Отруєння безпритульних тварин у Вільногірську

Сьогодні в соціальних мережах з’явилися нові повідомлення про отруєння собак у місті. Волонтери, свідки та зоозахисники закликають до дій, адже жорстоке поводження з тваринами — це не лише моральний злочин, а й пряме порушення закону. Чому такі ситуації повторюються,  і що робить поліція — читайте на Вільногірськ IN.UA.

Отруєння собак у Вільногірську

Початок 2025 року відзначився жорстоким випадком: 5 січня на вулиці Садовій, 17, померла безпритульна собака від отруєння. Наступного дня загинув інший пес на ім’я Льова. Цих собак знайшла місцева волонтерка Інна Середа. Вона опікувалася тваринами, стерилізувала їх і створювала гідні умови для життя на вулиці.

Обурення суспільства зростає, адже цей випадок — не перший у нашому місті. Відповідальності ніхто не несе.

“Мені повідомила сусідка. Ми одразу побігли туди, але отрута була надто сильною. Шансів врятувати тварину не було. Я не змогла зняти відео через моральний стрес, це жахливе видовище. Я зробила лише фото. Наступного дня нам повідомили про іншого пса, Льову, який уже був мертвий. Ці собаки були стерилізовані та мали щеплення. Вони не винні, що живуть на вулиці,” — коментує Інна Середа.

Працівники поліції підтвердили, що перевіряють місцеві пабліки, проте офіційних заяв на момент надання коментаря не було. Ми також звернулися до прес-секретарки поліції Кам’янського району Олени Тімченко.

“Поліція зареєструвала інформацію про розкладання отрути 28 грудня. Наразі ведеться перевірка та пошук свідків. Закликаємо громадян повідомляти про такі випадки за номером 102.”

Прес-секретар також наголошує на важливості звернень не лише щодо безпритульних тварин, а й у разі свідчень жорстокого поводження з домашніми улюбленцями чи іншими тваринами. Такі дії є порушенням статті 299 Кримінального кодексу України і караються відповідно до чинного законодавства.

Вільногірці про цю проблему

“Я бачила цих собак за життя. Вони не були агресивними, лише гавкали на людей. У місцевих пабліках часто пишуть, що собак треба труїти. Кілька років тому у моєму дворі також труїли собак. Одного разу я навіть везла побитого собаку до клініки”, — розповіла вільногірка Ганна, яка звернула нашу увагу на цю проблему.

Власниця місцевого притулку для собак Вікторія Кукса коментує:
“Біля мого притулку отруїли сім собак. Ми складали заяви, але ніхто не поніс відповідальності.”

Обережно! Чутливий контент!

Власниця котячого притулку “Пухнастий Батальйон” Ольга Роговенко додає:
“Були випадки, коли собак не лише труїли, а ще й стріляли. Ми зверталися до поліції, але результату не було”, — поділилася Ольга Роговенко, власниця котячого притулку “Пухнастий батальйон”.

Нагадаємо, відповідно до закону №2351 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу” відповідальність за захист тварин від жорстокого поводження несуть місцеві ради. Контроль над дотриманням вимог закону і вжиття заходів у разі порушень здійснює Національна поліція.

Редакція подала заяву до поліції щодо цього випадку та стежитиме за ходом розслідування. Якщо ви стали свідком жорстокого поводження з тваринами, повідомляйте поліцію та підтримуйте волонтерів, які борються за права безпритульних тварин.

Зоозахисники підкреслюють: ця проблема ставить під удар не лише добробут тварин, а й репутацію міста. Ми маємо відповідально ставитися до тварин: не викидати їх на вулицю, не випускати на самовигул, стерилізувати домашніх улюбленців і гуманно запобігати розмноженню безпритульних тварин.

Що робити, якщо ваш улюбленець отруївся?

Ветеринар Людмила Галайда дає рекомендації:

Ознаки отруєння:

• Нудота, блювання, слабкість, слинотеча.

Що потрібно мати в аптечці:

• вітамін В6 (піридоксин гідрохлорид) в ампулах: колоти 0,5 мл на 1 кг ваги;
• вітамін К1 (Канакіон чи Канавіт) в ампулах: колоти 2,5–5 мг на 1 кг ваги;
• абсорбенти: активоване вугілля, сорбекс, ентеросгель, поліфепан.

Перша допомога:

1. Негайно промийте шлунок: дайте розчин активованого вугілля (1 таблетка на 10 кг ваги).
2. Забезпечте спокій і тепло.
3. Негайно зверніться до ветеринара.

Читайте також:

• Як стати рятівником для безпритульних тварин взимку
• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки

Оксана втратила сина, але продовжує його справу. Сьогодні жінка створює мило ручної роботи, вкладаючи в кожен виріб памʼять, любов та бажання здійснити те, про що він мріяв. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Ідея створювати мило належала синові Оксани, Володимиру Селегею: 

“Перше мило робив саме він. Я тільки допомагала”, — розповідає майстриня. 

Це було зовсім нещодавно, минулого року. Тоді це було просто творче заняття, спроба зробити щось своє. Перше мило звичайної прямокутної форми, різнокольорове, з чоловічим ароматом стало початком історії, яка сьогодні має зовсім інший зміст. 

Життя родини назавжди розділилося на “до” та “після” у січні 2026 року. Захищаючи свободу і незалежність України, Володимир Селегей загинув під час виконання бойового завдання поблизу Синельниківського району.

Втрата сина-воїна стала величезним болем, але памʼять про нього не дала Оксані опустити руки. 

“Мені одна жінка написала, що якщо у вашої дитини є якась мрія, то ви повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб ця мрія здійснилася. Коли я це прочитала, я зрозуміла, що це треба робити, бо йому дуже хотілося, щоб про наші вироби знали та щоб вони дарували радість людям”, — згадує Оксана. 

Тепер кожен виріб — це більше, ніж мило. Це спосіб зберегти пам’ять. Спосіб продовжити те, що він почав.

Процес створення мила займає різний час — усе залежить від складності. Невеликі форми можна зробити за годину-дві. Але коли йдеться про квіткові композиції чи букети, робота стає значно тривалішою: спочатку створюються окремі елементи, потім вони поєднуються в єдину композицію.

“Буває, що переробляєш кілька разів, поки не скажеш собі: мені подобається. А буває, що ідея приходить і все виходить з першого разу”, — ділиться майстриня. 

Зараз Оксана найбільше любить працювати з квітковими формами. Тюльпани, білі троянди виходять ніжні, майже справжні на вигляд. Обирає легкі, свіжі аромати, часто цитрусові або квіткові.

Оксана також веде сторінку в TikTok та виставляє мило на продаж, але наголошує: це не про заробіток. 

“Я все роблю для того, щоб було так, як він хотів”. 

Син Оксани мріяв, що з часом у них з мамою буде більше виробів та вони відкриють невеличку крамничку. 

Сьогодні ця мрія живе у кожному шматочку мила, створеному її руками. 

“Я думаю, він бачить і радіє, що я все це не залишила”. 

Читайте також:

Марина, що створює сумки з душею: “Мрію про свій бренд”

У Вільногірську презентували інформаційну листівку, яка обіцяє стати незамінним помічником як для нових мешканців громади, так і для місцевих жителів. Проте за лаштунками офіційних презентацій залишилася багатомісячна кропітка праця Ради з питань ВПО, про яку “забули” згадати в офіційних звітах.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA.

Розробка такого путівника — не просто формальність, а відповідь на реальний запит громади, що значно розширилася. Так за інформацією Департаменту соціально-гуманітарної політики, у Вільногірській громаді зареєстровано 1765 внутрішньо переміщених осіб. Водночас прибулих ВПО після початку повномасштабного вторгнення — 1622 особи. 

Від ідеї до реалізації: девʼять місяців пошуку

В коментарі для Вільногірськ IN.UA заступниця голови Ради з питань ВПО Альона Щекодіна зазначає, що ідея створення зручного довідника виникла ще у 2025 році під час однієї з робочих нарад. Проблема була очевидною: корисна інформація для переселенців розпорошена по десятках цільових програм на офіційному сайті міської ради, де знайти її людині без спеціальних навичок майже неможливо.

Для реалізації буклету була створена робоча група, до якої увійшли самі переселенці та активісти: 

• Олена Пазенко — представниця Вільногірської Ради ВПО, фасилітаторка; 
• Вікторія Русецька — секретарка Ради ВПО, яка запропонувала розширити буклет інформацією про дозвілля: стадіон, басейн, бібліотека та дитячі гуртки; 
• Катерина Бондаренко — попри перебування у декретній відпустці активно аналізувала складні документи та програми; 
• Альона Щекодіна, голова робочої групи;
• Лариса Черкас, членкиня Ради ВПО – систематизувала та обробила декілька цільових програм.

З боку міської влади Вільногірська над путівником працювала Ніна Лимар, начальниця управління соціального захисту населення. Вона хоч і не увійшла до основного складу робочої групи, проте долучилася на фінальному етапі для перевірки помилок та внесення пропозицій. 

Як створення путівника допомогло оновити міські програми

Робота над листівкою виявилася корисною не лише для майбутніх читачів, а й для самої міської влади. Аналізуючи цільові програми, зокрема комплексну програму “З думкою про людей”, робоча група виявила чимало неточностей та застарілих даних.

“Ми помітили, що після нашої роботи в програми внесли зміни: наприклад, збільшили виплати пільговикам та прибрали неактуальну інформацію про реєстрацію людей з інвалідністю через громадську організацію “Едельвейс”, яка навіть не знала про таку функцію”, — каже заступниця голова Ради ВПО. 

Користь буклету для всіх 

За словами Альони Щекодіної, на засіданні Ради ВПО, де був присутній секретар міської ради Олег Штамбург, було зазначено, що буклет буде корисним кожному. Тепер у кишеньковому форматі доступні контакти для отримання талонів на проїзд, адреси громадських організацій та QR-коди для швидкого переходу до потрібних сервісів.  

Цей досвід вільногірці вже встигли презентувати на регіональному форумі в Полтаві, де роботу Вільногірської Ради ВПО високо оцінили колеги з інших громад.

Гіркий присмак успіху

Незважаючи на те, що на самому буклеті великими літерами вказано розробників, офіційні ресурси громади у Facebook та Telegram поширили новину про створення листівки, жодним словом не згадавши Раду ВПО.  

“Дуже прикро, коли так знецінюється праця вимушених переселенців, які дев’ять місяців працювали над цим проєктом”, — зазначає Альона Щекодіна.  

Наклад у понад 1000 примірників, надрукований за підтримки благодійного фонду “Право на захист”, вже розповсюджується у закладах міста. Кожен, хто візьме до рук цю листівку, має знати: вона з’явилася завдяки небайдужим людям, які самі пройшли шлях адаптації і тепер допомагають іншим.

Читайте також:

Після обміну досвідом у Полтаві на сайті Вільногірської міської ради з’явився розділ про соціальні послуги