Кабінет Міністрів України вніс зміни щодо виплати компенсації власникам житлових приміщень, які безкоштовно приймають внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Сума компенсації за розміщення ВПО становитиме 450 гривень.

Про зміни в порядку компенсації за розміщення ВПО – читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Що змінилося?

Відповідно до постанови №1544 від 21 грудня 2024 року сума компенсації складатиме 450 гривень на місяць для кожної особи, що тимчасово розміщена в оселі. На зимовий період ця сума склала 900 гривень на кожну внутрішньо переміщену особу.

Хто може отримати компенсацію

Компенсація надається громадянам України, які є власниками житла і безкоштовно приймають ВПО. Водночас, компенсація не поширюється на випадки, коли переселенці є близькими родичами (батьки, діти, подружжя, усиновлені). Вона покликана частково покрити витрати на розміщення переселенців.

Умови для отримання компенсації

Згідно з новими правилами, компенсацію можуть отримати власники житла, що приймають переселенців з таких категорій:

Переселенці з територій, де тривають бойові дії або які тимчасово окуповані Росією, і не мають власного житла (площа не більше 13,65 кв. м на одну людину).

Переселенці, чиє житло зруйноване або пошкоджене до такої міри, що його неможливо використовувати для проживання.

Компенсація не надається, якщо:

• переселенець отримує субсидію на оплату оренди житла;
• виявлено родинний зв’язок між ВПО та особою, що їх розмістила;
• переселенець перебуває за кордоном більше 30 днів або не проживає за вказаною адресою більше місяця;
• подано неправдиву інформацію.

Нові зміни, що набудуть чинності з 1 березня 2025 року

З 1 березня 2025 року компенсація буде надаватися на шість місяців для нових заявок на розміщення ВПО. Для продовження виплати на друге півріччя ПФУ перевірятиме відповідність заявників умовам отримання компенсації. Також компенсація не надаватиметься тим переселенцям, які придбали або отримали житло протягом трьох місяців до подачі заявки (за винятком житла в зонах бойових дій).

Читайте також:

• Програму “Доступні ліки” розширено: до неї додали ще понад 50 нових препаратів
• На Дніпропетровщині тариф на транспортування газу для населення залишився незмінним

Грошова допомога до Дня Незалежності України надається одноразово у розмірі від 450 до 3100 гривень.

Про це йдеться у Постанові Кабінету міністрів.

Хто має право на грошову допомогу

Особи з інвалідністю внаслідок війни:

• I групи — 3100 гривень;
• IІ групи — 2900 гривень;
• III групи — 2700 гривень.

Також право на виплати мають:

• Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною — 3100 гривень.
• Учасники бойових дій, постраждалі на Революції Гідності, неповнолітні в’язні, діти, народжені в місцях несвободи — 1000 гривень.
• Члени сімей загиблих ветеранів, захисників, померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю — 650 гривень.
• Учасники війни, колишні в’язні, примусово вивезені, діти партизанів і підпільників — 450 гривень.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• В Україні повернуть щоквартальну звітність для ФОП

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.