
За останній рік поетеса Ірина Третьяченко поповнила свій мистецький багаж ще приблизно на 300 творів, загалом у її творчому доробку вже майже 800 поезій — майже по віршу щодня. Цьогоріч її поезію відзначила мистецька спільнота VIVART, яка об’єднує сотні авторів з України та ще дев’яти країн світу. Це незалежне творче об’єднання, що активно розвиває сучасну українську літературу, організовуючи літературні зустрічі, майстер-класи, презентації та конкурси.
Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з поетесою та дізналася як Ірина пише пронизані темами надії, краси природи та любові до України вірші.
Поетичний талант Ірини отримав високу оцінку на міжнародному рівні
У 2025 році вона взяла участь у Всеукраїнському літературному конкурсі VIVART, який проводиться в межах діяльності спільноти. Конкурс передбачає подачу україномовних творів — поезії чи прози — на будь-яку тему (окрім пропаганди “руського миру” та насильства). Твори оцінюються в трьох вікових категоріях: 14–20, 21–30 та 31–45 років. Для участі потрібно надіслати власні тексти разом із короткою інформацією про автора та фотографією.

Ірина розповідає: “Я долучилась до спільноти торік. Вони проводять зустрічі, читають вірші, прозу, обговорюють тексти з акторами й письменниками. Це живий творчий простір, де тебе не лише слухають, а й надихають писати далі”.
Конкурс зібрав понад 400 учасників з різних регіонів. Протягом двох місяців журі працювало над оцінкою поданих робіт. Урочисте нагородження переможців відбулося в Кам’янському під час святкування 20-річчя творчої спільноти.
Поезія, що зцілює
Ірина Третьяченко переконана: вірші мають лікувальну силу. Її тексти — часто надихають читачів не лише з України. Один із найтепліших відгуків вона отримала від людини, яка, хоча й не вивчала українську мову, зізналась: “Я закохуюсь в українську просто слухаючи ваші вірші”.
“Мої тексти — про перемогу духу, про любов, про душу, яка шукає світло. Я хочу, щоб мої вірші надихали людей не здаватися”, — каже Ірина.
Один із її творів завершується рядками:
Розкрию крила я сама
І полечу над океаном.
Лечу, нескорена, жива —
Хай квіти виростуть із рани…
Поезія як шлях до себе
Ірина зізнається, що довго писала “в шухляду”. Але саме участь у марафонах, конкурсах і спільнотах допомогла їй розкритися як авторці: “Коли починаєш писати для людей — з’являється бажання вдосконалити, зробити текст кращим, глибшим. Починаєш бачити у своїх віршах сенси, яких раніше не помічала”.
Сьогодні її поезії звучать на відео, звучать у серцях тих, хто їх читає. Один із її віршів переміг у кольоровому марафоні завдяки темі “синього дня”, і отримав найбільше читацьких симпатій:

Плани: збірка, вечори, нові вірші
Попереду — ще амбітніші цілі: видати першу поетичну збірку (уже обрано найкращі твори), озвучити вірші професійно у студії, виступити на творчих вечорах у Вільногірську та інших містах.
Також Ірина радить іншим не боятись писати: “Кожен має талант. Якщо пишеш — поділися. Навіть якщо здається, що твій вірш нікому не потрібен — він може зачепити когось за душу, стати тією краплею світла, якої комусь не вистачає”.
“Моя Україна — нескорена”
Свою творчість Ірина присвячує тим, хто бореться за Україну — і на фронті, і в тилу:
Сплелися у косу сила та ніжність,
Стрічку яскраву дарує Дніпро.
Свобода і воля житимуть вічність.
Мою Україну не скорить ніхто.
Читайте також:
- “Тут народжується сила”: як юні борці з Вільногірська тренуються серед Карпатських вершин
- Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто
Підписуйтесь