Не лише відлов, а й “зачистка” районів: у Вільногірську пройшла масштабна стерилізація безпритульних собак

У Вільногірську відбулась програма стерилізації безпритульних тварин за кошти міського бюджету. Після гучних дискусій і хвилі занепокоєння серед зооволонтерів процес усе ж стартував – за два дні у місті відловили 75 собак. 

Детальніше про процес відлову тварин, стерилізації та післяопераційного догляду читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Від допису у Facebook – до реальної роботи на вулицях міста

Кілька днів тому голова громадської організації “Добрі лапи” Інна Середа повідомила жителів Вільногірська про старт програми стерилізації безпритульних тварин. У дописі вона закликала містян повідомляти про собак у своїх районах та допомагати з пошуком і супроводом тварин.

“Організація зі стерилізації у нас вперше, тому і нам важливо, щоб тварини були в надійних руках”, – йшлося у зверненні.

Програма реалізується за кошти міського бюджету, а організацію процесу – від відлову до післяопераційного догляду – взяла на себе ГО “Добрі лапи”.

Однак старту програми передував суспільний резонанс. Раніше редакція Вільногірськ IN.UA повідомляла про занепокоєння місцевих зооволонтерів щодо організації, яку могли залучити до стерилізації. Дискусія стосувалася репутації виконавців та безпеки процесу.

Тепер, коли програма фактично запрацювала, її організатори розповіли, як усе відбувається на практиці.

Два дні, 75 собак і ранкові виїзди о сьомій

За словами Інни Середи, команда ветеринарів на момент написання матеріалу працює у Вільногірську вже третій день. До міста 12 травня приїхала команда “Порятунок чотирилапих” – двоє лікарів та спеціалісти з відлову.

Робочий день починався ще о сьомій ранку.

Першою локацією стала територія біля ОРСу поблизу хлібозаводу. Там, каже вона, вдалося відловити 26 собак.

“Із них близько десяти були ручні, а решта – дикі. Хлопці буквально ховалися в кущах, шукали тварин, працювали дуже активно”, – розповідає голова ГО “Добрі лапи”.

Далі маршрут змінювався майже в режимі реального часу – працювали за дзвінками жителів.

Відлов безпритульних тварин проводили в різних районах Вільногірська та громади: на території ОРСу, біля колишнього консервного заводу, у районі  ДПТНЗ “ЗДЦ ПТО”, на вулиці Південній, біля центральної міської лікарні, у районі гаражів, поблизу третьої школи, на кар’єрі МАО, а також у Мар’янівці. Частину адрес визначали за зверненнями мешканців, які повідомляли про місця скупчення собак. 

За два дні вдалося виконати весь обсяг, передбачений програмою.

“На суму 179 тисяч гривень потрібно було стерилізувати 75 собак. За два дні ми цю кількість набрали”, – каже Інна Середа.

Як проходить стерилізація і чому собак повертають так швидко

Після відлову тварин доправляли до тимчасового стаціонару, де проводили операції та вакцинацію. Для перетримки використовували спеціально підготовлене приміщення.

“Оперують, вакцинують, вкривають, і ми їдемо працювати далі”, – пояснює Інна Середа.

Деякі зоозахисники безпритульних тварин висловлюють збентеження у коментарі редакції, щодо термінів повернення собак на місця проживання. 

“За два дні стерилізували 75 собак – це дуже швидко”, – зазначив зоозахисник.

У ГО “Добрі лапи” пояснюють: довге перебування у клітках для диких собак може стати додатковим стресом.

“Коли собака закрита, вона навіть не може нормально сходити в туалет. Для диких тварин це дуже важко. Зазвичай перетримка триває від одного до трьох днів – усе залежить від стану тварини”, – пояснює Інна Середа.

Водночас, за словами Інни Середи, опікуни тварин, яким уже повернули собак після стерилізації, загалом позитивно відгукуються про їхній стан. Вона зазначає, що тварини перебувають під наглядом людей, які їх підгодовують та доглядають, а після повернення почуваються добре. 

Після повернення тварин волонтери фіксують процес на фото та відео. Однак питання про тривалість післяопераційного догляду залишається одним із найбільш дискусійних серед опікунів та зоозахисників міста.

“Підчищати кожен район”: чому однієї кампанії замало

У “Добрих лапах” переконані: разова стерилізація не змінить ситуацію кардинально.

За словами Інни Середи, якщо працювати хаотично – кілька собак в одному місці, кілька в іншому – ефекту не буде.

“У нас місія така: потрошку підчищати кожен район. Якщо зробити раз на рік – це дуже складно. Нам говорили, що треба хоча б три рази на рік проводити такі програми. Тоді буде видно результат”, – каже вона.

Організація вже планує звертатися щодо продовження програми.

Волонтери: проблему створюють не собаки

Окремо Інна Середа звернулася і до жителів міста. Каже: проблему безпритульних тварин створюють не волонтери й не ті, хто підгодовує собак.

Причина – покинуті домашні тварини.

“Люди беруть собак додому, а потім викидають їх. А далі зоозахисники намагаються все це виправити: годують, лікують, прилаштовують. Але самі вони не впораються”, – говорить вона.

І додає: допомогти можуть усі – хоча б відповідальним ставленням до власних тварин та стерилізацією домашніх улюбленців.

Поки у Вільногірську завершують першу хвилю програми, її результати ще належить оцінити. Але вже зараз зрозуміло: тема безпритульних тварин у місті давно вийшла за межі волонтерських чатів і перетворилася на питання, яке потребує системного рішення.

Читайте також:

Оновили систему соціальної підтримки: хто і на яку допомогу може розраховувати у Вільногірську

24 серпня Україна відзначає День незалежності – одне з головних державних свят. Ця дата стала результатом важливих політичних подій, рішень Верховної Ради та волевиявлення мільйонів українців. 

Як країна пройшла шлях від проголошення державного суверенітету до незалежності та чому саме 24 серпня стало головною датою – згадуємо ключові події 1990–1992 років на Вільногірськ IN.UA.

Від Декларації про суверенітет до незалежної держави

16 липня 1990 року депутати Верховної Ради Української РСР ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. Документ закріплював право України самостійно встановлювати відносини з іншими державами, укладати міжнародні договори, а також обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Окрім цього, Декларація визначала самостійність радянської республіки у питаннях науки, освіти, культури та духовного розвитку українського народу.

Того ж дня Верховна Рада УРСР ухвалила постанову “Про День проголошення незалежності України”, якою 16 липня визначили датою святкування незалежності:

“Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”.

Серпневий путч і проголошення незалежності

Ситуація змінилася вже наступного місяця. У серпні 1991 року в Радянському Союзі відбулася спроба державного перевороту – Серпневий путч. Його учасники прагнули усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова та зберегти колишній державний устрій.

На тлі цих подій 24 серпня 1991 року Верховна Рада України провела позачергове засідання. За ухвалення Акта проголошення незалежності України проголосували 346 депутатів.

Документ проголошував Україну незалежною державою. Його текст складався лише з 93 слів: Акт надрукували на друкарській машинці, і він помістився на одному аркуші паперу.

Рішення підтвердили на всеукраїнському референдумі

Щоб підтвердити легітимність проголошення незалежності та не допустити скасування рішення українського парламенту, Верховна Рада призначила всеукраїнський референдум.

1 грудня 1991 року громадянам поставили одне запитання:

“Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”

У референдумі взяли участь 31 891 742 людини, або 84,18% населення України. Переважна більшість учасників, 90,32%, тобто 28 804 071 людина, підтримали незалежність.

24 серпня стало Днем незалежності

Після результатів референдуму дату головного державного свята офіційно змінили. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову “Про День незалежності України”, якою 24 серпня визначили Днем незалежності України:

“1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР “Про День проголошення незалежності України” від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність”.

Після цього відповідні зміни внесли і до Кодексу законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначають 24 серпня.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України

23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. Цього дня українці вшановують один із головних символів держави – синьо-жовтий стяг.

Коли з’явилося свято, як формувалася історія українського прапора та чому саме 23 серпня стало датою його відзначення – на Вільногірськ IN.UA. 

Синьо-жовті кольори мають давню історію

Синьо-жовте поєднання стало одним із головних символів української національної ідентичності ще задовго до появи сучасної української держави. Остаточно як національні кольори українців вони утвердилися у ХІХ столітті, під час європейської “Весни народів”.

Водночас символіка синього та жовтого кольорів має значно давніше коріння. Поєднання блакитного тла із золотими або жовтими зображеннями зустрічалося в символіці українських міст і земель ще від часів Русі.

Сині знамена із жовтими хрестами, небесними світилами, зброєю та іншими символами використовували й українські козаки. Такі елементи можна було побачити на полкових і сотенних прапорах.

1848 рік: прапор уперше замайорів над Львовом

Важливий етап в історії синьо-жовтого прапора припав на революційні події 1848 року, відомі як “Весна народів”. Саме тоді синьо-жовтий стяг почав утверджуватися як символ українського народу.

У червні 1848 року такий прапор уперше підняли над ратушею у Львові. Відтоді синьо-жовті кольори дедалі більше асоціювалися з українським національним рухом.

На Наддніпрянщину, яка тоді перебувала у складі Російської імперії, синьо-жовта символіка активно поширилася після революції 1905–1907 років. А у 1917 році прапор став символом української державності.

Під ним проходили українські маніфестації, а військові вирушали на фронт. У квітні 1918 року синьо-жовті прапори підняли навіть над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.

Український стяг у радянські часи

Після падіння української державності синьо-жовтий стяг не втратив свого значення. Він залишався символом національного руху та боротьби за відновлення незалежності.

Навіть у радянські часи українці ризикували свободою, аби підняти національний прапор. Один із таких випадків стався 1 травня 1966 року в Києві.

Того ранку над будівлею Київського інституту народного господарства замість радянського червоного прапора з’явився синьо-жовтий. Це зробили студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони розраховували, що прапор побачать студенти та працівники заводу “Більшовик”, які збиралися на першотравневу демонстрацію.

Через дев’ять місяців КДБ встановив особи чоловіків. Москаленко отримав три роки таборів суворого режиму, а Кукса – два.

Повернення на вулиці українських міст 

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус разом із вісьмома однодумцями вивісив чотири українські прапори.

Уже наприкінці 1980-х років національна символіка почала повертатися у публічний простір. 26 квітня 1989 року у Львові під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. 22 травня того ж року український стяг з’явився під час Шевченківського свята в Києві.

23 березня 1990 року синьо-жовтий прапор підняли над Тернопільською міською радою. 3 квітня він замайорів над Львівською ратушею, а 24 липня урочисто підняли його над Київською міською радою.

Символ незалежної України 

4 вересня 1991 року національний прапор України замайорів над Верховною Радою. А 28 січня 1992 року парламент офіційно затвердив синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.

Відтоді він став невіддільною частиною історії незалежної України. Український прапор піднімали на Евересті, він майорів на антарктичній станції “Академік Вернадський” та побував у космосі разом із Леонідом Каденюком.

У серпні 2004 року тодішній президент України Леонід Кучма підписав указ “Про День Державного Прапора України”, відповідно до якого свято щороку відзначають 23 серпня.

Сьогодні Державний Прапор України – це не лише офіційний символ держави. Це знак української свободи, боротьби, незламності та прагнення до незалежності.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України