Мисткиня з Києва Тетяна Богуславська впроваджує у Вільногірську проєкт, який покликаний об’єднати творчих людей у місті. У межах програми «Спадщина. Простір для роботи» від БФ «Ізоляція», мистецький проєкт ґрунтуватиметься на темі культурної спадщини всієї країни, її можливій втраті та збереженні, відновленні й переосмисленні культурної ідентичності в умовах війни. 

Більше про проєкт редакції Вільногірськ IN.UA розповіла художниця та поетка Тетяна Богуславська.

Проєкт для митців «Берег_Ти»

Мисткиня Тетяна Богуславська працює у сфері фотографії, відео, перформансу, живопису та інсталяції. Її проєкти стосуються феміністичних питань, психологічного добробуту, в тому числі травми, спричиненої війною, та екології. 

Наразі жінка приїхала у Вільногірськ, де хоче залучити до реалізації проєкту місцевих майстрів та майстринь.

«Наразі моя тема навколо явища «оберіг». Назва проєкту «Берег_Ти» має в собі слово «берег», у значенні «притулок». Це є нагадуванням, що ми один для одного є тим домом, який маємо зараз берегти», — каже Тетяна.

Тетяна пропонує створити у місті інсталяцію під назвою «Берег_Ти», де митці зможуть оприлюднювати свою творчість.

«Проєкт спрямований для спільноти, для громади, щоб всі, у кого є бажання, могли долучитися. Хотілося б, щоб це був простір, де роботи мешканців міста зможуть експонуватися», — розповідає мисткиня Тетяна Богуславська.

Варто зазначити, що короткострокові резиденції для митців та дослідників Фонд «Ізоляція» проводить не лише у Вільногірську, що на Дніпропетровщині, але й на Хмельниччині. Проєкт реалізовуватимуть до кінця липня 2024 року.  

«Мені дуже цікаво поспілкуватися з усіма людьми Вільногірська, які займаються творчістю. Я сподіваюсь, що цей проєкт буде далі жити незалежно від мене. Щоб їх роботи жили в змінній експозиції, тема якої може надалі трансформуватися відповідно до актуальних запитів, питань, тем спільноти громади Вільногірська. Головне, щоб це було корисно», — ділиться художниця.

Зустріч з вільногірцями та вільногірками, дотичних до мистецтва, художниця Тетяна Богуславська проведе 14 червня 2024 року о 17:00 за адресою вулиця Садова 15/а (офіс редакції Вільногірськ IN.UA).

Проєкт «Спадщина. Простір для роботи» здійснюється за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ, та фонду «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Читайте також:

• Вільногірська художниця представила картини на персональній виставці у Києві
• Малює з трьох років: про що картини вільногірського митця Максима Бабича

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас