Переселенець з Донеччини допомагає безпритульним тваринам у Вільногірську

Організував волонтерський рух, облаштував притулок для тварин та допомагає зі стерилізацією котів та собак. Переселенець з Краматорська, що на Донеччині, опікується вільногірськими безпритульними тваринами.

Про свою благодійну справу Олександр Посметухов розповів журналістам Вільногірськ IN.UA.

Житель Донеччини опікується тваринами у Вільногірську

Олександр Посметухов живе у Вільногірську вже майже рік. Чоловік переїхав на Дніпропетровщину з Краматорська, через загострення повномасштабного вторгнення рф в Україну.

У Вільногірську чоловік одразу почав допомагати безпритульним тваринам. Такою діяльністю займався і вдома, з однодумцями збирали гроші, купували корм для тварин та розвозили його у міські притулки. 

«Якщо у мене запитають чому мій вибір пав на тварин. Однозначної відповіді не буде. Я просто їх люблю», — каже Олександр.

Олександр об’єднався з волонтерами й у Вільногірську. Їм вдалося зібрати гроші та купити покинутий будинок, у якому облаштували притулок. Будинок утеплити та поставили саморобні будки. Наразі благодійники купують ліки та їжу для чотирилапих підопічних, а також допомагають зі стерилізацією безпритульних котів та собак, сплачуючи роботу ветеринарного лікаря. 

Не забуває Олександр допомагати й військовим. Волонтери передають на фронт плитоноски, ліки, їжу, одяг для поранених у шпиталь. Про повернення до рідного міста Олександр наразі не замислюється, бо відчуває себе потрібним у Вільногірську. 

«Про Вільногірськ я дізнався від свого друга, який раніше за мене евакуювався з Краматорська. Люди тут дуже добрі та відкриті. Планую залишитися у ньому жити», — розповідає Олександр Посметухов.

Читайте також:

• На стерилізацію безпритульних тварин у Вільногірську передбачено 400 тисяч гривень
• Опікуються безхатніми собаками з власної ініціативи: подружжя з Вільногірська імпровізувало притулок

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Цієї зими у Вільногірську сталося щось особливе. Посеред щоденних справ, на ринку, біля магазинів і просто на вулицях міста з’явився різдвяний вертеп. Не як сцена чи офіційний захід, а як жива, тепла зустріч. Вперше в історії міста його створила команда ГО “Бджола” — і до цієї ініціативи долучилися не лише вільногірці, а й внутрішньо переміщені особи, які нині живуть у громаді.

Що таке вертеп і чому це більше, ніж вистава

Український вертеп — це давня різдвяна традиція, що поєднує коляду, театралізоване дійство та живе спілкування з людьми. У ньому переплітаються біблійна історія народження Христа, народні персонажі, гумор і глибокі сенси. Вертеп завжди був “поруч із людьми»” — у дворах, хатах, на вулицях. Саме таким — відкритим і живим — його і вирішили зробити у Вільногірську.

“Нам усім дуже бракує живого тепла”

Ідея вертепу народилася з простого, але болючого відчуття — браку спільності.
Голова ГО «Бджола» Анастасія Бондар розповідає: “Цей рік був важким для кожного, і захотілося не просто “відмітити” Різдво, а прожити його разом. Вертеп став способом зібрати людей не навколо сцени, а навколо сенсів — віри, надії й взаємної підтримки”.

Коли традиція виходить до людей

Для Анастасії вертеп — це не офіційна подія і не вистава за сценарієм, а жива розмова: “Це традиція, яка завжди була поруч із людьми: у дворах, на вулицях, у хатах. Хотілося, щоб вертеп не був “заходом”, а теплим моментом, який може зустріти людину зненацька — дорогою з магазину чи під час прогулянки”.

Саме тому учасники вертепу пройшли містом: побували на базарі, у місцевих бізнесах, фінансовому управлінні, технікумі, реберні, біля міської ялинки та у пожежній частині.

Вертеп, що об’єднав різні долі

Особливістю цього вертепу стало те, що до нього долучилися не лише мешканці Вільногірська, а й внутрішньо переміщені особи, які через війну були змушені покинути свої домівки й нині живуть у місті.

Для когось це була перша коляда в новому місті, для когось — спосіб знову відчути себе частиною спільноти. Саме в цій спільності — людей із різними історіями, але спільними цінностями — і проявився справжній сенс вертепу.

Серед них — переселенка з Бахмута Марія, для якої вертеп став не просто святковою подією, а поверненням до себе: “Ми почали проводити вертепи в Бахмуті ще за 4–5 років до повномасштабної війни. До цієї традиції нас привчив один чоловік — він лемок, його батьків насильно переселили із Західної України, з Лемківщини. Коли ми ходили вертепом у Бахмуті, я вперше відчула свою причетність до України й до українців”.

Марія згадує, що їхні вертепи були театралізованими — з ролями, костюмами, колядками. Вони їздили до військових частин, у лікарні, брали з собою дітей і змалку привчали їх до українських традицій — ще тоді, коли війна для Бахмута вже була реальністю з 2014 року.

“Коли я долучилася до вертепу у Вільногірську, щоб разом пройтися вулицями, заспівати, показати цю традицію, я відчула, ніби повернулася додому. З’явилося відчуття тепла, справжньої домівки — ніби запахло домом”.

За її словами, особливо цінним було відчуття єдності — коли поруч йшли і місцеві мешканці, і переселенці: “Мені було дуже добре в цій компанії — там були мої знайомі, містяни, інші переселенці. Було приємно, як нас зустрічали люди на вулицях. Нам сигналили водії, а ми відповідали: “Христос рождається!”. Були й ті, хто не знав, що сказати у відповідь — я їх розумію, бо колись і сама такою була. Тому намагалася пояснювати”.

Для Марії цей вертеп став не лише різдвяною колядою, а символом того, що навіть після втрати дому можна знову відчути спільність, прийняття і живий зв’язок із українською традицією.

Очі, які говорять більше за слова

Найбільш емоційними для організаторів стали реакції людей: “Найбільше запам’яталися очі людей. Коли хтось спочатку просто зупинявся, а потім починав усміхатися, хреститися, дякувати або тихо витирати сльози. У такі моменти розумієш, що робиш щось справді важливе”.

Особливо зворушили слова літніх вільногірців:
“Давно такого не було” і “Ми таке пам’ятаємо з дитинства”.

Через вертеп команда ГО “Бджола” хотіла передати просту, але дуже важливу думку:

“Ми не самі. Навіть у складні часи ми можемо бути разом, підтримувати одне одного і берегти те, що робить нас українцями — нашу культуру, традиції й людяність”.

Традиції як форма спротиву

На думку Анастасії Бондар, саме зараз спільне проживання традицій має особливу вагу: “Війна — це не лише про фронт, а й про збереження нашої ідентичності. Коли ми проживаємо традиції разом, ми відчуваємо зв’язок поколінь і силу спільноти. Це теж форма спротиву і спосіб триматися”.

Свято, яке перетворилося на допомогу

Вертеп мав і благодійну мету. Усі кошти, зібрані під час коляди, команда ГО “Бджола” передасть патронатній родині Вікторії Слісаренко.

“Сьогодні будь-яка спільна подія має нести користь. Це спосіб перетворити святкову радість у реальну допомогу”, — пояснює голова організації.

У “Бджолі” не приховують — це лише початок: “Ми дуже хочемо, щоб вертеп став доброю щорічною традицією у Вільногірську. Наступного року мріємо залучити ще більше учасників і зробити його ще більш відкритим для громади”.

Долучитися може кожен — і місцеві мешканці, і переселенці, і ті, хто лише шукає своє місце в громаді.
Досвід не обов’язковий. Головне — бажання бути разом.

“Не вагайтеся. Просто приходьте. Тут немає “чужих” — тут є люди, які хочуть бути разом і робити світ навколо трохи теплішим”.

Перший вертеп від ГО “Бджола” показав: Вільногірськ — це спільнота, де є місце для кожного. І, можливо, наступного Різдва саме ви станете частиною цієї живої традиції. 

Читайте також:

У Вільногірську відкрили новий волонтерський центр: місце тепла, світла та незламної підтримки ЗСУ

В Україні заборонено продаж і використання більшості видів піротехніки. За порушення правил передбачені штрафи до 34 тисяч гривень або навіть обмеження чи позбавлення волі.

Більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Які обмеження діють і чи є винятки

З 6 листопада 2023 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо використання та обігу піротехнічних виробів”. Документ забороняє використання практично всіх салютів і петард класів F2, F3 та F4 по всій країні.

Допускається використання лише піротехніки класу F1: бенгальських вогнів, фонтанів, феєрверків-свічок та хлопавок.

Продавати або передавати ці вироби дітям до 16 років заборонено.

Обмеження не поширюються на використання піротехніки Збройними силами України, Національною поліцією та аварійно-рятувальними службами у робочих цілях.

Відповідальність за порушення

За порушення правил передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність:

Адміністративна відповідальність (ст. 182 КУпАП) за недотримання правил додержання тиші та захисту населення від шуму:

• для громадян – від 85 до 255 гривень;
• для підприємців і юридичних осіб – від 255 до 510 гривень.

Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 ККУ):

• штраф від 17 до 34 тис. гривень;
• пробаційний нагляд до 5 років;
• або обмеження волі на той же термін.

Якщо правопорушення скоєно групою осіб – можливе позбавлення волі до 4 років.

Відповідальність за продаж

Продавці піротехніки також несуть відповідальність:

• за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП) – штраф від 17 до 34 тисяч гривень та конфіскація товару і виручки;
• за порушення правил виробництва, зберігання, перевезення та торгівлі піротехнічними засобами (ст. 195-6 КУпАП) – штраф від 595 до 1020 гривень та конфіскація піротехніки.

Відповідальність дітей

Діти з 16 років несуть повну адміністративну та кримінальну відповідальність, а за хуліганство – з 14 років.

Батьки відповідають за дії дітей молодшого віку:

• адміністративне порушення дитини – штраф від 850 до 1700 гривень;
• дії дитини, що містять ознаки кримінального правопорушення – штраф від 1700 до 5100 гривень.

Якщо ви стали свідком незаконного використання або продажу піротехніки, слід звертатися до поліції за номером 102.

Читайте також:

Бізнесу, місцевому самоврядуванню та комунальному підприємству потрібні працівники: актуальні вакансії у Вільногірську