Міська рада Вільногірська офіційно звернулася до керівництва держави з вимогою зупинити посилення фіскального тиску на малих підприємців в умовах війни.
27 березня 2026 року депутати Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ухвалили рішення № 2153-97/VIII про підтримку звернення до Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів.
Депутати висловили глибоке занепокоєння ініціативами щодо радикальної реформи спрощеної системи оподаткування. Зокрема, вони вимагають запровадити строковий мораторій на будь-які зміни до Податкового кодексу, що передбачають збільшення ставок або введення нових зобов’язань (зокрема ПДВ) для малого бізнесу.
Примітка. Мораторій — офіційна відстрочка або тимчасова заборона виконання певних зобовʼязань, платежів чи дій, яку вводить держава, суд чи міжнародні органи, щоб дати системі час на відновлення в кризові моменти.
В ексклюзивному коментарі для Вільногірськ IN.UA депутатка Ірина Сміяненко зазначає:
“Якщо зараз підвищать податки для фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на єдиному податку, на спрощеній системі оподаткування, до державного бюджету орієнтовно потрапить 60 мільярдів гривень, — каже вона. — При цьому малий бізнес, який надає більше доходів на сьогодні, змушений буде закритися. Не буде цих 60 мільярдів. Мова про те, що неможливо зараз людям збільшувати податки, що підніме в свою чергу вартість на будь-які послуги, товари першої необхідності. Люди, прості громадяни, будуть сплачувати вищу ціну, а бізнес просто не витримає”.
Як говорить депутатка, на сьогодні є спекуляція стосовно того, що 60 мільярдів необхідні на вимогу Міжнародного фонду, інакше кредитні кошти не надаватимуться. На її думку це не відповідає дійсності, адже фонд лише запитує, за рахунок чого можна збільшити податкові надходження, не визначаючи конкретних кроків.
І можна шукати інші джерела надходження, наприклад, через зменшення фінансування НБУ.
“Тобто ми розуміємо, що не малий бізнес повинен затикати ці дірки”. – говорить Ірина Сміяненко.
У зверненні наголошується, що сьогодні понад 1,77 мільйона ФОПів є фактично єдиним життєздатним сектором економіки, який забезпечує самозайнятість громадян та стабільні надходження до бюджетів. Депутати переконані: спроби змінити “правила гри” під час війни є прямою загрозою національній економічній безпеці.
Також, депутати пропонують невідкладно підтримати законопроєкт №14295 від 12.12.2025р., який юридично закріплює заборону на створення нових податкових навантажень. І закликають переорієнтувати контроль державних органів на боротьбу з тіньовими схемами великого бізнесу та олігархів, замість тиску на мікропідприємців.
У Вільногірську оновлять обладнання каналізаційної станції / фото ілюстративне, ШІ
У Вільногірську збільшили фінансування екологічної програми. Кошти спрямують на придбання нового насосного обладнання для каналізаційної насосної станції №4.
Детальніше про те, навіщо місту знадобилося нове обладнання для каналізаційної станції та скільки коштів планують на це витратити, – читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA
Фінансування екологічної програми збільшили
Депутати Вільногірської міської ради підтримали внесення змін до міської цільової Програми охорони навколишнього природного середовища Вільногірської громади на 2026–2030 роки.
Необхідність коригування програми в управлінні архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства пояснюють нагальною потребою придбання насосного обладнання для каналізаційної насосної станції №4.
Згідно з ухваленим рішенням, обсяг фінансування програми у 2026 році збільшили на 187 520 гривень. Відповідно загальний бюджет програми на 2026-2030 роки зросте з 3,76 мільйона гривень до 3,95 мільйона гривень.
Скриншот з документів міської ради
Найбільші зміни стосуватимуться саме 2026 року. Якщо нині на реалізацію заходів програми цього року передбачено 1,27 мільйона гривень, то після внесення змін фінансування становитиме майже 1,46 мільйона гривень.
Для чого потрібні нові насоси
У документах до рішення йдеться про те, що кошти планують спрямувати на закупівлю насосного обладнання для КНС №4.
У міськраді наголошують, що нове обладнання має замінити застарілі насоси, які вже не відповідають сучасним вимогам експлуатації. Очікується, що модернізація дозволить покращити якість надання комунальних послуг мешканцям громади та скоротити час, необхідний для технічного обслуговування споруди.
В обґрунтуванні до змін також зазначено, що планується придбання одного комплекту насосного обладнання вартістю 187 520 гривень.
Скриншот з документів міської ради
Каналізаційна станція стала новим пунктом екологічної програми
Разом зі збільшенням фінансування до програми додали новий захід у розділ “Охорона і раціональне використання водних ресурсів”.
Йдеться про окремий пункт щодо придбання насосного обладнання для каналізаційної насосної станції №4 у 2026 році. Відповідальним за реалізацію заходу визначене управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради.
На старій вішалці в передпокої вже декілька років немає однієї деталі. Вона зламалася саме в той момент, коли Ганна Цой востаннє обіймала сина перед його від’їздом на війну.
“Вона впала між нами. Я зрозуміла, що це поганий знак. А він каже: “Мамо, викинь її в сміття. Я повернуся з війни і заміню всі три гачки””, – згадує жінка.
Додому він вже не повернувся.
Хлопчик, який перечитував усі підручники
Віталій у дитинстві/ фото з особистого архіву матері
Віталій виріс без батька. Поки мати працювала, ним займалася бабуся. До дитячого садка він майже не ходив, але коли настав час йти до школи, уже добре читав і писав. Тому навчання давалося йому легко.
Коли в школі видавали підручники на новий навчальний рік, більшість дітей відкривала їх лише у вересні. Віталій же перечитував усі книги ще під час літніх канікул.
“Ляжуть вони з бабусею на ліжко, і він їй читає історію, географію, усе підряд. Він усе знав. Багато знав і пам’ятав”, – каже мати.
Віталій з бабусею/ фото з особистого архіву матері
Особливо хлопець любив математику. Брав участь в олімпіадах, відвідував факультативи, займався в різних гуртках.
“Коли зʼявилися калькулятори, то йому вчитель математики дозволяв навіть на уроках ним користуватися. Не тому, що він не міг рахувати, навпаки, у нього голова працювала як калькулятор сама. А для того, щоб швидше рахувати. Ми йому спеціальний калькулятор навіть для цього купили”, – розповідає пані Ганна.
Віталій з матір’ю Ганною/ фото з особистого архіву матері
На початку 1990-х сім’я переїхала до села. Для багатьох підлітків це могло б стати покаранням, але не для Віталія. Йому подобалося працювати на землі.
У нього була власна грядка, де він садив овочі, доглядав рослини і спостерігав, як вони ростуть.
“Він марив землею. Любив у ній копатися, любив щось садити, любив полоти”, – згадує матір.
У той час він підробляв на польових роботах, допомагав дорослим і намагався заробити свої перші гроші.
Той, хто завжди допомагав
Пізніше Віталій став токарем. Спочатку навчався у вітчима, але багато чого освоїв сам. І дуже швидко став майстром, якого знали далеко за межами підприємства.
“Дуже добрий токар. Токар від Бога”, – каже пані Ганна.
До нього зверталися люди з різними деталями та механізмами. Якщо інші казали, що зробити неможливо, Віталій шукав рішення.
Його неодноразово переманювали на нові місця роботи, пропонуючи кращі умови. Репутація майстра працювала краще за будь-яку рекламу.
Утім, найбільше люди запам’ятали не його професію. Віталій завжди допомагав іншим. Якщо бачив сусідку з важкими пакетами, заносив покупки додому. Якщо хтось не міг відкрити гараж, то приходив і лагодив замок.
Мати усміхається, згадуючи, як іноді сварила його за надмірну доброту. Особливо тоді, коли він вступався за жінок.
“Не міг переносити, коли когось з жінок ображають. Обов’язково втручався. Я йому казала: “Віталію, ти колись через це по голові отримаєш”. А він тільки сміявся”, – згадує мати.
Допомагав чоловік не лише людям.
Віталій дуже любив тварин. У гаражі він облаштував прихисток для бездомних котів. Узимку поставив буржуйку, щоб тварини не мерзли. Щодня приходив їх годувати.
А ще їздив на риболовлю. Іноді не стільки для себе, скільки для котів.
“Він спеціально ловив дрібну рибу. А коти його зустрічали. От просто уявіть: двадцять-тридцять котів біжать йому назустріч, хвости догори, усі нявкають”, – каже пані Ганна.
Також він захоплювався мотоциклами.
“Особливо йому подобалося їх ремонтувати”, – згадує мати.
Залюбки переглядав фільми. Найбільше подобалися “Втеча з Шоушенка”, “Перл-Харбор”, “Останній самурай”, “Зелена Міля” та “Гладіатори”.
“Я піду воювати”
У лютому 2022 року Віталій сам прийшов до військкомату. Матір про це спочатку навіть не знала. Вона думала, що син збирає тривожну валізу, як і тисячі інших українців. Лише згодом дізналася, що він сам пішов за повісткою.
“Я кажу: навіщо ти це зробив? А він відповів: “Я маю захистити тебе, свою землю і тих дітей за стінкою (ред. дітей сусідів). Якщо прийдуть сюди – буде погано””.
Перед від’їздом Віталій поводився так, ніби попереду була звичайна дорога. Жартував, допомагав матері, намагався не показувати хвилювання.
Напередодні він попросив підстригти його. Після ванни вийшов усміхнений і, як завжди, почав заспокоювати маму.
“Я кажу: “Віталію, коли ти вже поправишся? Ще на війну підеш, зовсім худий станеш”. А він сміється: “Мамо, не переживай. Я худий – це навіть добре. Сховаюся за деревом, і мене не видно буде””.
У день від’їзду Віталій попросив мати не проводжати його до місця збору.
“Не ходи туди. Не треба плакати, кричати, утримувати мене. Проведеш мене вдома і будеш чекати”.
Вона пообіцяла, що залишиться вдома. Коли він уже стояв на порозі з рюкзаком за плечима, обійняла його. Саме тоді між ними впала частина старої вішалки.
Віталій тільки сказав:
“Мамо, викинь її. Я повернуся і все полагоджу”.
Він вийшов із дому, а вона дивилася у вікно.
“Він увесь час обертався, махав мені рукою, посилав повітряні поцілунки. Потім повернув за клінікою. І більше я його не бачила”.
Віталій у лавах ЗСУ/ фото з особистого архіву матері
На війні Віталій залишався таким самим – уважним до інших і турботливим щодо матері.
Телефонував нечасто, але щоразу намагався її заспокоїти.
“Каже: “Не хвилюйся за мене. У мене все добре. Я не голодний””, – згадує жінка.
День, коли все змінилося
10 квітня 2022 року Віталій не вийшов на зв’язок. Спочатку мати намагалася себе заспокоїти. Потім почала хвилюватися дедалі сильніше.
У ніч із 11 на 12 квітня вона прокинулася від дивного відчуття.
“Серце у груднях наче затріпотіло. У мене такого ніколи не було. Я зрозуміла, що сталася біда”.
Через кілька днів до її будинку під’їхала машина. Ганна побачила військових ще здалеку.
“У мене всередині все похололо. Я зрозуміла, що це до мене”.
Вона майже не пам’ятає тих хвилин. Каже лише, що ноги підкосилися.
“Я не кричала. Не плакала. Просто впала на коліна”.
Віталій Цой загинув у квітні 2022 року. Йому було 42 роки. Посмертно нагороджений орденом “За мужність”.
У Вільногірську збільшили фінансування екологічної програми. Кошти спрямують на придбання нового насосного обладнання для каналізаційної насосної станції №4. Детальніше про те, навіщо місту знадобилося нове […]
На старій вішалці в передпокої вже декілька років немає однієї деталі. Вона зламалася саме в той момент, коли Ганна Цой востаннє обіймала сина перед його […]
Класифікатор видів економічної діяльності є обов’язковим кодом для визначення напрямків роботи підприємств. Від правильного вибору цього показника залежать умови ведення бізнесу, формат звітності та доступні […]
Вільногірський міський суд виніс вирок чоловікові, який протягом тривалого часу ухилявся від сплати аліментів на утримання своєї дитини. Що встановив суд, яку суму заборгованості накопичив […]
У травні бюджетні кошти громади витратили переважно на харчові продукти для закладів освіти, паливо, послуги у сфері землеустрою та господарського забезпечення. Також закуповували технічне обслуговування […]
