Отруєння безпритульних тварин у Вільногірську

Сьогодні в соціальних мережах з’явилися нові повідомлення про отруєння собак у місті. Волонтери, свідки та зоозахисники закликають до дій, адже жорстоке поводження з тваринами — це не лише моральний злочин, а й пряме порушення закону. Чому такі ситуації повторюються,  і що робить поліція — читайте на Вільногірськ IN.UA.

Отруєння собак у Вільногірську

Початок 2025 року відзначився жорстоким випадком: 5 січня на вулиці Садовій, 17, померла безпритульна собака від отруєння. Наступного дня загинув інший пес на ім’я Льова. Цих собак знайшла місцева волонтерка Інна Середа. Вона опікувалася тваринами, стерилізувала їх і створювала гідні умови для життя на вулиці.

Обурення суспільства зростає, адже цей випадок — не перший у нашому місті. Відповідальності ніхто не несе.

“Мені повідомила сусідка. Ми одразу побігли туди, але отрута була надто сильною. Шансів врятувати тварину не було. Я не змогла зняти відео через моральний стрес, це жахливе видовище. Я зробила лише фото. Наступного дня нам повідомили про іншого пса, Льову, який уже був мертвий. Ці собаки були стерилізовані та мали щеплення. Вони не винні, що живуть на вулиці,” — коментує Інна Середа.

Працівники поліції підтвердили, що перевіряють місцеві пабліки, проте офіційних заяв на момент надання коментаря не було. Ми також звернулися до прес-секретарки поліції Кам’янського району Олени Тімченко.

“Поліція зареєструвала інформацію про розкладання отрути 28 грудня. Наразі ведеться перевірка та пошук свідків. Закликаємо громадян повідомляти про такі випадки за номером 102.”

Прес-секретар також наголошує на важливості звернень не лише щодо безпритульних тварин, а й у разі свідчень жорстокого поводження з домашніми улюбленцями чи іншими тваринами. Такі дії є порушенням статті 299 Кримінального кодексу України і караються відповідно до чинного законодавства.

Вільногірці про цю проблему

“Я бачила цих собак за життя. Вони не були агресивними, лише гавкали на людей. У місцевих пабліках часто пишуть, що собак треба труїти. Кілька років тому у моєму дворі також труїли собак. Одного разу я навіть везла побитого собаку до клініки”, — розповіла вільногірка Ганна, яка звернула нашу увагу на цю проблему.

Власниця місцевого притулку для собак Вікторія Кукса коментує:
“Біля мого притулку отруїли сім собак. Ми складали заяви, але ніхто не поніс відповідальності.”

Обережно! Чутливий контент!

Власниця котячого притулку “Пухнастий Батальйон” Ольга Роговенко додає:
“Були випадки, коли собак не лише труїли, а ще й стріляли. Ми зверталися до поліції, але результату не було”, — поділилася Ольга Роговенко, власниця котячого притулку “Пухнастий батальйон”.

Нагадаємо, відповідно до закону №2351 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу” відповідальність за захист тварин від жорстокого поводження несуть місцеві ради. Контроль над дотриманням вимог закону і вжиття заходів у разі порушень здійснює Національна поліція.

Редакція подала заяву до поліції щодо цього випадку та стежитиме за ходом розслідування. Якщо ви стали свідком жорстокого поводження з тваринами, повідомляйте поліцію та підтримуйте волонтерів, які борються за права безпритульних тварин.

Зоозахисники підкреслюють: ця проблема ставить під удар не лише добробут тварин, а й репутацію міста. Ми маємо відповідально ставитися до тварин: не викидати їх на вулицю, не випускати на самовигул, стерилізувати домашніх улюбленців і гуманно запобігати розмноженню безпритульних тварин.

Що робити, якщо ваш улюбленець отруївся?

Ветеринар Людмила Галайда дає рекомендації:

Ознаки отруєння:

• Нудота, блювання, слабкість, слинотеча.

Що потрібно мати в аптечці:

• вітамін В6 (піридоксин гідрохлорид) в ампулах: колоти 0,5 мл на 1 кг ваги;
• вітамін К1 (Канакіон чи Канавіт) в ампулах: колоти 2,5–5 мг на 1 кг ваги;
• абсорбенти: активоване вугілля, сорбекс, ентеросгель, поліфепан.

Перша допомога:

1. Негайно промийте шлунок: дайте розчин активованого вугілля (1 таблетка на 10 кг ваги).
2. Забезпечте спокій і тепло.
3. Негайно зверніться до ветеринара.

Читайте також:

• Як стати рятівником для безпритульних тварин взимку
• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки

Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу. 

Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору. 

За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі. 

“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов. 

Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.

“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він. 

Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям. 

Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття. 

“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки. 

Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.

Читайте також:

Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості: нові можливості для кар’єри українців

Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Олександру Чередниченко  65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.

“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр. 

Перший час родина була розділена. 

“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой. 

Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.

“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік. 

Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів. 

“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр. 

Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко. 

“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”. 

Олександр памʼятає кожного свого гравця. 

“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер. 

Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року. 

Тренерська карʼєра у Вільногірську

Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер. 

“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер. 

Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці. 

“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.

Наразі, взимку, тренувань немає. 

“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр. 

За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості. 

“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу. 

Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування. 

“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой. 

Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.

“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр. 

Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.

Читайте також:

Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська