Кекси, чійкейки та манники: рецепти страв з гарбуза

Осінь – це час гарбуза, який стає головною зіркою на українських кухнях. Рецепти, до яких входить цей овоч є корисними. Бо він багатий на корисні речовини.

Редакція Вільногірськ.IN.UA зібрала топ-5 рецептів страв з гарбуза.

Рецепти з гарбузом: топ-5

Гарбузовий кекс

Інгредієнти:

• Гарбуз — 800 грам
• Кориця мелена — 10 грам
• Ваніль — 10 грам
• Яйце куряче — 4 штуки
• Борошно пшеничне — 400 грам
• Олія рослинна — 180 мілілітрів
• Сода — 5 грам
• Розпушувач — 10 грам
• Цукор — 280 грам

Приготування: 

Розігріти духовку до 180 градусів. Гарбуз очистити від шкіри і насіння. Нарізати на скибочки й укласти у форму.

Поставити у духовку на 15-20 хвилин до мʼякості. Гарбуз дістати, подрібнити блендером до стану пюре.

Змастити маслом форму для пирога. Яйця збити міксером. У мисці змішати збиті яйця і гарбузове пюре, додати корицю, ваніль і рослинну олію. Перемішати до однорідної консистенції.

В іншій мисці змішати борошно, соду, розпушувач і цукор. Додати сухі інгредієнти в гарбузово-яєчну масу і добре перемішати. Перелити тісто в підготовлену форму і випікати

40-50 хвилин, перевіряючи готовність зубочисткою.

Гарбузовий крем-суп

Інгредієнти на 2-2,5 літри супу:

• 1 гарбуз ~ 1-1,2 кілограм
• 1 середня морква
• 1 середня цибуля
• 1 маленька головка часнику
• 3 середні картопля
• 150 мілілітрів вершків від 20%
• 1 літр води або бульйону
•  прянощі: 1/3 чайної ложки куркуми, 1/3 чайної ложки меленого імбиру, дрібка мускатного горіху, сіль по смаку, лавровий листочок, олія

Приготування:

Нарізаємо цибулю, моркву, розрізаємо навпіл гарбуз, надрізаємо верх часнику, поливаємо олією, накриваємо фольгою і запікаємо овочі при 180 градусах ~ 40 хвилин. Охолоджуємо.

Кипʼятимо воду, додаємо нарізану картоплю, додаємо запечені овочі, лавровий лист і доводимо до готовності картоплі.

Додаємо вершки, спеції, виймаємо лавровий лист і збиваємо суп блендером. Повертаємо його на вогонь, доводимо до кипіння і за необхідності доливаємо ще води, якщо суп надто густий.

Подаємо суп з сухариками/підсмаженим курячим філе, або як я з грінками з сиром.

Гарбузовий чізкейк

Інгредієнти на форму 21 сантиметрів:

• 200 грам борошна
• 100 грам холодного масла
• 1 столова ложка цукрової пудри
• 1/2 чайна ложка розпушувачу
• дрібка солі
• 1 жовток
• 2 столова ложкаводи
• начинка: 500 грам запеченого гарбуза, 300 грам білого згущеного молока, 3 яйця, 1/2 чайна ложка кориці, ваніль, 1 ччайна ложка крохмалю

Приготування:

Бортики коржу робимо висотою ~ 4-5 сантиметрів і охолоджуємо доки готуємо начинку.

Випікаємо пиріг при 210 градусах – 15 хвилин і ще 40 хвилин при 170 градусах.

Охолоджуємо до кімнатної температури і після кладемо в холодильник на 4-5 годин або ніч. За бажанням пиріг прикрашаємо.

Гарбузовий манник

Інгредієти:

• 250 грам манки
•  250 грам кефіру
• 2 яйця
• 80-100 грам цукру
• 1 столова ложка ванільного цукру
• 80 грам вершкового масла
• 1 чайна ложка розпушувача
• 200 грам натертого гарбуза
• 1 чайна ложка кориці
• гарбузове насіння

Приготування:

Манну кашу заливаємо кефіром, добре перемішуємо та залишаємо на 10-15 хвилин.

В окремій посудині змішуємо яйця з цукром та ванільним цукром. Вливаємо розтоплене вершкове масло та перекладаємо манну кашу, додаємо розпушувач та все добре перемішуємо.

Беремо гарбуз. Натираємо його на терці та перекладаємо до тіста. Також додаємо корицю.

Перекладаємо тісто в форму для запікання, вирівнюємо поверхню та присипаємо гарбузовим насінням.

Відправляємо в розігріту до 180 г. духовку на 35-45 хвилин. Готовність перевіряємо деревʼяною паличкою.

Гарбузовий лате

Інгредієнти:

• 2 столові ложки гарбузового пюре
• 1 столова ложка молока (можна рослинного
• ½ столової ложки міцної кави або еспресо
• 1-2 столові ложки цукру або підсолоджувача за смаком
• ½ чайної ложки гарбузової спеції (суміш кориці, мускатного горіха, імбиру, гвоздики)
• ½ чайної ложки ванільного екстракту
• збиті вершки (за бажанням)

Приготування:

У невеликій каструлі змішуємо гарбузове пюре, спеції, цукор та ванільний екстракт.

Додаємо молоко і нагріваємо на середньому вогні, постійно помішуючи, поки суміш не почне парувати, але не доводимо до кипіння.

Знімаємо з вогню і збиваємо суміш, щоб утворилася піна. У той час готуємо еспресо або міцну каву і вливаємо її в чашку.

Додаємо гарбузово-молочну суміш до кави. За бажанням прикрашаємо лате вершками та спеціями.

Готуйте ці рецепти та насолоджуйтесь!

Читайте також:

Фільми для створення осіннього настрою

Як зменшити ризик захворювань восени: поради

Сьогодні, 19 вересня 2026 року, Україна вперше на державному рівні відзначає День української музики. Нове пам’ятне свято Верховна Рада запровадила 27 травня 2026 року відповідною постановою.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Чому саме 19 вересня: як зʼявився День української музики

Ініціатива започаткувати День української музики належить Українській агенції з авторських та суміжних прав ГО “УААСП”. Її підтримав Олександр Санченко, голова підкомітету з питань музичної індустрії Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

За словами виконавчого директора ГО “УААСП” Сергія Шаповала, поява окремого дня в календарі має привернути більше уваги до української музичної індустрії та її розвитку. Йдеться не лише про мистецьке значення музики, а й про її роль у культурному та інформаційному просторі країни.

Дата свята також має символічне значення – третьої суботи вересня 1989 року під час фестивалю “Червона рута” у Чернівцях публічно прозвучав гімн “Ще не вмерла Україна”, який на той момент був забороненим твором.

Саме тому День української музики відзначатимуть щороку у третю суботу вересня. У 2026 році ця дата припадає на 19 вересня.

Музика, що передавалася із покоління в покоління: історія української музики

До епохи звукозапису: музика як усна традиція

Протягом століть українська музика існувала переважно як усна традиція. Колискові, веснянки, колядки, щедрівки, весільні, козацькі та чумацькі пісні передавалися від покоління до покоління. Мелодії й тексти могли змінюватися залежно від регіону, але пісні продовжували жити.

Важливу роль у збереженні музичної та історичної пам’яті відігравали кобзарі й бандуристи. Вони виконували думи, історичні та духовні пісні, фактично замінюючи засоби масової інформації в суспільстві без радіо й масової освіти.

Коли народна пісня вийшла на велику сцену 

У XIX столітті важливий етап у розвитку української музики пов’язаний з Миколою Лисенком – композитором, піаністом, диригентом, педагогом і дослідником фольклору.

Лисенко збирав та записував народні пісні, перетворюючи їх на основу професійної музичної традиції. Він прагнув розвивати українську музику на основі рідної мови та фольклору.

Так народна мелодія поступово виходила за межі побуту – звучала в операх, хорових і концертних творах та ставала частиною музичної освіти. Те, що століттями передавалося усно, почало з’являтися на нотному папері.

Українська мелодія, яку знає весь світ 

Одним із найвідоміших прикладів міжнародного поширення української музики став “Щедрик” Миколи Леонтовича. В основі твору – давня українська щедрівка, над якою композитор працював роками. Прем’єра відбулася в Києві 1916 року.

Згодом Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця представила твір європейській та американській публіці. 5 жовтня 1922 року “Щедрик” прозвучав у нью-йоркському Carnegie Hall.

Пізніше мелодія отримала англомовну назву Carol of the Bells і стала частиною світової різдвяної культури. Її використовують у фільмах, рекламі, телешоу та численних музичних аранжуваннях.

Мільйони людей упізнають цю мелодію з перших нот, хоча не всі знають, що її історія почалася з української щедрівки.

Музика попри репресії

XX століття стало для української музики часом не лише творчих пошуків, а й важких випробувань. За новими композиціями, жанрами та іменами стояли долі митців, на яких тиснула радянська влада.

Музичне середовище не залишалося осторонь репресивної політики. Композитори, диригенти, виконавці та народні музиканти могли зазнати переслідувань, а творчість багатьох із них мала відповідати встановленим владою ідеологічним правилам.

Однією з найтрагічніших стала доля Миколи Леонтовича – у січні 1921 року його застрелив у будинку батька агент радянської ЧК.

Проте навіть у таких умовах українська музика не зупинилася у своєму розвитку. Поряд із академічною традицією продовжували існувати хоровий спів, естрадна музика, джаз та авторська пісня. Згодом до них додався й рок.

Особливо помітними зміни стали наприкінці 1980-х. Музика поступово перетворювалася не просто на форму мистецтва, а й на простір для нових культурних проявів, які виходили за межі звичних радянських рамок.

Музика після 1991 року

З проголошенням незалежності українська музика отримала простір для розвитку без радянських ідеологічних обмежень. Разом із державою змінювалася і музична культура: з’являлися нові виконавці, гурти, стилі та способи говорити про українську ідентичність.

У 1990-х українська сцена переживала непростий період. Музикантам доводилося працювати в умовах економічних труднощів, але саме тоді формувалося нове покоління артистів. Поруч із естрадою розвивалися рок, поп, електронна та альтернативна музика.

У наступні десятиліття українські виконавці дедалі активніше виходили на міжнародну сцену. Пісні українською мовою почали звучати не лише для вітчизняної аудиторії, а й за кордоном. Важливу роль у цьому відіграли фестивалі, музичні конкурси, незалежні лейбли та розвиток цифрових платформ.

Окремою сторінкою став Євромайдан. Музика опинилася безпосередньо в центрі суспільних подій – як спосіб висловити позицію, підтримати людей і зафіксувати атмосферу часу.

Після початку російської агресії українська музика ще виразніше стала частиною культурного спротиву. Виконавці переходили на українську, переосмислювали фольклор і традиційні мотиви, а сучасні жанри дедалі частіше поєднувалися з народною музикою.

Сьогодні українська сцена існує одразу в кількох вимірах: від попмузики та репу до року, електроніки й експериментальних жанрів. Вона продовжує змінюватися і водночас дедалі активніше розповідає світові власну українську історію.

Читайте також:

День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти 

КП “Жилсервіс” у Вільногірську запрошує на роботу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт. Працівнику пропонують повну зайнятість та заробітну плату 18 000 гривень.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень – кваліфікований робітник. 

Досвід роботи не вимагається. 

Завдання та обовʼязки: 

• обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж, виявлення, локалізація та усунення пошкодження на трубопроводах, інженерних мережах та обладнанні для відновлення їх безперебійної роботи. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень, характер виконуваної роботи – постійний. Умови праці визначені як оптимальні. 

Соціальною перевагою є можливість професійного розвитку. 

Зарплата – 18 000 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602605200001. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: Державна служба зайнятості. 

Читайте також:

Контролер скляного виробництва до ТОВ “МАКСИТРОН”: відкрита вакансія