На Вільногірському сайті «Пам’ятаємо» з’явилася галерея з фотографіями загиблих захисників

На сайті вільногірському сайті «Пам’ятаємо» з’явився пункт з галереєю. Відтепер кожен може ознайомитися з життєвим шляхом героїв, які віддали життя за Україну.

Про сайт, його мету та функції журналістам Вільногірськ IN.UA розповів головний спеціаліст з інформаційних технологій міськради Дмитро Родін.

Сайт пам’яті українських воїнів

На сайті «Пам’ятаємо» розміщена інформація про загиблих військовослужбовців Вільногірської громади, відеоролики та інформація про соціальну допомогу родинам захисників. 

Саму платформу створили, щоб зберегти спогади про вільногірських військовослужбовців. Для цього начальниця відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю виконкому Лариса Івашко спілкувалася з родинами загиблих героїв та описувала їх життя. Сайт розробляли протягом місяця. 

«Пропозицію про створення галереї я отримав від матері загиблого військового, в той же день почав її розробляти. Наразі триває збір додаткових фотографій від родин загиблих. Я вдячний кожній людині, яка долучається до збору інформації, вислухаю будь-які зауваження та розгляну всі пропозиції для доповнення сайту. Хочу, щоб цей сайт став справжньою пам’яттю нашої громади», — розробник сайту Дмитро Родін.

Запропонувати зміни, внести зауваження та доповнити інформацію можна заповнивши форму, яка розташована внизу головної сторінки сайту.

Читайте також:

• Рідне місто Вільногірськ: історія, освіта, підприємства
• У Вільногірській громаді працюють «Пункти Незламності»: що відомо

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Він ішов на фронт добровольцем, пройшов підготовку тактичного медика, рятував побратимів і сам зазнав поранення. Після лікування Олександр Сохов повернувся до цивільного життя, де тепер зосередився на здоров’ї, читає книжки, ходить на риболовлю та пече домашні торти. Водночас чоловік продовжує боротися за належні йому права.

Детальніше про шлях Олександра, його життя після служби та заняття, які допомагають триматися, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Пішов добровольцем і став тактичним медиком

Олександр Сохов долучився до війська у 2022 році. За його словами, через стан здоров’я спочатку його не хотіли брати на службу. Чоловік уже мав проблеми зі здоров’ям, однак вирішив піти добровольцем, щоб допомогти країні.

Перед відправленням на фронт він пройшов військову підготовку в Десні. Там Олександр опанував тактичну медицину. Медичної освіти до цього він не мав, тому необхідних навичок навчався вже під час підготовки.

На вибір між посадою водія та тактичного медика чоловік, за його словами, отримав пропозицію від військових. Урешті він став тим, хто мав надавати побратимам допомогу в умовах бойових дій.

Після навчання Олександра Сохова направили до 72-ї окремої механізованої бригади. Він потрапив на Донеччину, де разом з іншими військовими виконував бойові завдання.

Робота медика на передовій не обмежувалася перев’язками чи наданням першої допомоги. В умовах обстрілів потрібно було зберігати зосередженість, швидко реагувати на небезпеку та діяти попри страх.

“Руки трусяться, це буває. Але голова вже працює, і руки працюють”, – розповідає Олександр про те, як доводилося діяти в критичних ситуаціях.

За його словами, на позиціях було настільки важко, що через втому та постійні обстріли він іноді буквально втрачав сили. Чоловік пригадує, що тоді думав насамперед про те, як вижити.

Поранення, лікування та повернення до служби

Під час перебування на передовій Олександр зазнав травми. Через ушкодження ноги він уже не міг нормально ходити, тому його евакуювали з позиції.

Після цього чоловік проходив лікування в госпіталях, зокрема в Хмельницькому. За його словами, травма потребувала тривалого медичного супроводу, а перед операцією необхідно було спочатку зайнятися іншими ушкодженнями.

Олександр розповідає, що лікування затягнулося на місяці. Навіть після повернення до військової частини він не міг знову виконувати завдання на передовій і продовжував відновлюватися.

Попри пережите, чоловік згадує службу передусім через людей, яким намагався допомогти. Деяких побратимів, які були поруч із ним на позиціях, згодом уже не стало.

“Я не сподівався повернутися сюди”, – зізнається Олександр Сохов, пригадуючи той період.

Після поранення та тривалого лікування його життя поступово змінилося. Замість військових завдань на перший план вийшли медичні обстеження, лікування та спроби повернутися до звичного ритму.

Як ветеран шукає себе в цивільному житті

Нині Олександр зосереджений передусім на здоров’ї. Він пояснює, що через фізичні обмеження не може дозволити собі будь-яку роботу: тривале стояння, сидіння та значні навантаження даються йому важко.

Водночас чоловік не хоче замикатися вдома. Він шукає заняття, які допомагають залишатися активним і відчувати, що життя триває.

Одне з них – читання. Олександр часто відвідує бібліотеку й цікавиться різною літературою: від художніх книжок до юридичних енциклопедій. Каже, що вивчає законодавство, адже зараз йому доводиться розбиратися у власних правах та процедурах оформлення документів.

Серед художніх книжок чоловік читає твори Карла Мая. Його зацікавила історія про корінних жителів Америки, які захищали свою землю. Олександр проводить паралелі з подіями в Україні та розмірковує про те, як війни впливають на людей.

Ще одне захоплення – риболовля. Чоловік розповідає, що намагається час від часу вибиратися на водойми неподалік Вільногірська. Для нього це можливість побути на природі, заспокоїтися та відволіктися від повсякденних турбот.

“Дихаєш, там природа хороша і все, я краще себе почуваю. Більше гармонії з природою”, – ділиться Олександр.

За його словами, довго перебувати на одному місці йому не можна, однак навіть кілька годин на природі допомагають відчути полегшення.

Домашня випічка, гітара та мрії про роботу

Олександр Сохов уже багато років живе сам, тому звик самостійно дбати про побут. Він готує їжу, пече печиво й торти, а також робить домашні цукерки.

Чоловік зізнається, що готувати йому подобається. Навчився цього завдяки життєвому досвіду та спілкуванню з другом-кулінаром, який працював у ресторанах.

Своєю випічкою Олександр пригощає друзів. За його словами, знайомі вже знають про його захоплення й чекають, коли він принесе щось до чаю.

Ще одна частина його життя – музика. У юності чоловік грав на гітарі в місцевому гурті. Разом з іншими учасниками виступав на фестивалях, зокрема в Криму, де колектив отримував дипломи та призові місця.

Зараз музика залишається радше домашнім захопленням. Олександр іноді бере до рук гітару, а з колишніми учасниками гурту підтримує спілкування.

Водночас чоловік замислюється і про роботу. З огляду на фізичний стан він розглядає можливість працювати у сфері фізичної культури. Ще зі шкільних років займався спортом і представляв свою школу на змаганнях.

Проте для працевлаштування потрібно враховувати стан здоров’я та можливості роботодавців. Тому поки що Олександр продовжує лікування й придивляється до варіантів, які могли б йому підійти.

Що допомагає не опускати руки

Коли йдеться про життя після війни, Олександр Сохов радить не шукати розради в алкоголі. На його думку, це не розв’язує проблем, а може лише погіршити психологічний стан.

Натомість він радить знаходити справи, які допомагають триматися, розвиватися та відчувати зв’язок із близькими.

Для самого чоловіка такими заняттями стали читання, риболовля, приготування їжі та спілкування з друзями. Важливою частиною життя залишається і син, якому 21 рік. Олександр розповідає, що той навчається та здобуває професію.

Серед своїх цілей чоловік називає бажання підтримувати сина та допомогти йому в майбутньому облаштувати власне життя.

Водночас повністю відволіктися від наслідків війни Олександру поки не вдається. Він продовжує лікуватися та розв’язувати питання, пов’язані з військовою службою, оформленням інвалідності й належними виплатами.

Для нього повернення до цивільного життя – це не одна велика перемога, а щоденна робота над собою. Знайти заняття, подбати про здоров’я, залишатися поруч із близькими та не припиняти шукати можливості – саме так Олександр намагається рухатися далі.

Читайте також:

Оновлено. “Я втратив повністю все”: історія рятувальника з Донеччини, який знайшов новий дім у Вільногірську 

З початку 2026 року в Україні вже 75 громадян отримали судові вироки за зйомку та поширення інформації про Сили оборони і наслідки російських обстрілів. У Службі безпеки України черговий раз нагадують про кримінальну відповідальність та закликають не допомагати ворогу.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA

За даними СБУ, вироки стосуються осіб, які публікували у мережі фото й відео з фіксацією розташування та пересування українських військових, роботи систем протиповітряної оборони, а також наслідків влучань по наземних і повітряних цілях.

Останні затримання та загроза ув’язнення

Співробітники спецслужби постійно моніторять інтернет-простір для виявлення порушників. Зокрема, лише протягом минулого тижня у Києві викрили трьох місцевих жителів, які оприлюднили позиції ППО. Наразі їм повідомлено про підозру за ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ чи інші військові формування). Зловмисникам загрожує до 8 років позбавлення волі.

Чому це небезпечно?

У СБУ наголошують, що поширення подібного контенту:

• Допомагає ворогу коригувати та готувати повторні удари.
• Надає матеріали для російської пропаганди, які використовуються проти України.

Що суворо заборонено публікувати:

• Роботу української протиповітряної оборони (ППО);
• Прильоти та удари по військових об’єктах і об’єктах критичної інфраструктури;
• Пересування військової техніки та особового складу Сил оборони.

Куди повідомляти про підозрілі дії чи виявлені порушення?

Якщо ви стали свідком подібних правопорушень, або якщо вам чи вашим знайомим надходять підозрілі пропозиції/спроби вербування з боку ворога, негайно звертайтеся до СБУ:

• Гаряча лінія: 1516
• Електронна пошта: [email protected]
• Чат-бот у Telegram: «Спали» ФСБшника

Служба безпеки закликає громадян до відповідального ставлення до інформації задля збереження життів та безпеки країни.