Мер пропонує взяти на баланс громади недобудований парк Вільногірська

У Вільногірську хочуть перевести на баланс міста недобудований парк, який наразі обслуговує область.

Пропозиція щодо переведення парку на баланс громади звучала на засіданні постійної комісії Вільногірської міськради.

Парк у Вільногірську пропонують перевести на баланс міста

У Вільногірську по вулиці Центральна знаходиться недобудований парк, який перебуває на балансі обласного департаменту житлово-комунального господарства. Через це влада міста не може обслуговувати територію парку та проводити там роботи з благоустрою. 

Нагадаємо, нещодавно на нараді у виконкомі родини загиблих захисників запропонували зробити Алею Пам’яті у міському парку. Проте для цього необхідно, щоб парк був на балансі міста.

«У нас в громаді є недобудований парк, який на сьогодні ми офіційно не можемо обслуговувати й виділяти кошти на різні роботи. В умовах війни, обласний департамент житлово-комунального господарства вже не може виділяти кошти з бюджету, як було передбачено раніше», — зазначив  міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Щоб продовжити благоустрій парку, Володимир Василенко пропонує перевести об’єкт у власність Вільногірська. 

Відомо, що міська влада має підрахувати вартість обслуговування парку з  міського бюджету.

«Всі бачать, що відбувається у центрі міста. Шлях повинен бути правильним та грамотним щодо передачі об’єкта. Чесно кажучи, я не вірю, що будуть виділятися кошти після воєнного стану на розвиток парку. Я не бачу розрахунків і не розумію видатків. Я не розумію навіть механізму, як на території незавершеного будівництва починати нове будівництво меморіального комплексу», — зазначив депутат міськради Олег Штамбург. 

За даними Василенка, детальні відповіді на питання щодо передачі парку на баланс міста, підготують до наступного засідання сесії міськради.

Читайте також:

• У Вільногірську сім’ї військових та захисники зустрілися з представниками БО «Ветеран ХАБ»
• Вільногірськ виділив 2 мільйони гривень ЗСУ: що відомо
• На Вільногірському сайті «Пам’ятаємо» з’явилася галерея з фотографіями загиблих захисників

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

У Вільногірську ремонтуватимуть зовнішнє освітлення/Зображення створено за допомогою ШІ

Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області уклало договір на проведення термінових електромонтажних робіт у місті Вільногірськ

Причиною укладання угоди став обрив проводу управління оперативної бази зовнішнього освітлення міста. У межах підрядних робіт передбачено термінову ліквідацію аварійного стану та подальше перенесення повітряної лінії мереж зовнішнього освітлення на безпечну ділянку

Угоду уклали напряму без проведення відкритих торгів. Роботи виконуватиме підрядник Єгоров Максим Леонидович. Вартість електромонтажних послуг становить 22 600 гривень без ПДВ, а фінансування здійснюється з місцевого бюджету за програмою благоустрою.

Згідно з умовами договору, підрядник має повністю усунути аварійну ситуацію та завершити перенесення мереж до 29 вересня 2026 року.

Джерело: prozorro.gov.ua

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини