«Важливо показувати, як ваш бізнес підтримує армію», — журналіст та боєць ЗСУ Петро Шуклінов

Український журналіст, в минулому керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, а зараз захисник України Петро Шуклінов розповів про важливість розповідати, як бізнес підтримує армію.

Відповідний пост він опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Бізнес підтримує ЗСУ

За абсолютно всіма опитуваннями, каже він, армія має найвищий рейтинг підтримки в суспільстві. Тому показувати, що бізнес допомагає ЗСУ, активно донатить та долучається до зборів, необхідно. Що відбувається, коли представники бізнесу цього не роблять. 

• Бізнес втрачає лояльність клієнтів, бо вони починають думати, що ви “внє палітікі”, тобто уникає теми війни. Це одразу розчаровує.

• Бізнес не впливає на своїх колег та конкурентів, не впливає на ринок, бо суспільний авторитет занадто слабкий для цього.

«Як приклад ефективних комунікацій – Нова пошта, ОККО чи Uklon (список можна продовжувати, ефективних компаній багато). Ці три компанії не в топ-5 за кількістю донатів. Проте про їх благодійну діяльність чутно найбільше. Бо вони роблять максимально ефективну комунікацію про це. Тобто є, наприклад, Метінвест, який донатить найбільше (дякую їм за це). Але ви навряд назвете їх, якщо запитати вас на вулиці про відомі вам компанії-благодійниці», — каже медійник.

Коли  бізнес донатить умовно $1000 щомісяця і мовчить – втрачає не тільки бізнес, але й армія, пояснює Шуклінов. Це дає приклад конкурентам і мотивацію клієнтам, адже останні розуміють, що бізнес підприємство купить машину не лише собі, але й армії. Донатити і говорити про це – нормально.

«Це нормальна і здорова поведінка здорового бізнесу. До війни, можливо, було інакше, і скромність була окрасою. Але зараз зовсім інший час. Тепер треба голосно казати про те, що ви робите для армії. І тоді всі, хто орієнтується на вас, зроблять так само».

Час мовчки робити добрі справи закінчився, каже Шуклінов.  Армія – це спільна справа. Захисник переконаний, якщо для вас важлива країна та наша перемога – час голосно розповідати про свою підтримку армії.

«Публічно кажіть про те, як ви підтримуєте ЗСУ. Детально про все, що робите. Щомісяця. Робіть це системно і ви побачите, як сильно змінюється ставлення клієнтів, ставлення партнерів, як медіа звертають на вас увагу. А, головне, армія отримує більше, щоб ми перемогли», — підсумував захисник України Петро Шуклінов.

Читайте також:

• 10 школярів Вільногірська стали призерами третьої Всеукраїнської олімпіади
• Маляр штукатур, водій, кухар: у Вільногірську провели профорієнтаційний ярмарок

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

В Україні триває кампанія з переведення паперових трудових книжок в електронний формат. Громадяни мають зробити це до 10 червня 2026 року. У зв’язку з цим у багатьох виникає логічне запитання: якими будуть наслідки, якщо не встигнути оцифрувати документ у визначений термін?

Редакція видання Вільногірськ IN.UA розібралася у цій ситуації.

Кого стосується вимога та чи існує суворий дедлайн

Залишається лише кілька місяців для того, щоб перевести свої трудові дані в електронний вигляд. Ця вимога стосується передусім тих громадян, чий робочий стаж розпочався до 1 січня 2004 року.

Проте заступник голови правління Пенсійного фонду України з питань цифрового розвитку Олександр Малецький заспокоює громадян. За його словами, хоча багато українців вже успішно перевели свої дані в електронний формат, наразі мова не йде про жорсткий та безапеляційний дедлайн. Тим, хто ще не встиг цього зробити, хвилюватися не варто.

Жодних штрафів та втраченого стажу

Головне побоювання населення стосується можливих покарань. Однак чинне законодавство України не передбачає жодних штрафів або інших негативних наслідків за невчасне подання електронних версій трудових книжок. Ця гарантія поширюється як на звичайних громадян, так і на компанії чи підприємства.

Якщо людина не встигне оцифрувати свої дані до вказаної дати, вона зможе без проблем подати оригінали паперових документів безпосередньо під час звернення за призначенням пенсії. Працівники установи самостійно внесуть усю інформацію до системи, тому жодні роки відпрацьованого стажу не будуть втрачені.

Як правильно зробити електронну копію

Для тих, хто планує завантажити документ найближчим часом, існують чіткі технічні вимоги до скан-копій. Файли будуть прийняті системою лише за умови дотримання наступних критеріїв:

копії повинні зніматися виключно з оригіналів документів та обов’язково бути у кольоровому форматі;

• зображення мають бути чіткими та читабельними;
• сторінки необхідно сканувати повністю, щоб було видно весь склад тексту та реквізити: назву, серію та номер, дату видачі, печатки, підписи, а також прізвище, ім’я та по батькові власника;
• готові документи слід зберігати у форматах JPG або PDF;
• розмір кожного окремого файлу не повинен перевищувати 1 мегабайт;
• рекомендована якість сканування становить 300 dpi (це необхідно для забезпечення високої деталізації тексту та відбитків).

Як оцифрувати трудову книжку самостійно

Одним із найзручніших способів пройти оцифрування трудової книжки наразі є вебпортал Пенсійного фонду України. Для того, щоб успішно пройти вказану процедуру потрібно:

• авторизуватися в особистому кабінеті через кваліфікований електронний підпис (КЕП);
• обрати вкладку “Відомості про трудові відносини” у розділі “Комунікації з ПФУ”;
• заповнити загальні дані та надати дозвіл на передачу персональних даних;
• прикріпити скан-копії необхідних документів та натиснути кнопку “Підписати та відправити в ПФУ”.

З результатами опрацювання заяви можна ознайомитись у розділі “Мої звернення”.

Читайте також:

Як змінилися пенсії по інвалідності у 2026 році: детальний розбір виплат для цивільних та військових

У Вільногірську провели теплу неформальну зустріч для місцевих мешканців та внутрішньо переміщених осіб, організовану благодійною організацією Карітас Кам’янське. Спілкування, арт-терапія та прості розмови за чаєм стали для учасників можливістю хоча б на кілька годин відволіктися від тривог і поділитися тим, що болить.

На зустрічі була присутня журналістка Вільногірськ IN.UA.

Простір “Карітас Кам’янське”, де можна бути собою

У Вільногірську, 31 березня, у залі засідань Вільногірської міської ради, зібралися люди різного віку та з різним життєвим досвідом. Частина – місцеві мешканці, частина – ті, хто був змушений залишити свої домівки через війну.

Зустріч розпочалася зі знайомства та встановлення правил – щирість, повага, відсутність критики та конфіденційність. Саме ці принципи, за словами психологині Марини Клименко, створюють безпечний простір.

“Ми тут, аби трохи відновитися, подосліджувати себе і знайти внутрішні опори”, – звернулася вона до учасників.

Терапія творчістю: як працює арт-підхід

Основою зустрічі стала арт-терапія – метод, який допомагає людині проживати емоції через творчість.

Учасники працювали з метафоричними асоціативними картками: обирали зображення, які відгукуються їм у моменті, і через них розповідали про себе. Далі – малювали “дерево розквіту”, розмірковуючи про власні ресурси: що наповнює, а що виснажує.

“Арт-терапія дозволяє зцілюватися через творчість і безпечні образи”, – пояснила психологиня.

Такий формат допоміг навіть тим, кому складно відкрито говорити про свої переживання.

Інтеграція і підтримка: чому це важливо

Організатори наголошують: подібні зустрічі – не лише про відпочинок, а й про об’єднання людей.

Фахівчиня по роботі з волонтерами Олена Чухно зазначає, що захід мав інтеграційну мету: “Ми робимо такі зустрічі для внутрішньо переміщених осіб і місцевих, щоб вони могли знайомитися і взаємодіяти”.

За її словами, у неформальній атмосфері люди відкриваються більше:

“Саме тут ми бачимо справжні потреби і проблеми людей”.

Серед них – не лише матеріальні труднощі, а й глибока психологічна втома, тривожність і потреба в підтримці.

“Тут можна виговоритися”

Для учасників ця зустріч стала можливістю сказати те, що часто залишається всередині.

Пані Ольга розповідає: “Це психологічно відволікає. Можна проговорити свої почуття – і стає легше”.

Пані Наталія, яка прийшла разом із донькою, каже: “Емоційно зараз дуже важко. Тут можна хоч трохи розрядитися”.

Водночас вона звертає увагу, що не всі мешканці знають про такі ініціативи: “Багато людей просто не поінформовані, що такі зустрічі є”.

Пані Любов додає, що для неї це ще й можливість не почуватися самотньою: “Сидиш вдома сама – і все. А тут можна зустрітися, поговорити, висказати свою душу”.

Більше, ніж просто зустріч

Завершилася подія теплим чаюванням зі смаколиками – але головним результатом для учасників стало не це.

Це був простір, де можна говорити без страху осуду, можна бути почутим та відчути, що ти не один.

Організатори планують і надалі проводити подібні зустрічі у Вільногірську. За їхніми словами, вони відбуваються щонайменше раз на місяць у межах співпраці з громадою.

Тепло, яке має продовження

У час постійної напруги та невизначеності такі ініціативи стають важливою частиною життя громади.

Бо іноді, щоб відновитися, достатньо простого – сісти поруч, взяти олівець і дозволити собі нарешті сказати: “Мені важливо. Мені болить. І я хочу, щоб мене почули”, – як зазначила присутня на зустрічі журналістка Діана Попович.

Читайте також:

У Вільногірську запрацювала безкоштовна послуга “Догляд вдома”: як отримати допомогу