В Дії можна повідомити про зруйноване житло: як це зробити

Повідомити про пошкоджене або зруйноване житло внаслідок російських обстрілів, можна на порталі Дія. У квітні 2024 року запустили новий сервіс, за допомогою якого можна подати заяву до міжнародного Реєстру збитків.

Про це йдеться на сайті Мінцифри.

Повідомити про зруйноване житло до Реєстру збитків

До міжнародного Реєстру можна повідомити про такі типи житла:

• приватний будинок;
• квартиру;
• дачний будинок;
• садовий будинок;
• інше житлове приміщення.

Наразі ця послуга доступна для українців, які мають Акт про пошкоджене майно від місцевої влади. За даними Міністерства цифрової трансформації, згодом подати заяву зможуть і ті українці, які не мають Акту, а також ті, чиє житло знаходиться на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.

Як подати заяву до Реєстру збитків:

• зареєструйтеся або авторизуватися на порталі Дія за допомогою електронного підпису;
• обрати у розділі Каталог послуг — Заява про відшкодування збитків, натиснути Подати заяву;
• заповнити заяву — підтвердити автозаповнені дані або додати необхідну інформацію;
• перевірити сформовану заяву, засвідчити електронним підписом та натиснути Відправити.

«Дані з міжнародного Реєстру збитків стануть основою майбутніх репарацій, які росія має заплатити за всі руйнування та злочини», — зазначають у Міністерстві.

Читайте також:

• Компенсація за зруйноване житло: сума, умови та порядок отримання

Вони не знають, де зараз їхні рідні, місяцями й роками чекають на звістки та продовжують шукати відповіді. Для одних надія на повернення додому досі залишається єдиною опорою, інші вже пережили втрату. Родини військовослужбовців із Божедарівської та Вільногірської громад зібралися на трасі Дніпро – Київ, щоб нагадати про тих, хто перебуває в полоні, зник безвісти або загинув, і про родини, які продовжують чекати.

На місці проведення акції побувала представниця редакції Вільногірськ IN.UA та поспілкувалася з організаторкою й учасниками акції про очікування, невизначеність і те, чому вони не готові мовчати.

“Через місяць їх уже забули”: чому рідні виходять на акції

На узбіччі траси – українські прапори, плакати з фотографіями та іменами захисників, сигнальні фаєри. За кожним написом – чиясь історія, за кожним портретом – людина, на повернення якої чекають батьки, дружини, брати, сестри та діти.

Для рідних це вже не перший вихід на акцію. Вони збираються знову і знову, аби військовополонених не забували, а зниклих безвісти продовжували шукати. 

Для Наталії Рогальської, організаторки акції з Божедарівської громади ця ініціатива стала особистою справою. За її словами, ідея виникла після поїздок до Києва та Кам’янського, де вона бачила, як інші родини виходять нагадувати про своїх близьких.

Наталія вирішила, що така акція має відбуватися і в її громаді. Вона звернулася до місцевої влади, після чого рідні почали збиратися.

Перші виходи були непростими. За словами організаторки, навіть дощ не зупиняв людей. Адже для них важливо не те, наскільки комфортно стояти на узбіччі, а те, щоб їх почули.

“Я розумію, що, може, ці акції нічим не допомагають. Але ми виходимо вкотре, щоб нагадати про тих, хто в неволі, хто безвісти зник, і про тих, хто боронив нашу Батьківщину, щоб про них пам’ятали”, – пояснила Наталія.

Вона говорить про те, що пам’ять про військових не повинна обмежуватися словами, які звучать одразу після трагедії. За її спостереженнями, суспільна увага з часом слабшає, хоча для родин нічого не закінчується.

“Ми виходимо, щоб нагадати вкотре. Через місяць їх уже забувають, що вони воїни, що вони віддали життя”, – сказала організаторка.

Саме тому рідні продовжують виходити на дороги, їздити до інших міст і долучатися до акцій. Для них це спосіб показати, що за кожним статусом “зник безвісти” чи “перебуває в полоні” стоїть людина, на яку чекають.

“Чоловіка немає вже 14 місяців”: очікування, яке триває роками

Серед учасниць акції – Ірина з Божедарівської громади. Її чоловік зник безвісти 14 місяців тому, і весь цей час вона продовжує шукати інформацію про нього.

Жінка не обмежується акціями у своїй громаді. Вона їздила до Києва та Дніпра, брала участь у зустрічах і продовжує звертатися туди, де можуть допомогти встановити місцеперебування чоловіка.

Для неї кожна така зустріч – можливість ще раз нагадати про свою родину та інших людей, які опинилися в подібній ситуації.

На запитання, чи допомагають акції, Ірина висловлює сподівання, що завдяки розголосу про зниклих безвісти дізнаватиметься більше людей, а питання їхнього пошуку не залишатиметься поза увагою.

Ірина не має певності, коли отримає відповідь про долю чоловіка. Проте продовжує виходити на акції, адже його повернення залишається для неї головним.

“Просто чекати недостатньо”: що дають акції родинам

Ще один учасник акції – Віталій із Божедарівської громади. Його рідна людина зникла безвісти 24 вересня 2022 року поблизу Соледара. 

Віталій розповів, що близькі зверталися до різних установ, їздили на зустрічі та долучалися до заходів у Києві й Дніпрі. Родина також отримувала листи від рідної людини, однак точної інформації про його місцеперебування не має.

Чоловік пояснює, що такі акції важливі не лише для суспільної уваги, а й для самих родин. Вони дають можливість відчути, що люди з подібним досвідом не залишаються наодинці зі своїм болем.

“Люди бачать, що ми долучаємося до цієї проблеми. Що ми не просто сидимо і чекаємо. Просто чекати недостатньо”, – зазначив Віталій.

Він вважає, що публічні акції допомагають привертати увагу до долі зниклих безвісти та полонених, а також показують, наскільки багато людей продовжують чекати на своїх близьких.

Для учасників важливо, щоб про військових пам’ятали не лише їхні родини. Вони хочуть, щоб суспільство розуміло: питання повернення захисників додому не втрачає актуальності, навіть якщо про конкретну історію давно не було нових повідомлень.

“У нас спільна війна”: на акції стоять і ті, хто пережив втрату

Поруч із родинами зниклих безвісти та полонених на акцію виходять і люди, які втратили своїх близьких на війні.

Світлана з Божедарівської громади розповіла, що її син загинув, захищаючи Україну. Вона також долучається до акцій, підтримуючи родини, які досі не знають, що сталося з їхніми рідними.

Для неї пам’ять про загиблих і підтримка тих, хто чекає на повернення своїх близьких, – частина спільної відповідальності.

На акції можна побачити людей із різними історіями, але їх об’єднує одне: війна торкнулася кожного з них, а біль однієї родини не є чужим для інших.

“У нас тут спільна війна, спільне горе. Хтось чекає, хтось уже дочекався”, – так одна з учасниць пояснила, чому виходить підтримати інших.

Звернення без відповідей: що турбує рідних

За емоціями та плакатами на акції стоїть ще одна проблема – труднощі з отриманням інформації про долю військових.

Наталія Рогальська розповіла, що неодноразово зверталася до різних установ після зникнення свого брата. За її словами, востаннє він виходив на зв’язок 11 серпня. Згодом жінка почала телефонувати побратимам, на гарячі лінії та до інших установ, намагаючись з’ясувати, що сталося.

Вона згадує, що спочатку не могла отримати чітких відповідей, а спілкування з представниками окремих установ було для неї болісним. За словами жінки, вона відчувала, що її запитання не сприймають із належною увагою.

Організаторка також зазначила, що надсилала звернення, однак не завжди отримувала відповіді, на які сподівалася.

Цей досвід, за її словами, показує, наскільки складним може бути шлях родини від першої тривоги через втрату зв’язку до офіційного повідомлення про зникнення безвісти.

Для близьких важливо не лише отримати відповідний статус, а й розуміти, які дії проводять для пошуку військового, куди звертатися далі та де шукати достовірну інформацію.

Невизначеність виснажує. Кожен день без новин стає черговим днем очікування, а кожне звернення – спробою знайти відповідь, яка може змінити життя всієї родини.

Рідні не стверджують, що самі акції можуть повернути військових додому. Але вони переконані: мовчання не допоможе зберегти увагу до їхніх історій.

Тому знову виходять із прапорами та плакатами. Щоб імена не зникали з пам’яті суспільства. 

Читайте також:

Голос тих, хто не може говорити: як сестра безвісти зниклого героя Наталія бореться за правду 

Відстежувати приблизний рух крилатих ракет і ударних безпілотників тепер можна на карті в застосунку “Повітряна тривога”. Оновлення показує орієнтовне розташування повітряних цілей і напрямок їхнього руху, однак не відображає всі загрози та не замінює офіційних сигналів небезпеки.

Детальніше про те, як працює нова функція, які повітряні цілі можна побачити на карті та чому навіть за відсутності позначок потрібно йти в укриття, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Які повітряні цілі можна побачити на карті

В оновленому застосунку “Повітряна тривога” з’явилася функція відображення приблизного руху повітряних цілей. Вона дозволяє користувачам краще орієнтуватися в ситуації під час повітряних атак.

На карті можна побачити позначки деяких повітряних загроз, зокрема крилатих ракет, “Бандеролей” та ударних безпілотників типу “Шахед”.

Користувачі також можуть збільшувати масштаб карти, вмикати сітку з квадратами розміром 10 на 10 кілометрів і переглядати теплову карту “Підвищена небезпека”. Вона допомагає зрозуміти орієнтовний напрямок руху повітряних цілей.

За інформацією Міністерства оборони України, нову функцію розробили у відповідь на запит громадян, які прагнуть отримувати більше інформації про повітряні загрози.

Як працює нова функція

Для відображення повітряних цілей Міністерство оборони України організувало передачу даних від Повітряних Сил ЗСУ до застосунку “Повітряна тривога”.

До розробки функціоналу за підтримки Міністерства цифрової трансформації України долучилися технологічні компанії, а також ІТ-команди Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ та Повітряних Сил.

Водночас інформація на карті не є повним і точним відображенням повітряної обстановки. Дані передають захищеними каналами зв’язку, а перед надходженням до застосунку вони проходять попередню обробку з міркувань безпеки.

Застосунок отримує лише необхідну для роботи функції інформацію – тип загрози та географічну зону, де її зафіксували. Тому карта не показує точних координат повітряних цілей і не забезпечує їхнього відстеження в реальному часі. Інформація також може надходити із затримкою.

Чому на карті можуть бути не всі загрози

Нова функція має обмеження. Зокрема, на карті не відображаються балістичні ракети та повітряні цілі, які рухаються зі швидкістю понад 2000 кілометрів на годину.

Крім того, через особливості обробки та передачі даних позначки не завжди відображають актуальне розташування загрози.

Тому відсутність цілі на карті не означає, що територія перебуває в безпеці. Так само зникнення позначки не свідчить про завершення небезпеки.

Чи потрібно йти в укриття, якщо поблизу немає позначок

Під час повітряної тривоги необхідно прямувати до найближчого укриття незалежно від того, що показує карта в застосунку.

Не варто чекати, поки повітряна ціль з’явиться поблизу вашого населеного пункту. Переглядати карту та стежити за інформацією про загрози слід уже в укритті.

Завершувати перебування в безпечному місці потрібно лише після офіційного сигналу відбою повітряної тривоги.

Для отримання актуальної інформації про небезпеку Міністерство оборони рекомендує користуватися перевіреними джерелами: офіційними каналами Повітряних Сил ЗСУ в Telegram і Viber, застосунком “Повітряна тривога” та офіційною картою повітряних тривог України.

Оновлена карта вже доступна в застосунку “Повітряна тривога” (AppStore, Google Play).

Важливо пам’ятати: карта є додатковим інструментом для ознайомлення з повітряними загрозами, а не засобом визначення того, чи безпечно залишатися на відкритій місцевості. Під час повітряної тривоги головним орієнтиром залишається офіційний сигнал небезпеки.

Джерело: Міністерство оборони України.

Читайте також:

Як навчаються школярі Вільногірська під час повітряних тривог: дізнавалася редакція