Організував волонтерський рух, облаштував притулок для тварин та допомагає зі стерилізацією котів та собак. Переселенець з Краматорська, що на Донеччині, опікується вільногірськими безпритульними тваринами.
Про свою благодійну справу Олександр Посметухов розповів журналістам Вільногірськ IN.UA.
Житель Донеччини опікується тваринами у Вільногірську
Олександр Посметухов живе у Вільногірську вже майже рік. Чоловік переїхав на Дніпропетровщину з Краматорська, через загострення повномасштабного вторгнення рф в Україну.
У Вільногірську чоловік одразу почав допомагати безпритульним тваринам. Такою діяльністю займався і вдома, з однодумцями збирали гроші, купували корм для тварин та розвозили його у міські притулки.
«Якщо у мене запитають чому мій вибір пав на тварин. Однозначної відповіді не буде. Я просто їх люблю», — каже Олександр.
Олександр об’єднався з волонтерами й у Вільногірську. Їм вдалося зібрати гроші та купити покинутий будинок, у якому облаштували притулок. Будинок утеплити та поставили саморобні будки. Наразі благодійники купують ліки та їжу для чотирилапих підопічних, а також допомагають зі стерилізацією безпритульних котів та собак, сплачуючи роботу ветеринарного лікаря.
Не забуває Олександр допомагати й військовим. Волонтери передають на фронт плитоноски, ліки, їжу, одяг для поранених у шпиталь. Про повернення до рідного міста Олександр наразі не замислюється, бо відчуває себе потрібним у Вільногірську.
«Про Вільногірськ я дізнався від свого друга, який раніше за мене евакуювався з Краматорська. Люди тут дуже добрі та відкриті. Планую залишитися у ньому жити», — розповідає Олександр Посметухов.
Спортивний шлях Альбіни Ніхаєнко/ фото з особистого архіву героїні
Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.
Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва.
За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.
“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина.
Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.
Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.
“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка.
А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:
Я виконала перший дорослий розряд і зрозуміла, що це моя справа.
Альбіна Ніхаєнко // Спортсменка
Альбіни на пʼєдесталі/ фото з особистого архіву героїні
Шлях до суддівства
Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.
Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.
“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина.
І вона склала найкраще серед усіх.
“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”.
Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.
“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях, і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна.
Її принципи як судді чіткі:
“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона.
Це вже не просто про спорт. Це про характер.
Династія без тиску
У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.
“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка.
Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.
“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна.
І водночас це відбувалося без тиску:
“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”
Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.
Стереотипи, які більше не працюють
Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.
“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка.
Її відповідь стереотипам проста:
“Треба робити своє, якщо це подобається”.
І саме ця простота — найсильніша позиція.
Здобутки у спорті
Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:
срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї;
посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат;
має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025).
Альбіна з медалями/ фото з особистого архіву героїні
Три слова про себе
Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:
“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.
Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.
Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи.
Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати.
У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.
Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.
Традиції святкування Вербної неділі
Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.
На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.
За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.
Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.
Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, […]
Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї […]
Альона Васильєва, фотографиня з Вільногірська, ділиться практичними порадами, як підготуватися до фотосесії, почуватися розслаблено перед камерою та отримати красиві знімки навіть без професійного обладнання. Детальніше […]
За офіційними даними статистики, в Україні продовжує фіксуватися зростання споживчих цін. Інфляція на споживчому ринку в лютому 2026 року порівняно із січнем склала 1,0%. Якщо […]
З настанням сухої погоди в Україні традиційно загострюється проблема пожеж у природних екосистемах. Вогонь безжально знищує ліси, поля, торфовища, загрожує житловим будинкам та вбиває тварин. […]
