Отруєння безпритульних тварин у Вільногірську

Сьогодні в соціальних мережах з’явилися нові повідомлення про отруєння собак у місті. Волонтери, свідки та зоозахисники закликають до дій, адже жорстоке поводження з тваринами — це не лише моральний злочин, а й пряме порушення закону. Чому такі ситуації повторюються,  і що робить поліція — читайте на Вільногірськ IN.UA.

Отруєння собак у Вільногірську

Початок 2025 року відзначився жорстоким випадком: 5 січня на вулиці Садовій, 17, померла безпритульна собака від отруєння. Наступного дня загинув інший пес на ім’я Льова. Цих собак знайшла місцева волонтерка Інна Середа. Вона опікувалася тваринами, стерилізувала їх і створювала гідні умови для життя на вулиці.

Обурення суспільства зростає, адже цей випадок — не перший у нашому місті. Відповідальності ніхто не несе.

“Мені повідомила сусідка. Ми одразу побігли туди, але отрута була надто сильною. Шансів врятувати тварину не було. Я не змогла зняти відео через моральний стрес, це жахливе видовище. Я зробила лише фото. Наступного дня нам повідомили про іншого пса, Льову, який уже був мертвий. Ці собаки були стерилізовані та мали щеплення. Вони не винні, що живуть на вулиці,” — коментує Інна Середа.

Працівники поліції підтвердили, що перевіряють місцеві пабліки, проте офіційних заяв на момент надання коментаря не було. Ми також звернулися до прес-секретарки поліції Кам’янського району Олени Тімченко.

“Поліція зареєструвала інформацію про розкладання отрути 28 грудня. Наразі ведеться перевірка та пошук свідків. Закликаємо громадян повідомляти про такі випадки за номером 102.”

Прес-секретар також наголошує на важливості звернень не лише щодо безпритульних тварин, а й у разі свідчень жорстокого поводження з домашніми улюбленцями чи іншими тваринами. Такі дії є порушенням статті 299 Кримінального кодексу України і караються відповідно до чинного законодавства.

Вільногірці про цю проблему

“Я бачила цих собак за життя. Вони не були агресивними, лише гавкали на людей. У місцевих пабліках часто пишуть, що собак треба труїти. Кілька років тому у моєму дворі також труїли собак. Одного разу я навіть везла побитого собаку до клініки”, — розповіла вільногірка Ганна, яка звернула нашу увагу на цю проблему.

Власниця місцевого притулку для собак Вікторія Кукса коментує:
“Біля мого притулку отруїли сім собак. Ми складали заяви, але ніхто не поніс відповідальності.”

Обережно! Чутливий контент!

Власниця котячого притулку “Пухнастий Батальйон” Ольга Роговенко додає:
“Були випадки, коли собак не лише труїли, а ще й стріляли. Ми зверталися до поліції, але результату не було”, — поділилася Ольга Роговенко, власниця котячого притулку “Пухнастий батальйон”.

Нагадаємо, відповідно до закону №2351 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу” відповідальність за захист тварин від жорстокого поводження несуть місцеві ради. Контроль над дотриманням вимог закону і вжиття заходів у разі порушень здійснює Національна поліція.

Редакція подала заяву до поліції щодо цього випадку та стежитиме за ходом розслідування. Якщо ви стали свідком жорстокого поводження з тваринами, повідомляйте поліцію та підтримуйте волонтерів, які борються за права безпритульних тварин.

Зоозахисники підкреслюють: ця проблема ставить під удар не лише добробут тварин, а й репутацію міста. Ми маємо відповідально ставитися до тварин: не викидати їх на вулицю, не випускати на самовигул, стерилізувати домашніх улюбленців і гуманно запобігати розмноженню безпритульних тварин.

Що робити, якщо ваш улюбленець отруївся?

Ветеринар Людмила Галайда дає рекомендації:

Ознаки отруєння:

• Нудота, блювання, слабкість, слинотеча.

Що потрібно мати в аптечці:

• вітамін В6 (піридоксин гідрохлорид) в ампулах: колоти 0,5 мл на 1 кг ваги;
• вітамін К1 (Канакіон чи Канавіт) в ампулах: колоти 2,5–5 мг на 1 кг ваги;
• абсорбенти: активоване вугілля, сорбекс, ентеросгель, поліфепан.

Перша допомога:

1. Негайно промийте шлунок: дайте розчин активованого вугілля (1 таблетка на 10 кг ваги).
2. Забезпечте спокій і тепло.
3. Негайно зверніться до ветеринара.

Читайте також:

• Як стати рятівником для безпритульних тварин взимку
• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки

Через погіршення погодних умов станом на ранок 19 лютого у нашій громаді зафіксовано низку аварійних ситуацій. Енергетики вже працюють над ліквідацією, а мешканців закликають бути пильними. 

Про це повідомляє Вільногірська міська рада. 

Наразі 1100 абонентів ДТЕК у 10 селах Дмитрівського старостинського округу залишаються без електропостачання. Енергетики вже працюють над відновленням мереж.

У самому Вільногірську буревій спричинив падіння понад 30 дерев та великих гілок. Комунальні служби разом із фахівцями ДСНС активно усувають наслідки стихії.

Редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з начальником 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковником служби цивільного захисту Денисом Сіленко.

• ”Наші співробітники завжди перебувають у стані готовності і залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій” – зазначає Сіленко. – “Звичайно, там, де потрібно оперативно реагувати: є загроза життю або здоров’ю людей, їхній власності, або звільнити проїзди для авто, коли немає об’їзду, ми діємо в рамках своїх повноважень”.

В той же час рятувальник відмічає, що місцева влада іноді надто широко трактує поняття “надзвичайна ситуація”, намагаючись залучати штати рятувальників до робіт, які мусять виконувати міські комунальні служби.

З боку міської влади ситуацію прокоментувала керівниця Управління архітектури та капітального будівництва Віра Зеленська. За її словами, наслідки негоди значні і міська влада дійсно зверталася за допомогою ДСНС. Але отримали відповідь, що прибирання зламаних дерев не входить в обов’язки рятувальників.

• “Ми прийняли до уваги відповідь ДСНС з розумінням і максимально залучаємо свого підрядника. Також в майбутньому будемо розраховувати на власні сили.” – розповіла Віра Зеленська. – “Обговорили ситуацію з міським головою і прийняли рішення виділити додаткові кошти з бюджету на ліквідацію можливих майбутніх наслідків аварійних ситуацій. Завтра на сесії міськради це питання винесуть на голосування”.

Вільногірська міська рада наголошує: у разі виявлення нових аварійних ділять, варто сповістити диспетчерську службу КП “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” за телефоном +380 67 641 79 10. 

Читайте також:

Обвалилося дерево: куди звертатися у Вільногірську

Його перша гітара належала другові батька — забута на десятиліття в шафі. Без нотних шкіл, без академічної бази. Усе — на слух, на відчуттях, на впертості. Андрій Пилипко — один із тих, хто не чекав великої сцени. Він просто взяв гітару. І вже зараз збирає зали як у Вільногірську, так і по всій країні.

• «У мене немає музичної освіти, хоча хист помітили ще з дитинства, але тоді мені це було нецікаво», — ділиться спогадами Андрій.

Коли Андрій говорить про гітару, про перші акорди, про музику — він завжди посміхається. Це помітно одразу. Посмішка не гучна, не сценічна. Вона спокійна, внутрішня. Наче людина згадує щось дуже своє. І в цей момент стає зрозуміло: це не хобі. Це не «період». Це його стихія. Іноді саме так і народжується справжня історія.

«Більше немає кому це робити»

У маленькому місті дуже легко сказати: «Тут це нікому не потрібно». Набагато складніше — зробити так, щоб це стало потрібним. Коли наша журналістка спілкувалася з Андрієм, він кілька разів повторив думку, яка, по суті, і є серцем цієї статті:

• «У місті ніхто цим не займається. Тому це повинен зробити я», — говорить Андрій Пилипко.

Сьогодні він грає у семи гуртах. Частина — у Вільногірську, частина — з музикантами з Дніпра та Івано-Франківська. Склади змінювалися роками — через один колектив могли пройти десятки людей. Але він залишився.

Із «старої школи» поруч із ним досі басист Дмитро Короїд — разом ще з 2002 року, з гурту Hard Life, який згодом трансформувався у Dizattack.

• «Був період, коли Дмитро відійшов від музичних справ на чотири роки, але знову повернувся до рок-н-ролу. І ми досі граємо в одному гурті». – згадує музикант.

У цих словах — не просто ностальгія. Це про те, що рок — не період життя. Це стан.

Пісні, які приходять уночі

Андрій не просто грає — він сам пише тексти й музику. Іноді це відбувається майже містично.

• «Якось я прокинувся вночі, написав за п’ять хвилин текст до пісні й ліг далі спати. А потім кілька днів навіть не пам’ятав, що це зробив. І це стало хітом», — пригадує Андрій Пилипко.

Він говорить це з легкою усмішкою. Але в таких історіях — магія творчості.

• «Іноді текст народжується за одну ніч. Іноді доводиться довго підбирати слова, шукати точне формулювання, шліфувати рядки, щоб вони “лягли” на музику. Буває складно. Буває, що текст не йде. Але якщо пісня має з’явитися — вона з’являється», — упевнений Андрій.

Це не про ремесло. Це про внутрішню потребу.

Про енергію і «мертві зали»

Він виступав перед двома тисячами людей — наприклад, на фестивалях «Metal Heads Mission», «Kozak Fest», «Рок на селі» та «Сила нації».

І тут головне — не сцена і не техніка. Хоча технічно, каже він, вони грають добре. Головне — енергія.

• «За дві пісні можна було запалити натовп. А іноді — “мертві зали”, коли це не твоя аудиторія, коли немає віддачі. Це одразу відчувається. Емоційний контакт дуже важливий: це заряджає, дає життєву силу. Потім спокійніше ставишся до того, що відбувається навколо».

Рок для нього — це спосіб не втратити себе.

У кожному колективі, в якому грає Андрій, функції розподілені: хтось займається логістикою, хтось домовляється з клубами. У гурті «Іржаве яблуко» Андрій відповідає за створення музики, аранжування. А тексти пишуться всім гуртом.

• «Один не впораєшся. Класно, що є рок-спільнота, де є ті, хто також ініціює рух».

І тут знову повертаємося до головної думки: культура в маленькому місті тримається на людях, які не чекають.

Він збирає гурти. Організовує концерти. Бере участь у благодійних виступах. Знімається в кліпах. Працює над новим матеріалом.

Головне в його діяльності — благодійні виступи.

Він не робить із цього гучних заяв. Просто якщо є можливість через музику допомогти — це треба робити. Можна довго сперечатися, чи потрібна важка музика маленькому місту.

Але поки є хоча б одна людина, яка бере гітару, збирає музикантів, пише тексти вночі, репетирує без гарантій і виходить на сцену — культура жива.

Читайте також:

Вільногірський гурт “Іржаве яблуко”: панк-рок та концерти для військових