Із занедбаної будівлі – у сучасний дім для переселенців: як у Лихівці готують до відкриття гуртожиток 

Представниця редакції Вільногірськ IN.UA відвідала Лихівську громаду, аби побачити, як триває підготовка до відкриття нового гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб. Колись занедбана будівля без вікон, сьогодні майже повністю перетворилася на сучасний простір із безбар’єрними кімнатами, новими меблями та ліфтом.

Детальніше про те, як Лихівська громада готується приймати нових мешканців, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Від покинутої будівлі до сучасного житла

Екскурсію майбутнім гуртожитком для редакції провела селищна голова Лихівської громади Лариса Савченко. За її словами, будівля ще кілька років тому перебувала у вкрай занедбаному стані.

Тут не було вікон, приміщення потребувало капітального ремонту, а частину будівлі фактично займали голуби. Лише перший поверх використовували сімейні лікарі.

Після того, як Лариса Савченко очолила громаду, було ухвалено рішення повністю відновити будівлю та створити в ній сучасний гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб.

Сьогодні ремонт виконаний майже на 90%. Простір практично не впізнати: світлі кімнати, нові санвузли, сучасні коридори та обладнання, яке ще кілька років тому здавалося для невеликої громади недосяжним.

Гуртожиток розрахований на 100 переселенців

За словами Лариси Савченко, новий гуртожиток зможе прийняти 100 внутрішньо переміщених осіб.

Переважно тут проживатимуть маломобільні люди та родини з дітьми – саме така умова передбачена договором із міжнародним партнером.

Наразі у Лихівській громаді офіційно зареєстровано 187 внутрішньо переміщені особи. Проте більшість із них уже інтегрувалися в громаду: придбали власне житло або забезпечені ним іншим способом. Ще 17 людей мешкають у місці тимчасового проживання.

Новий гуртожиток розрахований насамперед на тих українців, які лише евакуйовуватимуться із небезпечних територій.

“Це будуть зовсім інші люди, які приїдуть до нас зараз під час евакуації”, – пояснила Лариса Савченко.

Хто зможе поселитися

Відповідно до домовленостей із міжнародним партнером благодійною організацією “Схід SOS”, 75% місць розподілятиме донорська організація, ще 25% – Лихівська селищна рада.

За словами очільниці громади, вже зараз надходять звернення від людей, які хотіли б переїхати до Лихівки. Найчастіше звертаються переселенці із Павлограда, Васильківки, Межової, а також інших громад.

Спеціальних переваг для окремих категорій людей під час заселення не передбачено.

Водночас у громаді визнають, що гостро потребують молодих лікарів, педагогів, зокрема вчителів англійської мови, та інших фахівців. Якщо серед охочих переїхати будуть представники необхідних професій, громада зацікавлена у їхньому переїзді та подальшій роботі.

Крім того, Лихівська громада бере участь ще в одній житловій програмі, яка передбачає придбання квартир і будинків для залучення необхідних спеціалістів.

Ліфт, який став справжньою гордістю громади

Однією з особливостей нового гуртожитку став сучасний ліфт.

Його встановлення було необхідною умовою, адже будівля орієнтована на проживання маломобільних людей. Водночас саме ліфт став предметом особливої гордості жителів громади.

Під час екскурсії представниця редакції почула навіть жарт місцевих: мовляв, “підемо проїдемось на ліфті”. Для невеликої громади поява такого сучасного обладнання стала справді знаковою подією.

Окрім ліфта, будівлю повністю адаптували до потреб людей з інвалідністю. Тут облаштовані безбар’єрні санвузли, зручні проходи та кімнати різної місткості – для двох або трьох мешканців.

Другий і третій поверхи майже повністю готові 

Під час візиту редакція побачила, що другий поверх практично повністю готовий до заселення.

До кімнат уже завезли меблі, триває їхнє встановлення. У житлових блоках будуть ліжка, шафи, холодильники, кухонні витяжки, плити, сушильні та пральні машини – усе необхідне для комфортного проживання.

Як уточнили після візиту до гуртожитку, у суботу, 1 серпня, до будівлі доставили решту меблів і побутової техніки для третього поверху. Наразі триває їх монтаж та облаштування приміщень, тож підготовка гуртожитку до відкриття перебуває на завершальному етапі.

Окремі роботи громада виконала власним коштом. Зокрема, за рахунок місцевого бюджету облаштували сходову клітку, тоді як реалізація самого проєкту стала можливою завдяки обласному співфінансуванню та підтримці міжнародного партнера.

Крім самого гуртожитку, міжнародний партнер “Схід SOS” реалізує ще один важливий проєкт для громади – встановлює твердопаливну модульну котельню, яка забезпечуватиме будівлю теплом. До неї також облаштують навіс для зберігання дров, а систему забезпечать джерелом безперебійного живлення, щоб гуртожиток міг функціонувати навіть у разі перебоїв з електропостачанням.

Відкриття вже незабаром

У Лихівській громаді сподіваються, що вже найближчим часом гуртожиток відкриє двері для своїх перших мешканців.

Будівля, яка ще донедавна була занедбаною, невдовзі стане сучасним тимчасовим домом для людей, які через війну були змушені залишити власні оселі.

Для самої громади цей проєкт – не лише про нові квадратні метри. Це можливість прийняти тих, хто потребує підтримки, створити безпечні умови для життя та водночас залучити до громади нових мешканців і фахівців, яких сьогодні особливо бракує.

Читайте також:

Від гуртожитку для ВПО до майбутнього музею: чим сьогодні живе Лихівська громада

Гроші громади, робота, спорт, благоустрій, підготовка до зими та важливі рішення влади – зібрали все, що відбувалося у Вільногірську та області протягом тижня. 

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Понеділок

• Мешканців Вільногірська прохають підписати петицію про збереження коштів у бюджетах громад

Представництво “Асоціація прифронтових міст та громад” у м. Дніпро звернулося до керівництва та жителів Вільногірської громади із закликом підтримати електронну петицію № 10830 до Кабінету Міністрів України. Головна мета ініціативи – залишити кошти реверсної дотації у місцевих бюджетах і не вилучати їх до державного бюджету під час війни.

• “ЛИХІВКА 1740” – вже не просто знак: у селищі формується простір майбутнього музею

У Лихівці оновили пам’ятний знак “ЛИХІВКА 1740”, який понад 20 років є помітною частиною селища. Знак отримав нове оформлення, напис і дату тепер видно з обох боків, а територію навколо нього поступово впорядковують. Оновлення відбувається поруч із місцем, де планують створити музей “Українська садиба”.

• День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти 

12 вересня 2026 року в Україні відзначали День українського борщу – свято, присвячене одній із найвідоміших українських страв. Борщ є не лише частиною національної кухні, а й важливим символом культурної та гастрономічної спадщини України.

Вівторок

• Вільногірські пауерліфтери здобули 15 нагород на чемпіонаті області 

17 вихованців КДЮСШ “Авангард” відділення пауерліфтингу представили Вільногірськ на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу серед вихованців ДЮСШ. За підсумками змагань команда виборола 15 нагород та стала чемпіоном у командній першості.

• Більше світла й зелених насаджень: у Вільногірську перерозподіляють бюджет благоустрою

Вільногірська міська рада прийняла рішення про внесення змін до міської цільової Програми утримання об’єктів благоустрою та ЖКГ на 2022-2026 роки. Видатки на комунальну сферу громади пропонують збільшити на 410,7 тисячі гривень. Водночас фінансування низки напрямків заплановано скоротити. Рішення прийнято на черговій 103 сесії 10 вересня 2026 року.

• Відкрита вакансія слюсаря-сантехніка до Жилкомсервісу

КП “УК “Жилкомсервіс” шукає слюсаря сантехніка. Робота має постійний характер, а працівнику пропонують зарплата у розмірі 12 000 гривень. 

Середа

• Спортсмен із Жовтих Вод виборов золото чемпіонату Європи з параплавання та встановив рекорд

Кирило Пойда із Жовтих Вод виборов золоту медаль чемпіонату Європи з параплавання. Український спортсмен переміг у запливі на 100 метрів брасом та водночас оновив рекорд Європи. 

• Вільногірський ліцей №5  шукає прибиральника службових приміщень 

У вільногірському ліцеї №5 відкрита вакансія прибиральника службових приміщень. Досвід роботи не вимагається, а працівнику пропонують зарплату 8 700 гривень. 

• Вільногірський ліцей №2 придбав три ноутбуки: що відомо про техніку

Вільногірський ліцей №2 Вільногірської міської ради придбав три ноутбуки за 116 850 гривень без ПДВ. Але у документах закупівлі не зазначені конкретні моделі техніки, тому оцінити її характеристики неможливо. 

• День пам’яті загиблих журналістів: в Україні вшановують медійників, які загинули під час роботи та війни 

В Україні 16 вересня вшановували пам’ять усіх журналістів і медіапрацівників, які загинули під час виконання професійних обов’язків, стали жертвами війни або віддали життя, захищаючи Україну. Ця дата пов’язана із зникненням журналіста Георгія Гонгадзе – 26 років тому, 16 вересня 2000 року, він востаннє вийшов із дому та зник. Відтоді цей день став символом пам’яті про загиблих українських журналістів. 

• Вільногірок запрошують на безкоштовний вебінар про нові професійні можливості 

17 вересня відбувся безкоштовний онлайн-вебінар “Новий професійний шлях: можливості для жінок”. Захід організовувала команда Reskilling Ukraine.

Четвер

• Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

До Дня рятівника редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з начальником 52-ї державної пожежно-рятувальної частини Денисом Сіленком. У матеріалі – про роботу рятувальників Вільногірської громади під час повномасштабної війни, щоденні виклики та людей, які першими приходять на допомогу. Також керівник частини розповів про побажання колегам до професійного свята.

• “Дерево надії” у Жовтих Водах: родини зниклих і полонених звернулися із пропозицією

14 вересня на платформі місцевих петицій E-DEM зʼявилося звернення Катерини Чередниченко з ініціативою щодо створення у Жовтих Водах інтерактивного арт-обʼєкту “Дерево надії”. Станом на момент написання матеріалу, електронна петиція вже зібрала 114 із 100 необхідних підписів. 

• Що насправді чекає на дитячі майданчики у Вільногірську: плани міськради змінилися

Замість косметичного латання – капітальна реконструкція за сучасними стандартами. У Вільногірську ухвалено рішення зняти понад 370 тисяч гривень із поточного ремонту дитячих майданчиків, проте міська влада переконує: це не відмова від турботи про малечу, а початок масштабного перезавантаження всієї дитячої інфраструктури громади.

• Укрзалізниця змінює тарифи на приміські поїзди: скільки коштуватиме проїзд

“Укрзалізниця” переходить на нову систему оплати проїзду у приміських поїздах. Замість розрахунку вартості залежно від точної відстані пасажири платитимуть фіксовану суму відповідно до однієї з шести тарифних зон. 

Пʼятниця

• У Вільногірську відкрили вакансію слюсаря аварійно-відновлювальних робіт

КП “Жилсервіс” у Вільногірську запрошує на роботу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт. Працівнику пропонують повну зайнятість та заробітну плату 18 000 гривень.

• Вільногірський ліцей №2 закупив техніку на 320 тисяч гривень: моделі обладнання знов не вказані

Вільногірський ліцей №2 уклав два договори на закупівлю навчального обладнання на загальну суму 319 980 грн без ПДВ за кошти місцевого бюджету. Водночас у відкритій інформації про закупівлі не зазначені конкретні марки й моделі техніки та її детальні технічні характеристики.

• Вільногірськ готують до опалювального сезону: вже витрачено понад 7 млн грн

У Вільногірську завершують підготовку міської інфраструктури до опалювального сезону 2026/2027 років. Станом на 8 вересня повністю готовими вважаються об’єкти охорони здоров’я, соціальної сфери, дорожнього господарства та водопровідно-каналізаційні мережі. Житловий фонд підготовлений на 99%. Відповідний проект рішення виконкому з’явився на сайті міськради.

• На дорогах Дніпропетровщини облаштують понад 66 км антидронових конструкцій

Для захисту автомобільних доріг Дніпропетровської області від атак безпілотників передбачили понад 150 млн гривень. Відповідне рішення ухвалив Кабінет Міністрів України.

Читайте також:

На дорогах Дніпропетровщини облаштують понад 66 км антидронових конструкцій

Сьогодні, 19 вересня 2026 року, Україна вперше на державному рівні відзначає День української музики. Нове пам’ятне свято Верховна Рада запровадила 27 травня 2026 року відповідною постановою.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Чому саме 19 вересня: як зʼявився День української музики

Ініціатива започаткувати День української музики належить Українській агенції з авторських та суміжних прав ГО “УААСП”. Її підтримав Олександр Санченко, голова підкомітету з питань музичної індустрії Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

За словами виконавчого директора ГО “УААСП” Сергія Шаповала, поява окремого дня в календарі має привернути більше уваги до української музичної індустрії та її розвитку. Йдеться не лише про мистецьке значення музики, а й про її роль у культурному та інформаційному просторі країни.

Дата свята також має символічне значення – третьої суботи вересня 1989 року під час фестивалю “Червона рута” у Чернівцях публічно прозвучав гімн “Ще не вмерла Україна”, який на той момент був забороненим твором.

Саме тому День української музики відзначатимуть щороку у третю суботу вересня. У 2026 році ця дата припадає на 19 вересня.

Музика, що передавалася із покоління в покоління: історія української музики

До епохи звукозапису: музика як усна традиція

Протягом століть українська музика існувала переважно як усна традиція. Колискові, веснянки, колядки, щедрівки, весільні, козацькі та чумацькі пісні передавалися від покоління до покоління. Мелодії й тексти могли змінюватися залежно від регіону, але пісні продовжували жити.

Важливу роль у збереженні музичної та історичної пам’яті відігравали кобзарі й бандуристи. Вони виконували думи, історичні та духовні пісні, фактично замінюючи засоби масової інформації в суспільстві без радіо й масової освіти.

Коли народна пісня вийшла на велику сцену 

У XIX столітті важливий етап у розвитку української музики пов’язаний з Миколою Лисенком – композитором, піаністом, диригентом, педагогом і дослідником фольклору.

Лисенко збирав та записував народні пісні, перетворюючи їх на основу професійної музичної традиції. Він прагнув розвивати українську музику на основі рідної мови та фольклору.

Так народна мелодія поступово виходила за межі побуту – звучала в операх, хорових і концертних творах та ставала частиною музичної освіти. Те, що століттями передавалося усно, почало з’являтися на нотному папері.

Українська мелодія, яку знає весь світ 

Одним із найвідоміших прикладів міжнародного поширення української музики став “Щедрик” Миколи Леонтовича. В основі твору – давня українська щедрівка, над якою композитор працював роками. Прем’єра відбулася в Києві 1916 року.

Згодом Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця представила твір європейській та американській публіці. 5 жовтня 1922 року “Щедрик” прозвучав у нью-йоркському Carnegie Hall.

Пізніше мелодія отримала англомовну назву Carol of the Bells і стала частиною світової різдвяної культури. Її використовують у фільмах, рекламі, телешоу та численних музичних аранжуваннях.

Мільйони людей упізнають цю мелодію з перших нот, хоча не всі знають, що її історія почалася з української щедрівки.

Музика попри репресії

XX століття стало для української музики часом не лише творчих пошуків, а й важких випробувань. За новими композиціями, жанрами та іменами стояли долі митців, на яких тиснула радянська влада.

Музичне середовище не залишалося осторонь репресивної політики. Композитори, диригенти, виконавці та народні музиканти могли зазнати переслідувань, а творчість багатьох із них мала відповідати встановленим владою ідеологічним правилам.

Однією з найтрагічніших стала доля Миколи Леонтовича – у січні 1921 року його застрелив у будинку батька агент радянської ЧК.

Проте навіть у таких умовах українська музика не зупинилася у своєму розвитку. Поряд із академічною традицією продовжували існувати хоровий спів, естрадна музика, джаз та авторська пісня. Згодом до них додався й рок.

Особливо помітними зміни стали наприкінці 1980-х. Музика поступово перетворювалася не просто на форму мистецтва, а й на простір для нових культурних проявів, які виходили за межі звичних радянських рамок.

Музика після 1991 року

З проголошенням незалежності українська музика отримала простір для розвитку без радянських ідеологічних обмежень. Разом із державою змінювалася і музична культура: з’являлися нові виконавці, гурти, стилі та способи говорити про українську ідентичність.

У 1990-х українська сцена переживала непростий період. Музикантам доводилося працювати в умовах економічних труднощів, але саме тоді формувалося нове покоління артистів. Поруч із естрадою розвивалися рок, поп, електронна та альтернативна музика.

У наступні десятиліття українські виконавці дедалі активніше виходили на міжнародну сцену. Пісні українською мовою почали звучати не лише для вітчизняної аудиторії, а й за кордоном. Важливу роль у цьому відіграли фестивалі, музичні конкурси, незалежні лейбли та розвиток цифрових платформ.

Окремою сторінкою став Євромайдан. Музика опинилася безпосередньо в центрі суспільних подій – як спосіб висловити позицію, підтримати людей і зафіксувати атмосферу часу.

Після початку російської агресії українська музика ще виразніше стала частиною культурного спротиву. Виконавці переходили на українську, переосмислювали фольклор і традиційні мотиви, а сучасні жанри дедалі частіше поєднувалися з народною музикою.

Сьогодні українська сцена існує одразу в кількох вимірах: від попмузики та репу до року, електроніки й експериментальних жанрів. Вона продовжує змінюватися і водночас дедалі активніше розповідає світові власну українську історію.

Читайте також:

День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти