виступу. Він вже артист, а я — художник. Все моє життя — це процес творчості”, — розповідає майстер.

Як народжується нове життя книги

Реставрація — це довгий і ретельний процес, який може тривати від кількох місяців до пів року. Спочатку йде етап ескізування та узгодження деталей, потім вибір матеріалів — паперу, шкіри, чорнил.

“Я працюю напряму з виробниками. Знаюся із заводами, обговорюємо технології, вони консультуються зі мною, а я — з ними. Для них авторитетно, якщо їхні матеріали використовують у моїх роботах”, — пояснює Захарець.

Рідкісне ремесло та його цінність

За роки своєї роботи Іван Захарець відреставрував тисячі книг. Більшість його замовлень — з усієї України, адже інтролігація — рідкісна професія.

“Щоб зарекомендувати себе, потрібно було багато працювати, виставлятися, знайомитися з людьми. Тепер мене знають. А ця майстерня в храмі — це як моя друга домівка”, — каже він.

Його роботи — це не просто переплетені книги. Це відроджені історії, які ще довго служитимуть людям. Майстер впевнений: він знайшов своє покликання і ні від кого не залежить.

“Я вирішую свої життєві питання. Я вільний. Я керую своїм життям”, — підсумовує Іван Захарець.

Читайте також: 

• Найкращі книги про кохання: 5 класичних романів, які варто прочитати
• Сьогодні відзначають Міжнародний день дитячої книги: що читають вільногірці

Україна багата на культурні скарби, і в різних куточках країни можна знайти унікальні місця, де збережено історію та традиції.

Раніше редакція вже розповідала про музеї у Верхньодніпровську та у Вільногірську. У цьому матеріалі ми знайомимо читачів із музеєм у Татарові — невеликому, але дуже змістовному простору, де зібрані речі карпатського побуту та старожитностей. Тут кожен експонат доповнює уявлення про життя місцевих мешканців минулих поколінь.

Життя Карпат у музейних експонатах

Музей у Татарові існує трохи більше чотирьох років і працює на громадських засадах. Його експозиція зібрана завдяки місцевим мешканцям та ентузіастам будинку культури, які щедро передавали старовинні речі — від взуття та одягу до побутових предметів.

Особливу увагу привертають постоли та цябути — дерев’яне взуття, що носили на вовняні шкарпетки. Вони виготовлялися вручну і передавалися в родинах з покоління в покоління. 

“Якщо замочити постоли у воді, вони знову стають м’якими”, — розповідає директорка місцевого Центру культури Марія Завальнюк.

Окремий розділ музею присвячений вишиванкам та народному одягу: чоловічі та жіночі сорочки, запаски, фартухи – усе вишито вручну, деякі сорочки датовані понад сторіччям. Тут можна побачити різноманіття регіональних технік вишивки та стилів, що передавалися з покоління в покоління.

Ікони на шкірі та образи з минулого

Особливу увагу привертають ікони, намальовані на шкірі, подаровані музею місцевими мешканцями. Деяким понад 85 років, і вони збереглися майже у первісному вигляді. Є також вишиті картини хрестиком, післявоєнні фотографії з дівчатами у вінках та бендах, фотокартки наречених і подружок.

Навіть маленькі деталі побуту оживають: дитячі люльки, старовинні графіни, машинки для прядіння вовни, січкарні для сіна, домри, геблики, рубанки та ручні дрелі – усе це допомагає уявити повсякденне життя карпатських родин минулих десятиліть.

Місце, як жива хата

Музей працює не просто як просто зібрання старовинних речей — це кімната-експозиція, тут можна відчути атмосферу бабусиної хати. Лавки по периметру, справжні господарські предмети та дрібниці, які принесли місцеві жителі, що допомагають відвідувачам зануритися у побут минулого.

Пані Марія розповідає, що найбільше дивуються діти — для них майже всі експонати незнайомі, адже багато таких речей уже давно зникли з побуту. Старовинні телефони, магнітофони, пральні машинки чи навіть справжні писанки, яким понад десять років, вони бачать уперше. А дорослі ж відвідувачі часто впізнають у цих предметах те, що колись було в їхніх родинах.

Читайте також:

Редакція Вільногірськ IN.UA запускає опитування аудиторії: ваша думка допоможе нам ставати кращими

Вільногірський ліцей № 4 оголосив про проведення закупівлі кухонного обладнання. Очікувана вартість закупівлі становить 316 407 гривень.

Про це стало відомо з сайту Prozorro.

Що плануюється придбати

Заклад планує придбати електричний пароконвектомат, підставку для нього та витяжку.

Додамо, що пароконвектомат – це сучасна кухонна духовка, яка поєднує функції пара та гарячого повітря.

Тендер оголосили 18 листопада, а подати пропозиції можна до 26 листопада 2025 року.

Поставити товари згідно з тендерною документацією планується до 19 грудня 2025 року.

Читайте також:

Вільногірцям нагадали правила безпечного користування генераторами