Притулок під зав’язку: як живе єдина опора для покинутих собак у Вільногірську

Собаки тут не гавкають — вони кличуть. Про допомогу, про їжу, про шанс. Іноді — востаннє. А по інший бік вольєрів — люди, які тримаються, коли сили вже давно на межі.

Ми побували у притулку для собак у Вільногірську — тому самому, де зараз утримується понад 50 тварин. Там немає волонтерської команди у класичному розумінні. Є лише кілька жінок, які несуть це все на собі — фізично, морально й фінансово.

Коли “притулок” — це вольєри паркани й людське серце

Притулок знаходиться в промзоні. Це ніби захист — ніхто не скаржиться на гавкіт. Але це також ізоляція.

“Зараз у нас 50 собак. Це максимум. Більше ми не зможемо прийняти, просто не буде куди. Ми можемо брати нових, лише якщо хтось із нинішніх знайде родину”, — каже керівник притулку Олександр Словачевський, який зараз служить в ЗСУ.

Серед собак — колишні домашні улюбленці, викинуті щенята, старі пси, хворі, епілептики, травмовані. Вони всі тут, бо їм нікуди більше.

У притулку зараз немає можливості приймати малюків

“У нас ентерит. Це смертельно для щенят. Тому зараз навіть не беремо їх — інакше вони просто помруть,” — зізнаються волонтери.

Зараз головна мета — прилаштувати вже здорових, вакцинованих, стерилізованих собак, щоб звільнити місце для найважчих випадків.

Волонтери без волонтерів

Команди волонтерів тут немає. Є кілька людей, які “закривають” усі потреби: від годівлі до збору дров. Інколи хтось приходить допомогти. Інколи — просто перекидає копійчину. Але й за це — велика подяка.

“У нас немає зарплат. Просто є притулок. Просто є ми. І собаки”,— говорять жінки, які щодня несуть цей фронт.

А також волонтери притулку дякують місцевій группі Vilnohirsk_online адміністратори групи постійно допомогають, роблять збори коштів та перераховують частину коштів з реклами.

Санітарія, харчі й постійна потреба

Найбільша проблема — це повсякденні витрати. Кожен день треба годувати, прибирати, лікувати, закуповувати ліки, дезінфекцію, корм для хворих собак, мити миски, чистити підстилки.

Годування в місяць виходить більше ніж на 3000 гривень, а наприклад обробка “Сімпаріка” раз в 35 днів 18 800 гривень. Тож кожен ваш донат – рятує собак.

“Не просимо багато. Просто якщо можете — передайте миску. Передайте ліки. Або просто поділіться постом. Ми вже будемо вдячні”.

Посилання на конверт:

https://www.privat24.ua/send/gbh72

Номер карти конверта: 5168 7521 3433 0136,

Приватбанк: 5168 7451 1489 4386 Кукса В.М.

Хочеш допомогти?

Це простіше, ніж здається.

Контакти волонтерів — у відкритому доступі. Притулок не проти гостей: можна прийти, погратись із собаками, почухати за вухом того, хто все життя чекав на це.

А ще — допомогти з прибиранням, траву покосити, дрова порубати, принести корм або вітаміни. Або просто не пройти повз.

“У нас як у контактному зоопарку — тільки тут ніхто не розважається. Тут усі рятуються”.

Якщо хочете допомогти — переходьте на сторінку притулку у Facebook.

Тут завжди знайдеться місце для доброго серця.

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Одна знайдена граната, збережена “про всяк випадок”, обернулася для чоловіка кримінальним вироком, судимістю та випробувальним строком. Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі про незаконне зберігання боєприпасу — і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Рішення суду

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області 26 січня 2026 року розглянув кримінальне провадження та затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Чоловіка визнали винним за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених законом.

Окрім цього, з обвинуваченого стягнули 1782,80 гривень процесуальних витрат за проведення експертизи.

Як граната опинилася в гаражі

Як встановив суд, улітку 2025 року мешканець П’ятихаток знайшов осколкову наступальну ручну гранату біля гаражного кооперативу “Сонячний” у Вільногірську. Замість того, щоб повідомити поліцію або рятувальників, чоловік вирішив залишити небезпечну знахідку собі й зберігав її у власному гаражі.

Під час обшуку 19 листопада 2025 року гранату вилучили правоохоронці. Проведена експертиза підтвердила: це справжній бойовий боєприпас, придатний до використання.

Наприкінці грудня 2025 року між прокурором і обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину та, як зазначено у матеріалах справи, щиро розкаявся. Саме це стало підставою для спрощеного розгляду та умовного покарання.

Одна граната — і кримінальна судимість

Ця історія — показовий приклад для всіх, хто вважає, що “знайшов і поклав у гараж” — це дрібниця. Насправді ж навіть один боєприпас без дозволу — це кримінальна відповідальність, реальний вирок і судимість, яка залишиться в біографії надовго та впливатиме на роботу, репутацію і життя загалом.

Жодна “знахідка” не компенсує ризик отримати кримінальну справу та вирок.

Що робити, якщо ви знайшли боєприпаси

Правоохоронці неодноразово наголошують: у разі виявлення підозрілих предметів, схожих на боєприпаси, потрібно не торкатися знахідки, відійти на безпечну відстань,негайно повідомити поліцію або ДСНС.

Це не лише питання особистої безпеки, а й спосіб уберегти себе від кримінальної відповідальності.

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді

Завдяки небайдужості мешканців громади притулок для безхатніх тварин у Вільногірську зможе пережити холодний сезон у теплі. Нещодавно сюди доставили дрова, кошти на які вдалося зібрати спільними зусиллями. Волонтери дякують кожному, хто долучився до збору — адже це не просто допомога, а шанс на гідні умови для десятків чотирилапих.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила зооволонтерка Вікторія Кукса.

Допомога, що зігріває не лише фізично

Саме завдяки підтримці громади вдалося оперативно зібрати необхідну суму та організувати закупівлю палива. Дрова дозволять забезпечити тепло для тварин у вольєрах і приміщеннях протягом усієї холодної пори року.

За словами волонтерів, попереду ще чимало фізичної роботи — дрова необхідно занести та скласти. Та головне вже зроблено: притулок має ресурс, який гарантує тепло до весни.

Вагомий внесок — із болем і великою силою

Окремо у притулку відзначають внесок Анни — матері загиблого Захисника України Віталія Цоя. Її підтримка стала не лише фінансово відчутною, а й морально важливою для всієї команди.

Саме завдяки таким людям, кажуть волонтери, збори рухаються швидше, а віра в людяність не згасає навіть у найскладніші періоди.

“Вони заслуговують на тепло і безпеку”: у притулку тепер живуть і котики

У своєму зверненні Вікторія Кукса наголошує: притулок сьогодні — це не просто тимчасове місце перебування тварин, а простір, де вони поступово відновлюють довіру до людини.

“Наш собачий притулок потроху перестає бути лише собачим — він уже й котячий. Киця Ася, котики Ананас і Марсик. Вони соціальні, ласкаві, привчені до туалету, дуже орієнтовані на людину.
Але їм небезпечно залишатися в умовах притулку постійно. Вони заслуговують на диванчик, тепло і спокій, а не на життя у ризику. Нам дуже потрібна підтримка — моральна, матеріальна, фізична. Без вас ми б не впоралися. Разом ми можемо більше”, — зазначає волонтерка.

Ці слова ще раз підкреслюють: допомога притулку — це не разова акція, а постійна спільна робота громади.

Подяка кожному, хто долучився

Команда притулку на чолі з Вікторією Куксою щиро дякує всім, хто підтримав збір фінансово, поширеннями чи добрим словом. Адже саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків складається велика справа.

До слів подяки приєднується й редакція Вільногірськ IN.UA: підтримка місцевих ініціатив — це показник зрілості громади та її здатності бути єдиною у важливі моменти.

Читайте також:

Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими