Організував волонтерський рух, облаштував притулок для тварин та допомагає зі стерилізацією котів та собак. Переселенець з Краматорська, що на Донеччині, опікується вільногірськими безпритульними тваринами.
Про свою благодійну справу Олександр Посметухов розповів журналістам Вільногірськ IN.UA.
Житель Донеччини опікується тваринами у Вільногірську
Олександр Посметухов живе у Вільногірську вже майже рік. Чоловік переїхав на Дніпропетровщину з Краматорська, через загострення повномасштабного вторгнення рф в Україну.
У Вільногірську чоловік одразу почав допомагати безпритульним тваринам. Такою діяльністю займався і вдома, з однодумцями збирали гроші, купували корм для тварин та розвозили його у міські притулки.
«Якщо у мене запитають чому мій вибір пав на тварин. Однозначної відповіді не буде. Я просто їх люблю», — каже Олександр.
Олександр об’єднався з волонтерами й у Вільногірську. Їм вдалося зібрати гроші та купити покинутий будинок, у якому облаштували притулок. Будинок утеплити та поставили саморобні будки. Наразі благодійники купують ліки та їжу для чотирилапих підопічних, а також допомагають зі стерилізацією безпритульних котів та собак, сплачуючи роботу ветеринарного лікаря.
Не забуває Олександр допомагати й військовим. Волонтери передають на фронт плитоноски, ліки, їжу, одяг для поранених у шпиталь. Про повернення до рідного міста Олександр наразі не замислюється, бо відчуває себе потрібним у Вільногірську.
«Про Вільногірськ я дізнався від свого друга, який раніше за мене евакуювався з Краматорська. Люди тут дуже добрі та відкриті. Планую залишитися у ньому жити», — розповідає Олександр Посметухов.
Де у Вільногірську розташовані укриття/ фото Вільногірськ IN.UA
Список містить сховища, найпростіші та протирадіаційні укриття із зазначенням адрес, площі та орієнтовної місткості, однак їхній стан і готовність залишаються предметом обговорення.
Редакція Вільногірськ IN.UA давно слідкує за темою укриттів.
Проблема укриття в ліцеї №5 у Вільногірську тривалий час залишалася в центрі уваги, адже рівень його облаштування та готовності викликав занепокоєння як серед батьків, так і серед педагогів.
Окремо обговорювали ситуацію з укриттям на вулиці В. Варена, на ремонт якого планували спрямувати понад 57 тисяч гривень.
Крім того, журналісти Вільногірськ IN.UA перевірили укриття в міських ліцеях і зафіксували розбіжності між офіційною інформацією посадовців та фактичним станом приміщень.
Водночас на облаштування укриття в будівлі виконкому передбачили значно більшу суму — майже 800 тисяч гривень, що може свідчити про нерівномірний підхід до розподілу фінансування.
Попри дискусії щодо фінансування та реального стану приміщень, кожен мешканець міста повинен знати розташування найближчих захисних споруд. Нижче наводимо актуальний перелік адрес та характеристики об’єктів, офіційно визначених міською радою як укриття.
Родинні традиції вільногірців на Великдень / фото, Вільногірськ IN.UA
Цієї неділі українці відзначатимуть одне з найсвітліших свят року – Великдень. У Вільногірську до нього готуються по-різному: хтось пече паски за родинними рецептами, хтось іде до церкви, а хтось – навіть у святковий день залишається на бойових позиціях.
Редакція Вільногірськ IN.UA запитала у містян, що для них означає Великдень сьогодні – і якими є їхні сімейні традиції.
Свято, що об’єднує покоління
Великдень – це не лише релігійне свято Воскресіння Христового, а й символ весни, оновлення та надії. В українській культурі воно традиційно супроводжується освяченням пасок і крашанок, сімейними зустрічами та особливою атмосферою єднання.
Цьогоріч у Вільногірську містяни зможуть долучитися до святкових богослужінь. Зокрема, у храмі на честь Святої Трійці ПЦУ 12 квітня відбудеться Божественна літургія о 05:00, а освячення пасхальних кошиків буде з 06:00 до 08:30.
“Раніше – тихо, тепер – по-сімейному”: спогади про Великдень у різні часи
Секретар міської ради Олег Штамбург згадує, що в його дитинстві святкування Великодня було значно стриманішим.
“Особливих пишних свят не передбачалося. Паски пеклися завжди, фарбували крашанки. Цим займалася бабуся. Вона жила в селі – туди й приїжджали святкувати”.
Сьогодні ж, за словами посадовця, святкування стало більш домашнім:
“Зараз – це чисто сімейне свято. Зустрілися за столом, посиділи, поговорили, згадали тих, кого вже немає. Все якось спокійніше”
Великдень без вихідних: коли свято – навіть на фронті
Для військовослужбовця Євгена П’янкова цього року Великдень пройде не вдома.
“У цьому році на Пасху я зі своїм екіпажем будемо на позиції, виконувати бойові завдання, тому відсвяткуємо чисто символічно”.
Каже, що з дитинства залишилася проста, але важлива традиція – скуштувати освячену паску та яйця.
Турбота щодня – навіть у свято
Зоозахисниця Вікторія Кукса вже кілька років поспіль має свою незмінну великодню традицію:
“Зранку вип’ю чаю з пасочкою, з’їм яйце і йду до своїх підопічних собак і котів. Вони ж не знають, свято чи ні, їм щодня потрібна увага”.
Для неї Великдень більше про повагу до традицій, ніж про релігію.
Від нічної служби до родинного столу
Майстриня ткацтва Олена Шевцова з теплотою згадує дитинство:
“Прокинутися о третій чи четвертій ранку, позичити бабусину хустину і піти з дідусем до церкви – це було щось неймовірно сакральне”.
Сьогодні традиції продовжуються: фарбування крашанок, випікання пасок за родинним рецептом, освячення та спільний обід.
Втім, цього року плани можуть змінитися:
“Є певні складнощі зі здоров’ям у мами і сина. Якщо не буде сил пекти – купимо готові. Але крашанки нафарбуємо обов’язково”.
“Поки ми разом – традиції живуть”
Для майстрині народної вишивки Тетяни Бігун Великдень – це передусім родина.
“Моя традиція починається зі світанку: йду до церкви святити паску. Але серце свята – це мама. Їй цього року 86 років, і ми всією родиною збираємося в її домі”.
Саме ці моменти, каже жінка, є найціннішими: “Спільні сніданки й мамина усмішка – це і є найбільша цінність”.
Простота замість гучних святкувань
Фотографиня Альона Васильєва зізнається: з роками святкування стало значно простішим.
“Коли діти роз’їхалися, все змінилося. Спечу кілька пасок і піду до мами. Останні роки просто відпочиваю”.
Свято, яке кожен проживає по-своєму
Історії вільногірців показують: Великдень – це не лише про обряди чи традиції. Для когось – це спогади дитинства, для когось – родинний затишок, для когось – служба і обов’язок, а для когось – турбота про тих, хто поруч щодня.
Та попри різні обставини, у цьому святі залишається головне – тепло, пам’ять і надія.
Список містить сховища, найпростіші та протирадіаційні укриття із зазначенням адрес, площі та орієнтовної місткості, однак їхній стан і готовність залишаються предметом обговорення. Про це повідомляє […]
Цієї неділі українці відзначатимуть одне з найсвітліших свят року – Великдень. У Вільногірську до нього готуються по-різному: хтось пече паски за родинними рецептами, хтось іде […]
Понад 255 мільйонів гривень інвестицій, облаштування нових укриттів, золоті медалі випускників та численні перемоги юних спортсменів і митців — у матеріалі Вільногірськ IN.UA аналізуємо ключові […]
Головні особливості застосунку — безоплатність і орієнтація на опанування практичних мовних навичок, необхідних в роботі. Застосунок стане в пригоді для вивчення профільної англійської. Про це […]
Верховна Рада України підтримала за основу законопроєкт №15111-д, який регулює оподаткування доходів користувачів цифрових платформ. За відповідний документ проголосували 234 народні депутати. Податок на OLX: […]
