У Вільногірську сталася пожежа ‘. Інцидент стався на центральній вулиці. На місце події прибули рятувальники та ліквідували загоряння.

Про це повідомляє журналістка Вільноногірськ IN.UA з місця події.

Повідомлення про займання надійшло близько 18:40, 29 квітн.

За словами працівників МВС, про пожежу сповістили не одразу, ймовірно намагалися згасити самі.

Зі слів очевидців, транспортний засіб мав полтавські номерні знаки, попередньо — це марка Рено.

Остаточні висновки мають зробити правоохоронці після завершення слідчих дій. Наразі на місці працює поліція та ДСНС.

Усіх небайдужих мешканців громади запрошують здати кров для поранених українських військових.

Про це повідомили у Telegram Вільногірської міської ради.

День донора у Вільногірську

У четвер, 20 листопада у КП “Вільногірська центральна міська лікарня” пройде День донора крові. Збір донорів відбудеться у головному корпусі лікарні за адресою: вул. Юрія Устенка, 72 (вхід — “Баклабораторія”).

Для участі потрібно мати при собі паспорт та ідентифікаційний код. Донором може стати кожен охочий віком від 18 до 60 років.

Читайте також:

У Вільногірську відремонтували частину дороги у напрямку до Доброгірського

Лариса Солдатенко — мати загиблого військового Валерія Солдатенка, пожертвувала на потреби бійців 3-го прикордонного загону. Жінка каже, що вирішила передати гроші, аби хлопці, з якими служив її син, мали все необхідне для подальшої боротьби.

Про це йдеться у сюжеті Суспільне. Донбас.

Пожертвувала кошти

З 2014 року він ніс службу на фронті, а у 2020-му вийшов на пенсію. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову став до строю — цього разу у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Командував заставою. 20 лютого 2024 року Валерій Солдатенко загинув у боях на Донеччині. Йому було 46 років.

Лариса Солдатенко зізнається, що щотижня приходить на цвинтар до сина — поговорити й поділитися новинами.

“Я можу тут провести пів дня. Намагаюся ходити пішки. Мені легше пішки. Я сюди йду, а назад вже важкувато. Коли не могла ходити, я їздила. Поки йду — поплачу“, — ділиться Лариса.

Кошти, які отримала після його загибелі, жінка віддала тим, з ким він стояв пліч-о-пліч.

“Якась матуся не плакатиме. Це ж моя земля, я тут живу. Ми ж земляки. Хтось же має захищати? Я не знаю, як це купити, що саме треба. А вони мені дуже допомагають. Тому що я відала — і я впевнена, що їх застосують за призначенням”.

Помічник начальника бригади Гвардії наступу “Помста” Євген Роженюк говорить, гроші витратили на безпілотники, аби ними уражати росіян та відплатити за смерть побратима.

“Гроші були витрачені на помсту. На що ще краще витратити гроші за загиблого, як не на помсту за нього? Вони були витрачені на закупку безпілотних авіаційних систем, комплексів і на знищення ворогів“, — говорить Євген Роженюк.