У Вільногірському ЦНАП з’являться 12 нових послуг: що відомо

Наразі Вільногірський ЦНАП надає 297 адміністративних послуг. До них міськрада планує додати 12 нових послуг.

Більше у матеріалі Вільногірськ IN.UA

ЦНАП у Вільногірську надаватиме нові послуги

Вільногірська міськрада планує внести зміни у роботу міського Муніципального центру надання послуг. Так до послуг, якими вже користуються містяни, додадуть нові. Всього у ЦНАПі можна буде отримати 309 адмінпослуг.

Серед них нові:

1. Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту. 
2. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту та передачу її у користування.
3. Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення.
4. Погодження місця розташування пересувної тимчасової споруди або пересувного торговельного засобу.
5. Витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку.
6. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу про земельну ділянку з усіма відомостями, крім про речові права на земельну ділянку, що виникли після 01.01.2013 року.
7. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу про земельну ділянку з відомостями про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержаними в порядку інформаційної взаємодії з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
8. Надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
9. Подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок російської агресії.
10. Актуалізація даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
11. Призначення пільг на оплату житла, комунальних послуг.
12. Призначення пільги на придбання палива, у тому числі рідкого, скрапленого балонного газу для побутових потреб.

З повним переліком усіх послуг у ЦНАПі можна ознайомитись за посиланням.

Читайте також:

• «Єдине вікно» отримання послуг для ветеранів війни у ЦНАП: що зміниться
• Компенсація за зруйноване житло: сума, умови та порядок отримання

Вони не знають, де зараз їхні рідні, місяцями й роками чекають на звістки та продовжують шукати відповіді. Для одних надія на повернення додому досі залишається єдиною опорою, інші вже пережили втрату. Родини військовослужбовців із Божедарівської та Вільногірської громад зібралися на трасі Дніпро – Київ, щоб нагадати про тих, хто перебуває в полоні, зник безвісти або загинув, і про родини, які продовжують чекати.

На місці проведення акції побувала представниця редакції Вільногірськ IN.UA та поспілкувалася з організаторкою й учасниками акції про очікування, невизначеність і те, чому вони не готові мовчати.

“Через місяць їх уже забули”: чому рідні виходять на акції

На узбіччі траси – українські прапори, плакати з фотографіями та іменами захисників, сигнальні фаєри. За кожним написом – чиясь історія, за кожним портретом – людина, на повернення якої чекають батьки, дружини, брати, сестри та діти.

Для рідних це вже не перший вихід на акцію. Вони збираються знову і знову, аби військовополонених не забували, а зниклих безвісти продовжували шукати. 

Для Наталії Рогальської, організаторки акції з Божедарівської громади ця ініціатива стала особистою справою. За її словами, ідея виникла після поїздок до Києва та Кам’янського, де вона бачила, як інші родини виходять нагадувати про своїх близьких.

Наталія вирішила, що така акція має відбуватися і в її громаді. Вона звернулася до місцевої влади, після чого рідні почали збиратися.

Перші виходи були непростими. За словами організаторки, навіть дощ не зупиняв людей. Адже для них важливо не те, наскільки комфортно стояти на узбіччі, а те, щоб їх почули.

“Я розумію, що, може, ці акції нічим не допомагають. Але ми виходимо вкотре, щоб нагадати про тих, хто в неволі, хто безвісти зник, і про тих, хто боронив нашу Батьківщину, щоб про них пам’ятали”, – пояснила Наталія.

Вона говорить про те, що пам’ять про військових не повинна обмежуватися словами, які звучать одразу після трагедії. За її спостереженнями, суспільна увага з часом слабшає, хоча для родин нічого не закінчується.

“Ми виходимо, щоб нагадати вкотре. Через місяць їх уже забувають, що вони воїни, що вони віддали життя”, – сказала організаторка.

Саме тому рідні продовжують виходити на дороги, їздити до інших міст і долучатися до акцій. Для них це спосіб показати, що за кожним статусом “зник безвісти” чи “перебуває в полоні” стоїть людина, на яку чекають.

“Чоловіка немає вже 14 місяців”: очікування, яке триває роками

Серед учасниць акції – Ірина з Божедарівської громади. Її чоловік зник безвісти 14 місяців тому, і весь цей час вона продовжує шукати інформацію про нього.

Жінка не обмежується акціями у своїй громаді. Вона їздила до Києва та Дніпра, брала участь у зустрічах і продовжує звертатися туди, де можуть допомогти встановити місцеперебування чоловіка.

Для неї кожна така зустріч – можливість ще раз нагадати про свою родину та інших людей, які опинилися в подібній ситуації.

На запитання, чи допомагають акції, Ірина висловлює сподівання, що завдяки розголосу про зниклих безвісти дізнаватиметься більше людей, а питання їхнього пошуку не залишатиметься поза увагою.

Ірина не має певності, коли отримає відповідь про долю чоловіка. Проте продовжує виходити на акції, адже його повернення залишається для неї головним.

“Просто чекати недостатньо”: що дають акції родинам

Ще один учасник акції – Віталій із Божедарівської громади. Його рідна людина зникла безвісти 24 вересня 2022 року поблизу Соледара. 

Віталій розповів, що близькі зверталися до різних установ, їздили на зустрічі та долучалися до заходів у Києві й Дніпрі. Родина також отримувала листи від рідної людини, однак точної інформації про його місцеперебування не має.

Чоловік пояснює, що такі акції важливі не лише для суспільної уваги, а й для самих родин. Вони дають можливість відчути, що люди з подібним досвідом не залишаються наодинці зі своїм болем.

“Люди бачать, що ми долучаємося до цієї проблеми. Що ми не просто сидимо і чекаємо. Просто чекати недостатньо”, – зазначив Віталій.

Він вважає, що публічні акції допомагають привертати увагу до долі зниклих безвісти та полонених, а також показують, наскільки багато людей продовжують чекати на своїх близьких.

Для учасників важливо, щоб про військових пам’ятали не лише їхні родини. Вони хочуть, щоб суспільство розуміло: питання повернення захисників додому не втрачає актуальності, навіть якщо про конкретну історію давно не було нових повідомлень.

“У нас спільна війна”: на акції стоять і ті, хто пережив втрату

Поруч із родинами зниклих безвісти та полонених на акцію виходять і люди, які втратили своїх близьких на війні.

Світлана з Божедарівської громади розповіла, що її син загинув, захищаючи Україну. Вона також долучається до акцій, підтримуючи родини, які досі не знають, що сталося з їхніми рідними.

Для неї пам’ять про загиблих і підтримка тих, хто чекає на повернення своїх близьких, – частина спільної відповідальності.

На акції можна побачити людей із різними історіями, але їх об’єднує одне: війна торкнулася кожного з них, а біль однієї родини не є чужим для інших.

“У нас тут спільна війна, спільне горе. Хтось чекає, хтось уже дочекався”, – так одна з учасниць пояснила, чому виходить підтримати інших.

Звернення без відповідей: що турбує рідних

За емоціями та плакатами на акції стоїть ще одна проблема – труднощі з отриманням інформації про долю військових.

Наталія Рогальська розповіла, що неодноразово зверталася до різних установ після зникнення свого брата. За її словами, востаннє він виходив на зв’язок 11 серпня. Згодом жінка почала телефонувати побратимам, на гарячі лінії та до інших установ, намагаючись з’ясувати, що сталося.

Вона згадує, що спочатку не могла отримати чітких відповідей, а спілкування з представниками окремих установ було для неї болісним. За словами жінки, вона відчувала, що її запитання не сприймають із належною увагою.

Організаторка також зазначила, що надсилала звернення, однак не завжди отримувала відповіді, на які сподівалася.

Цей досвід, за її словами, показує, наскільки складним може бути шлях родини від першої тривоги через втрату зв’язку до офіційного повідомлення про зникнення безвісти.

Для близьких важливо не лише отримати відповідний статус, а й розуміти, які дії проводять для пошуку військового, куди звертатися далі та де шукати достовірну інформацію.

Невизначеність виснажує. Кожен день без новин стає черговим днем очікування, а кожне звернення – спробою знайти відповідь, яка може змінити життя всієї родини.

Рідні не стверджують, що самі акції можуть повернути військових додому. Але вони переконані: мовчання не допоможе зберегти увагу до їхніх історій.

Тому знову виходять із прапорами та плакатами. Щоб імена не зникали з пам’яті суспільства. 

Читайте також:

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду 

У Вільногірській громаді замовили послуги з догляду за кладовищами до кінця 2026 року. Роботи передбачають вивезення сміття, прибирання сухих гілок, видалення аварійних дерев і завезення піску та води.

Докладніше – на Вільногірськ IN.UA

Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради уклало договір на утримання кладовищ громади. Відповідна закупівля оприлюднена на порталі Prozorro.

Які роботи передбачені договором

Перелік послуг охоплює кілька напрямів догляду за кладовищами. Підрядник має вивозити накопичене сміття, розчищати території від порослі, прибирати сухі гілки та спилювати аварійні дерева, які можуть становити небезпеку для відвідувачів.

Окремо передбачене завезення піску та води. Ці матеріали потрібні для догляду за місцями поховань і підтримання порядку на території кладовищ.

Підрядником визначили фізичну особу-підприємця Олександра Борісенка. Закупівлю провели без використання електронної системи/

Вартість договору становить 150 000 гривень без ПДВ. Кошти передбачені з місцевого бюджету в межах програми організації благоустрою населених пунктів.

Кінцевий термін надання послуг — 30 грудня 2026 року.