В Україні заборонено продаж та використання більшості видів піротехніки. На порушників може очікувати штраф до 34 тисячі гривень, або обмеження чи позбавлення волі. Детальніше роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.

Як повідомили на сайті Кам’янської міської ради, про це роз’яснюють юристи надання безоплатної правничої допомоги,

Які саме заборони діють і чи є винятки

З 6 листопада 2023 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо використання та обігу піротехнічних виробів”, яким по всій країні заборонено використовувати практично всі салюти і петарди (піротехніку класу F2, F3 та F4).

Можна використовувати бенгальські вогні, фонтани, феєрверки-свічки та хлопавки (клас F1). Проте дітям до 16 років їх продавати чи передавати заборонено. 

Водночас ці обмеження не стосуються використання піротехніки Збройними силами України, Національною поліцією та аварійно-рятувальними службами для робочих потреб.

Відповідальність за використання

Для людей, які порушують заборону, передбачена адміністративна або і кримінальна відповідальність. 

Так, відповідно до статті 182 Кодексу України про адміністративні порушення (далі – КУпАП), порушення вимог щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях тягне за собою штраф:

• для громадян – від п’яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 255 грн);
• для юридичних осіб та підприємців – від п’ятнадцяти до тридцяти (від 255 до 510 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У яких випадках загрожує кримінальна відповідальність

Крім цього, порушників можуть притягнути за хуліганство, відповідно до статті 296 Кримінального кодексу України. У цьому випадку їм загрожує покарання у вигляді штрафу від 17 до 34 тисячі гривень (від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або пробаційного нагляду на строк до 5 років, або обмеження волі на той самий строк.

Якщо правопорушення скоєно групою осіб, стаття передбачає обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 4 років.

Відповідальність неповнолітніх

З 16 років неповнолітні несуть повну адміністративну та кримінальну відповідальність, тобто покарання буде таке саме як і для дорослих. А за хуліганство можуть притягнути до відповідальності вже з 14 років. В інших випадках відповідальність за дії дітей будуть нести батьки. Це передбачено статтею 184 КУпАП:

• за вчинення дитиною адміністративного правопорушення передбачений штраф для батьків від 850 до 1700 грн (від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
• за дії дитини, які містять ознаки кримінального правопорушення, зокрема хуліганство, на батьків очікує штраф від 1700 до 5100 грн (від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Читайте також:

• Благодійний захід біля новорічної ялинки у Вільногірську
• Тариф на транспортування газу з 1 січня зросте в 4 рази — НКРЕКП

Грошова допомога до Дня Незалежності України надається одноразово у розмірі від 450 до 3100 гривень.

Про це йдеться у Постанові Кабінету міністрів.

Хто має право на грошову допомогу

Особи з інвалідністю внаслідок війни:

• I групи — 3100 гривень;
• IІ групи — 2900 гривень;
• III групи — 2700 гривень.

Також право на виплати мають:

• Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною — 3100 гривень.
• Учасники бойових дій, постраждалі на Революції Гідності, неповнолітні в’язні, діти, народжені в місцях несвободи — 1000 гривень.
• Члени сімей загиблих ветеранів, захисників, померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю — 650 гривень.
• Учасники війни, колишні в’язні, примусово вивезені, діти партизанів і підпільників — 450 гривень.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• В Україні повернуть щоквартальну звітність для ФОП

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.