Погода у Вільногірську на тиждень: 19-25 січня

Хмарність, висока вологість та нічні морози до -13°: синоптики оприлюднили прогноз погоди у Вільногірську на 19–25 січня. Наступні сім днів будуть стабільно холодними, проте середина тижня принесе невелике денне потепління. 

Більше на Вільногірськ IN.UA

Прогноз погоди

Понеділок, 19 січня: температура вдень становитиме до -6°. Очікується мінлива хмарність. 

Вівторок, 20 січня: нічна температура близько -9°, вдень – до -5°. Зберігатиметься суцільна хмарність. 

Середа, 21 січня: мінімальна температура – -10°, максимальна – -4°. Хмарно. 

Четвер, 22 січня: температура також коливатиметься від -10° до -4°. Найтепліша денна температура. 

Пʼятниця, 23 січня: хмарно, мінімум – -8°, максимум – -6°. Очікується найтепліша ніч. 

Субота, 24 січня: вночі близько -13°, вдень температура становитиме -9°. Значне похолодання.  

Неділя, 25 січня: ніч – -13°, день – -7°. Утримуються морози. 

На сесії Вільногірської міської ради 14 січня 2026 року депутати знову не змогли прийняти рішення щодо будівництва свердловини для водопостачання селища Мар’янівка через процедурні складнощі. Обговорення показало: справа впирається не лише у політичну волю, а й у складну процедуру погоджень через охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

На сесії була присутня представниця редакції Вільногірськ IN.UA.

Проєкт винесли на сесію — але голосів не вистачило

Питання водопостачання Мар’янівки знову з’явилося у порядку денному за ініціативою депутата Віталія Федоренка. Водночас на сесію міської ради, під час якої розглядали ініційоване ним питання, сам депутат не з’явився. Як пояснив міський голова Володимир Василенко, був підготовлений проєкт рішення, до нього є юридичний висновок, тому документ і винесли на розгляд.

Втім, як і на попередніх сесіях, рішення не набрало необхідної кількості голосів.

У чому проблема: охоронна зона і погодження

За словами міського голови, Департамент соціально-гуманітарної політики уже виконав частину роботи: розроблена документація на землю, проведені консультації, встановлено, що об’єкт потрапляє в охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

“Це зазначено в об’єктовій документації. Є певні процедури, яких треба дотриматися, щоб отримати або не отримати погодження”, – наголосив Володимир Василенко.

Він підкреслив, що це ще не фінальний етап: тепер питання потрібно вирішувати на рівні органу охорони культурної спадщини Дніпропетровської області, а, можливо, і на вищому рівні.

Секретар міськради: ініціатива подана з порушенням процедури

Представниця редакції також поспілкувалася із секретарем Вільногірської міської ради Олегом Штамбургом. За його словами, проблема полягає не лише в охоронній зоні, а й у самій процедурі підготовки проєкту рішення.

“Насправді ініціатором такого проєкту рішення має бути розпорядник коштів — управління архітектури та капітального будівництва. Саме воно повинно розглядати звернення від суб’єкта, який претендує на земельну ділянку, а вже потім формувати пакет документів для сесії”, — пояснив Штамбург.

За його словами, у випадку зі свердловиною цей алгоритм не був дотриманий: технічна документація, листи та супровідні матеріали були подані “неупорядковано”, що й стало однією з причин, чому рішення не підтримали. Він також додав, що директор комунального підприємства може звернутися до голови з ініціативою, але резолюція для розгляду та підготовки рішення все одно надходить до УАКБ. За його словами, можлива присутність пана Федоренка на пленарному засіданні могла б вплинути на підтримку проєкту рішення.

Секретар також підтвердив, що ділянка дійсно потрапляє у 100-метрову охоронну зону об’єкта культурної спадщини. Водночас він визнав, що будівництво в таких зонах інколи можливе — але лише після повного проходження всіх погоджень у профільних органах.

“На сесії фактично дійшли до висновку, що саме “Жилкомсервіс” як забудовник має звертатися до відповідних органів — департаменту культури, обласних структур — і довести процедуру до кінця”, — зазначив він.

Олег Штамбург також підтвердив, що проєкт рішення був поданий депутатом Віталієм Федоренком як суб’єктом подання, попри зауваження юридичного відділу міськради, і саме тому його зобов’язані були винести на розгляд сесії.

“Складається враження, що ми свердловину будуємо на сесіях”

Під час обговорення висловився депутат Антон Боклаг: 

“Складається враження, що ми цю свердловину будуємо на сесіях міської ради. Скільки вже разів не проголосували.”

Він поцікавився, чи проводилися після попередніх відмов якісь наради із замовником будівництва і які подальші кроки визначені.

Міський голова відповів, що наприкінці 2025 року такі наради відбулися, були складені протоколи й визначені конкретні кроки. Головний із них — підготувати повний пакет документів і звернутися до вищих інстанцій для отримання офіційної позиції: можливо будувати об’єкт у цій зоні чи ні, і за яких умов.

Важливий нюанс: звертатися має не міська рада, а саме забудовник.
“Це обов’язок забудовника згідно із законом про містобудівну діяльність”, – пояснив Володимир Василенко.

Не “вирок”, а процедура

Окремо міський голова звернув увагу, що потрапляння об’єкта в охоронну зону — це не автоматична заборона.

Свердловина розташована приблизно за 40 метрів від об’єкта культурної спадщини при встановленій охоронній зоні у 100 метрів. Водночас, за його словами, є чимало прикладів, коли в таких зонах дозволяли будівництво інженерних об’єктів — трубопроводів, електромереж тощо — після відповідних погоджень. Поруч із цією ж територією свого часу були збудовані й інші об’єкти, які також потрапляли в охоронну зону.

Чому питання знову і знову виносять на сесію

Станом на сьогодні маємо ситуацію, коли:

• рішення сесії не прийняте;
• документація з боку департаменту підготовлена;
• подальший крок — за забудовником, який має звернутися до обласних (і, за потреби, державних) органів охорони культурної спадщини.
  

Чи стане 2026 рік роком реального руху вперед для Мар’янівки — залежить не лише від голосувань у сесійній залі, а й від того, наскільки швидко та якісно буде пройдена вся процедура погоджень. А поки що, як влучно підмітив один із депутатів, свердловина “продовжує будуватися” переважно в словах і протоколах.

Читайте також:

Вода для Дмитрівського округу: у Вільногірську не виділили 1,5 млн грн на розробку проєкту 

День Вінні-Пуха відзначають на честь письменника Алана Александра Мілна – автора знаменитих дитячих історій, який народився 18 січня 1882 року в районі Хампстед у Лондоні. Саме він подарував світові Вінні-Пуха та його друзів – персонажів, які вже багато десятиліть залишаються близькими й улюбленими для різних поколінь читачів.

Про повідомляє Ділова Мова. 

Історія створення 

Історія Вінні-Пуха має цілком реальне походження. Як розповідає Ліндсі Маттік у книжці “У пошуках Вінні”, у 1914 році канадський військовий ветеринар Гаррі Колеборн під час служби в Першій світовій війні придбав ведмежа за 20 доларів. Він назвав його Вінні на честь свого рідного міста Вінніпег. Він став талісманом полку, що перебував в Англії, а згодом, перед відправленням солдата на фронт у Францію, його залишили в Лондонському зоопарку – там було безпечніше.

Цікавий факт: на відміну від літературного персонажа, справжня Вінні була дівчинкою. Образ Вінні-Пуха Мілн створив, надихнувшись плюшевим ведмедиком свого сина Крістофера Робіна. А частина імені “Пух”, за однією з версій, походить від імені лебедя. Деякі дослідники вважають, що родина Мілнів зустріла лебедя на ім’я Вінні під час відпустки, а сам письменник згадував його у вірші “Дзеркало”.

День Вінні-Пуха – це гарна нагода повернутися до теплих спогадів дитинства й дізнатися більше про історію улюблених героїв. Усвідомлення того, що казковий ведмедик має реальне історичне підґрунтя, робить його образ ще більш зворушливим і особливим для читачів будь-якого віку.

Читайте також:

День брауні: готуємо найсмачніший десерт за лічені хвилини