Кекси, чійкейки та манники: рецепти страв з гарбуза

Осінь – це час гарбуза, який стає головною зіркою на українських кухнях. Рецепти, до яких входить цей овоч є корисними. Бо він багатий на корисні речовини.

Редакція Вільногірськ.IN.UA зібрала топ-5 рецептів страв з гарбуза.

Рецепти з гарбузом: топ-5

Гарбузовий кекс

Інгредієнти:

• Гарбуз — 800 грам
• Кориця мелена — 10 грам
• Ваніль — 10 грам
• Яйце куряче — 4 штуки
• Борошно пшеничне — 400 грам
• Олія рослинна — 180 мілілітрів
• Сода — 5 грам
• Розпушувач — 10 грам
• Цукор — 280 грам

Приготування: 

Розігріти духовку до 180 градусів. Гарбуз очистити від шкіри і насіння. Нарізати на скибочки й укласти у форму.

Поставити у духовку на 15-20 хвилин до мʼякості. Гарбуз дістати, подрібнити блендером до стану пюре.

Змастити маслом форму для пирога. Яйця збити міксером. У мисці змішати збиті яйця і гарбузове пюре, додати корицю, ваніль і рослинну олію. Перемішати до однорідної консистенції.

В іншій мисці змішати борошно, соду, розпушувач і цукор. Додати сухі інгредієнти в гарбузово-яєчну масу і добре перемішати. Перелити тісто в підготовлену форму і випікати

40-50 хвилин, перевіряючи готовність зубочисткою.

Гарбузовий крем-суп

Інгредієнти на 2-2,5 літри супу:

• 1 гарбуз ~ 1-1,2 кілограм
• 1 середня морква
• 1 середня цибуля
• 1 маленька головка часнику
• 3 середні картопля
• 150 мілілітрів вершків від 20%
• 1 літр води або бульйону
•  прянощі: 1/3 чайної ложки куркуми, 1/3 чайної ложки меленого імбиру, дрібка мускатного горіху, сіль по смаку, лавровий листочок, олія

Приготування:

Нарізаємо цибулю, моркву, розрізаємо навпіл гарбуз, надрізаємо верх часнику, поливаємо олією, накриваємо фольгою і запікаємо овочі при 180 градусах ~ 40 хвилин. Охолоджуємо.

Кипʼятимо воду, додаємо нарізану картоплю, додаємо запечені овочі, лавровий лист і доводимо до готовності картоплі.

Додаємо вершки, спеції, виймаємо лавровий лист і збиваємо суп блендером. Повертаємо його на вогонь, доводимо до кипіння і за необхідності доливаємо ще води, якщо суп надто густий.

Подаємо суп з сухариками/підсмаженим курячим філе, або як я з грінками з сиром.

Гарбузовий чізкейк

Інгредієнти на форму 21 сантиметрів:

• 200 грам борошна
• 100 грам холодного масла
• 1 столова ложка цукрової пудри
• 1/2 чайна ложка розпушувачу
• дрібка солі
• 1 жовток
• 2 столова ложкаводи
• начинка: 500 грам запеченого гарбуза, 300 грам білого згущеного молока, 3 яйця, 1/2 чайна ложка кориці, ваніль, 1 ччайна ложка крохмалю

Приготування:

Бортики коржу робимо висотою ~ 4-5 сантиметрів і охолоджуємо доки готуємо начинку.

Випікаємо пиріг при 210 градусах – 15 хвилин і ще 40 хвилин при 170 градусах.

Охолоджуємо до кімнатної температури і після кладемо в холодильник на 4-5 годин або ніч. За бажанням пиріг прикрашаємо.

Гарбузовий манник

Інгредієти:

• 250 грам манки
•  250 грам кефіру
• 2 яйця
• 80-100 грам цукру
• 1 столова ложка ванільного цукру
• 80 грам вершкового масла
• 1 чайна ложка розпушувача
• 200 грам натертого гарбуза
• 1 чайна ложка кориці
• гарбузове насіння

Приготування:

Манну кашу заливаємо кефіром, добре перемішуємо та залишаємо на 10-15 хвилин.

В окремій посудині змішуємо яйця з цукром та ванільним цукром. Вливаємо розтоплене вершкове масло та перекладаємо манну кашу, додаємо розпушувач та все добре перемішуємо.

Беремо гарбуз. Натираємо його на терці та перекладаємо до тіста. Також додаємо корицю.

Перекладаємо тісто в форму для запікання, вирівнюємо поверхню та присипаємо гарбузовим насінням.

Відправляємо в розігріту до 180 г. духовку на 35-45 хвилин. Готовність перевіряємо деревʼяною паличкою.

Гарбузовий лате

Інгредієнти:

• 2 столові ложки гарбузового пюре
• 1 столова ложка молока (можна рослинного
• ½ столової ложки міцної кави або еспресо
• 1-2 столові ложки цукру або підсолоджувача за смаком
• ½ чайної ложки гарбузової спеції (суміш кориці, мускатного горіха, імбиру, гвоздики)
• ½ чайної ложки ванільного екстракту
• збиті вершки (за бажанням)

Приготування:

У невеликій каструлі змішуємо гарбузове пюре, спеції, цукор та ванільний екстракт.

Додаємо молоко і нагріваємо на середньому вогні, постійно помішуючи, поки суміш не почне парувати, але не доводимо до кипіння.

Знімаємо з вогню і збиваємо суміш, щоб утворилася піна. У той час готуємо еспресо або міцну каву і вливаємо її в чашку.

Додаємо гарбузово-молочну суміш до кави. За бажанням прикрашаємо лате вершками та спеціями.

Готуйте ці рецепти та насолоджуйтесь!

Читайте також:

Фільми для створення осіннього настрою

Як зменшити ризик захворювань восени: поради

ТОВ “Скляний Альянс” у Вільногірську відкрило дві вакансії для фахівців з обслуговування комп’ютерних систем та електроустаткування. Одну з посад можна обійняти без досвіду роботи.

Актуальні пропозиції підприємства станом на початок жовтня 2026 року, – у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Які вакансії відкриті на “Скляному Альянсі”

Інженер з комп’ютерних систем.

Підприємство шукає інженера з комп’ютерних систем, який відповідатиме за технічний стан комп’ютерної техніки.

Професійні обов’язки: обслуговування комп’ютерного обладнання, проведення діагностики та профілактики, виявлення й усунення причин можливих несправностей.

Вимоги до кандидата:

• освіта – магістр;
• досвід роботи обов’язковий.

Умови роботи: повна зайнятість, п’ятиденний робочий тиждень, постійне працевлаштування та допустимі умови праці. Серед соціальних переваг зазначена можливість професійного розвитку.

Заробітна плата – 13 100 гривень.

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Ще одна пропозиція підприємства – робота електромонтером. На відміну від вакансії інженера, для цієї посади роботодавець готовий розглянути кандидатів без досвіду роботи.

Професійні обов’язки: обслуговування та ремонт електроустаткування підприємства.

Вимоги до кандидата:

• освіта – кваліфікований робітник;
• досвід роботи не обов’язковий.

Умови роботи: повна зайнятість, п’ятиденний робочий тиждень, постійне працевлаштування та оптимальні умови праці. Роботодавець забезпечує працівника спеціальним одягом, взуттям і засобами індивідуального захисту.

Заробітна плата – 16 625 гривень.

Як відгукнутися на вакансії

Обидві вакансії зареєстровані на сайті Державної служби зайнятості. Щоб отримати додаткову інформацію або дізнатися про умови працевлаштування, необхідно звернутися до Центру зайнятості.

Телефон для довідок: +38 (068) 491 68 73.

Вакансії передбачають повну зайнятість і постійне працевлаштування. Найвищу зарплату серед двох пропозицій – 16 625 гривень – пропонують електромонтеру, для якого досвід роботи не є обов’язковою вимогою.

Читайте також:

“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську

Анна Білоус поєднує б’юті-справу, материнство та нове захоплення — створення зефірних квітів. За її історією — роки роботи в Польщі, повернення додому та любов, яка стала підтримкою у непростий час.

Детальніше про професійний шлях Анни, роботу в Польщі, історію кохання, яка допомогла їй повернутися до Вільногірська, та захоплення зефірною флористикою читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Від аграрної освіти до б’юті-сфери

Анна Білоус родом із села Комунар, яке нині має назву Райдужне та розташоване неподалік Вільногірська. Там вона виросла й закінчила школу. Після цього вступила до Вишнівського коледжу, де здобула освіту за аграрним напрямком, а згодом продовжила навчання в Харківському аграрному університеті, який закінчила зі ступенем бакалавра.

Попри успіхи в навчанні, Анна зрозуміла, що аграрна професія — не те, чим вона хоче займатися надалі. Тож вирішила спробувати себе в іншій сфері й пройшла навчання на майстриню манікюру.

Так розпочався її шлях у б’юті-індустрії, який триває вже близько десяти років.

З часом до манікюру додалися ламінування вій, оформлення брів, а згодом — перманентний макіяж і татуювання. Анна не лише опановувала нові процедури, а й сама почала навчати інших: викладала ламінування, зокрема й у Польщі, проводячи навчання польською мовою.

“Мені завжди хочеться навчитися ще чогось, іще чогось”, — розповідає Анна.

Це прагнення пробувати нове супроводжувало її протягом усієї професійної історії. Навіть коли певний напрям уже був добре освоєний, вона шукала можливості розвиватися далі.

Війна, переїзд до Польщі та новий професійний досвід

На початку повномасштабного вторгнення Анна разом із маленькою донькою та сестрою, яка також виховувала дітей, виїхала до Польщі. Родина вирушила самостійно, без попередньо оформлених виплат, тож потрібно було якомога швидше знайти роботу й забезпечити себе.

Спочатку Анна спробувала працювати на заводі, однак швидко зрозуміла, що фізичне навантаження їй не підходить. Через проблеми зі спиною та перенесену операцію вона не могла продовжувати таку роботу.

Тоді жінка вирішила повернутися до того, що вже вміла найкраще, — б’юті-послуг.

Анна опублікувала в місцевих польських групах фотографії своїх робіт і написала, що шукає роботу майстринею. Реакція перевершила її очікування: вже того вечора їй написали представники кількох салонів і запросили на співбесіди.

Зрештою вона обрала салон у місті Томашув-Мазовецький, неподалік Лодзі. Вирішальними стали не лише умови роботи, а й людське ставлення керівниці, яка допомогла їй адаптуватися в новій країні.

Між ними склалися добрі стосунки, які збереглися навіть після повернення Анни в Україну. Протягом наступних років вона ще певний час працювала між двома країнами: поверталася до Польщі перед святами, коли попит на б’юті-послуги зростав.

Чому українських майстринь цінують за кордоном

За словами Анни, робота в Польщі дала їй змогу побачити відмінності в підходах до б’юті-послуг. Вона вважає, що українські майстрині вирізняються прагненням постійно вдосконалюватися, опановувати нові техніки й оновлювати професійні знання.

Працюючи в польському салоні, Анна не лише виконувала процедури для клієнтів, а й ділилася досвідом із колегами. Зокрема, розповідала про обладнання та матеріали, які допомагають організувати робоче місце й покращити умови праці.

За час її роботи салон змінився: побільшало клієнтів, зріс прайс, оновилися робочі підходи. А одна з українських майстринь, яка працювала там, згодом відкрила власний салон у Томашуві-Мазовецькому. Анна знає й інших українок, які розвивають власну справу в цьому місті.

Водночас польський досвід навчив її працювати швидше. Якщо раніше головним орієнтиром була якість, то за кордоном довелося навчитися поєднувати її з високим темпом роботи.

“Там мене навчили працювати швидко. Коли я приїхала сюди, то могла приймати навіть десять клієнтів на день”, — пригадує майстриня.

Однак згодом вона зрозуміла, що такий ритм виснажує. Робота в б’юті-сфері не обмежується годинами прийому: потрібно вести соціальні мережі, публікувати фотографії результатів, відповідати клієнтам, планувати записи й замовляти матеріали.

Тому Анна почала шукати формат, який дозволив би зберегти дохід, але водночас мати більше часу для себе та родини.

Чому Анна вирішила повернутися до Вільногірська

Рішення повернутися в Україну не було простим. Анна вже мала напрацьовану клієнтську базу в Польщі, професійні контакти та можливість працювати в салоні, де на неї чекали.

Два роки тому вона навіть вирішила остаточно переїхати до Польщі. На той момент жінка розлучилася з чоловіком і вважала, що в Україні її вже мало що тримає. За кордоном вона бачила більше фінансових і професійних можливостей.

Анна підписала договір оренди квартири на рік, переїхала з донькою та почала облаштовувати життя заново. Проте вже за два місяці зрозуміла, що не готова залишатися там надовго.

Найважчим виявилося життя далеко від рідних. Коли донька або сама Анна хворіли, не було кому допомогти з дитиною, а отже, ставало складно й працювати. До цього додалися побутові труднощі та відчуття самотності.

У Вільногірську ж залишалися сестра, тітки, бабуся та інші близькі люди, на підтримку яких Анна звикла розраховувати.

Саме тоді вона почала переосмислювати свої плани. Фінансові можливості за кордоном залишалися важливими, але близькість до рідних виявилася не менш цінною.

Давній друг, який став чоловіком

Важливу роль у рішенні Анни повернутися відіграла людина, з якою її пов’язувало знайомство ще з часів навчання в коледжі.

Колись вони разом навчалися, а згодом продовжували підтримувати зв’язок. З часом давня дружба переросла в стосунки.

Коли Анні було складно за кордоном, чоловік підтримував її. Він не тиснув на неї, а допоміг побачити, що повернення додому не означає відмову від професійного розвитку чи власних планів.

“Він сказав: якщо ти хочеш, то вертайся, все буде добре, я підтримаю. Давай спробуємо”, — пригадує Анна.

Жінка наважилася повернутися. Згодом вони одружилися.

Для Анни ця історія стала не лише про кохання, а й про відчуття опори в період, коли доводилося ухвалювати непрості рішення та знову починати життя з нуля.

Повернення до Вільногірська та робота на себе

Після повернення Анна продовжила працювати самостійно. Вона й раніше працювала на себе, тому цей формат був для неї звичним. Водночас потрібно було знову нагадати про себе клієнтам і відновити записи.

У цьому допомогли соціальні мережі. Анна повідомила про повернення в Instagram і Facebook, почала активніше публікувати свої роботи — і багато колишніх клієнтів знову записалися до неї. З’явилися й нові.

Сьогодні вона приймає клієнтів на перманентний макіяж, ламінування та оформлення брів, а також пропонує татуювання. Залежно від складності процедури робочий день може бути присвячений кільком невеликим послугам або одному великому татуюванню.

Серед напрямків, які Анна опанувала за останні роки, особливе місце посідає перманентний макіяж. Ним вона займається близько чотирьох років.

Майстриня зізнається, що найбільше в роботі з бровами її захоплює те, як процедура змінює обличчя та настрій людини.

Для неї важливо не просто виконати послугу, а побачити задоволення клієнтки результатом.

Ще один принцип Анни — щирість у спілкуванні. Вона переконана, що люди повертаються не лише через якість роботи, а й через атмосферу та ставлення майстрині.

“Я така, як є, і нічого з себе не видумую”, — пояснює вона.

За словами Анни, значна частина нових клієнтів приходить за рекомендаціями. Хтось радить її знайомим, хтось передає контакти колегам, а хтось повертається після тривалої перерви.

Такі відгуки для неї — додаткова мотивація розвиватися, навчатися й удосконалювати свої навички.

Самостійна робота також дає змогу гнучко планувати день. В один день на процедури може піти лише кілька годин, а в інший Анна працює впродовж усього дня. Решту часу вона присвячує родині, особистим справам і новому захопленню.

Зефірні квіти: хобі, яке перетворилося на ще одну справу

Окрім б’юті-послуг, у житті Анни з’явився ще один напрямок — зефірна флористика. Вона створює їстівні букети із зефіру, які зовні нагадують справжні квіткові композиції.

Цим захопленням Анна займається близько чотирьох місяців. Ідея виникла не як пошук додаткового заробітку, а як давнє бажання навчитися створювати красу власноруч.

Жінка тривалий час спостерігала за майстринями, які виготовляють зефірні букети, зберігала їхні роботи й думала про навчання. Зрештою придбала курс і почала практикуватися для себе.

Спочатку вона не планувала продавати вироби. Їй хотілося опанувати техніку, навчитися працювати з формами та створювати квіти, які подобалися їй візуально.

Під час перших спроб з’ясувалося, що для роботи потрібне й відповідне обладнання. Анна придбала міксер, продовжила навчатися та поступово вдосконалювала результат.

Коли почала показувати свої роботи в соціальних мережах, отримала перші повідомлення від охочих замовити букети. Спочатку відмовляла, бо вважала, що ще не досягла бажаного рівня майстерності.

Однак потенційні клієнтки переконували її спробувати: їм уже подобалися квіти, і вони хотіли скуштувати їх, навіть якщо ті ще не були ідеальними.

Так захоплення поступово перетворилося на ще одну справу.

Кожна пелюстка — вручну

Створення зефірних квітів потребує часу й терпіння. Кожну пелюстку майстриня формує вручну, а потім складає окремі елементи в композицію.

За словами Анни, на один заміс може піти близько двох годин роботи — залежно від того, які саме квіти вона виготовляє. Наприклад, із нього можна зробити приблизно 15 квіток, хоча кількість залежить від виду та розміру виробів.

Після цього потрібно ще вимити обладнання, прибрати робоче місце й підготуватися до наступного замовлення.

Часто Анна займається зефірною флористикою вночі, коли діти вже сплять. Якщо ж чоловік може побути з дітьми, вона планує роботу інакше: наприклад, готує зефір уранці, а вдень вирушає на б’юті-процедури.

Так у її розкладі поєднуються кілька справ, кожна з яких потребує уваги, часу та практики.

“Не боятися і пробувати”: що Анна радить тим, хто мріє про власну справу

Попри багаторічний досвід, Анна не вважає, що розвиток у професії має завершуватися після опанування однієї спеціальності. Навпаки, вона переконана: нові навички відкривають можливості, про які людина раніше могла навіть не замислюватися.

Тому тим, хто хоче спробувати себе в б’юті-сфері або започаткувати власну справу, але сумнівається у своїх силах, вона радить не чекати ідеального моменту.

“Не боятися і пробувати”, — говорить Анна.

Вона визнає, що на початку можуть бути помилки, невдалі спроби або критика. Проте саме практика допомагає зрозуміти, що потрібно вдосконалити, а навчання — рухатися далі.

Сама вона за десять років у б’юті-індустрії неодноразово змінювала напрямки, переїжджала, відновлювала клієнтську базу й починала спочатку. А тепер поряд із професійною роботою розвиває нове захоплення.

Читайте також:

Вільногірка виготовляє оригінальні десерти та збирає незвичні букети